Основні податки в Україні та їх роль у формуванні бюджету

    З проведеного аналізу випливає, що найбільш контрольованою сферою економіки з боку держави є кінцеве споживання, чого не можна сказати про процеси виробництва та розподілу. Питома вага ПДВ з кожним роком зростає, при цьому у 2004р. та 2005р. знизилися акцизний збір та митні збори, що призвело до зменшення їх частки в бюджеті : акцизний збір - з 6,9% до 5,9%; митні збори –5,5% до 5,0%, але це не заважає податковим надходженням бути основним «наповнювачем» Державного бюджету України. При чому така тенденція зберігається із року в рік, з невеликими коливаннями, політика формування податкових надходжень до державного бюджету не носить постійного характеру, тобто внутрішня структура цих надходжень не є постійною і не має яскраво виражених тенденцій.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    3. Пропозиції щодо поліпшення податкової системи в Україні

    Проведений  аналіз показав, що у бюджеті немає інших джерел фінансування витрат, крім податків. Необхідність удосконалення податкової системи України очевидна. Одним з напрямів вирішення цієї проблеми має стати перенесення центру ваги у податковій політиці з фіскальної функції на функцію регулювання економіки, економічне стимулювання підприємств, використання світових досягнень науково-технічного прогресу, призупинення на цій основі падіння виробництва.

    Існуюча в Україні система оподаткування має досить багато недоліків, а саме:

    1. Біля третини всіх доходів у формі податків, які надходять у розпорядження держави, стягуються шляхом непрямих податків, тобто об'єктом оподаткування є не тільки дохід або прибуток, але і витрати суб'єктів господарювання.

    2. Податкова система не стимулює  підприємницькі структури всіх  форм власності накопичувати фінансовий капітал і інвестувати його в основні та оборотні активи.

    3. Податкова система нестабільна, як за видами податків, базою оподаткування, податкових ставок, так і в методиці обчислення податків, термінів і порядку введення їх у дію.

    Існує ще досить багато недоліків податкової системи, видно, що принципи, закладені в Законі України «Про систему оподаткування» реалізуються погано.

    Тому  головними напрямками податкової політики повинні стати створення умов для динамічного розвитку підприємств  та галузей народного господарства, які мають тенденцію швидкого обороту фінансового капіталу, максимального зростання обсягів виробництва та прибутку; розширення сфери малого бізнесу; збільшення добробуту населення за рахунок соціальної спрямованості бюджетних витрат; збільшення ролі прямих податків, і зокрема податків на прибуток, на власність, на використані ресурси і зменшення ролі непрямих податків, перш за все акцизів; збільшення ролі місцевих податків і на цій основі збільшення фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування; виконання підприємницькими структурами та фізичними особами податкових зобов'язань.

    Пропозиції  щодо поліпшення системи оподаткування:

    1) зниження частки податків, зборів  та інших обов'язкових платежів;

    2) скорочення (з 35 до 23) загальної кількості податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

    3) розширення кола платників податків  шляхом скасування значної кількості  податкових пільг та винятків. Справді, проблема податкових  пільг для України є особливо  болючою. Однак варто уникати спрощеного підходу до її розв'язання;

    4) удосконалення механізму оподаткування доходів, одержаних платниками податку у вигляді успадкованого майна та подарунків;

    5) запровадження неоподатковуваного мінімуму на кожну дитину незалежно від розміру сукупного оподатковуваного доходу батька чи матері; запровадження вирахувань із оподатковуваного доходу певної суми на дружину, яка знаходиться на утриманні;

    6) запровадження неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на рівні, що відповідає вартісній межі малозабезпеченості;

    7) раціональніше було б об'єднати збори до різних соціальних фондів у єдиний соціальний податок, який у певній пропорції розподілявся б органами Державного казначейства між різними соціальними фондами. Таке об'єднання було б доцільним, оскільки ці збори, з одного боку, мають спільну базу оподаткування, схожий порядок обчислення і справляння, а з другого — збереження різних соціальних фондів забезпечило б цільове використання зосереджених у них коштів та ін..

    Податки треба намагатися будувати таким чином, щоб вони по можливості, не пригноблювали ділової активності, а також враховували вимоги соціальної справедливості. У цьому плані структура податків у розвинутих країнах набагато досконаліша від української: найвагомішими податками є  помірно прогресивний індивідуальний прибутковий податок (що враховує особисті обставини платників: розмір доходу, склад родини, наявність утриманців, витрати на підтримку здоров'я, тощо) і технічно досконалі податки на товари і послуги (що також, у кінцевому рахунку, сплачуються громадянами, але частина яких збирається, як у випадку з податком на додану вартість - поступово, на окремих етапах виробництва й реалізації товарів), а податок на прибуток корпорацій складає незначну питому вагу у бюджетних доходах. Так, він склав у США 9%, у Німеччині – 5%, у Франції – 5%, у Швеції - 4% від загальної суми податків (що включає обов'язкові відрахування на соціальне страхування і забезпечення).

    Пропозиції  щодо поліпшення системи оподаткування:

    1) зниження частки податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

    2) скорочення (з 35 до 23) загальної кількості  податків, зборів та інших обов'язкових  платежів;

    3) розширення кола платників податків  шляхом скасування значної кількості  податкових пільг та винятків. Справді, проблема податкових пільг для України є особливо болючою. Однак варто уникати спрощеного підходу до її розв'язання;

    4) удосконалення механізму оподаткування доходів, одержаних платниками податку у вигляді успадкованого майна та подарунків;

    5) запровадження неоподатковуваного мінімуму на кожну дитину незалежно від розміру сукупного оподатковуваного доходу батька чи матері; запровадження вирахувань із оподатковуваного доходу певної суми на дружину, яка знаходиться на утриманні;

    6) запровадження неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на рівні, що відповідає вартісній межі малозабезпеченості;

    7) раціональніше було б об'єднати збори до різних соціальних фондів у єдиний соціальний податок, який у певній пропорції розподілявся б органами Державного казначейства між різними соціальними фондами. Таке об'єднання було б доцільним, оскільки ці збори, з одного боку, мають спільну базу оподаткування, схожий порядок обчислення і справляння, а з другого — збереження різних соціальних фондів забезпечило б цільове використання зосереджених у них коштів та ін.. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок 

    Податки є, по суті, головним засобом формування бюджету держави. Це джерело, що забезпечує існування бюджетної сфери суспільства, цілої армії наших громадян –  лікарів, вчителів, науковців, діячів культури і мистецтва, пенсіонерів, малозабезпечених, а також студентів. Вони є одним із основних методів мобілізації державних доходів.

    Отже, податки – це обов’язкові платежі  юридичних та фізичних осіб до бюджету, з метою створення централізованого фонду грошових засобів, необхідних для виконання державою своїх функцій. Характеризуючи функції, які виконують податки, можна виділити наступні фіскальну, економічну, контролюючу та розподільну.

    Особливість податкової системи в України  полягає в тому, що фіскальна функція податків переважає регулюючу не завдяки великому податковому пресу, а завдяки психологічному враженню платників податків.

    Згідно  Закону України "Про систему оподаткування", до загальнодержавних податків і зборам відносяться :

1. ПДВ;
2. акцизний збір;
3. податок на прибуток;
4. податок на доходи фізичних осіб;
5. мита;
6. державна мита;
7. плата за землю;
8. місцеві податки;
9. та ін..

    Всього  податки в Україні складають  близько 70%, цей факт є доказом  того, що податки у формуванні Державного бюджету України займають вагоме місце, а точніше у формуванні його доходів.

    З проведеного аналізу випливає, що найбільш контрольованою сферою економіки з боку держави є кінцеве споживання, чого не можна сказати про процеси виробництва та розподілу.

    Нестабільність  наших податків, постійний перегляд ставок, кількості податків, пільг і т. д., поза сумнівом, грає негативну роль, особливо в період переходу економіки до ринкових відносин.

    Тому  головними напрямками податкової політики повинні стати створення умов для динамічного розвитку підприємств та галузей народного господарства, які мають тенденцію швидкого обороту фінансового капіталу, максимального зростання обсягів виробництва та прибутку; розширення сфери малого бізнесу; збільшення добробуту населення за рахунок соціальної спрямованості бюджетних витрат; збільшення ролі прямих податків, і зокрема податків на прибуток, на власність, на використані ресурси і зменшення ролі непрямих податків, перш за все акцизів; збільшення ролі місцевих податків і на цій основі збільшення фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування; виконання підприємницькими структурами та фізичними особами податкових зобов'язань.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література

    1.Змачинська Г.Н., Козляков А.В. Правові акти в сфері оподаткування Спільні положення та специфіка - Мн.: ІПЧУП "Бухгалтерська газета", 2002. - 64ст.

    2. Закон України "Про податок на додану вартість."

    3. Закон України «Про державний бюджет України на 2003р.»

    4. Закон України "Про Державний  бюджет України на 2004р.

    5. Бюджет і фінансова політика  України" Єпіфанов А. О., Сало І. В.

    6. "Державні фінанси України"  Василик О. Д.

    7. "Фінанси.", Дробозіна Л. А., 1999 рік.

    8. Л.К. Воронова. Фінансове право. – Харків. – 1998.

     9. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. – К.: НІОС. – 2000.

    10. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997.

    11. Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 рік ”. Офіційний Вісник України № 11, 2000.

    12. Закон України "Про Державний бюджет України на 2005р.

13. "Рывок в рыночную экономику" під редакцією Лутца Хоффмана та Акселя Зіденберга.

14. «Державні фінанси України» Василик О. Д.

    15. Василюк. Д.- Державні фінанси України: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1997.

      16.Воробйов Ю.М. – Податкова політика держави та її вплив на формування фінансового капіталу підприємств. // Фінанси України. – 2000. - № 9.

    17. Єпіфанів А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. – К., – 1997.

    18. Опарін В.М. Фінанси (загальна  теорія): Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 1999.

    19. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна  система України: навчальний посібник. К.: НІОС. – 2000.

    20. Закону України "Про систему оподаткування".

    21. Законом України «Про плату за землю».