Проблеми функціонування ПДВ

Зарубіжні країни, пройшовши  еволюційний шлях розвитку своїх  податкових систем, свого часу запровадили  ефективні засоби та методи управління процесами справляння податків. Аналіз їхнього досвіду дає змогу  дійти висновків про прийнятність деяких практичних рішень для застосування в Україні. Заслуговує на увагу перенесення  акцентів на сегмент масово-роз'яснювальної  роботи та налагодження партнерських взаємовідносин з платниками, лібералізація  процесів подання-прийняття звітності  та проведення перевірок, тощо [5].

Що ж стосується до великої  кількості пільг з ПДВ, то тут  не можна однозначно сказати: погано це чи ні.

З однієї сторони пільги по ПДВ спричиняють втрату великої частини надходжень до бюджету, але поряд з цим вони зменшують податковий тиск захищають інтереси малозабезпечених верств населення, стимулюють виробництво пріоритетних товарів, робіт та послуг. Тож не дивлячись на недоліки надання пільг, за важкого економічного та соціального становища, така кількість пільг може бути виправдана. До того доцільно було б розширити перелік пільг щодо товарів першої необхідності саме для того, щоб захистити малозабезпечені верстви населення [8]

В країнах ЄС одним з  методів реформування податку на додану вартість є впровадження механізму  оберненого утримання цього податку, або запровадження оберненого, «реверсного» ПДВ.

Особливістю механізму оберненого утримання податку є те, що податкові  обов'язки постачальника товарів  і послуг переходять на покупця товарів (отримувача послуг) — платника ПДВ, який, купуючи товар, розраховує й декларує податок за отриманий товар. Одночасно за покупцем зберігається право на віднесення того самого податку в тому самому податковому періоді на податковий кредит. У результаті суми податку, що підлягає сплаті, і суми податку, який відноситься на податковий кредит, компенсуються, і фактично податок до бюджету не сплачується, а ПДВ залишається лише у вигляді бухгалтерського запису. Інакше кажучи, ПДВ починає утримуватися в кінці ланцюжка поставок, коли товар (послуга) реалізується кінцевому споживачу. Утримання ПДВ на інших (більш ранніх) стадіях відбувається тоді, коли один із суб'єктів господарювання, між якими здійснюється операція, не є платником ПДВ чи об’єктом операції є звільнені від ПДВ товари та послуги.

Обернений ПДВ має низку  переваг і порівняно з його традиційною моделлю. Зокрема, він є простішим у застосуванні, не потребується відшкодування його з бюджету, виключаючи можливість зловживань на такому відшкодуванні, та не призводить до відволікання обігових коштів суб'єктів господарювання – платників ПДВ на сплату податку.

Загалом слід наголосити, що застосування оберненого ПДВ руйнує схеми зловживань під час його справляння, пов'язані з використанням  механізму податкового кредиту, а отже, призводить до поліпшення фіскальних результатів оподаткування, проте виникає необхідність постійного контролю характеру і змісту господарських операцій для встановлення їх відповідності законодавчо визначеним випадкам застосування оберненого ПДВ.

В Україні у 2010 році, під час розгляду у Верховній Раді проектів Податкового кодексу, вже обговорювалося питання запровадження оберненого ПДВ (названого податком односторонньої дії), запропонованого авторами законопроекту — групою народних депутатів на чолі з М. Катеринчуком. Однак на відміну від європейської практики такий податок передбачалося запровадити не в окремих видах діяльності а як загальну систему утримання податку, тобто замість традиційного ПДВ. Це може спричинити значні втрати бюджету внаслідок реалізації необлікованих товарів кінцевим споживачам без сплати ПДВ (ухилення від сплати податку), а також втрати, спричинені звільненням від оподаткування операцій із реалізації товарів і послуг кінцевим споживачам. Водночас позитивний досвід запровадження європейськими країнами оберненого ПДВ в окремих галузях економіки (операціях постачання окремих товарів) може бути використаний в Україні [13, c.40-50].

Поряд зі шляхами реформування ПДВ, спрямованими на забезпечення утримання податку з операцій постачання товарів і послуг усередині окремих країн —і членів ЄС та між ними за єдиним принципом, у межах дискусії щодо шляхів реформування застосування ПДВ у Європі обговорюється низка інших питань його справляння, які становлять інтерес для України. Розглядаються такі основні моделі збирання податку:

• банк, виконуючи доручення клієнта, перераховує кошти в оплату поставлених товарів (послуг) постачальнику (без ПДВ), а суму ПДВ – безпосередньо податковим органам;
• угоди між суб'єктами підприємницької діяльності здійснюються з використанням електронних рахунків-фактур, інформація про які передається в центральну базу даних моніторингу ПДВ. Це пришвидшує отримання інформації податковими органами й дає змогу оперативно контролювати суми ПДВ, які відносяться на податковий кредит;
• процедура дотримання вимог щодо сплата ПДВ особою, яка підлягає оподаткуванню, і внутрішні процедури контролю є сертифікованими, ця модель покликана посилити довіру між податковими органами і платниками, однак процес сертифікації потребує багато часу.

Ураховуючи позитивний досвід використання країнами ЄС оберненого ПДВ в оподаткуванні окремих видів діяльності чи операцій, вважаємо за доцільне запровадити його в Україні в експериментальному порядку, зокрема в тому виді діяльності, для якого є характерними великі масштаби ухилення від оподаткування.

У зв'язку з цим набуває  великого значення й запровадження  ефективної системи управління ПДВ, що грунтується на налагодженні конструктивного діалогу між податковими органами і платниками, установленні між ними партнерських відносин.

3.2 Податок на додану вартість в контексті адаптації законодавства України до правового поля ЄС.

Сучасні глобалізаційні та інтеграційні процеси в умовах ринкової трансформації, поглиблення фінансової кризи спонукають Україну до пошуку ефективних шляхів впливу (участі) у  міжнародному житті, а тому особливого значення у розвитку сучасного суспільства  набувають реформи, зокрема, податкова реформа з метою наближення податкового законодавства України до законодавства ЄС.

Необхідність адаптації  податкового законодавства України  у сфері непрямого оподаткування  до законодавства ЄС пов'язана з  безпосередніми вимогами щодо членства ЄС і зумовлюється низкою чинників у сфері оподаткування, особливо недосконалою системою адміністрування ПД В. Це зумовлено тим, що загальний механізм оподаткування податком на додану вартість, який застосовується українським податковим законодавством, мало чим відрізняється від того механізму, який використовується країнами-членами ЄС. При цьому ПДВ в цих країнах виконує функцію стабільного джерела більшості податкових надходжень шляхом уникнення податкового навантаження експорту та встановлення рівного податкового навантаження на товари й послуги, які реалізуються на внутрішньому ринку країни. Проте в Україні склалася інша ситуація.

Якщо розглядати податкову  систему України в цілому, то податок на додану вартість (ПДВ) заслуговує на найбільшу увагу, оскільки він є основним джерелом наповнення Державного бюджету України і в той же час одним із найбільш корумпованих податків України.

Проведення Україною податкової гармонізації передбачено ст. 51 Угоди  про партнерство та співробітництво. Метою гармонізації податкового законодавства є встановлення адекватності законів України щодо непрямого оподаткування, зокрема ПДВ, оскільки справляння ПДВ є однією з умов вступу України до ЄС. Це пояснюється насамперед тим, що фінансові надходження від ПДВ є основним джерелом наповнення бюджету ЄС.

Базовою щодо оподаткування  податком на додану вартість є Шоста директива Ради ЄС 77/388/ЄЕС від 17.05.1977 з питань гармонізації законодавства держав-членів, що регулює податки з обігу — Спільна система справляння податку на додану вартість: єдиний принцип визначення суми податку (Директива 77/388). Приведення законодавства України відповідно до Шостої директиви зумовило прийняття Податкового кодексу України [1], який містить розбіжності з вищевказаною директивою.

Найбільші розбіжності в  положеннях даних нормативно-правових актів, що потребують гармонізації, стосуються неоднозначного трактування таких  понять, як оподаткування ПДВ, платник  податку, розмежування видів податкових пільг і ставок ПДВ [12, c.221-223].

Не менш важливими є розбіжності, що стосуються ставок ПДВ. Згідно зі ст. 12 Директиви 77/388, стандартна ставка ПДВ визначається кожною державою-членом ЄС як відсоток до оподатковуваної суми і повинна бути однаковою для поставок товарів і надання послуг Держави-члени ЄС можуть застосовувати одну або дві знижені ставки податку з метою попередження будь-якого можливого ухилення від оподаткування, за державами-членами ЄС залишається право встановлення ставки податку, яка б відповідала б їхнім національним інтересам і дозволяла диференціювати податковий тягар на товари й послуги, що мають вагоме соціальне значення. Тому існуючі ставки ПДВ у нашій державі є допустимими. Проте в межах Податкового кодексу України потрібно говорити насамперед не про їх зниження в цілому, а про диференціацію, тобто можливість встановлення зменшених ставок ПДВ залежно від об'єкта оподаткування. Такий підхід до визначення ставки ПДВ дозволить не тільки зменшити податковий тягар для платника податку, а й суттєво вплине на поповнення Державного бюджету України.

Необхідно також звернути увагу на невідповідність Шостій директиві 77/388 низки положень, включених  до Податкового кодексу України [1] з метою врахування вимог законодавства ЄС про ПДВ. Це положення про спрощену систему оподаткування фермерів сільського, лісового і рибного господарств, неповнота змісту яких унеможливлює їх застосування [12, c.223-224].

Таким чином, реформування системи  застосування податку на додану вартість, окрім вирішення низки фінансових проблем бюджету, має стати вагомим інструментом підвищення національної конкурентоспроможності України у контексті інтеграції у СОТ та ЄС.

ВИСНОВКИ

Отже, непрямі податки, до яких належить податок на додану вартість, відіграють значну роль у формуванні доходів бюджету. Найбільшу активність в Україні ПДВ має з фіскальної точки зору, зокрема завдяки широкій базі оподаткування, кількості платників та кількості операцій, що оподатковуються.

Роль ПДВ в податковій системі України важко переоцінити, його частка в податкових надходженнях до бюджету становить близько 50%. Але щоб конкретний податок, як і  податкова система, в цілому, був ефективним не потрібно забувати і про податковий прес, що тисне на платників податку. Тільки завдяки компромісу між максимальною величною залучених податком до бюджету коштів і інтересам платників податок може оптимально виконувати свою місію в фінансовій системі. До цього прагне і Україна, постійно покращуючи функціонування ПДВ, прикладом чого служить запровадження нового Податкового кодексу України.

Для ефективного контролю за справлянням ПДВ до бюджету  запроваджено реєстрацію платників  цього податку, а вершиною піраміди системи справляння ПДВ є контрольна діяльність податкової служби за повнотою та своєчасністю сплати цього податку.

Податок на додану вартість є основним податком на споживання майже в усіх розвинутих країнах світу. Цей податок функціонує в 137 країнах. Щодо країн ЄС, то з самого початку питань гармонізації непрямого оподаткування в цих країнах приділялася пильна увага, оскільки саме розбіжність у регулюванні непрямого оподаткування, на думку основоположників європейської інтеграції, являли собою істотну перешкоду на шляху вільного пересування товарів, робіт і послуг. На даний час, однією з найактуальніших проблем подальшого розвитку оподаткування у країнах Євросоюзу є реформування податку на додану вартість, оскільки у зв'язку із загостренням проблем бюджетних дефіцитів і державного боргу в ряді європейських країн виникла необхідність пошуку додаткових джерел бюджетних доходів, зокрема підвищення фіскальної ефективності ПДВ.

 Головним недоліком застосування податку на додану вартість в Україні є нестабільність законодавчого підґрунтя. Часті зміни ставок ПДВ підривають здатність проводити його ефективне адміністрування, а їх високі розміри лягають тягарем на плечі споживачів – платників податку. Доцільним в цьому питанні, на нашу думку, буде використання досвіду зарубіжних країн і запровадження диференціації ставок, тобто використання не однієї, а декількох, зокрема зниженої, стандартної та підвищеної ставок.

Щодо недоліків великої кількості надання пільг по ПДВ, то з економічного та соціального становища, така кількість пільг може бути виправдана. Ефективним було б розширення переліку пільг щодо товарів першої необхідності, для того, щоб захистити малозабезпечені верстви населення. Вагомим внеском в розвиток системи оподаткування ПДВ, стало запровадження новим Податковим кодексом автоматичного відшкодування податку з бюджету. Адже запровадження автоматичної системи відшкодування ПДВ дозволить податковим органам здійснювати таке відшкодування своєчасно сумлінним платникам, тобто швидко і без контакту з податковою службою. А також цей процес дасть змогу визначити коло платників, які мають сумнівну податкову історію, в результаті чого органи ДПС посилять роботу з такими платниками та процес перевірок декларацій з від’ємним значенням податку на додану вартість в законодавчо встановлені терміни.

Ще одним напрямом реформування податку на додану вартість в Україні  може стати позитивний досвід запровадження  європейськими країнами оберненого ПДВ, зокрема запровадження такого механізму адміністрування  в  окремих галузях економіки (операціях постачання окремих товарів) [13].