Особливості інфляційних процесів в Україні та їх вплив на банківську систему

 

Міністерство  освіти і науки України

Національний  університет «Львівська політехніка»

Інститут  економіки та менеджменту

Кафедра фінансів

 

 

 

Курсовий  проект

з дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика»

на тему:

«Особливості  інфляційних процесів в Україні  та їх вплив на банківську систему»

Варіант 35

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: ст.гр. ФК-42

Конопельська І. Я.

ППеревірив: ст. викладач

Слюсарчик К.М.

 

Львів 2012 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Теоретична частина. Сутність інфляційних процесів в Україні. Причини та наслідки інфляції..……………………………………………………..4

Розділ 2. Аналітично-дослідницька частина. Аналіз особливостей інфляційних процесів в Україні та їх впливу  на банківську систему………………………... 14

Розділ 3. Рекомендаційна частина. Антиінфляційна політика в Україні: огляд думок науковців………………………………………………………………..….. 24

Висновки……………………………………………………………… ……………32

Список використаних джерел……………………………………………………. 33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Під інфляцією розуміють  диспропорції між різноманітними сферами  народного господарства (нагромадженням та споживанням, попитом та пропозицією, доходами та витратами держави, грошовою масою в обігу та потребами  господарства в грошах і т. ін.), які  проявляються в загальному зростанні  цін.

Інфляційні процеси тією чи іншою мірою притаманні більшості  економічних систем. Це загальноекономічне явище, і тому банки не можуть істотно  впливати на нього. Але банки можуть використати високі темпи інфляції з метою підвищення дохідності своїх  операцій. Проте ризик інфляції має  і негативний вплив, який виявляється  в знецінюванні банківських активів  та коштів власників банку — акціонерного капіталу[1].

У сучасній економіці велике значення має підтримка стабільності грошової одиниці, достатнє забезпечення капіталом, захищена від криз банківська система. Особлива роль належить грошово-кредитній  системі та її головній ланці - центральному банку.

Метою курсової роботи є виявлення основних чинників, які позначилися на збільшенні темпів інфляції, та наслідків для банківського сектору.

Стабільність у банківській  сфері є однією із основних складових  економічного зростання у державі. Банківська діяльність суттєво впливає  на об'єктивні процеси функціонування економіки, особливо на ефективність і  стабільність економічного розвитку. Аналізу причин інфляції та ролі банків у регулюванні інфляційних процесів присвячені праці багатьох вчених-авторів фундаментальних економічних теорій (Дж. С. Мілль, Р. Хоутрі, Дж. М. Кейнс, М. Фрідмен та ін.). Це питання не втрачає актуальності й сьогодні, будучи предметом дослідження фахівців Національного банку України (Стельмаха В., Міщенка В., Сидоренка О., Шоломицького Ю.) та інших науковців, таких, як Вожжов А., Геєць В., Гальчинський А., Бзюблюк О., Макаренко М[2].

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретична частина

Сутність інфляційних  процесів в Україні. Причини та наслідки інфляції

Інфляція — це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці.

Інфляція виникає тоді, коли створюється такий тиск на підвищення загального рівня цін, що гроші знецінюються. Широке розповсюдження в економічній  літературі поняття „інфляція" отримало в ХХст. після першої світової війни[3].

Американський економіст  Ірвінг Фішер у 1911 р. сформулював  кількісне рівняння обміну: МV=РY, де М - кількість грошей в економіці; V- швидкість обігу грошей; Р - рівень цін; Y - обсяг виробленої продукції. З цього рівняння випливає, що за сталої швидкості обігу грошей кількість  грошей в економіці визначатиме  рівень цін Р, бо обсяг виробленої продукції К визначають фактори  виробництва і виробнича функція. Інакше кажучи, з кількісної теорії грошей випливає, що рівень інфляції в  країні залежить від кількості грошей, яка перебуває в обігу. Прихильники  кількісної теорії грошей нині стверджують, що центральний банк, який визначає пропозицію грошей, повністю контролює  темп інфляції.

Як правило, сучасні економісти розглядають інфляцію як багатофакторний  процес, тобто причини інфляції різноманітні. До найважливіших причин інфляції можна  віднести наступні:

1. Непродумана     політика     центрального     банку:     якщо центральний  банк з певних причин (економічних  чи політичних) швидко збільшує  пропозицію грошей, то неминуче  розвивається інфляція попиту.

2. Незбалансованість    державних    видатків    і    прибутку призводить  до дефіциту державного бюджету,  фінансування якого за допомогою  додаткової емісії прямо розкручує  інфляцію попиту.

3.  Кредитна експансія  - надмірне розширення кредиту  веде до емісії грошей в  безгрошовій формі.

4.  Інфляційні   небезпечні    інвестиції    (військові    витрати, утримання збиткових  підприємств) збільшують державний  борг, для покриття якого випускаються  додаткові паперові гроші.

5. Переважання в ринкових  структурах олігопольних ринків.

6. Імпортована  інфляція,   роль  якої  зростає  зі  зростанням  відкритості економіки й втягнення  її в світогосподарські зв'язки  тієї чи іншої країни.

7.  Інфляційні     очікування     -     виникнення     в     інфляції самопідтримуючого характеру.

8. Неекономічні    чинники   -   революції,    війни,    політична нестабільність, втрата  довіри до уряду тощо[3].

Відомий економіст В.Новожилов  відзначив, що труднощі проблеми інфляції, (водночас, її ахіллесова п'ята) полягають  в тому, що пристосувати кількість  грошей до кількості товарів неймовірно важко, а виготовити паперові гроші  в бажаному розмірі нескладно, і  головне практично нічого не коштує. Це є великою спокусою для тих, хто має право створювати гроші. Особистий інтерес кожного, хто  створює „нематеріальні гроші", — створювати їх все більше й  більше. Для грошей немає кордону  насичуваності. Для них немає  перевиробництва, щоправда, при надлишку гроші знецінюються, але вони нічого не коштують. І якщо все народне  господарство від надлишку грошей не виграє, то емітент отримує майже  реальне прирощення багатства, джерелом якого є збитки тих, хто знаходиться  далеко від емісії.

Залежно від мети дослідження  та причин виникнення ми можемо розрізняти різні види інфляції[3]:

1. За характером інфляційного  процесу:

-  відкрита інфляція  відбувається   годі,   коли  макроекономічна нерівноваїа проявляється  в нічим не стримуваному, вільному  зростанні цін, що явно впливає  на споживчий кошик. З відкритою  інфляцією можна боротися, бо  вона проявляється явно у зростанні  цін, динаміку яких можна вивчати  й аналізувати;

- приховали інфляція виникає  під впливом державного контролю  цін. Тоді ціни на товари  не зростають, але замість якісних  товарів за тими ж цінами  продаються неякісні. Виникає дефіцит  хороших  товарів,   що   веде  до   перепродажу   продукції   за завищеними цінами. Така інфляція  була характерна для СРСР.

2. За місцем розповсюдження:

- локальна інфляція - ріст  цін проходить у межах однієї  держави;

- світова інфляція охоплює  групу  країн або всю глобальну  економіку.

3. З погляду передбачення:

- очікувана інфляція, яку  можна передбачити, спрогнозувати  її рівень заздалегідь, готуватись  до неї;

-  неочікувана, яка  вища за спрогнозований рівень  інфляції для даного періоду.

4. За темпами підвищення  цін:

- помірна, коли ціни  ростуть менше 10% за рік;

- галопуюча, коли ціни  ростуть в інтервалі від 20 до 200% в рік;

-  гіперінфляція, коли  ціни зростають на 2-3% щоденно,  а за рік темп   інфляції   може   становити   десятки   тисяч   відсотків (переможена  у першій світовій війні Німеччина  у 20-ті роки щоб сплатити  репараційні платежі, використовувала  друкарський верстат. Розмір готівки  зріс у 7 трлн. разів з початку  1922 р. до грудня 1923 р., а індекс  цін з 1 до 10 000 000 000 (десять мільярдів)).

5. За причинами:

- інфляція попиту —  це порушення рівноваги між  попитом і пропозицією з боку  попиту. Інфляція попиту має місце  в тому випадку,   коли   грошові  доходи   населення   та  підприємств зростають швидше, ніж реальний обсяг товарів.  Основними причинами тут можуть  бути збільшення державних замовлень  (наприклад,    військових),   збільшення    попиту    на   засоби виробництва   в  умовах  повної зайнятості  і   майже  повної завантаженості  виробничих потужностей, а також  зростання покупної спроможності  трудящих (зростання заробітної плати) внаслідок, наприклад, узгоджених дій профспілок. Внаслідок цього виникає надлишок грошей відносно кількості товарів, підвищуються ціни. Таким чином, надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту;

інфляція пропозиції - зростання  цін внаслідок збільшення виїраг виробництва чи зменшення сукупної пропозиції, інфляція пропозиції, в  основі якої знаходиться взаємозв'язок витрат і цін. Підвищення витрат на одиницю продукції в економіці  скорочує прибутки й обсяг продукції  на ринку, що веде до зростання цін. Причинами збільшення витрат можуть бути олігополістична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави, зростання цін на сировину, дії профспілок, що вимагають підвищення заробітної плати, і т.і. Вона може також  з'явитися в результаті зміни  структури пропозиції на ринку;

інфляція очікувань, що проявляється, в першу чергу, в поведінці  споживача. Кожна людина, стикаючись з дефіцитом товарів, діє цілком природно: купує будь-які товари в запас, тому що завтра їх може і  взагалі не бути.

Внаслідок інфляції у соціальному  та економічному житті країни відбуваються значні зміни. У соціальній сфері відбувається перерозподіл доходів та багатства між різними верствами суспільства:

• між тими, хто має фіксовані доходи (працівники, які одержують заробітну плату з бюджету, пенсіонери, студенти тощо) та фіксований відсоток від доходів, і тими, хто має товари та нерухомість на користь останніх;
• від кредиторів до боржників;
• борги уряду перекладаються на платників податку;
• скорочуються заощадження населення.

 Усе це призводить  до зростання безробіття, зниження  життєвого рівня всіх верств  населення, посилення соціальної  напруженості в суспільстві.

 В економічній сфері  галопуюча інфляція й особливо  гіперінфляція деформують ринковий  механізм, систему цін, кредитні  відносини та грошовий обіг.

Соціальні та економічні втрати, спричинені гіперінфляцією, можуть спричинити деградацію національного господарства, вияви сепаратистських тенденцій  у регіонах, прихід до влади тоталітарних режимів.

Тривалий час економічна наука і практика оцінювали інфляцію виключно негативно. Починаючи з 60-х  років ставлення до інфляції дещо змінилося, стало диференційованим. Як зазначалося вище, більшість економістів (зарубіжних і вітчизняних) визнала, що "повзуча" інфляція має позитивний вплив на соціально-економічний  розвиток і тільки на вищих стадіях  набуває руйнівного характеру[4]. Тому і проблема боротьби з інфляцією набула характеру її регулювання з боку держави. Основна мета такого регулювання полягає в тому, щоб стримати інфляцію в розумних межах і не допустити розгону її темпів до розмірів, загрозливих для соціально-економічного життя суспільства.

 Ідею регулювати інфляцію  першими висунули представники  кейнсіанської школи, їх ідея "контрольованої" інфляції сформувалась  як складова кейнсіанської теорії  державного регулювання економіки  шляхом втручання в платоспроможний  попит. Кейнс і його послідовники  вважали, що різними економічними  важелями, у тому числі збільшенням  грошової маси в обігу, держава  може стимулювати розширення  попиту, реакцією на що буде зростання пропозиції, а значить, і виробництва товарів без підвищення цін. Особливо ефективним вплив збільшення грошової маси вони вважали за таких умов:

1) відносно вільна конкуренція  на ринку, коли нічим не обмежено  діє механізм ціни рівноваги.  У таких умовах підприємці  під впливом додаткового попиту  будуть заінтересовані в розширенні  виробництва товарів, навіть випереджаючими  темпами;

2) наявність на ринку  резервів засобів виробництва  і робочої сили, які через збільшення  попиту втягуються у сферу  виробництва;

3) вільний рух позичкового  процента під впливом попиту  і пропозиції на грошовому  ринку, що дає можливість знижувати  його при випуску в обіг  додаткової маси грошей. Це, у  свою чергу, приводить до зростання  інвестицій і послаблення інфляційного  тиску надлишку грошей на товарних  ринках. Таке переключення додаткової  емісії робить інфляцію регульованою  й ефективною навіть за повної  зайнятості[4].