Проблеми функціонування ПДВ

Як бачимо збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги  стільникового рухомого зв'язку більше не включається до бази оподаткування податком на додану вартість, такі зміни увійшли в дію з 06.08.2011 року.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну  територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки  і збори, що справляються під час  їх митного оформлення, з урахуванням  акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі постачання товарів  за договорами фінансового лізингу  базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче  ціни придбання об'єкту лізингу.

Щодо ставок податку, то вони встановлюються від бази оподаткування  в таких розмірах:

• за податковими зобовязаннями, що виникли з 1 січня 2011 до грудня 2013 року включно ставка податку становить 20%;
• з 1 січня 2014 року – 17%.

А з метою врахування принципу соціальної справедливості в механізмі  обчислення податку передбачено  застосування ряду податкових пільг, а  саме:

• оподаткування операцій за нульовою ставкою;
• визначення операцій, які не є обєктом оподаткування;
• визначення операцій, які звільняються від оподаткування.

Розглянемо детальніше застосування пільгового оподаткування, отже, за нульовою ставкою оподатковуються операції з:

• експорту товарів, якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленною відповідно до вимог митного законодавства;
• постачання товарів:

• для заправки або забезпечення морських, повітряних суден (призначених для визначених цілей), космічних кораблів, наземного військового транспорту; 

• постачання товарів/послуг підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного контролю (магазинах безмитної торгівлі);

• постачання послуг:

• міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом
• послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси та послуги персоналу з обслуговування повітряних суден.

    Не є об'єктом оподаткування операції з:

• випуску (емісії), розміщення та продажу цінних паперів;
• надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності;
• постачання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти, та інші.

Звільняються  від оподаткування операції з:

• постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
• постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами,;
• постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг;
• постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.
• надання благодійної допомоги, зокрема безоплатне постачання товарів/послуг благодійним організаціям;
• постачання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, закладів охорони здоров'я та надання їм матеріальної допомоги;
• операції із ввезення на митну територію України культурних цінностей за кодами згідно з УКТ ЗЕД, виготовлених 50 і більше років тому.
• операції із ввезення на митну територію України майна як міжнародної технічної допомоги, тощо.

Суми податку, що належать до сплати в бюджет чи відшкодуванню  з бюджету, визначаються як різниця  між загальною сумою податкових зобов’язань, які виникли в зв’язку  з буд-яким продажем товарів (робіт, послуг) на протязі звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду [1].

Суми ПДВ за ставкою 20%, які підлягають сплаті до бюджету  або відшкодуванню з бюджету, визначаються у такому порядку:

1. Визначаємо базу оподаткування:

                         БО = СВ + П + ВМ + АП                            (1.1)

де СВ – собівартість; П – прибуток; ВМ – ввізне мито; АП – акцизний податок.

2. Обчислюємо суму ПДВ (податкові зобов'язання – ПЗ) за товарами, які підлягають продажу:

                      ПЗПДВ = (БО ´ 20%) : 100                          (1.2)

3. Формуємо вільну або регульовану ціну:

                                             В(Р)Ц = БО + ПДВ                                     (1.3)

4. Визначаємо суму податкового кредиту (ПК) протягом звітного періоду:

                      ПК = ПДВ_тмц + ПДВ_оф + ПДВ_нма                      (1.4)

 де ПДВ_тмц, ПДВ_оф , ПДВ_нма – сума податків, сплачених платником в зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, у тому числі імпортних,

основних фондів  та нематеріальних активів, відповідно.

5. Визначаємо суму ПДВ для сплати до бюджету (відшкодування з бюджету):

                                ПДВ = ПЗ – ПК                                        (1.5)

При позитивному значенні розрахованої суми ПДВ для сплати до бюджету, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені кодексом.

При від'ємному значенні цієї суми, така сума враховується у зменшення  суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності  податкового боргу – зараховується  до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. [10, c.85]

Якщо в наступному податковому  періоді розрахована сума ПДВ  до сплати має від'ємне значення, то:

• бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України;
• залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При обчисленні суми ПДВ для сплати до бюджету важливо правильно врахувати умовиви значення сум податкових зобов'язань і податкового кредиту та віднести суми податку на валові витрати або на прибутки (збитки). Важливим елементом у механізмі сплати ПДВ також  є дата виникнення податкових зобов'язань і права платника на податковий кредит.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
• дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку  до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

• дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
• дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платники податку зобов'язані  вести окремий облік оподатковуваних  податком операцій, а також операцій, які не є об'єктом оподаткування  та звільнені від оподаткування  згідно із законодавством. Результати обліку відображаються у податкових деклараціях.

Податкова декларація подається  за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, в окремих випадках, особливо визначених Податковим кодексом, звітний період може дорівнювати  календарному кварталу, тоді декларація подається протягом 40 календарних  днів, наступних за останнім календарним  днем звітного (податкового) кварталу [1].

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового  зобов'язання, зазначену у поданій  ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації. Платники несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення і внесення ПДВ до бюджету. Контроль за нарахуванням і внесенням податку на додану вартість до бюджету здійснюють податкові органи, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення товарів на митну територію.

1.3 Зарубіжний  досвід функціонування універсальних  акцизів

 

В світовій практиці існують  три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Акцизи – це непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж  універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані  ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних  універсальними ставками на всі групи  товарів та ширшою базою оподаткування [11, c.166].

Поширення універсальних  акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження до бюджету, які  не залежать від змін в уподобаннях  споживачів та асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами  товарів.

У світовій податковій практиці існують три форми універсальних  акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і  податок на додану вартість.

Щодо податку на додану вартість, то він є основним податком на споживання майже в усіх розвинутих країнах світу. Цей податок функціонує в 137 країнах. З розвинених країн  ПДВ відсутній в таких країнах, як США, Японія, де замість нього  діє податок із продажів за ставкою  від 3% до 15%.

 Країни з перехідною  економікою використовують податок  на додану вартість як додаток  до податку з доходів та  додаткове джерело надходжень  до бюджету. Деякі з цих країн  впровадили систему ПДВ з метою  отримання доступу до ЄС, оскільки  наявність даного податку в  податковій системі є вимогою членства в ЄС [9, 201].

Розглянемо особливості стягнення податку на додану вартість в деяких окремих зарубіжних країнах, зокрема в країнах ЄС.

З самого початку питань гармонізації непрямого оподаткування в ЄС приділялася пильна увага, оскільки саме розбіжність у регулюванні непрямого оподаткування, на думку основоположників європейської інтеграції, являли собою істотну перешкоду на шляху вільного пересування товарів, робіт і послуг. В результаті чого гармонізація непрямого оподаткування була позначена в якості окремого завдання європейської інтеграції в Договорі про Європейське співтовариство.

Французька Республіка. Податкова система Франції цікава тим, що саме в цій країні було розроблено i в 1954 р. запроваджено податок на додану вартість. На сьогодні податкова система Франції стабільна у незмінності переліку податків i зборів, правил їх справляння, проте ставки податків щороку переглядаються з урахуванням економічної ситуації та напряму економіко-соціальної політики держави. Провідною ланкою бюджетної системи Франції є податок на додану вартість, який враховує характер здійснюваної операції i не залежить від фінансового стану платника податків. Існує чотири види ставок ПДВ: 18,6% — нормальна ставка на всі види товарів i послуг; 33,33% — гранична ставка на предмети розкоші, автомобілі, алкоголь, тютюн; 7% — пільгова ставка на товари культурного повсякденного вжитку (книги); 5,5% — на товари i послуги першої необхідності (продукти харчування, за винятком алкоголю i шоколаду, медикаменти, житло, транспорт). Зараз спостерігається тенденція до зниження ставок i переходу до двох ставок — 18,6% i 5,5%.