Проблеми забезпечення належного рівня фінансової безпеки в сучасних умовах господарювання

  Однак представники широкого загалу промисловців та підприємців змушені констатувати, що надійної, добре відлагодженої державної системи протидії рейдерству, цьому антиукраїнському по суті явищу, досі немає. Фахівці наголошують, що відвертий тиск на власників істотних майнових та технологіч-них активів держави тільки посилюється. Це означає, що рейдери цілеспрямовано розхитують один із наріжних каменів української державності — інститут власності. Привертає увагу їх "робочий" інструментарій. Сьогодні вони воюють із конкретними власниками, вітчизняною економікою і державним бюджетом за допомогою відвертих фабрикацій, підробок, підписів, "арештів" мільярдних активів на забезпечення копійчаних позовів, незаконних обшуків, різноманітних "заборон" проводити загальні збори акціонерів, "скасувань" рішень загальних зборів акціонерів, "перерозподілів" акцій підприємства на користь зацікавлених осіб, "формування" паралельних списків акціонерів, штурмів центральних офісів підприємств, до яких дуже часто залучаються відверто кримінальні елементи, "змін" керівництва тієї чи іншої компанії тощо.

  Спроби  промисловців та підприємців об'єднати свої зусилля в боротьбі з рейдерством  і рейдерами під патронатом УСПП показали, що судові ухвали з рейдерським  забарвленням, які практично всі  згодом були скасовані, приймалися обмеженою  кількістю одних і тих самих  судів, одними і тими само суддями.

  Щодо  вже захоплених підприємств, то рейдери  або негайно перепродують їх, щоб  утворити так званого добросовісного покупця і замести сліди, або  відразу здають у металобрухт  на замовлення іноземних конкурентів, або переводять у "тіньовий" сектор економіки, а пульти управління виробництвом виводять за межі держави, в "офшори" тощо. На жаль, і таких прикладів  теж більш ніж досить.

  Сьогодні  рейдери дедалі агресивніше воюють із позитивним міжнародним іміджем  України як інвестиційно привабливої  держави. Адже іноземні компанії найретельнішим чином відстежують рейдерські "нальоти", передають відповідну інформацію своїм  підприємницьким структурам на всіх континентах і однозначно не рекомендують вкладати гроші в Україну. А отже, всі зусилля нашого уряду та парламенту, спрямовані на залучення солідних портфельних  інвестицій, рейдери зводять нанівець.

  Сьогодні  потрібно вживати негайні заходи, спрямовані на боротьбу з рейдерством, у тому числі й ті, що пропонуються УСПП:

  § зініціювати проведення в парламенті повноформатних слухань із питань протидії рейдерам із найширшим залученням представників  ділових кіл держави;

  § запропонувати Вищій кваліфікаційній  комісії суддів України розглянути можливість посилення дисциплінарної відповідальності суддів за прийняття  рішень у сфері корпоративних  відносин із порушенням вимог чинного  законодавства;

  § ініціювати прискорення доопрацювання  та прийняття нормативноправової бази у сфері корпоративних відносин (зокрема Закону України "Про акціонерні товариства");

  § створити при Кабінеті Міністрів  робочу групу за участю представників  зацікавлених відомств, у тому числі силових, ДКЦПФР, Антимонопольного комітету, Міністерства промислової політики тощо, яка б займалася постійним моніторингом проявів рейдерства у державі та ініціювала внесення відповідних змін та доповнень до чинного законодавства;

  § організувати в структурах правоохоронних органів, у тому числі прокуратури, МВС, СБУ, їхніх центральних апаратах і до рівня областей спеціальні підрозділи боротьби з рейдерством, налагодивши  чіткий внутрішній контроль, щоб вони з часом не перетворилися на корумповані  філії рейдерських команд;

  § ініціювати рішення пленуму Верховного Суду України про заборону судам  першої інстанції:

  а) об'єднувати в одне провадження вимоги, які, відповідно до ст. 16 ЦПК України, підлягають розгляду в різних провадженнях;

  б) виносити ухвали про забезпечення позову, які:

  - забороняють проведення зборів акціонерних товариств;

  - забороняють участь будь-яких  акціонерів у зборах акціонерів;

  - забороняють проведення підготовчих  дій, у тому числі щодо ведення  реєстру емітента та реєстру  AT;

  - зобов'язують будь-кого, крім емітента, проводити збори акціонерів, виконувати  обов'язки членів правління, членів  наглядової ради, членів ревізійної  комісії та ін.;

  - зобов'язують проводити будь-які  дії чинних членів правління,  наглядових рад та ревізійних  комісій AT, а також керівників  цих органів для зміни діяльності  товариства, зміни корпоративних  прав, зміни реєстратора тощо;

  - приймають рішення про передачу  акцій одного акціонера іншому, як фізичній, так і юридичній  особі;

  - обмежують емітента та реєстратора  емітента в діях, спрямованих  на внесення змін до реєстру  з володіння акціями, якщо ці  дії не є діями з акціями  конкретного позивача (100 акцій міноритарного  акціонера можуть блокувати тільки  рух 100 акцій);

  в) виносити ухвалу про забезпечення позову, що перевищують майнові права  позивача (скажімо, якщо майнові вимоги позивача оцінюються в 100 акцій товариства номінальною вартістю 0,25 грн., то ухвала повинна забезпечувати захист прав на суму 100 акцій адекватних 25 грн.);

  г) заборонити майнове забезпечення немайнових позовів. 

  Кардерство. Масові безготівкові розрахунки за допомогою платіжних карток, які намагається налагодити уряд, безсумнівно, корисна і навіть вигідна операція, як для населення, так і для держави. Однак і вони мають негативний бік, не враховувати який банкам просто небезпечно. Передусім це стосується кардерства.

  Кардерство  — діяльність споріднена з фальшуванням грошей, адже в обох випадках підробляють  засоби платежу. Істотна відмінність  полягає в тому, що грошові знаки  випускає держава, а у кредитної  картки емітентом є, як правило, акціонерний  комерційний банк. Звідси й різна  реакція правоохоронних органів, і  різна міра покарання, передбачена  чинним законодавством. До речі, до 2001 р. у законодавчому полі не було поняття  такого виду злочину, тому всі прорахунки у боротьбі з кардерством прийнято було списувати на недосконалість правової бази.

  Зате  тепер, відповідно до ст. 200 Кримінального  кодексу 2001 p., за підробку платіжних  карток, їхнє використання чи збут, а  також зберігання, перевезення і  пересилання передбачене покарання від 8500 грн. штрафу до п'яти років позбавлення волі. Причому дія цієї статті поширюється лише на ті випадки, коли підробка карток не пов'язана з розкраданням грошей.

  Спеціалісти в галузі банківської безпеки  вважають, що у 85 % випадків секретну інформацію викрадають самі банківські службовці, які мають до неї доступ у межах  своєї службової діяльності. Решту 15 % становлять випадки, коли зв'язок між  ними і затриманими кардерами  встановити не вдалося, — простіше кажучи, зловмисники не викрили свою людину в банку, і довелося повірити їм на слово, що нібито інформацію для  них діставали невідомі хакери, з  якими вони спілкувалися через електронну пошту.

  За  підрахунками фахівців, щорічні збитки у світовій економіці від "дій" кардерів наближаються до 100 млрд. дол, США і з кожним роком зростають. Більш за все страждають, звичайно, Північна Америка і Західна Європа, але Україна також не стоїть збоку. Виконавчий директор Національного  банку України з питань платіжних  систем нещодавно повідомив, що не володіє  інформацією про збитки, заподіяні  нашій країні цими злочинцями. Однак  відомо, що протягом останніх років  у нас було викрито декілька таких  організованих злочинних співтовариств.

  Два найбільші з них — це одеське  угруповання, яке займалося розкраданням грошей "Сітібанку", і міжнародна злочинна організація "Кардерпланета", кримінальну справу якої розглядав  Солом'янський районний суд Києва. За даними МВС, члени останньої протягом 2000—2004 р. виготовили не менше 1333 підроблених  кредитних карток, які потім використали  у 23 країнах світу, викравши таким  чином 3,6 млн. дол. США, що належали міжнародним  платіжним системам "Віза", "Мастеркард" і "Америкен експрес".

  НБУ вважає дуже дійовим засобом боротьби з кардерством упровадження високозахищених  технологій, наприклад, перехід на чипкарти, де магнітну смужку, яку можна виготовити з обрізка відеострічки, замінить чип-модуль, підробити який значно важче. У Франції, після повсюдного впровадження чип-карт, кількість шахрайств знизилася  втричі. Єдиною проблемою тут може стати технічне переоснащення банкоматів, але і її можна вирішити. Вже з'явилися так звані дуальні карти, на яких одночасно розміщено і магнітні смуги, і чип-модулі, проте це не стало панацеєю, адже комп'ютерні системи захисту частіше за все зламують ті ж люди, які їх створюють, тобто самі програмісти.

  Саме  тому головне завдання служби безпеки  будь-якого банку полягає не в  тому, щоб разом із міліцією ловити кардерів після того, як інформація про рахунки клієнтів була вкрадена, а в тому, щоб постійно стежити  за своїми ж службовцями і не допустити  крадіжок. Робота з таємними даними має бути побудована так, щоб кожен  працівник мав доступ до неповної інформації і не володів нею в  повному обсязі. Наприклад, один заносить до комп'ютерної бази лише анкетні  дані клієнта, інший — дампи, третій — коди. І тоді витік інформації на одній із дільниць не призведе до катастрофічних наслідків.

  За  словами директора департаменту роздрібних продуктів банку "Надра", в Україні карткові злодії часто "скачують" інформацію в банкоматах. Періодично це відбувається при передачі даних грошового трафіку (багато банків сьогодні його зашифровують, однак  зловити зловмисників на місці злочину  поки не вдалося). Нерідко по Інтернету  власник картки отримує ніби від  імені банку повідомлення про  якісь нові продукти та прохання підтвердити  дані, й відповідно, повідомляє конфіденційну  інформацію, що потім і використовується "зломниками". Іноді комп'ютерним  шахрайством займається й персонал магазинів, які приймають картки як платіжний засіб. Експерти говорять, що сьогодні популярність такого виду "заробітку" падає, але це не свідчить, що вона впала до нуля.

  Разом із тим банки в будь-якому випадку  намагаються максимально захистити  своїх клієнтів і повністю відшкодовують  їм суми, викрадені шахраями з рахунків. Щоправда, випадки успішного шахрайства трапляються дуже рідко.

  У банках створено спеціальні підрозділи, що цілодобово співпрацюють із правоохоронними  органами, а також встановлено  систему лімітів (щоб за один раз  не можна було зняти з рахунку  більше певної суми. Встановлено кілька видів таких лімітів. За бажання  клієнт узагалі може відмовитися  від такого обмеження. Але в такому випадку вся відповідальність за безпеку рахунку покладається виключно на нього. Багато банків намагаються максимально вберегти свої банкомати від розбійних нападів сучасними засобами електронного захисту й шифруванням картки. Щоправда, на такий рівень вийшли ще не всі, що залишає можливість для витоку інформації за картками. Тому порада експертів власникові карток така: 1—2 рази на місяць змінювати з метою безпеки свій пінкод. Ця процедура нескладна. Зміна пін-коду захистить власника картки від того, що його гроші "спишуть".

  Доречною  буде й послуга, що надається банками, із SMS-банкінгу (доставлення інформації про здійснення операції на мобільний  телефон). Користуючись цією послугою, клієнт отримує інформацію про зняття грошей із рахунку вже через хвилину  після завершення операції. Якщо повідомлення не дійшло, а господар картки грошей не знімав, отже, потрібно негайно заносити картку у стоп-список.

  Проте, за словами віце-президента банку "Надра" О. Кирієнко, всі названі запобіжні  засоби — це не більше ніж повторний  захист банківських ризиків. "Ми вже давно застрахували всі наші картки, — говорить вона, — і навіть якщо є якийсь витік інформації й  щось прочитано, то клієнт отримує відшкодування  в повному обсязі за винятком невеликої  суми та нову картку. Цих збитків  зазнає вже не банк, а страхова компанія".

  Конкурентна розвідка і конкурентна  боротьба. Агресивний переділ власності, який спостерігається сьогодні в українській економіці, спровокував зростання попиту на фахівців із конкурентної боротьби. Ця професія для нашої країни поки що нова, проте її представники працюють у штаті практично всіх великих компаній. Вони зобов'язані знати все про конкурентів, від фінансових планів до хобі менеджерів. Вони також організовують заходи із захисту тієї чи іншої компанії від провокацій і ворожого поглинання. Але не треба плутати фахівців із конкурентної розвідки зі шпигунами, оскільки вони займаються своєю справою цілком легально.