Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Декабря 2011 в 00:55, курсовая работа
Метою роботи є дослідження науково теоретичних і практичних аспектів оподаткування доходів фізичних осіб та обґрунтування на цій основі рекомендацій щодо вдосконалення системи оподаткування доходів фізичних осіб в Україні.
Вступ_____________________________________________________________3
1. Організаційно та нормативно правові побудови системи оподаткування доходів фізичних осіб_______________________________________________5
2. Практичні аспекти організації адміністрування і механізму справляння податку з доходів фізичних осіб в Україні______________________________11
3. Реформування системи оподаткування доходів фізичних осіб: тактичні пріоритети та стратегічні орієнтири___________________________________19
Висновки_________________________________________________________28
Список використаних джерел_____
Незважаючи на незначні позитивні зрушення в рівні життя населення, все одно зберігається суттєва диференціація населення за рівнем отриманих доходів та значне поле бідних верств суспільства. Враховуючи податкове навантаження на платників податків, більшість фізичних осіб перебуває на межі виживання, або ж у кращому випадку – в ситуації примітивного існування.
Рис. 3.1 Порівняльна динаміка мінімальної заробітної плати
і прожиткового
мінімуму за 2000-2008 рр., грн[23].
В умовах значної диференціації доходів фізичних осіб, теоретично, оптимальним було б запровадження високо прогресивної шкали оподаткування для повної реалізації принципу соціальної справедливості, проте як свідчить досвід отриманий Україною в умовах значної тінізації економіки це не дасть можливість акумулювати до бюджету відповідних надходжень.
Тому доцільним є введення системи оподаткування доходів фізичних осіб на основі обмеженої прогресії яка б складалася з двох, максимум трьох ставок. При цьому, як наполягають вчені А.М. Соколовська, Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, встановлення неоподаткованого мінімуму громадян на рівні прожиткового відповідає реалізації принципів справедливості і платоспроможності. І це нарешті виправить ситуацію, коли в Україні законодавчо встановлений прожитковий мінімум має абсурдний розмір і не виправдовує своєї економічної сутності.
Встановлення неоподаткованого мінімуму громадян на у розмірі прожиткового мінімуму. Призведе до втрат місцевих бюджетів, однак вони частково відшкодуються, насамперед, за рахунок підвищення платоспроможного попиту населення, що сприятиме зростанню надходжень до державного бюджету непрямих податків внаслідок збільшення обсягів продажу організаціями й підприємцями кінцевим споживачам, а також збільшення надходжень до бюджету податку на прибуток підприємств і податку на доходи індивідуальних підприємців завдяки росту обсягів продажу. Крім того, звільнення від оподаткування величини прожиткового мінімуму, з одного боку, дасть змогу забезпечити прогресивність податку на доходи, а з другого – виведе з оподаткування доходи великої частини населення, що істотно спростить оподаткування[6].
Разом з тим вже багато років точиться суперечка з приводу введення такого податку як податок на нерухомість, який би міг стати постійною статтею надходжень до місцевих бюджетів і в той же час заповнити їх втрати від лагу, який утвориться в результаті запровадження прогресивної шкали оподаткування. Даний податок дав би змогу зробити прибуткове оподаткування не тільки ефективним, а й більш соціально справедливим. В Україні велика кількість багатих людей, і всі вони мають сплачувати країні податки. Поки що наша податкова система не відповідає реаліям і вимогам ринкової економіки, у якій нерухомість повинна оподатковуватися. Однак на сьогодні в Україні не існує технічної можливості для запровадження цього податку, оскільки відсутня єдина кадастрова база земель. Крім цього, немає консенсусу щодо методів оцінки вартості будівель і споруд, відсутнє розуміння того, яким саме чином необхідно запроваджувати цей податок. Найбільш правильним варіантом вирішення зазначеної проблеми буде запровадження податку на будівлі й споруди, що не є технічною проблемою, виходячи зі змісту декларації про податок із доходів фізичних осіб. І лише після повної оцінки вартості земель та створення єдиної інформаційної бази даних слід запроваджувати податок на приватне користування землею [9].
В умовах фінансової кризи яка сколихнула світ в середині 2008 року актуальним залишається економічна боротьба країн за інвестиційні ресурси. Не менш важливим це є і для української економіки. Вплив оподаткування доходів фізичних осіб на інвестиційний клімат відображається в перерозподілі частини заощаджень фізичних осіб у вигляді оподаткування доходу від їх вкладення. Проте, щоб збільшити залучення вільних коштів населення в створення інвестицій мало просто знизити податкове навантаження. Можливість "капіталізувати" заощадження населення в цільовий спосіб дає пенсійна реформа.
Подібні приклади вже існують в історії. На початку 90-х років минулого сторіччя уряд США був змушений здійснити фундаментальну податкову реформу, головною метою якої було стимулювання зростання заощаджень. Основний принцип реформ полягав у звільненні від оподаткування заощаджень за порівняно значно більшого оподаткування споживання. На сьогодні в США в межах приватних пенсійних програм внески на накопичувальні рахунки не оподатковуються. Також не оподатковується накопичений на цих рахунках інвестиційний дохід. Оподатковуються лише кошти, котрі знімаються з накопичувальних рахунків. У результаті таких реформаційних заходів уже в 1994 році в США валова сума коштів, що зберігалися на накопичувальних пенсійних рахунках, становила 5 трлн. доларів. Таким чином, одним із фундаментальних принципів реалізації податкової реформи в Україні також потрібно вибрати принцип, якого свого часу дотримувалися в США та застосування якого на практиці привело до найбільшого за всю історію економіки цієї країни періоду зростання ВВП. Варто зазначити, що цей принцип застосовано й у процесі створення накопичувальної системи пенсійного забезпечення України. Проте, процес створення накопичувальної системи в Україні відбувається дуже повільно. Повільні темпи реформи можна пояснити такими причинами, як відсутність довіри населення до економічної політики держави, нічим не обґрунтоване обмеження розмірів внесків громадян до накопичувальних фондів, формальний характер податкових пільг, відсутність значного потенціалу заощаджень населення України [6].
Розпочату реформу податку з доходів фізичних осіб, введення плоскої шкали оподаткування, можна оцінювати по-різному. З одного боку, зміни в системі податку на доходи громадян незначні, із іншого – ці зміни можна розглядати лише як тимчасовий варіант функціонування податку, оскільки найбільш очевидно, що в середньо- та довгостроковій перспективі Україна відійде від практики застосування єдиної плоскої шкали податку на доходи громадян і повернеться до варіанта з прогресивною шкалою, як це має місце в більшості розвинених країн світу.
Важливим завданням, яке необхідно вирішити для змін оподаткування доходів фізичних осіб у майбутньому, є визначення фактичного розподілу доходів громадян України з урахуванням тіньової складової їхніх доходів. Тільки на основі об’єктивної інформації про доходи громадян можна буде здійснити перехід від плоскої до прогресивної шкали.
Очевидно,
що становлення системи
Висновок
Отже, враховуючи значимість податку з доходів фізичних осіб в податковій системі України необхідність вдосконалення системи оподаткування доходів фізичних осіб набуває щораз більшої актуальності, особливо в умовах інтеграції в європейське співтовариство і необхідності гармонізації податкового законодавства. Важливо звернути увагу на перенесення акцентів з фіскальної на соціальну сторону податку з доходів фізичних осіб. Необхідно відмовитися від спроб суто фіскального підходу до наповнення бюджету. Основним критерієм має слугувати максимізація функції суспільного добробуту.
Важливо виправити недоліки чинного законодавства щодо оподаткування доходів фізичних осіб, включаючи порушення існуючої ієрархії доходів. Для цього слід замінити податкову соціальну пільгу на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що змусить уряд дотримуватись його законодавчо встановленого розміру – не нижче розміру прожиткового мінімуму, установленого на відповідний бюджетний рік, або хоча б поетапно до нього наближатися, та відновити економічну суть цього терміну, якою є мінімальна сума видатків на просте відтворення спроможності людини до праці.
Одним із основних напрямів реформування податку з доходів фізичних осіб має стати удосконалення процедури його адміністрування та контролю за його сплатою. А саме нова етика поведінки податкового службовця, зростання ролі інформаційних та аналітичних підрозділів податкової служби, відміна порядку планування санкцій за порушення податкових зобов’язань та донарахувань до сплачених податків, а також введення в діючу практику непрямих методів визначення податкових зобов’язань громадян.
Система оподаткування доходів
громадян має бути
Реформування прибуткового оподаткування фізичних осіб має відбуватися в комплексі з реформуванням усього податкового навантаження на фонд оплати праці (Пенсійний фонд та фонди соціального страхування), щоб мати оптимальне податкове навантаження й повну легалізацію доходів громадян.
Можна
впевнено стверджувати, що оподаткування
доходів населення в Україні потребує
докорінної перебудови, яка має базуватися
на використанні передового зарубіжного
досвіду, а не зводитися до копіювання
моделі оподаткування інших країн. Економіка
кожної держави має свої особливості,
які варто враховувати при побудові ефективної
податкової системи. Звичайно, держави
з високим рівнем розвитку економіки при
оподаткуванні доходів громадян вирішують
завдання, які не є ключовими для українського
суспільства. Це пов’язано з тим, що рівень
розвитку нашої економіки значно нижчий
від розвинених країн, проте, спираючись
на їхній досвід, можна вмонтувати певні
світові здобутки в українську систему
оподаткування.
Список використаних літературних джерел: