Проблеми функціонування ПДВ

Законодавством Франції  передбачено звільнення від сплати ПДВ шляхом його відшкодування при  експортних операціях i в результаті застосування різних ставок при покупці i продажу. Крім того, від сплати ПДВ  звільняються такі види діяльності: медицина i медичне обслуговування; освіта; діяльність суспільного i благодійного характеру; страхування та гральний бізнес.

Пільги мають підприємства, які роблять інвестиції, шляхом вирахування  з ПДВ сум, що спрямовуються на інвестиції.

ПДВ вноситься до бюджету  щомісяця на основі декларацій, які  подають підприємства до податкових центрів разом із чеком на сплату податку. Існують квартальні та річні терміни сплати ПДВ залежно від товарообігу. Якщо підприємство має товарообіг менше ніж 300 000 євро, то підприємства сплачують ПДВ у вигляді постійної суми. Якщо сума ПДВ менша ніж 1350 євро, то такі підприємства звільняються від його сплати. Крім того, пільга надається дрібним ремісникам, якщо ПДВ менше ніж 20 000 євро [9, c.194].

Слід зазначити, що у Франції  ПДВ забезпечує 45% усіх податкових надходжень, а це говорить про його ефективність.

Велика Британія. У світовій практиці справляння податків Великобританія займає чільне місце – саме там вперше виникла наукова теорія оподаткування. Головне місце у розряді непрямих податків Великобританії займає податок на додану вартість. З точки зору доходів до державного бюджету він знаходиться на другому місці після прибуткового податку і формує приблизно 17% бюджету країни.

Базою оподаткування податком на додану вартість виступає вартість, додана на кожній стадії виробництва і реалізації товарів та послуг (тобто різниця між виручкою та вартістю закупок у постачальників).

Податок на додану вартість був запроваджений у 1973 р. як фіскальна  умова членства Великої Британії в Європейському Союзі. Ставки податку: 0%, 8%, 17,5%. Звільнені від ПДВ земля, поштові, страхові та фінансові послуги, освіта і охорона здоров’я, гральний бізнес і лотереї, професійні спілки, спортивні змагання, твори мистецтва, ритуальні послуги. До товарів з нульовою ставкою відносяться продукти харчування, ліки, книги і журнали, вугілля, газ та електрична енергія, житлове будівництво, дитяча одежа і взуття, золото, цінні папери, транспортні послуги. Ставка 8% поширюється на послуги по постачанню паливом та електроенергією підприємств і організацій некомерційного характеру. Різниця між звільненням від ПДВ і оподаткуванням за нульовою ставкою, зазвичай, полягає в тому, що звільнені товари і послуги не включаються в систему ПДВ, а тому не дають права на компенсацію податку, сплаченого на попередніх стадіях, а нульова ставка дає таке право.

Федеративна Республіка Німеччина. Основними видами податків у Німеччині, як і в більшості країн Євросоюзу, є такі: податок на прибуток (фізичних осіб), податок на корпорації та податок на додану вартість.

Найбільші доходи державі приносить саме податок на додану вартість. Його вагомий вклад в доходи бюджету складає приблизно 28%. Загальна ставка цього податку на даний час складає 15%. Проте основні продовольчі товари, а також книжно-журнальна продукція оподатковуються за зниженою ставкою – 7%. Ця ставка не поширюється на обороти кав’ярень та ресторанів.

ПДВ в Німеччині має деякі особливості. Так, підприємці, обороти яких за попередній календарний рік не перевищили 20 тис. марок, а в поточному році – не перевищує 100 тис. марок, звільняються від його сплати. При цьому вони втрачають право відшкодування сум податку по пред’явлених на нього рахунках. Такий підприємець є платником прибуткового податку, а не ПДВ. Якщо підприємець отримує в календарному році дохід не вище 60 тис. марок, то він має право на регресивне оподаткування і вносити до бюджету лише 80% від розрахункової суми ПДВ.

Підприємства сільського та лісового господарства звільнені  від сплати податку на додану вартість. Звільненими є також товари, що ідуть на експорт.

Податок остаточно визначають на базі угод за календарний рік. Після  закінчення календарного року, але  не пізніше 31 травня наступного року, платник  надає податкову декларацію за рік. Якщо виявляється різниця між  фактично виплаченими і підлягаючими сплаті сумами, то вона відповідно або  вноситься в бюджет, або повертається платнику протягом місяця [11].

Латвія. В Латвії закон про ПДВ вступив в силу в 1995; одночасно був скасований податок з обороту. Базова ставка ПДВ протягом багатьох років становила 18%. Для деяких товарів і послуг булла встановлена ​​знижена ставка ПДВ у розмірі 5%, застосовується і нульова ставка податку.

З 1 січня 2009 року базова ставка збільшена з 18% до 21%, знижена ставка ПДВ збільшена з 5% до 10%, значно скорочений список товарів, до яких застосовується знижена ставка ПДВ. А з 1 січня 2011 року рішенням уряду і під тиском міжнародних кредиторів, базова ставка ПДВ в країні булла збільшена з 21% до 22%, а знижена – з 10% до 12% [13, c.38].

Італійська Республіка. Як і в більшості країн-членів Євросоюзу в Італії основним джерелом надходжень до бюджету є прибутковий податок та податок із корпорацій. Проте, у розряді непрямих податків Італії слід в першу чергу виокремити податок на додану вартість. З точки зору оподаткування додана вартість складається із різниці між виручкою, отриманою від продажу товарів або реалізації послуг, та безпосередньою собівартістю цих товарів та послуг. Звичайна ставка податку на додану вартість складає 19%. Але діють податкові ставки зі знижками – 13%, 9%, та 4%. Вони поширюються на продовольчі товари, газети, журнали. Експортні товари, міжнародні послуги та пов’язані з ними операції податком на додану вартість не обкладаються.

Окремі види діяльності, що здійснюються на території Італії, також звільняються від сплати ПДВ: операції по страхуванню та видачі кредитів, продаж акцій та облігацій, витрати щодо медичного обслуговування, народної освіти, культури, некомерційні види оренди, поштові послуги, операції, пов’язані із золотом та національною валютою [11, c.169].

Однією з найактуальніших  проблем подальшого розвитку оподаткування  у країнах Євросоюзу є реформування податку на додану вартість. У зв'язку з цим Європейська комісія 1 грудня 2010 р. відкрила суспільне обговорення  проблем застосування ПДВ у Європі, початок якого не випадково припадає на 2010 р.

З огляду на перспективи  використання ПДВ, а також необхідність пошуку додаткових джерел бюджетних  доходів у зв'язку із загостренням проблем бюджетних дефіцитів і державного боргу в ряді європейських країн особливого значення набуває питання підвищення його фіскальної ефективності. Резерви для вирішення цього питання існують і пов'язані зі зменшенням масштабів ухилення від справляння податку та пільгового оподаткування.

У 2009 р. спеціальне дослідження  Єврокомісії, присвячене втратам у системі справляння ПДВ, оцінило граничний обсяг несплаченого у 2006—2009 рр. у 25 країнах ЄС податку в 106,7 млрд. євро. За даними Зеленого документа — звіту Єврокомісії щодо перспектив ПДВ, різниця між фактичними надходженнями ПДВ і тим, скільки держава — член ЄС теоретично могла б отримати від його справляння відповідно до своїх економічних показників, становила 12% можливих надходжень у 2010 р., а для окремих країн — до 20 %. Крім ухилення від оподаткування і втрат через банкрутства ця різниця зумовлена ще й шахрайством із цим податком, частково спричиненим недоліками в чинній системі його правового регулювання.

Мета реформування ПДВ  полягає у створенні простішої, зрозумілішої та ефективнішої системи  адміністрування ПДВ. Це сприятиме  зниженню витрат бізнесу, пов'язаних із виконанням обов'язку зі сплати ПДВ, а  отже, підвищенню конкурентоспроможності європейських компаній; створенню механізмів протидії шахрайству й захисту від  ухилення від оподаткування; вирішенню  питань міждержавного регулювання справляння ПДВ тощо.

Запропоновано два напрями  реформування ПДВ, спрямовані на забезпечення утримання податку з операцій постачання товарів і послуг всередині окремих країн — членів ЄС та між ними (всередині ЄС) згідно з єдиним принципом задля досягнення нейтральності оподаткування.

Відповідно до першого  напряму передбачено запровадити  механізм сплати ПДВ у бюджет постачальниками  як за операціями всередині країн  — членів ЄС, так і між ними. Для цього необхідно, не змінюючи чинного механізму сплати ПДВ  усередині країн — членів ЄС (згідно з цим механізмом платником ПДВ  до бюджету і є постачальник), запровадити оподаткування операцій постачання між країнами-членами  за принципом країни походження.

Другий напрям передбачає запровадження механізму сплати ПДВ до бюджету покупцями товарів  і послуг. Для цього потрібно, не змінюючи механізму сплати ПДВ  за операціями постачання товарів і  послуг між краінами-членами, запровадити  механізм оберненого утримання ПДВ  за операціями всередині країн —  членів ЄС [13, c.45].

Водночас існує низка  чинників, що стоять на заваді впровадженню цих моделей, зокрема реалізація таких моделей потребує гармонізації ставок ПДВ, створення клірингової системи, тощо.

РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В ДОХОДАХ БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

2.1 Місце ПДВ  у системі непрямого оподаткування

Для того, щоб більш повно  висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу їх класифікують за різними ознаками. Зокрема за формою стягнення розрізняють прямі та непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об’єкта оподаткування. А непрямі податки – податки на товари і послуги, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу, оплачуються покупцями при купівлі товарів та отриманні послуг, а в бюджет вносяться продавцями чи рідше виробниками цих товарів та послуг.

Hепрямі податки, на  відміну від прямих мають свої  переваги і недоліки. Вони ефективніші  в фіскальному аспекті, оскільки  оподатковують споживання, яке в  свою чергу є більш стабільною  і негнучкою величиною, ніж  прибутки. Hепрямі податки не впливають  на процеси нагромадження, але  вони регресивні в соціальному  аспекті і здійснюють досить  значний вплив на загальні процеси ціноутворення [2, c.123].

Характерною особливістю  непрямих податків є те, що:

• це внутрішні податки які не можуть регулюватися нормами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікованих Верховною Радою України, до вступу у силу законів за кожним з вказаних податків;
• непрямими вони є через те, що фактично матеріальні витрати зі сплати податку несе споживач у складі ціни на продукцію, що він придбав [11].

Тому непрямі податки  носять характер податків на споживання. Платник податку (юридична чи фізична  особа) виступає як посередник, що нараховує  і сплачує податок у бюджет держави.

В світовій практиці існують  три види непрямих податків:  акцизи, фіскальна монополія і мито. На даний час в Україні стягуються акцизи, мито та податок на додану вартість.

Простота, економічні і організаційно-технічні характеристики забезпечили податку  на додану вартість переваги перед  іншими типами оподаткування обороту  або універсальними акцизами.

Податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг. Зупинимося на деяких з них більш детально. Не дивлячись на те, що він представляє собою, по суті, різновид акцизу, це все ж таки універсальний фінансовий інструмент.

Так, з допомогою ПДВ  з'являється можливість регулювання  фонду заробітної плати і ціни. Крім того, податок дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього  увійти в основу формування економічних  пропорцій.

Застосування ПДВ в  країнах з розвиненою ринковою економікою не тільки в фіскальному, але й  в регулюючому аспекті, дозволяє використовувати даний важіль як засіб стримування кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку  слабких виробників.

Проте, необхідно також  враховувати те, що використання податку  на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, або негативних моментів роблять дуже актуальними  дискусії щодо необхідності справляння даного податку. Розглянемо деякі з цих моментів.

Являючись, в принципі, податком на кінцеве споживання, який лягає  на населення і бюджетну сферу, ПДВ  при досить високій ставці і високих  темпах інфляції перетворюється в один із факторів, що стримують розвиток виробництва. Відбувається це внаслідок  зростання цін і стримування  на основі цього можливостей оплати покупцем товарів (робіт, послуг).

Крім цього, застосування ставок ПДВ на рівні 20-28% стимулює як інфляційні процеси в цілому, так  і негативно впливає на високотехнологічні і наукомісткі виробництва. Тому, хоча й застосовувана ставка робить податок на додану вартість одним із головних джерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже оманлива. Саме в зв'язку з цим оптимальну ставку ПДВ економісти частіше за все пов'язують з рівнем 15-18% [14, c.85].

Зайнявши домінуючі позиції  в світовій податковій системі, ПДВ  зберігає й деякі негативні риси, пов'язані з можливістю ухилення від його сплати. Тому в системі  ПДВ виключне значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіх операцій.

2.  Податок на додану вартість у структурі доходів бюджету держави

Склад і структура доходів  бюджету держави характеризують її фінансову політику та фінансовий стан. Доходи бюджету класифікують за різними ознаками, зокрема і за методом залучення коштів, який передбачає поділ доходів бюджету на: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, офіційні трансферти та цільові фонди.