Особливості інфляційних процесів в Україні та їх вплив на банківську систему

У 1995 році темпи інфляції продовжували знижуватися з 21,2 % у  січні до 4,6% у серпні з традиційним  для України осіннім підвищенням  у вересні до 14,1 % та 9,1 % у жовтні (табл.2) [17]. За десять місяців 1995 року індекс інфляції склав 253,5 %. При цьому продовольчі товари подорожчали у 2,2 раза або 218,1 %, непродовольчі товари — у 3 раза або 203,6 %. Платні послуги зросли у 5,5 раза або 549,8 % (рис. 2) .

 

 

Таблиця 2

  Індекси споживчих цін в Україні з 1991 по 2011 рр. (індекс інфляції)  у %

	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень	За рік*
1991	…	…	…	…	…	…	…	104	104,5	105,9	116,5	124,6	390
1992	385,2	115,3	112,1	107,6	114,4	126,5	122,1	108,3	110,6	112,4	122	135,1	2100
1993	173,2	128,8	122,1	123,6	127,6	171,7	137,6	121,7	180,3	166,1	145,3	190,8	10256
1994	119,2	112,6	105,7	106	105,2	103,9	102,1	102,6	107,3	122,6	172,3	128,4	501
1995	121,2	118,1	111,4	105,8	104,6	104,8	105,2	104,6	114,2	109,1	106,2	104,6	281,7
1996	109,4	107,4	103	102,4	100,7	100,1	100,1	105,7	102	101,5	101,2	100,9	139,7
1997	102,2	101,2	100,1	100,8	100,8	100,1	100,1	100	101,2	100,9	100,9	101,4	110,1
1998	101,3	100,2	100,2	101,3	100	100	99,1	100,2	103,8	106,2	103	103,3	120
1999	101,5	101	101	102,3	102,4	100,1	99	101	101,4	101,1	102,9	104,1	119,2
2000	104,6	103,3	102	101,7	102,1	103,7	99,9	100	102,6	101,4	100,4	101,6	125,8
2001	101,5	100,6	100,6	101,5	100,4	100,6	98,3	99,8	100,4	100,2	100,5	101,6	106,1
2002	101	98,6	99,3	101,4	99,7	98,2	98,5	99,8	100,2	100,7	100,7	101,4	99,4
2003	101,5	101,1	101,1	100,7	100	100,1	99,9	98,3	100,6	101,3	101,9	101,5	108,2
2004	101,4	100,4	100,4	100,7	100,7	100,7	100	99,9	101,3	102,2	101,6	102,4	112,3
2005	101,7	101	101,6	100,7	100,6	100,6	100,3	100	100,4	100,9	101,2	100,9	110,3
2006	101,2	101,8	99,7	99,6	100,5	100,1	100,9	100	102	102,6	101,8	100,9	111,6
2007	100,5	100,6	100,2	100	100,6	102,2	101,4	100,6	102,2	102,9	102,2	102,1	116,6
2008	102,9	102,7	103,8	103,1	101,3	100,8	99,5	99,9	101,1	101,7	101,5	102,1	122,3
2009	102,9	101,5	101,4	100,9	100,5	101,1	99,9	99,8	100,8	100,9	101,1	100,9	112,3
2010	101,8	101,9	100,9	99,7	99,4	99,6	99,8	101,2	102,9	100,5	100,3	100,8	109,1
2011	101,0	100,9	101,4	101,3	100,8	100,4	98,7	99,6	100,1	100,0	100,1	100,2	104,6

 

Рис.3. Динаміка темпів інфляції у 1991-2011рр. в Україні, у %

Зниження темпів інфляції створило підставу до зменшення облікової  ставки НБУ, що теж є одним з  інструментів грошово-кредитної політики. Незважаючи на те, що вже в січні 1994 року рівень інфляції істотно знизився (з 90,8 % у грудні 1993 року до 19,2 % в січні 1994 року), НБУ утримував облікову ставку на рівні 20,0 % на місяць з середини 1993 року. Починаючи з січня 1994 року, рівень позичкового процента набув позитивного значення, яке зберігалося до жовтня 1994 року. Нарешті, з лютого 1994 року позитивного значення набув і рівень депозитного процента, що стимулювало прискорене зростання депозитних вкладів: за перші три квартали вони зросли більш як у 4,3 раза [14].

За умов рестрикційної  кредитної політики це призвело до випереджаючого зростання залишків вільних коштів комерційних банків на кореспондентських рахунках в  НБУ: за три квартали вони зросли приблизно  в 20 разів. Політика дорогих грошей сприяла нагромадженню населенням грошей, зменшенню швидкості їх обігу.

Аналіз структури грошової маси свідчить про зростання питомої  ваги іноземної валюти. Станом на 1.08.1994 року питома вага національної валюти становила 86,5 %, іноземної валюти - 13,5 %. Станом на 1.01.1995 р. відповідно - 68,6% і 31,4%. Вплив іноземної валюти тим сильніший, чим інтенсивніший темп падіння валютного курсу. У подібних умовах іноземна вільноконвертована валюта і далі залишається одним з найпривабливіших засобів зберігання грошей. Адже, незважаючи на зменшення темпів інфляції, валютний курс продовжує зростати. За даними Міністерства статистики України, протягом 1995 року постійно зростає обсяг витрат населення на купівлю іноземної валюти[12]:

• перший квартал — 16,80 трлн. крб.;

• другий квартал — 32,86 трлн. крб.;

• третій квартал — 59,60 трлн. крб.;

• за дев’ять місяців 1995 року — 109,30 трлн. крб.

Паралельно продовжували збільшуватися суми коштів, розміщених на рахунках у банках за межами України. Якщо станом на 1.01.1995 р. залишок зазначених валютних коштів становив 23573,9 тис. дол. США, то на 1.07.1995 р. ці суми зросли до 62297,1 тис. дол. США.

Економісти виділяють  й інші фактори, що провокують інфляцію. Наприклад, пропонуючи зменшення дефіциту бюджету за рахунок скорочення державних видатків, слід враховувати, що зниження бюджетних витрат не зумовлює відповідного прямого зменшення грошової маси та інфляції. Скорочення дотацій сприяє збільшенню витрат підприємств і населення. Внаслідок цього підвищуються оптові ціни (на вугілля, метали тощо). А це, в свою чергу, посилює тиск у напрямі підвищення виробничих витрат.

У відповідності до Наказу Президента, постанови Кабінету Міністрів  та Національного Банку з 1 по 16 вересня 1996 року в Україні було проведено  грошову реформу: введено в загальний  обіг єдину національну одиницю- гривню.

Останній, третій етап реформи  було здійснено шляхом деномінації- зменшення в 100 000 разів всіх цінових  показників та одночасно всіх складових  грошової маси. В результаті нова грпошова одиниця виявилась в 100 000 разів  більшою від попередньої, у стільки  ж разів зросли масштаби цін, купівельна спроможність та валютний курс гривні порівняно з карбованцем. Однак  при цьому співвідношення між  товарною та грошовою масою в обігу  не змінилося.

Основоною з передумов  введення гривні вважають певною мірою  успішне проведення рестрикційної  грошово-кредитної політики, що призвела до зниження рівня інфляції. Якщо в 1994 р. рівень роздрібних цін зріс у 5 разів, то в 1995 р.- лише у 2,8 рази. У 1996 році, «напередодні реформ», темпи інфляції склали: у травні, червні- 1%, серпні- 5,7%, у вересні- 2%[17] . Проте потрібно пам’ятати про негативні сторони сильного тиску з боку держави, зокрема утримання обмінного курса валюти на певному рівні.

Наприкінці XX ст. — на поч. XXI ст. рівень інфляції в середньому становив[15]:

• у розвинутих країнах (РК) - 1 - 4% на рік;
• у країнах, що розвиваються (КР) - 5 - 7% на рік;
• у країнах з перехідною економікою (КПЕ) - 10-25% на рік;

В ХХ ст. інфляція стала не епізодичним,  а систематичним  явищем. Різке збільшення інфляції відбувається в періоди фінансових криз[16]:

• 1992-1993рр.-в ЄС;

• кін. 1994 р. - поч. 1995 р. - в Мексиці, переросла на всю Латинську Америку;

• 1997 р. - Таїланд, переросла на Сх. і Пд.-Сх. Азію, а потім - і на весь світ;

• серпень - вересень 1998 р. – Росія;

• 2008-2010 – світова фінансова криза, яка розпочалася у США.

Рис.4.   Динаміка темпів інфляції у 2000-2011 рр. в Україні, у %

Види фінансових криз[]16:

1. Валютна -зумовлює девальвацію національної валюти.
2. Банківська — Вимагає великої державної фінансової підтримки.
3. Боргова – пов'язана із загостренням проблеми внутрішнього або зовнішнього боргу.
4. Системна — охоплює всю фінансову систему.

Причини фінансових криз:

• неспроможна макроекономічна  політика;

• слабка національна фінансова  система;

• несприятливі зовнішні умови  ;

• неправильний обмінний курс (як правило,завищений);

• політична нестабільність.

Криза ліквідності банківської  системи не оминула і Україну  як учасника глобального фінансового  ринку капіталів. Адже залучення  нашої країни до процесів глобалізації світової економічної та фінансової системи зумовлює перенесення всіх явищ зовнішнього світу у вітчизняну економіку, як позитивних, так, на жаль, і негативних. Так, за даними НБУ, протягом 2007 року зобов’язання банків зросли на 78,0% і на 1 січня 2008 року становили 529,8 млрд. грн. Кошти, залучені від нерезидентів, становили 154,4 млрд. грн., або 29,1% від  загального обсягу зобов’язань (на 1 січня 2007 року – 23,7%). У 2007 році міжбанківські  кредити посіли друге місце за значимістю серед джерел формування ресурсної бази після коштів фізичних осіб (163,5 млрд. грн. (30,9% від зобов’язань)), витіснивши кошти суб’єктів господарювання (112,0 млрд. грн. (21,1%)). Це характеризується інтенсивним залученням банками  з іноземним капіталом коштів від материнських банків. Вже в  поточному році банки мають виплатити  чи рефінансувати 11,5 млрд. доларів, 4,6 млрд. дол. з яких - кредитні лінії материнських банків.

Таблиця 3

Індекс інфляції по категоріях товарів і послуг

2011	Продукти харчування	Комунальні послуги	Транспортні послуги	Всі товари і послуги
Січень	101,3	101,4	100,9	101,0
Лютий	100,3	104,6	101,6	100,9
Березень	101,8	101,2	102,0	101,4
Квітень	101,6	101,7	102,9	101,3
Травень	100,8	100,2	103,0	100,8
Червень	100,2	100,4	102,6	100,4
Липень	97,1	100,2	101,7	98,7
Серпень	98,6	100,5	101,0	99,6
Вересень	99,5	100,1	100,6	100,1
Жовтень	99,6	100,3	100,6	100,0
Листопад	99,9	99,9	100,9	100,1
Грудень	100,1	100,1	100,4	100,2
За рік	100,7	111,0	119,7	104,6

 

Рис.5. Коливання індексу  інфляції по категоріях товарів і послуг у 2011 р., у %

Аналіз показників інфляції у 2011 році (табл. 3) показав, що найбільше  зростання цін зафіксоване у  сфері транспортних послуг[17]. Це спричинено подорожчанням паливних матеріалів. Також суттєво зросла вартість комунальних послуг. Ціни на продукти харчування, за офіційними  даними, впродовж 2011 року зростали помірно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. Рекомендаційна частина.

Антиінфляційна політика в Україні: огляд думок науковців

Досвід державного регулювання  інфляції, накопичений розвинутими  країнами протягом 60-90-х років з  урахуванням кейнсіанських і  монетаристських рекомендацій, має  велике значення для економічної  теорії і практики[4].

 По-перше, інфляція  може легко з контрольованої  перетворитися в неконтрольовану,  досягти галопуючих темпів і  призвести до тяжких економічних  і соціальних наслідків. Тому  більш надійною виявилася чітко  виражена антиінфляційна політика.

 По-друге, антиінфляційна  політика дає тим більший ефект,  чим менше вона вдається до  прямого втручання у виробництво,  чим кращі умови створюються  в країні для розвитку підприємництва  і дії ринкового механізму.  Тому вона не може обмежуватися  дефляційними заходами, а повинна  бути комплексною, включати й  заходи, спрямовані на всебічне  сприяння розвитку виробництва  на ринкових засадах.

 По-третє, антиінфляційна  політика теж може викликати  певне напруження в економіці,  незадоволення нею певних сил,  які сподівалися на фінансову  підтримку з боку держави і  не одержали її. Тому проведення  такої політики вимагає від  її творців значної мужності  і політичної волі, певних жертв  з боку суспільства. Проте вони  повністю окупляться завдяки  забезпеченню економіки стабільними  грошима.

Серед методів боротьби з  інфляцією важливе місце займають нормативно-правові передумови, зокрема законодавче врегулювання наступних аспектів[4]:

1.  Цінова стабільність як основна мета монетарної політики;

2. Пріоритетність  цінової стабільності  перед іншими  завданнями  монетарної політики;

3.  Незалежність у виборі цілей чи взаємна згода з урядом щодо шляху інфляційного таргетування;

4.  Відсутність  фіскального  впливу, обмеженість/заборона  урядового  доступу  до кредитів центрального банку;