Особливості інфляційних процесів в Україні та їх вплив на банківську систему

5.  Незалежність центрального банку у використанні інструментів грошово-кредитної політики;

Для боротьби з інфляцією  широко застосовуються наступні методи (рис.6)[3].

Рис.6. Методи боротьби з інфляцією

Останнім часом у світовій економіці посилилися інфляційні процеси, викликані значним подорожчанням  сировини, політичною нестабільністю в країнах-експортерах енергоресурсів, а також збільшенням споживання сировинних ресурсів та продовольства  азійськими країнами, насамперед Китаєм. Останнє спричиняє постійне зростання цін на продовольство в усьому світі, підсилюючи негативний вплив інфляції на фінансово-економічний розвиток. Це зумовлює актуальність дослідження тенденцій та факторів прискорення інфляції щодо її впливу на світовий економічний розвиток, дасть змогу ґрунтовніше підготуватися до подолання її наслідків у вітчизняній економіці.

Повільне посткризове  відновлення світової економіки  характеризується відчутним  посиленням інфляційних процесів,  індикатором чого є індекс споживчих цін (ІСЦ). Провідні міжнародні організації, зокрема Світовий банк, попереджали  про високу ймовірність гальмування темпів зростання світової економіки у 2011–2012 рр. у зв’язку з підвищенням темпів інфляції, внаслідок чого слід здійснювати корекцію прогнозів економічного розвитку[18] .

Найбільшого впливу інфляції зазнали країни з економіками, що розвиваються. Причому найсуттєвішим  чинником її прискорення в країнах  із низьким рівнем доходів стала  висока частка продовольчих товарів  у структурі споживання, оскільки рівень інфляції в цих країнах  безпосередньо залежить від коливання  цін на продовольство. Так, індекс споживчих  цін  у країнах СНД у січні  – травні 2011 року становив 5.8% (за аналогічний період 2010 року – 3.9%)[18].

Для України чинники прискорення інфляції не відрізняються від світових. Найбільший вплив матиме зростання цін на сирі мінеральні продукти, паливо, продовольство, а також збільшення адміністративно-регульованих цін (тарифів на послуги ЖКГ).

Україна вимушена імпортувати  більше 70% нафти і газу, які споживає[19]. Така залежність від зовнішніх поставок енергоносіїв не дозволяє ефективно регулювати цю статтю витрат.

Харчовий фактор специфічний  тим, що середньостатистичний українець, згідно з підрахунками Держкомстату, витрачає на продукти й безалкогольні  напої 53% своїх грошей, тоді як громадянин ЄС - 15-20%[19]. Відповідно, загальносвітова тенденція подорожчання продовольства створює в Україні більшу інфляцію, ніж в Євросоюзі.

Розбіжність підходів серед  ключових світових гравців у ідентифікації  загроз економічному зростанню зумовлює диференціацію стратегій боротьби з інфляцією. Так, прискорення інфляції розглядається загрозою економічному розвитку в Китаї. Крім цього, останнім часом спостерігаються запровадження окремих заходів щодо контролю над інфляцією з боку ЄЦБ.

Натомість США ідентифікують  прискорення інфляції як другорядний  чинник, наголошуючи на її стимулюючій  ролі для економічного зростання. Монетарна влада США визначає найбільшою загрозою для світової і національної економік слабкість економічного зростання та ризик повторення рецесії [18].

У межах боротьби з прискоренням інфляції в єврозоні в липні 2011 року ЄЦБ підвищив базову процентну ставку на 0.25 в. п. – з 1.25% до 1.5% річних, що є  максимальним рівнем із березня 2009 року. На фоні сповільнення зростання ВВП  у єврозоні в другому кварталі 2011 року та стурбованості, викликаної суверенною борговою кризою ряду країн  єврозони, цей крок доводить пріоритетність антиінфляційної політики для європейських країн. Темпи зростання споживчих  цін у єврозоні в червні 2011 року не змінилися й залишилися на рівні  травня (2.7% у річному обчис-ленні) після максимального за два з  половиною роки підвищення у квітні – 2.8%. Інфляція перевищує встановлений ЄЦБ поріг у 2% вже вісім місяців  поспіль.

Ідентичної політики з  ЄС дотримуються Швеція і Китай. Шведський  Ріксбанк підвищив процентну ставку вже всьоме за 2011 рік – до 2%, а  Народний банк Китаю за цей же період підняв вартість кредитування вже втретє – до 6.56%.Решта країн, навпаки, намагається  стимулювати зростання економіки  й фінансового сектору, залишаючи  доступ до дешевих ресурсів. Банк Англії зберіг ключову ставку на історично  низькому рівні – 0.5% річних; Банк Японії на червневому засіданні зали-шив  базову ставку в рекордно низько-му діапазоні 0–0.1%; ФРС США утримує  ставку в цільовому діапазоні  від 0 до 0.25% річних із грудня 2008 року[19].

За заявою ФРС, після завершення в червні 2011 року програми QE22 буде продовжено скупівлю казначейських облігацій на ринку. В теорії,  QE2 повинна забезпечити ліквідність банкам, які, як передбачалося, спрямують її на кредитування підприємств та споживачів. Натомість банки придбали нові казначейські облігації. Окремі експерти вважають, що політика ФРС підштовхнула сировинні ціни вгору через приплив надмірної грошової маси до фінансової системи, що послабило долар та прискорило інфляцію у світі. На так звану програму QE3 може бути надано ще 300 млрд. доларів США протягом наступних 12 місяців, що підтримає інфляційний тиск на економіку[19].

Критики підходу ЄЦБ наголошують, що сучасна інфляція не є головною загрозою для єврозони, оскільки підвищення ставок торкнеться не тільки “перегрітої” економіки Німеччини. Це стосуватиметься  насамперед периферійних країн єврозони, в яких падає ВВП, зростають борги, існують проблеми з доступом до дешевих  фінансових ресурсів, а самим країнам  загрожує дефолт. Ефект впливу підвищення ставки на економіки цих країн  може виявитися вкрай негативним унаслідок їхніх боргових проблем.

Важливо відзначити відсутність  прямого зв’язку між збільшенням  ставки рефінансування та зниженням  рівня інфляції. Такий зв’язок  існує для економічно розвинутих країн із високим рівнемрозвитку національного виробництва та конкуренції. Проте для країн, що розвиваються, зокрема для України такий  підхід може дати зворотний результат. Підвищення ставки рефінансування в  період нестачі ліквідності в  банківській системі зменшує  обсяги кредитування реального сектору, що в умовах слабкої конкуренції  призводить до звуження товарної пропозиці  на внутрішньому ринку (як кількісно  так і за асортиментом) і автоматично  зумовлює зростання цін на товари й прискорення інфляції. Крім того, в такій ситуації може зрости рівень імпорту на національному ринку. Попри те, що в економічно розвинутих країнах ставка рефінансування є  основним інструментом монетарного  впливу на інфляційні тенденції в  Україні вона не має істотного  впливу. Незважаючи на зниження ставки рефінансування Національним банком України, вона залишається досить високою. Як наслідок, вартість позичкових коштів для реального сектору економіки  змінюється несуттєво, що не сприяє стимулюванню попиту й підвищенню темпів зростання  економіки. В Україні ставка рефінансування дотепер залишається швидше, економічним  індикатором аніж регулятором рівня  інфляції[14]. Прискорення інфляції в Україні не має принципових відмінностей від передкризової ситуації, коли значне підвищення цін на основні сировинні товари також призвело до пропорційного прискорення інфляційних процесів[20].

У довгостроковій перспективі  Україні необхідно створювати функціональну  економічну систему, яка регулює  рівень інфляції, та функціональну  систему, що стимулює економічне зростання, де контроль над інфляцією є засобом  для досягнення стабільного зростання, а не метою. Наявність таких систем дасть змогу в режимі саморегуляції  вирішувати завдання стійкого й динамічного  розвитку української економіки.

Підвищення цін на продукти широкого вжитку в Китаї призводить до імпорту інфляції в Україну, оскільки існує широка номенклатура товарів, які не виробляються у нашій країні, й задоволення постійного попиту на них відбувається за рахунок прямого  та опосередкованого китайського імпорту[18].

Для України практично  неможлива мобільна переорієнтація імпортних поставок з інших країн  або використання національного  виробництва в процесі імпортозаміщення. Тому процеси ескалації інфляційних  процесів у країнах, що розвиваються, зокрема в Китаї, безпосередньо  позначаться на рівні інфляції в  Україні.

З огляду на негативні інфляційні тенденції в світі для України  актуальною залишається розробка антиінфляційних  заходів на коротко- та середньостроковий  період. Пріоритетними мають стати  стимулювання вітчизняного експорту, заходи щодо сприяння програмам імпортозаміщення, диверсифікація імпортних поставок з урахуванням ключових ризиків  і загроз економічній та фінансовій безпеці країни.

Інфляційний тиск може спричинити підвищення процентних ставок і більш  помірні заощадження. Ще один можливий наслідок – це уповільнення темпів приросту економічних показників де, індекс споживчих цін використовується як основа, а саме ВВП і реального  доходу[14]. Вони позначаються на прибутках банків і підприємств які є залежними від банківського кредитування .

В Україні важливо запобігти  другій хвилі світової кризи та здійснити  такі антиінфляційні заходи:

– розглянути можливості створення  додаткових стабілізаційних матеріальних резервів на соціально значущу продукцію  з метою здійснення товарних інтервенцій  у разі надмірного підвищення цін;

– опрацювати заходи державного замовлення для цільового впливу на кон’юнктуру ринку;

– забезпечити ефективний контроль над тарифною політикою  підприємств-монополістів;

– підвищити контроль над  емісійним механізмом покриття дефіциту бюджету і платіжного балансу; 

– спираючись на досвід зарубіжних регуляторів, надати державну підтримку  і стимулювати надання кредитів малому й середньому бізнесу (зокрема  через зниження відсотка), оскільки під час посткризового відновлення  саме ці компанії залишаються найвразливішими;

– підвищити якість моніторингу  припливу спекулятивного капіталу в  Україну, особливо через небанківські інвестиційні установи для запобігання  перегрівання відповідних ринків[14].

Крім того, в Україні  потрібно сформувати стійку та стабільну  національну банківську систему. Адже не дивлячись на те, що ступінь впливу економічних криз на банківську систему  залежить від багатьох факторів, головним з них є стан самої банківської  системи до початку економічної  кризи. При цьому особливе значення відіграють ліквідні позиції, якість кредитного портфелю, рівень капіталізації банків та банківської системи в цілому. Адже слабка банківська система особливо болісно переживає банківську кризу.

Глобальне зростання цін  стало бичем світової економіки. Більше, ніж 80% країн світу зіштовхнулися  з перевищенням реальної інфляції її планових показників[20]. За спроби приборкати галопуюче подорожчання товарів за допомогою адміністративних механізмів багатьом країнам доводиться розплачуватися падінням економічного росту.

Проблема інфляції має  для України не стільки теоретичне, скільки суто практичне значення. Тільки ретельно продумана стратегія та комплекс заходів зі сторонни держави можуть забезпечити певний рівень результату.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Отже, можна зробити висновок, що нинішня інфляція спричинена такими чинниками, як глобальний ріст цін на товари, приріст індексу цін у  промисловості, а також стрімкого  зростання кредитування банками  домогосподарств, що дало змогу  останнім одержати більший обсяг ресурсів для витрат на купівлю товарів  тривалого споживання. Ріст індексу  споживчих цін негативно впливає  на динаміку прибутків банку через  погіршення становища з приватними заощадженнями як одного з основних джерел фінансування зобов’язань банків. Це вимагає  від НБУ вжиття заходів  щодо боротьби з інфляцією, зокрема  запровадження додаткових нормативів резервування і обмежень на  кредитування фізичних осіб, що частково стимулює інфляцію.

Економісти України пропонують здійснити такі заходи щодо інфляційних  процесів:

-    створити центральним  банком відповідні інституції  й системи для моніторингу  та регулювання інфляційних процесів (в Україні протягом останніх  років цими питаннями активно  опікуються  Департамент статистики, Центр наукових досліджень і  Департамент економічного аналізу  та прогнозування Національного  Банку України);

-          доцільно проаналізувати причини  й наслідки фінансової нестабільності  та розбити рекомендації щодо  підвищення стійкості фінансових  ринків і установ;

-          забезпечення контролю дотримання  фінансовими установами рекомендації  міжнародних комітетів та інших.

Учені-економісти, узагальнивши інформацію щодо інфляційних процесів, нагромаджену впродовж тривалого часу в усіх країнах світу, дійшли таких  висновків: повністю позбутися інфляції в сучасних умовах неможливо, оскільки не можна ліквідувати чинники, які її спричинюють.

 Протидіяти інфляції  можна лише через реалізацію  державної політики, яка б поєднувала  цілі та методи довго- й короткотривалого  характеру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Фінансовий менеджмент банку. Примостка Л.О. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2005. — 280 с.
2. Роль НБУ у реформуванні економіки України.[Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.infoworks.com.ua/all/econimichna_teoria/ 1303.html .
3. Економічна теорія: Підручник / За ред. І. Ф. Комарницького. - Вид. 2-ге, переробл. і доп. - Чернівці: Рута, 2008. -  431 c.
4. Єщенко І. С, Палкім Ю. І. Сучасна економіка: Навч. посіб. — К., Вища шк., 2005. — 327 с., стор.259.
5. Закон України  «Про грошову реформу в Україні» від 1996року [Електронний ресурс] – режим доступу: http://rada.gov.ua.
6. Закон України «Про національний банк України» від 1999 року [Електронний ресурс] – режим доступу: http://rada.gov.ua.
7. Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вiд 31.10.2008 [Електронний ресурс] – режим доступу: http://rada.gov.ua.
8. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Національного банку України» від 9 липня 2010 року [Електронний ресурс] – режим доступу: http://rada.gov.ua.
9. Основні засади грошово-кредитної політики на 2010рік/ Рішення Ради НБУ від 10 вересня 2009р. №10 [Електронний ресурс] – режим доступу: http://rada.gov.ua.
10. Сaвлук М. І., Сугoнякo О. А. Чи виcтaчaє грoшeй eкoнoміці Укрaїни? // Віcник НБУ. - 1997. - № 4.
11. Сaвлук М. І. Грoшoвo-крeдитнa пoлітикa Нaціoнaльнoгo бaнку Укрaїни тa oцінкa її eфeктивнocті // Віcник НБУ. - 1999.- №1
12. Постанова ВРУ Про доповідь Президента України «Про основні засади економічної та соціальної політики» від 19 жовт. 1994 р. [Електронний ресурс] – режим доступу: http://rada.gov.ua.
13. Світова фінансова криза: чим це загрожує Україні? [Електронний ресурс] – режим доступу: http://yukon.ua/news/news_01.html.
14. Грінка Л.М. Інфляційні процеси та їх вплив на стан банківської системи. /Грінка Л.М.// [Електронний ресурс] – режим доступу: nauka.zinet.info/3/grinka.php.
15. Левицький В. Інфляція споживчих цін у 2006 році // Банківська справа. 2007. - № 1(73).
16. Україна в 2007 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку: Експертна доповідь. – К.: НІСД, 2007. – с. 88
17. Індекс інфляції по категоріях товарів і послуг [Електронний ресурс] – режим доступу: http://index.minfin.com.ua/index/infl/.
18. Буковинський С.А., Грищенко А.А., Кричевський Т.О. Середньострокова монетарна стратегія та проблеми її формування й реалізації в Україні // Фінанси України. – 2008. - № 6. – с. 18
19. Кораблін С.О. Валютно - курсова політика України: стабілізаційні ефекти та можливі перспективи розвитку // Фінанси України. – 2007. - № 9. – с. 112.
20. Міщенко В.І.,  Міщенко С.В. Основні напрямки забезпечення стабільності  фінансового сектору України в контексті глобалізаційних процесів // Фінанси України. – 2008. - № 5. – с. 56-69.