Реформування системи оподаткування доходів фізичних осіб: тактичні пріоритети та стратегічні орієнтири

Зміст 

Вступ_____________________________________________________________3

1. Організаційно  та нормативно правові побудови  системи оподаткування доходів  фізичних осіб_______________________________________________5

2. Практичні  аспекти організації адміністрування і механізму справляння податку з доходів фізичних осіб в Україні______________________________11

3. Реформування  системи оподаткування доходів  фізичних осіб: тактичні пріоритети  та стратегічні орієнтири___________________________________19

Висновки_________________________________________________________28

Список  використаних джерел________________________________________30

Додаток 

Вступ

      В умовах сучасного етапу розвитку ринкових відносин питання вибору раціонального податкового механізму регулювання економіки залишаються відкритими, а практика вітчизняного оподаткування далека від того рівня ефективності, який на сьогодні існує в розвинених країнах світу. Раціонально побудована податкова система є гарантом фінансового забезпечення виконання покладених на державу та органів місцевого самоврядування функцій, сприяючи стабільним, регулярним надходженням грошових коштів до бюджетів усіх рівнів. При цьому подальше реформування системи оподаткування доходів фізичних осіб набуває особливого значення й актуальності, оскільки податок з доходів фізичних осіб належить до основних бюджетоутворюючих податкових платежів і безпосередньо стосується кожного члена суспільства.

      Сьогодні  при формуванні механізму оподаткування  доходів фізичних осіб виникає необхідність збалансування пріоритетів перерозподілу національного доходу для зменшення соціальної диференціації та стимулювання ділової активності й економічного зростання. Поряд з цим, оскільки податок з доходів фізичних осіб є головним джерелом формування місцевих бюджетів, актуальним залишається питання підвищення фіскальної ефективності даного податкового платежу. Потребують вдосконалення механізми пільгового оподаткування з метою вирішення на належному рівні проблеми соціальної справедливості оподаткування доходів фізичних осіб.

    Теоретичні  основи оподаткування особистих  доходів ґрунтовно досліджуються  в роботах Р. Масгрейва, Дж. С. Мілля, В. Ойкена, У. Петті, А. Пігу, Д. Рікардо, А. Сміта, Дж. Е. Стігліца та ін.

    Порівняння  механізму оподаткування фізичних осіб в Україні та в інших країнах, аналіз податкового впливу на прийняття рішень суб’єктами оподаткування, визначення напрямів податкової реформи в умовах переходу до ринкової економіки проводилися такими вченими: В. Андрущенко, О. Василик, О. Данілов, В. Мельник, П. Мельник, С. Онишко, В. Суторміна, Л. Тарангул, В. Федосов, Л. Шаблиста та ін.

     Вагомий внесок у вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб зробили: В. Буряковський, В. Вишневський, Л. Демиденко, С. Каламбет, О. Кириленко, А. Крисоватий, І. Луніна, В. Мандибура, С. Нікітін А. Соколовська, К. Швабій, С. Юрій та ін.

     Проте, в сучасних умовах, коли надходження  від оподаткування доходів фізичних осіб стають визначальним джерелом формування бюджетних доходів, малодослідженими залишилися проблемні питання обґрунтування напрямів реформування механізму оподаткування особистих доходів та оцінка його регулюючих і фіскальних можливостей

     Метою роботи є дослідження науково теоретичних і практичних аспектів оподаткування доходів фізичних осіб та обґрунтування на цій основі рекомендацій щодо вдосконалення системи оподаткування доходів фізичних осіб в Україні.

     Об’єктом  дослідження є економічні відносини, що виникають в процесі оподаткування доходів фізичних осіб.

     Предметом дослідження є стан та шляхи вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб.

      1. Організаційні  та нормативно  правові основи  побудови системи  оподаткування доходів  фізичних осіб

      При побудові ефективної  податкової системи, яка б стимулювала розвиток господарства та адекватно реагувала на зміни  в виробничому та невиробничому секторах економіки, необхідно врахувати роль прямих та непрямих податків та їх співвідношення, яке повинно відповідати етапові економічного розвитку країни. Механізми прямого оподаткування повинні бути наділені властивостями еластичності та мобільності, з метою їх ефективного функціонування, реалізації фінансового потенціалу та відповідності принципам оподаткування. Вагоме місце серед системи прямого оподаткування займає податок з доходів фізичних осіб, як у частині фіскального потенціалу, так і регулюючого.

      Важливість  даного податку заключається ще й  у тому, що саме доходи фізичних осіб є джерелом фінансування більшості  інших податків та платежів податкового  характеру. Враховуючи недосконалість побудови податкової системи України, суперечливість законодавства та наявність великої кількості пільг по основних бюджето утворюючих податках, а саме таких як податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, основний фіскальний тягар падає на плечі громадян-виборців у вигляді оподаткування їхніх доходів податком, який обмежений можливістю значних податкових відшкодувань чи зменшенням об’єкта оподаткування.

      Історія цивілізації свідчить, що в різні  періоди розвитку суспільства вводились  різноманітні податки – на землю, майно, прибуток, цінні папери спадщину та дарування, автомобілі, коней, бджіл, подушні податки та ін. Податкові системи економічно розвинених країн світу спираються на детально розроблену теорію податків. Її творцями є видатні представники економічної науки: Адам Сміт, Давид Рікардо, Джон Кейнс, Поль Самуельсон, Кнут Віксель та багато інших. Відомо, що, мабуть, ні один з податків не має стільки заперечень, як прибутковий. Батьківщиною прибуткового податку називають Англію, розвиток початку прибуткового обкладання належить цілком ХІХ ст., раніше зустрічалися лише його зачатки [7].

     Поряд з податком на прибуток підприємств, ПДВ, акцизним збором податок з доходів фізичних осіб є не менш важливим джерелом формування доходів бюджету. У бюджетах місцевих рад питома вага податку з доходів фізичних осіб складає значну частку і коливається в межах від 25 до 60%[7]. Тобто даний податок істотно впливає на утримання бюджетної сфери багатьох міст і районів України.

     В державах з демократичними поступами  в майбутнє оподаткування доходів фізичних осіб ґрунтується на дотриманні критеріїв фіскальної ефективності та соціальної справедливості. Зокрема, перший передбачає задоволення фіскальних інтересів держави, а саме виконання бюджетів усіх рівнів та впливу на соціально–економічне становище в країні. При цьому середнє значення показника фіскальної ефективності податку з доходів фізичних осіб в Україні за 2001-2006 роки становить 4,4%. Натомість враховуючи інтеграцію нашої країни в Євросоюз варто навести аналогічний показник податку з доходів фізичних осіб по європейських країнах, який складає 10,5% . Причиною такого становища є втрата фіскальної ефективності протягом 2004-2006 років порівняно з іншими податками та попередніми роками. Пов’язана, передусім, із переходом на плоску шкалу оподаткування з одночасним зменшенням ставки цього податку. Крім того, на фіскальну ефективність податку з доходів фізичних осіб безпосередньо впливають низький рівень офіційних доходів населення в Україні, недостатня ефективність адміністрування цього податку, існуюча структура номінальних доходів населення, темпи інфляції тощо[29].

     Реалізація  принципу соціальної справедливості не можлива без регулювання економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На нашу думку, він повинен бути чітко прив’язаний до економічно обґрунтованої вартісної величини (прожиткового мінімуму, рівня середньої заробітної плати) з відповідним механізмом її індексації. Також важливо налагодити ефективний механізм застосування пільг, звільнень від податку та знижок як в структурі податку, так і через різні соціальні доплати зі сторони держави.

     Як  відомо податок з доходів фізичних осіб є однією із форм вирівнювання доходів з метою досягнення соціальної справедливості та економічного розвитку. Від структури та окремих можливих варіантів поєднання елементів даного платежу залежить виконання державою не лише фіскальної функції, а й покладених на неї інших функцій. При цьому вітчизняні науковці окрім фіскальної та стимулюючої функції виділяють мотиваційну, перерозподільну і соціальну [13]. Що, на нашу думку, в більшій мірі дає можливість розкрити сутність даного податку та при аналізі реалізації даних функцій виробити важелі ефективнішого застосування податку з доходів фізичних осіб.

     Так, стимулююча функція відіграє важливу роль у накопиченні доходів до бюджету та є основою створення певних стимулів у платників податків, а саме виведення з тіні окремих статей власних доходів громадян, добровільне декларування. При цьому структура податку з доходів фізичних осіб повинна стимулювати фізичні особи для отримання вищих доходів, що відповідно має збільшити податкові надходження до бюджетів усіх рівнів. Мотивація таких дій, в основному, залежить від елементів податку, а саме: від податкових ставок, звільнень, знижок, пільг тощо.

     Функція перерозподілу полягає в корегуванні тих доходів та майна, які залишаються у платника податку після оподаткування. Відтак за посередництвом даного платежу має відбуватися перерозподіл певних часток фінансових ресурсів між суб’єктами та бюджетом і навпаки. Необхідність корегування розмежування в доходах окремих фізичних осіб, з метою реалізації принципу соціальної справедливості в оподаткуванні, випливає з ряду недоліків присутніх в функціонуванні ринкових механізмів, а саме: «недобросовісна» конкуренція, монополізація чи платіжна дискримінація. Диференціація рівня доходів виникає також з індивідуальних особливостей, які залежать від інтелектуальних та фізичних здібностей, рівня освіти, професії, мотивації до праці чи її інтенсивності. Тому застосування в структурі податку з доходів фізичних осіб певної податкової шкали, відповідного рівня квоти доходу вільної від податку, соціального мінімуму, звільнення від оподаткування певних сум доходів, які мають соціальний характер та допомагають вирівняти диференціацію доходів населення. допомагають зрівняти криву розподілу рівня доходів населення [13].

     Слід  відзначити, що в Україні до 2004 р. доходи громадян оподатковувалися за складною прогресією. Наявність інтервалів із меншими ставками сприяло приховуванню реально отримуваного доходу від оподаткування. Кардинальною стала заміна прогресивної шкали оподаткування доходів громадян на пропорційну. Це дозволило досягти рівнозначності у справлянні податків з фізичних осіб, що здійснюється у певній частці від отриманого доходу, і забезпечити сплату рівних податків на рівні та пропорційно більших податків на більші доходи [19].

     З 1 січня 2004 р. набрав чинності Закон України «Про податок на доходи фізичних осіб», який порівняно з попереднім нормативним актом – Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», містить багато нового та стосується кожного громадянина. Насамперед він поставив усіх громадян незалежно від розміру отриманого доходу в рівні умови, запровадивши єдину основну ставку оподаткування, яка до 31 грудня 2006 р. становила 13%, а починаючи з 1 січня 2007 р. – 15%. Це мало стати одним з кроків до зменшення податкового тиску на громадян та методом розширення бази оподаткування.

     Разом з цим, вказаним законодавчим актом запроваджено також інші ставки оподаткування. Так, застосовуються окремі ставки оподаткування до грошових та майнових призів, виграшів у азартні ігри, розіграшів, розмір якої у 2004 р. становив 26%, а з 2007р. – 30% (подвійний розмір основної ставки). Крім цього, з 1 січня 2005 р. підлягає оподаткуванню вартість отриманої спадщини та подарунка за ставками залежно від ступеня споріднення, виду і вартості майна у розмірах від 0% до 26%.

     Оподатковуються також з 1 січня 2005 р. доходи від операцій з продажу об’єктів нерухомого майна (за ставками 1%, 5%, 13% залежно від періоду його придбання та інших умов), а також операцій, пов’язаних з іпотечним житловим кредитуванням. Проценти на депозит у банках чи небанківських фінансових установах, процентні або дисконтні доходи за ощадними сертифікатами (за ставкою у розмірі 5%) оподатковуватимуться починаючи з 1 січня 2010 р.

     З метою створення рівних умов оподаткування  для всіх платників податку скасовано  пільги з оподаткування за професійною  ознакою. Так, з 1 січня 2004 р. мають сплачувати податок з доходів фізичних осіб працівники сільськогосподарських підприємств, підприємств атомної енергетики, військовослужбовці та інші. При цьому суми податку, що утримуватимуться з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

     Проте при аналізі нового закону виникає безліч зауважень та звинувачень його авторів у лише фіскальній спрямованості даного документу. Підтвердженням цьому є стаття, яка передбачає сплату податку з доходу фізичних осіб з «коштів або майна (немайнові активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не здані державі згідно із законом, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної ним міри покарання». Абсолютно не припустимо на державному рівні навіть теоретично припускати надходження в бюджет податків за рахунок кримінальної діяльності.