Перспективи розвитку венчурного підприємництва в Україн

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………...........…4

1. Поняття та особливості функціонування венчурного підприємництва..7

2.Механізм функціонування  венчурних підприємств в Україні…………..12

3.Перспективи розвитку  венчурного підприємництва в  Україні………….22

Висновки……………………………………………………………………….30

Список використаної літератури………………………………………...…..32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                           4

Вступ

 

          Створення економічних знань  у розвинутих країнах спричинило  виникнення нових організаційних  форм інноваційного процесу, зорієнтованих  на оновлення науково-технічних  структур. Великі компанії довели  свою нездатність інтенсифікувати  наукові дослідження, вони витрачали  свої ресурси переважно не  на пошук радикально нового, а  на вдосконалення досягнутих  результатів. У тож же час,  великі корпорації не можуть  обійтись без використання наукових  досягнень. Вихід із такої ситуації  був знайдений у створенні  малих інноваційних фірм –  від малих дослідних компаній  до винахідників-одиночок. Процес  масового розповсюдження таких  фірм розпочався на початку 70-х років[ 1.с.45].  Практично у всіх розвинутих країнах держава створила умови для ефективного функціонування малих інноваційних фірм, на основі яких сформувався динамічний сектор малого інноваційного підприємництва. У межах інноваційного підприємства успішно розвивається венчурне підприємництво, яке використовує венчурне фінансування інноваційних проектів. Венчурне підприємництво – це особливий вид підприємництва в інноваційній сфері яке, згідно з  вимогами закону суспільного поділу праці, спрямоване на задоволення потреб людей шляхом створення і впровадження  у виробництво нових технологій, товарів, послуг та просування їх на ринок з метою отримання прибутку і надприбутку як винагороду за ризик.   

           В сучасних умовах процесу глобалізації формуються умови, коли Україна може використати свій науково-технічний потенціал та поступово перейти від індустріального до технологічного базису в економічному розвитку. Для технологічного стрибку їй необхідно зосередити головну увагу на розвитку конкурентоспроможних високотехнологічних галузей економіки. Щоб не залишитись осторонь світових економічних перетворень, вона повинна спиратись на інформаційно-інноваційну (інвестиційно-інноваційну)

5

модель розвитку. Наразі  одним із дієвих виправданих механізмів впровадження високотехнологічних  інноваційних проектів є венчурне підприємництво.

          Тема розвитку венчурних підприємств є досить актуальною в наш час, оскільки серед факторів, які гарантують стабільну та зростаючу перевагу одних країн над іншими в процесі міжнародної конкуренції, визначальне значення мають найсучасніші технології. У світі давно закріпилося усвідомлення того, що саме високі технології забезпечують переваги, не спів ставні за потужністю ні з якими іншими. Власники технологій, а також їх інфраструктурних передумов (науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, прикладна і фундаментальна наука, кадри розробників і вчених) в сучасних умовах мають невичерпні конкурентні переваги.

            Впровадження і розвиток венчурної індустрії в Україні потребують: вирішення завдань фінансового забезпечення; створення відповідної інфраструктури і сприятливих умов для її функціонування; забезпечення ефективної взаємодії між державою, наукою і бізнесом з орієнтацією на світові тенденції; вирішення організаційно-структурних проблем, освітніх програм і людських ресурсів.

              Розвитком венчурного бізнесу в Україні займаються науковці: О.Лапко, М.Паладій, С.Філін,  І.Баранецький,  М.Долішня,  О. Поручник,  Л. Антонюк,  О. Бондаренко, Н. Дучинський, Д. Денисенко, А. Лукашов, Т. Майорова та інші. У своїх працях вони досліджують природу венчурного   капіталу, шляхи встановлення венчурної діяльності та аналіз міжнародного застосування.                                                                                                                                   

        Метою моєї роботи - є аналіз розвитку венчурного підприємництва в   Україні, а також визначення проблем та шляхів їх розв'язання. Я проведу

  аналіз стану венчурного бізнесу в Україні, особливостей венчурного фінансування малого і середнього бізнесу та його фінансових інструментів і

6

механізмів. Визначено негативні  чинники впливу на розвиток венчурного підприємництва, основні завдання  впровадження і розвитку венчурного бізнесу та можливі шляхи їх виконання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                              7                                                                           

  Розділ 1. Поняття  та особливості функціонування  венчурного підприємництва

         Домінуюче місце серед суб'єктів господарського права належить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою. Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Світовий досвід свідчить, що важливу роль у трансформації  господарського механізму, інтенсивності  його структурної перебудови відіграють малі організаційні форми, як-от: венчурні фірми, інвестиційні фонди. Слово «venture» в перекладі з англійської означає ризикове підприємництво, але багатообіцяюче. Отже, венчурне підприємництво — це ризикова діяльність, у процесі якої створюються і впроваджуються у виробництво нові товари, технології, послуги. Це поєднання двох видів підприємництва: фінансового та інноваційного. Відповідно до цього спеціалізовану діяльність щодо виробництва і просування на ринок нових товарів ведуть компанії і фонди венчурного капіталу та малі венчурні фірми. За умов інтенсивного науково-технічного розвитку і приватні підприємці, які безпосередньо є ініціаторами нових проектів, і великі промислові компанії, і держава чітко усвідомлюють, що відмова від інвестування в інноваційну сферу призведе до значного уповільнення соціально-економічного розвитку. Тому слід створювати такі економічні механізми, які б, з одного боку,

8

сприяли впровадженню у виробництво  новітніх досягнень науково-технічного прогресу

(НТП), а з іншого боку, дозволили б звести до мінімуму  фінансовий ризик окремих інвесторів. На сьогодні таким ефективним  механізмом, як це підтверджує  світова практика, є венчурне  підприємництво.

Науково-технічний прогрес  у буквальному розумінні означає  безперервний взаємозумовлений процес розвитку науки і техніки; у ширшому  суттєво-змістовому значенні — це постійний  процес створення нових і вдосконалення  застосовуваних технологій, засобів  виробництва і кінцевої продукції  з використанням досягнень науки.

Серед факторів, які гарантують стабільну та зростаючу перевагу одних країн над іншими в процесі  міжнародної конкуренції, визначальне  значення мають найсучасніші технології. У світі давно закріпилося  усвідомлення того, що саме високі технології забезпечують переваги, не спів ставні за потужністю ні з якими іншими . Власники технологій, а також їх інфраструктурних передумов (науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, прикладна і фундаментальна наука, кадри розробників і вчених) в  сучасних умовах мають невичерпні конкурентні  переваги .

Справді, за даних умов важко  переоцінити роль високих технологій. Так, Збігнев Бжезинський у своїй відомий праці „Велика шахівниця" визначив чотири області світової влади, у яких, зокрема, США займають домінуюче положення: військова сфера, економіка, культура та технологія .

В теоретичному аспекті поглиблення  аналізу даної проблеми спонукає до розгляду вихідних понять венчурного підприємництва. Перш за все, мова піде про поняття венчур яке має два значення:

 

 

9

а) це невеликі наукові дослідно-конструкторські  підприємства (фірми) або спеціалізовані підрозділи великих корпорацій, з  участю яких реалізуються нові проекти, розробки ноу-хау з метою одержання  прибутку;

б) це обов'язковий елемент  венчурного підприємництва.                 Розрізняють два види венчуру - внутрішній і зовнішній.

Внутрішній венчур - це створені великими корпораціями спеціалізовані підрозділи, функція яких полягає у виборі і реалізації ризикових ідей та проектів. Зовнішнім венчуром є мала самостійна наукоємна фірма, заснована авторами ідеї і венчурним підприємцем. Малі інноваційні фірми засновують вчені, інженери, винахідники, які намагаються з розрахунком на матеріальну вигоду реалізувати на практиці нові досягнення науки і техніки.

           Далі, слід звернутись до поняття  венчурного  капіталу - як особливої  форми вкладення капіталу в  об’єкти інвестування з високим  рівнем ризику в розрахунку  на швидке отримання високої  норми прибутку , та венчурного  підприємництва. Венчурне підприємництво  є діяльністю, спрямованою на  впровадження ризикових проектів  для одержання прибутків і  підприємницького та засновницького  доходів шляхом організації компанії, котра займається впровадженням  нововведень і подальшим розвитком  їх до відкритої чи закритої  корпорації. Це забезпечує засновникам  можливість отримати контрольний  пакет акцій. Вкладення венчурного  капіталу дає інвесторам у  середньому 30-40% прибутку через три-чотири  роки після вкладення коштів  і таким чином можливість відшкодування  авансованого капіталу.

            Суть венчурного капіталу знаходить прояв у механізмі венчурного фінансування. Венчурне фінансування на основі венчурного капіталу, як результат адаптації господарської системи до вимог підвищення інноваційного процесу, передбачає дольову участь інвесторів венчурного капіталу в капіталі венчурної фірми шляхом придбання акцій через гаранти,

10

ауціони або через конвертовані цінні папери. В результаті здійснюється активне залучення інвесторів до управління венчурною фірмою, що передбачає підбір команди

менеджерів, можливість внесення змін у її склад, прийняття стратегічних

рішень розвитку фірми, здійснення фінансового контролю за діяльністю фірми.

              Мета, що її переслідують інвестори венчурного капіталу, полягає в отриманні надприбутків від комерціалізації нововведення. В силу цього їхні інтереси й інтереси підприємців ризикового бізнесу зосереджені на успішному впровадженні інновацій у виробництво. За своєю природою венчурні інвестиції мають довготерміновий характер, а отримання прибутків на вкладення у венчурні фірми відбувається не раніше, ніж через 5—10 років.

 Венчурне фінансування  здійснюють по-різному. Найбільш  типове проходить у два етапи.  На першому етапі відбувається  акумуляція засобів з різних  джерел корпорацій, пенсійних фондів, страхових компаній, приватних іноземних  інвесторів, банків та формування  фондів венчурного капіталу(рисунок 1).

Рисунок 1

   Джерела  венчурного фінансування

 

11

На другому етапі здійснюється розподіл коштів фонду серед відібраних після експертизи проектів, що істотно  знижує ризик втрати коштів венчурного капіталу.

 Існує ряд умов венчурного  фінансування:

• підприємство, у яке вкладаються кошти венчурного фонду, не повинно бути державним, командитним, індивідуальним чи кооперативним. Воно обов’язково має бути акціонерним або в ході інвестування стати акціонерним;
• підприємство повинно забезпечити зростання капіталу на 30—50% (за 5 років сподівання отримати 50 мільйонів прибутку);
• необхідний механізм продажу акцій.

 Венчурне фінансування має такі особливості:

• кошти вкладаються у венчурний бізнес без гарантій з боку венчура-фірми;
• кошти надаються на безпроцентній основі, тобто ризиковий капітал розміщується не як кредит, а у вигляді паю в статусний фонд фірми;
• вкладники капіталу вимушені очікувати в середньому від З до 5 років, щоб переконатись у перспективності вкладень і до 10 років, щоб отримати прибуток на вкладений капітал;
• інвестори ризикового капіталу прагнуть отримати не під приємницький, а засновницький дохід, який почне приносити пі допічна фірма;
• повернення вкладених коштів венчурним фінансистом здійснюється в момент виходу цінних паперів фірми на відкритий ринок і залежно від частки участі в наданні коштів;
• фінансові організації стають співвласниками венчурної фірми, а надані кошти — внесок у статутний фонд підприємства — часткою власних коштів останнього.