Проблеми та перспективи розвитку шляхів,фінансового оздоровлення підприємств

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

 

 

КАФЕДРА ОБЛІКУ , АУДИТУ ТА ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Економічний аналіз”

 

НА ТЕМУ:

“Проблеми та перспективи розвитку шляхів,фінансового оздоровлення підприємств”

 

(На матеріалах ТОВ „Юрківський цегельний завод ”)

 

 

 

 

 

 

 

 

Науковий керiвник:

Юшко Т.І.

Виконавець:

студент IІІ курсу, групи ДФ-34

Мензак С.С.

 

 

 

 

ЧЕРНIВЦI

2006

 

ЗМІСТ

 

ДОДАТКИ

       

 

ВСТУП

 

 

Нині в Україні спостерігається  стійка тенденція збільшення кількості фінансове неспроможних підприємств.

В умовах нестабільності, сповільнення платіжного обороту, недостатній кваліфікації менеджерів і їх прихильність до агресивних форм реалізації фінансової діяльності інститут банкрутства набуває все більшого поширення. Він являється предметом розширеного державного регулювання в силу негативних наслідків діяльності фінансово–неспроможних підприємств для розвитку економіки в цілому.

Фінансово–неспроможні підприємства генерують серйозні фінансові ризики для успішного функціонування підприємств –партнерів, наносячи їм значний економічний збиток в процесі своєї діяльності, що, в свою чергу, знижує загальний потенціал економічного розвитку держави. Також фінансово- неспроможні підприємства ускладнюють формування дохідної частини державного бюджету і позабюджетних фондів, затримуючи реалізацію передбачуваних державних програм економічного і соціального розвитку, а неефективне використання наданого йому кредиту призводить до зниження загальної норми прибутку на капітал, використовуваний в сфері підприємства. 

Виходячи із вище зазначеного можна  сказати, що саме проблема банкрутства  є важливою на сьогоднішній день, оскільки банкрутство і ліквідація підприємства – це не тільки збитки для акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень у бюджет, а також збільшення безробіття, посилення соціальної напруги, що у свою чергу є одним із факторів макроекономічної нестабільності.

Саме тому в нашій державі питання фінансового оздоровлення набуває все більшого значення і саме тому дана тема є актуальною для дослідження сьогодні.

Метою написання даної курсової роботи є визначення необхідності та методології проведення фінансового оздоровлення та її застосування на практиці при проведенні аналізу фінансового стану ТОВ „ Юрківський цегельний завод ”.

Завданнями даної курсової роботи є:

• визначити необхідність фінансового оздоровлення та методологію його проведення;
• охарактеризувати проблеми та перспективи розвитку проведення фінансового оздоровлення на підприємствах України;
• провести оцінку майнового стану ТОВ „Юрківський цегельний завод ”;
• зробити висновок щодо глибинності фінансової кризи на підприємстві та можливості проведення фінансового оздоровлення;
• визначити можливі шляхи вирішення виявлених проблем та удосконалення загальної програми розвитку підприємства.

Таким чином, дана курсова робота складається  з вступу, трьох розділів, висновків  і пропозицій та списку використаних джерел.

Перший розділ містить положення про необхідність проведення фінансового оздоровлення на підприємстві, а також основні проблеми та перспективи розвитку проведення фінансового оздоровлення на підприємствах в Україні. Другий розділ є практичним і в ньому проведено оцінку майнового стану ТОВ „Юрківський цегельний завод ” та зроблено висновки щодо глибини фінансової кризи на підприємстві та можливості проведення фінансового оздоровлення.

В третьому розділі визначено  основні методи здійснення фінансового оздоровлення ТОВ „ Юрківський цегельний завод ”.

Досліджуване питання досить широко представлене у підручниках таких  авторів, як  Чебан Т.М., Слав’юк  Л.А., Чумаченко М.Г. Вагомий внесок у практичний аналіз даного економічного явища внесено такими дослідниками: Є.В.Мних, Коробов М.Я. та ін.  Важливим є інструктивний матеріал та законодавча база, яка визначає основні напрямки фінансового оздоровлення та порядок їх проведення, як до приватних, так і до державних підприємств.

 

РОЗДІЛ 1

ФІНАНСОВЕ ОЗДОРОВЛЕННЯ – ОСТАННІЙ ШАНС ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1. Необхідність фінансового оздоровлення та методологія його             проведення

 

Проблема фінансового оздоровлення українських підприємств надзвичайно  актуальна. Законодавство про банкрутство  має не тільки стимулювати ефективне використання активів підприємства, а й дати можливість розробити дійовий механізм санації боржника. У сфері банкрутства є два шляхи: ліквідація або фінансова санація. Як свідчить практика, завершення справи про банкрутство ліквідацією боржника не завжди вигідне. Так, в Україні кошти, отримані від ліквідації підприємств-боржників, у середньому становили 1,5 % вимог кредиторів, а в міжнародній практиці підприємництва цей показник становить 30 % [18, c. 31].

Рівень задоволення вимог державних  органів (бюджети усіх рівнів, податкові  служби) від ліквідації підприємства дуже низький, а тому необхідно передусім розробляти механізм фінансової санації боржника.

Світова та вітчизняна практика свідчить, що ступінь задоволення вимог залежить від обраного шляху (фінансове оздоровлення чи продаж майна) для підприємства-боржника. Законодавство Німеччини, Італії, Франції, Росії та інших держав передбачає насамперед механізм санації підприємств.

Санація (sanare – від лат. оздоровлення або видужання) – це система заходів, що здійснюються для запобігання банкрутству господарюючих суб'єктів.

Санація – це комплекс послідовних, взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді.

Мета фінансової санації така:

1) покриття поточних збитків  та усунення причин їх виникнення;

2) поновлення або збереження  ліквідності та платоспроможності підприємства;

3) скорочення всіх видів заборгованості;

4) поліпшення структури оборотного  капіталу;

5) формування фондів фінансових  ресурсів для проведення санаційних  заходів виробничо-технічного характеру.

Рішення про проведення санації  приймають:

1) з ініціативи суб'єкта господарювання, що перебуває в кризі;

2) з ініціативи фінансово-кредитної  установи;

3) з ініціативи заставодержателя  цілісного майнового комплексу підприємства;

4) з ініціативи Агентства з  питань банкрутства підприємств (державних);

5) з ініціативи НБУ;

6) з власної ініціативи боржника (звернувся до суду);

7) після закінчення терміну з  дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України (коли надійшли пропозиції від юридичних чи фізичних осіб щодо санації і неспроможності підприємства.

 Економічно розвинуті країни  по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств. Відмінності визначаються особливостями економічного і соціального розвитку, принципами побудови національних фінансових систем та їх складових – фінансів підприємств.

Для вибору найефективніших форм санації  необхідно виявити внутрішні  та зовнішні причини фінансової неспроможності суб'єкта господарювання.

Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є  надмірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.

Для раннього попередження та своєчасного  реагування на появу ознак кризи  підприємства керівництво повинне систематично мати інформацію про потенційну загрозу його діяльності від внутрішнього і зовнішнього середовища.

На підставі одержаних  у результаті зовнішнього і внутрішнього аналізу фінансово-господарського стану суб'єкта даних розробляються загальні висновки та пропозиції щодо доцільності ліквідації або санації.

Якщо підприємство має реальну можливість відновити  платоспроможність, то приймається рішення про проведення фінансового оздоровлення підприємства.

Один з основних шляхів санації  – це реструктуризація суб'єкта господарювання. Є методичні рекомендації щодо проведення санаційної реструктуризації підприємств, затверджені Міністерством економіки України.

Реструктуризація підприємства – це проведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, управління ним, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва.

Необхідно обов'язково враховувати  негативні наслідки діяльності підприємства та чинне законодавство.

Форми санаційної реорганізації такі: виділення підприємств за роздільним балансом; приєднання одного підприємства до іншого; поглинання шляхом придбання фінансово неспроможного підприємства підприємством-санатором; поділ підприємств, які виникли в результаті цього поділу (роздільний баланс і перехід майнових прав та обов'язків); злиття, що здійснюється шляхом об'єднання підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, з іншим фінансово стійким підприємством.

Методологія проведення фінансового  оздоровлення включає визначення наступних показників:

- динаміка показників характеристики  майнового стану:

1. Індекс постійного активу = основні засоби і нематеріальні активи/ власні кошти. Цей індекс демонструє на скільки підприємство здатне забезпечити себе немобільними активами за рахунок власних коштів.

2. Питома вага активної частини  основних засобів = вартість активної частини основних засобів/ вартість основних засобів.

3. Коефіцієнт зносу = нарахована  сума зносу / первісна вартість  основних засобів.

4. Коефіцієнт фондомісткості показує  скільки коштів вкладено у  основні засоби і припадає  на одну гривню виготовленої  продукції, розрахованої за первісною вартістю.

5. Оборотність активів = чистий  дохід від реалізації /(вартість  майна поч.+ вартість майна кін.)*0,5. Цей показник показує на скільки відсотків господарські засоби протягом року здійснюють повний оборот.

6. Коефіцієнт оновлення = сума основних засобів, що надійшли за звітній період / вартість основних засобів на початок періоду.

- методика розрахунку ліквідності  і платоспроможності, яка необхідна  для виведення кінцевого підсумку  про можливість покращення фінансового стану:

1. Величина чистих оборотних  активів = поточні активи –  поточні зобов’язання.

2. Коефіцієнт поточної ліквідності  = поточні активи / поточні зобов’язання. Він показує, скільки гривень  поточних активів підприємства  припадає на одну гривню поточних  зобов’язань.

3. Коефіцієнт швидкої ліквідності = грошові кошти + поточні фін. інвестиції + деб. заборгованість/ поточні зобов’язання.

4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності = грошові кошти + поточні фін. інвестиції / поточні зобов’язання. Він показує, яку частину короткострокових позикових зобов’язань можна за необхідності погасити негайно.

5. Коефіцієнт маневрування власних  оборотних коштів = грошові кошти + поточні фін. інвестиції / величину чистих оборотних активів. Цей показник характеризує ту частину власних оборотних коштів, які перебувають у формі грошових коштів, що мають абсолютну ліквідність.

6. Частка оборотних коштів в  активах = поточні активи / валюта  балансу.

7. Частка запасів в поточних  активах = запаси / поточні активи.

8. Частка чистих оборотних активів у покритті запасів = величина чистих оборотних активів / запаси.

9. Довгострокова  платоспроможність  = власний капітал / позиковий  капітал.

  - для аналізу прибутковості  діяльності визначають показники  рентабельності:

1. Коефіцієнт рентабельності активів = ( чистий прибуток / середня величина активів)* 100 %.

2. Коефіцієнт рентабельності продажу  = ( прибуток від реалізації продукції  / чистий дохід від реалізації продукції) *100%.

3. Коефіцієнт операційної рентабельності  продажу = ( чистий прибуток / чистий дохід від реалізації продукції) *100%.

4. Коефіцієнт рентабельності основної  діяльності =( прибуток від реалізації  продукції / собівартість реалізації  продукції )*100%.

5. Коефіцієнт рентабельності власного  капіталу = (чистий прибуток / середня  величина власного капіталу) *100%.

- для узагальнення інформації  про фінансову кризу на підприємстві  необхідним елементом аналізу  є фінансова стійкість та незалежність  підприємства, основні показники  якої є: