Основні податки в Україні та їх роль у формуванні бюджету

    6. Державне мито — грошовий збір, що надають судові органи, органи державного нотаріату, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство закордонних справ, органи місцевого самоврядування та інші органи за вчинення ними окремих дій та видачу документів.

    Платниками  є фізичні та юридичні особи, які  звертаються у відповідні органи для вчинення в їх інтересах дій та для видачі документів, що мають юридичне значення. В Україні застосовується просте державне мито, яке надається у твердій сумі та пропорційне — у відсотках до відповідної суми [19, 222].

    Основними об'єктами надання державного мита є:

    — реєстрація актів громадського стану, видача свідоцтв, документів на право виїзду за кордон;

    — подання позовних заяв, заяв кредиторів у справах про банкрутство;

    — дії нотаріальних контор, дії з одержанням охоронних документів;

    — операції з цінними паперами, одержання  права на проведення аукціону:

• інші дії та видача документів.

    Державне  мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів. В державний бюджет — сплачується з позовних заяв в арбітражний суд, за перевірку його рішень та постанов у порядку нагляду, за дії по охоронних документах на об'єкти промислової власності.

    В механізмі надання державного мита передбачено і його повернення, за умов коли, внесено більше, ніж передбачено, припинено провадження у справі чи залишено позов без розгляду, скасовано у встановленому порядку рішення суду, закрито провадження у справі. Повернення здійснюється за умови письмового звернення до установи, що справляє державне мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету. За несвоєчасне та неповне внесення державного мита до бюджету стягується пеня у розмірі 0,2 відсотка за кожний день прострочення [16, 93].

    7. Податок за землю введено з метою формування ресурсів для фінансування:

    - заходів щодо раціонального використання й охорони землі, підвищення родючості ґрунтів;

      - відшкодування власникам землі та землекористувачам витрат, які пов'язанні із веденням господарства на землях гіршої якості;

    - розвитку інфраструктури населених  пунктів.

    Плата за землю надходить на рахунок  місцевих бюджетів. Порядок обчислення і сплати податку на землю регулюється Законом України «Про плату за землю» від 19.06.1996 р. та подальшими доповненнями до нього.

    Об'єктом  податку на землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні (в тому числі й на умовах оренди). Платниками є власники землі та землекористувачі [21, 5].

    Ставки  земельного податку визначаються за загальним правилом  у розмірі 1%, від загальної грошової оцінки ділянки. Сама грошова оцінка проводиться за методиками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Що стосується оплати за оренду землі, то тут відносини сторін в основному регулюються нормами Земельного кодексу України та самим договором оренди.

    8. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів справляється для забезпечення фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.

    Платниками  цього податку є власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Платниками є підприємства, об'єднання та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства.

    До  платників податку належать також  власники моторних човнів (катерів, яхт), мотосаней [17, 61].

    Податок з транспортних засобів не справляється з власників машин і механізмів на гусеничному ходу, а також зернозбиральних і спеціальних комбайнів з двигунами.

    Об'єкт  оподаткування — потужність двигуна  легкових і вантажних автомобілів, мотоциклів, моторолерів та мотоблоків.

    Податок сплачується за ставками (у частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) залежно від потужності двигуна:

    а) з кожної кінської сили;

    б) з кожного кіловата потужності.

    Податок зараховується до бюджету адміністративно-територіальної одиниці місцевого самоврядування за місцем розташування підприємств і місцем проживання громадян. З цієї суми 90% використовуються для шляхового господарства, а 10% надходять на рахунок органів Державної автомобільної інспекції [17, 39].

    Сплата  податку провадиться перед реєстрацією  або щорічним технічним оглядом транспортних засобів. 

1.4. Контроль над виплатою податків

    Широко  розповсюджена думка про те, що чим більше стягувати податки, тим більше буде надходжень до бюджету. Однак це неправильно.

    Залежність податкових надходжень від величини ставки податку характеризується, кривою Лаффера. По Лафферу, оптимальною являється середня сумарна ставка прямих та непрямих податків у розмірі 37,7%, що зображено на рисунку 1.4 Саме при такій ставці досягається максимальний рівень податкових надходжень до бюджету. В Україні ж, по оцінкам спеціалістів, при сьогоднішній системі оподаткування середня сумарна ставка прямих і непрямих податків складає біля 80%. А всього податків, від запланованої кількості надходить до бюджету 30-35%. Якщо б, ця ставка була 37,7%, український бюджет отримував у три рази більше платежів [18, 91].

    Окрім того, як показує досвід країн з розвинутою ринковою економікою, для нормального функціонування економіки необхідно, щоб сумарний розмір оподаткування не перевищував 1/3 прибутку, отриманого підприємством. Перевищування вказаної позначки підриває основи  відтворення та призводить до розбалансування економіки.

    В Україні при декларованому рівні  оподаткування прибутку 25%, що в цілому відповідає світовій практиці, порядку визначення витрат та  обчислення прибутку, нерівномірності податкових пільг, особливостей методики обчислення та порядку сплати податків у підприємств вилучається понад 50%, а в деяких випадках - 70-80% прибутку.

    Подібне положення виникло внаслідок  неправильної орієнтації системи оподаткування на збільшення податків, розміри яких не залежать від результатів господарської діяльності, таких як податок на землю (за останній час його ставки зросли у 20 разів), комунальний податок (база обчислення виросла в 24 рази) і т. д. [10, 93]

          

     Ставка податку, % 

                          100

                                            максимальний рівень

                             80                                              податкових надходжень                                   

        

                   

                             37,7   

                           

                                                                    податкові надходження, грн

                            10

    рис.1.4    Крива Лаффера

    Контроль  за дотримання податкового законодавства  в Україні здійснюється Державною податковою адміністрацією України (ДПАУ), створеної в результаті об'єднання Головної Державної податкової інспекції та Управлінням по боротьбі з кримінальним приховуванням доходів від оподаткування, що знаходився в структурі МВС України. Головним завданням Державної Податкової Адміністрації є забезпечення дотримання податкового законодавства, повний облік всіх платників податків та обов'язкових платежів, що надходять до бюджету, державні цільові фонди, забезпеченість правильності обчислення і сплати цих платежів [14, 110].

    Сьогодні  податкова служба України здійснює контроль за всіма видами податків і зборів, у тому числі по 18 загальнодержавним  та 16 місцевих податків.

    За  порушення податкового законодавства, на суб'єкта підприємницької діяльності, платника податків, покладено відповідальність у вигляді заходів майнового впливу, до яких відносяться:

      ~ фінансові (штрафні) санкції; 

      ~ пені;

      ~ адміністративні штрафи.

    Санкції застосовуються до платників податків, які допустили помилки в своїх розрахунках або деклараціях, незалежно від того, зроблено це через незнання, халатності або з умислом. При цьому слід мати на увазі, що встановлені законодавством фінансові санкції застосовують до податків, інших платежів та внесків, по яким встановлена обов’язкова подача державним податковим адміністраціям податкових декларацій та розрахунків. За іншими податками (платежами) ці санкції не застосовуються.

    Обов’язковою  умовою для застосування фінансових санкцій являється правильно оформлений акт документальної перевірки, у якому чітко викладається зміст порушення, називаються конкретні пункти та статті порушення законодавчого акту. Акт перевірки підписує керівник підприємства та перевіряючий податковий інспектор. У випадку відмови першого від підпису складається додатковий акт довільної форми. Дії податкового інспектора можна оскаржити, для цього подається заява до Державної Податкової Адміністрації, яка безпосередньо контролює платника. Протягом місяця має бути дана відповідь. Якщо вона не влаштовує платника, той має право звернутися до вищестоящу податкову адміністрацію або арбітражний суд. При цьому розгляді скарги платника не означають припинення дій посадових осіб податкової адміністрації. Тобто платнику начисляється пеня та стягується сума фінансових санкцій у встановленому порядку.

    Сума  фінансових санкцій за порушення податкового законодавства повинна бути перерахована в бюджет або державні цільові фонди у десятиденний термін з дня складання акту перевірки державною податковою адміністрацією. Відповідальність за повноту та своєчасність сплати фінансових санкцій несе керівник підприємства [10, 73].

    У випадку не внесення у вище вказаний термін суми фінансової санкції податкова адміністрація має право стягнути ці суми з підприємств всіх форм власності та незалежно від підсумків фінансово-господарської діяльності в безспірному порядку шляхом виставлення інкасового доручення (розпорядження) на розрахунковий рахунок у банку підприємства. У випадку відсутності засобів на розрахунковому рахунку санкції звертаються на валютний, депозитний та інші рахунки. При відсутності засобів і на цих рахунках податкова адміністрація повинна стягнути несплачені до бюджету платежі за рахунок майна боржника [14, 113].

    Після закінчення встановлених термінів сплати відповідних платежів невнесена сума вважається недоїмкою, і на неї нараховується пеня. В даний час розмір пені нараховується наступним чином [ 13, 63]:

    ~ пеня в розмірі 120% облікової  ставки Національного Банку України  нараховується при несвоєчасному  надходження до бюджету: податку на прибуток; податку на додану вартість; акцизного збору; плати за спеціальне використання лісових ресурсів; прісних ресурсів; надр при видобуванні корисних копалин; зборів та інших неподаткових платежів; рентної плати за нафту і природний газ, який видобувається в Україні; податку з власників транспортних засобів; відрахувань від плати за транзит газу через територію України; суми різниці в ціні на природний газ власного видобутку; суми від перевищення фонду споживання; коштів від приватизації державного майна; відрахувань на геологорозвідувальні роботи, вироблених за рахунок держбюджету; місцевих податків і зборів; відрахувань до Фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; відрахувань до Державного інноваційного фонду;

    ~ пеня в розмірі подвійної ставки Національного Банку України нараховується за несвоєчасне надходження до бюджету податку на доходи громадян;

    ~ пеня в розмірі 0,2% від недоотриманої  суми нараховується: за несвоєчасне надходження державного мита; за прострочену заборгованість по наданим позикам під держзамовлення, сільськогосподарської продукції та іншим позикам;