Проблеми забезпечення належного рівня фінансової безпеки в сучасних умовах господарювання

  Крім  названих прав і обов'язків, податкові  органи можуть зупинити банківські операції будь-якої підприємницької структури, якщо вона порушує податкове законодавство  і не виконує відповідних застережень  і приписів податкових структур. Передусім  банківський рахунок може бути закрито  у разі недотримання процедурних  вимог (недопущення посадових осіб податкових органів до обстеження обладнання, ЕККА, комп'ютерних систем, які застосовуються для розрахунків зі споживачами  за готівку; неподання до податкових органів звітних документів; неподання  до податкових органів свідоцтв про  державну реєст-рацію, ліцензій, патентів, інших дозвільних документів), за порушення правил податкового обліку, за порушення правил реєстрації, а також за неплатоспроможність перед державою. Всі ці дії здійснюються ДПАУ на основі Положення про зупинення операцій платників податків на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах (документ затверджено в наказі ДПАУ від 23 квітня 1998 р. № 191), інших законодавчих і нормативних актів.

  У випадках вимагання хабарів або  інших неправомірних дій податківців, підприємці можуть звернутися в управління по боротьбі з корупцією ДПАУ в  Києві або області за телефонами "довіри".

  В Україні спостерігається таке негативне  явище, як фіктивне банкрутство. Одна з  причин цього — бажання керівників уникнути відповідальності за неефективне  господарювання. А керівництво деяких підприємств спеціально доводить їх до банкрутства, щоб потім через  підставних осіб викупити за безцінь, оскільки майно підприємства-банкрута продається дуже дешево (щоб швидше розпродати, інколи за 5—10 % вартості). Відповідно, у Кримінальному кодексі (ст. 218)передбачена кримінальна відповідальність за подібні дії. Завідомо неправдива офіційна заява громадянина-засновника або власника суб'єкта господарської  діяльності, службової особи суб'єкта господарської діяльності, а також  громадянина — суб'єкта підприємницької  діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої  матеріальної шкоди кредиторам або  державі, караються штрафом від 750 до 2000 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. У разі навмисного доведення до банкрутства (а так періодично діють деякі великі фірми стосовно малого бізнесу, а також деякі українські співвітчизники стосовно партнерів-іноземців у спільних підприємствах) також є кримінальна відпо-відальність. Згідно зі ст. 219 Кримінального кодексу, доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб'єкта господарювання дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору, карається штрафом від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Водночас умисне приховування громадянином-засновником або власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом надання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторам, згідно зі ст. 220 Кримінального кодексу карається штрафом від 2000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Законом караються і незаконні дії керівників чи засновників підприємства-банкрута (ст. 221 Кримінального кодексу). Згідно з цією статтею, умисне приховування майна або майнових обов'язків, відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фальсифікація, приховування або знищення документів, якщо ці дії вчинені громадянином-засновником або власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарювання у разі банкрутства і завдали великої матеріальної шкоди, караються штрафом від 100 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

  Укладаючи зовнішньоторговельні контракти, керівники  українських підприємств мають  звертати увагу на організаційну  форму іноземного підприємства, оскільки від неї залежить форма відповідальності цього підприємства. Як в Україні, так і за кордоном, найменшу відповідальність несуть товариства з обмеженою відповідальністю: в США це Close Limited Liability Company (скорочено Close CoXtd); у Великій Британії — Private Limited Liability Company (скорочено Ltd); у Німеччині — Gesellschaft mitbeschran —Kter Haftung (скорочено—G.m.b.h). Водночас із погляду надійності найкраще вибирати як партнера акціонерне товариство. Законодавство більшості країн світу передбачає для них обов'язкову публікацію звітності, включаючи річний звіт, баланс, рахунок прибутків і збитків. Крім того, результати діяльності акціонерних компаній щорічно перевіряють ревізори (хоч іноді такі вимоги накладають на акціонерні товариства тільки за певних обставин). У США акціонерному товариству відповідає поняття корпорації — Corporation (скорочено Corp); у Великій Британії — Jiont Stock, а також компанія з обмеженою відповідальністю — Publik Limited Liability Company (скорочено PLS); у Німеччині —Aktien-gesellshalt.

  Значні  проблеми в українських підприємців можуть виникнути у відносинах із відокремленими підрозділами іноземних компаній, до яких належать представництва і філії. Вони не завжди наділені правом самостійної участі в арбітражі. Українські господарські суди не мають права приймати до розгляду позови до відповідачів, які не зареєстровані в Україні, крім випадків, урегульованих міжнародними угодами. Знаючи це, деякі іноземці (та й українці) інколи реєструють фірму за межами України, а потім відкривають у нашій країні філії, за допомогою яких обдурюють українських підприємців. У цілому, щоб не потрапити в подібні ситуації, українським підприємцям необхідно знати процедури та комерційне право іноземних держав, із фірмами яких вони хочуть мати справи.

  Питання приватизації регулюються різними  кодексами України, в тому числі  Кримінальним. Так, згідно зі ст. 233 цього  кодексу, приватизація державного, комунального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом, або використання підроблених приватизаційних документів, а також сама приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або приватизація неправомочною особою караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. Подібні діяння, якщо вони призвели до незаконної приватизації майна державної чи комунальної власності у великих роз мірах або вчинені групою осіб за попередньою змовою, караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Правда, треба підкреслити, що історія незалежної України прикладів подібного покарання майже не знає. Учасники приватизаційного процесу можуть бути покарані й за незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234). Відповідно до неї продаж або інша незаконна передача приватизаційних паперів особою, яка не є власником цих документів, їх купівля або розміщення та інші операції з приватизаційними документами без належного дозволу, караються штрафом від 100 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк. Ті самі дії, вчинені повторно, або особою, раніше судимою за один зі злочинів, пов'язаних із приватизацією, або організованою групою, або з використанням службового становища, караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. Викрадення приватизаційних паперів карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Сучасні загрози фінансово-економічній безпеці підприємств та шляхи їх зменшення 

  Серед новітніх загроз для фінансово-економічної  безпеки підприємства експерти називають  такі явища, як гринмейл, рейдерство, кардерство (кардеринг), конкурентну розвідку.

  Гринмейл. Іноземне слово "гринмейл" давно стало повноправним економічним терміном. Довідники з ринкової економіки трактують його в такий спосіб: гринмейл (greenmail) — корпоративний шантаж шляхом скуповування значного числа акцій певної компанії з пропозицією продати їх за умови, що інші компанії підписують угоду про невтручання.

  Схема класичного корпоративного шантажу  припускає, що структура, яка атакує, купує на фондовому ринку невеликий  пакет акцій процвітаючої компанії. Потім настає черга скарг у  контролюючі та правоохоронні органи, а також судових позовів із будь-якого приводу. Кінцевою метою  є або отримання відступних за відмову від претензій, або продаж свого пакета акцій за завищеною  ціною.

  На  пострадянському просторі, особливо в Росії, гринмейл є дуже популярним способом ведення справ. Як пишуть російські  засоби масової інформації, у наших  сусідів класичний гринмейлер —  це інвестиційні компанії, що здійснюють свій бізнес у рамках проектів із недружнього  поглинання. Такі компанії користуються послугами не лише високопрофесійних  юристів та економістів, а й фахівців, що працюють на межі права, психології, економіки.

  У поле зору гринмейлерів потрапляють  переважно сучасні компанії, що динамічно  розвиваються. Внаслідок "атаки гринмейлерів" підприємства лихоманить, виробничі й фінансові показники повзуть униз, під загрозою опиняються тисячі робочих місць, втрачаються замовники. В Україні практично не було гучних випадків використання технологій гринмейлу в чистому вигляді. Точніше донедавна гринмейл по-українському передбачав участь дрібних міноритарних акціонерів, зазвичай фізичних осіб, у корпоративних конфліктах як "солдатів". У цьому разі позови, подані власником кількох акцій, ніби випадково збігалися з інтересами окремих фінансово-промислових груп.

  Проте й в Україні з'явився гринмейл у його класичному вигляді. Так, 11 серпня 2006 р. Господарський суд Києва  прийняв ухвалу, що забороняє ДКЦПФР реєструвати додатковий випуск акцій  Харцизького трубного заводу (ХТЗ) за позовом компанії "Renaissance Securities (Cyprus) Ltd'*. Залучені кошти (20 млн. дол.) ХТЗ планував спрямувати на будівництво нової лінії з виробництва одношовних труб діаметром 711—1420 мм. Проте тепер унаслідок судового розгляду, ініційованого міноритарним акціонером заводу, на думку керівництва ВАТ "ХТЗ", реалізацію інвестиційної програми поставлено під загрозу.

  Рейдерство. До прогнозів щодо майбутнього перерозподілу власності в Україні свого часу мало хто прислухався. І багато хто помилився. Усе більшого поширення набуває так зване рейдерство — недружнє поглинання.

  Список  потерпілих відкрили київські підприємства НВЛ "Сатурн", "Київський судноремонтний-суднобудівельяий завод", "Укрспецавтоматика" та універмаг "Жовтневий". Звичайно, робота на них не припинилася. На Київському суднобудівельному заводі, наприклад, як розповів у ЗМІ його екскерівник, рейдери активно використовують напрацювання колишніх власників, але суден, за його словами, будувати не вміють: затримують здачу чергового проекту на кілька місяців. Проте великих збитків через це не зазнають. Із російського досвіду відомо, що кампанія із захоплення підприємства коштує мільйони, а про її рентабельність можна судити з того, що витрати на рейдерство перекриваються отриманими доходами у межах від 500 до 2000 разів. Недавно Фонд державного майна України на вимогу правоохоронних органів оголосив конкурс із відбору компанії для ретроспективної оцінки вартості акцій черкаського ВАТ "Азот", придбаних у процесі приватизації. В цьому випадку реприватизацію (якщо розуміти її як повернення власності державі з подальшим перепродажем відповідно до ринкових правил) усе ж не йдеться. Зокрема на "Азоті" ситуацію оцінюють як цілеспрямований тиск, що здійснюється на підприємство з метою зміни власників. Словом, діє елементарна, але добре продумана і глибоко ешелонована рейдерська схема, запущена ще у 2003 р.

  Тоді  за допомогою непрозорої вексельної схеми до складу акціонерів "Азоту" було введено офшорні компанії "Pearlman Enterprises Corp" (Британські Віргінські острови) і "Vizalot Li(Багамські острови). Щоб отримати підприємство у неподільну власність їх не цікавили плани довготермінового розвитку і вони робили численні спроби перешкодити реалізації стратегічних програм "Азоту".

  Одним із напрямів діяльності "нових" акціонерів можна вважати обструкцію додаткових емісій акцій. Міноритарії з офшорів  у жодному разі не погоджувалися купувати акції "Азоту" за гроші, як це зробили мажоритарні акціонери, і всіляко, включаючи судові процеси і дорогі PR-кампанії, блокували збільшення статутного фонду підприємства. Адже зрозуміло, що статутний фонд — це джерело фінансування довготривалих інвестиційних програм із розвитку виробництва. І, звичайно, нарощування статутного фонду жодною мірою не суперечить чинному законодавству. Саме тому Апеляційний господарський суд м. Києва в червні 2006 р. підтвердив законність усіх додаткових емісій, які проводилися на "Азоті" в 2004—2005 р.

  Не  зумівши довести обґрунтованість  своїх претензій у суді, "Pearlman Enterprises Corp Limited", що володіє у сукупності не більше ніж 2 % акцій підприємства, ініціювала черговий виток кампанії з дестабілізації роботи "Азоту", намагаючись залякати менеджмент, акціонерів і, головне, інвесторів привидом реприватизащї. Насправді йдеться про рейдерський тиск, спрямований на те, щоб змусити компанію викупити в острівних офшорів належні їм акції за відверто завищеною вартістю.

  Й у столиці, й у провінції рейдерські схеми мають однакові кольорові  градації. За "білих** схем нові власники консолідують у своїх руках контрольний  пакет акцій. "Сірі" підходять  до ситуацій, коли діяльність підприємства "зависає" на грані банкрутства  і для володіння ним достатньо  знайти шпаринку в законодавстві. "Чорне" рейдерство пов'язане з кримінальними  злочинами — фальсифікацією документів, підробкою підписів, шантажем, погрозами і навіть убивствами.

  У результаті масових атак рейдерів наша держава стрімкими темпами втрачає  контроль не тільки над кращими своїми підприємствами, що є основою технологічної  матриці української нації, а  й цілими секторами власної економіки. За оцінками деяких експертів, тільки за останні кілька років у законних власників в Україні було відібрано  більше 2000 підприємств! Вітчизняний  ринок рейдерських "послуг" щороку зростає на З млрд. дол. США. Особливо тривожить те, що ці справді астрономічні цифри продовжують збільшуватися, переростаючи в цілком реальну загрозу  для молодої Української держави.

  Чітка позиція та особисте втручання перших чільників держави, які в кожному  конкретному випадку в "ручному" режимі намагаються протидіяти цьому  лиху, певною мірою стримують апетити  піратів. Скажімо, відповідні доручення  президента та прем'єр-міністра центральним органам влади, взяття таких справ під особистий контроль, оперативне реагування з боку Ради національної безпеки та оборони України вберегли від руйнування цілу низку кращих, знакових для нашої держави підприємств, у тому числі АСК "Укррічфлот" (10 тис. робочих місць, 70 тис. акціонерів, ділові партнери в 40 країнах світу), ВАТ "Київметробуд" (4 тис. робочих місць, найдешевше у світі метробудування), ВАТ НВІЇ "Сатурн" (3 тис. робочих місць, унікальні космічні технології, якими володіють лише вісім найрозвиненіших країн світу, одне з найтехнологічніших підприємств ВПК, задіяне у випуску всесвітньо відомого оборонного комплексу "Кольчуга").