Основи кредитування підприємств

2.2. УМОВИ ТА ПОРЯДОК  ОТРИМАННЯ БАНКІВСЬКОГО  КРЕДИТУ 
Підприємства отримують кредити на умовах терміновості, повернення, цільового характеру, забезпечення, платності. 
Принцип терміновості означає, що кредит має бути погашений у визначений термін. Дотримання цього принципу відкриває кожному окремому підприємству можливості для отримання нових банківських кредитів, а також дає змогу уникнути сплати банку підвищених відсотків за несвоєчасне погашення суми позики. Якщо підприємство порушує строки погашення, то банк застосовує до нього штрафні санкції і може відмовити в повторній видачі кредиту. 
Принцип повернення якнайтісніше пов'язаний із принципом терміновості. Кредит має бути погашений у термін, визначений кредитною угодою. Розрізняють: строкові, пролонговані і прострочені кредити. 
Кредит надається підприємству на строго визначені цілі. Залежно від цілей розрізняють: 
1) кредит для фінансування оборотного капіталу; 
2) кредит для фінансування основного капіталу; 
3) кредит для фінансування торговельно-посередницьких операцій. 
Принцип забезпечення кредиту означає наявність у підприємства юридичне оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту: 
* заставне зобов'язання; 
* договір-гарантія; 
* договір-поручительство. 
Принцип платності означає, що підприємство має внести в банк визначену плату за користування кредитом. 
Виникнення кредитних відносин між підприємствами й банками можливе за таких умов. 
1. Учасники кредитної угоди мають бути юридичними особами і функціонувати на принципах комерційного розрахунку. 
2. Підприємство (позичальник) або має бути власником майна, або володіти правом на користування та розпорядження ним.  
3. Необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку. 
4. Кредитор має бути так само заінтересований у видачі кредиту, як підприємство - в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні інтереси суб'єктів господарювання. 
Банк-кредитор у процесі оцінки діяльності підприємства-пози-чальника ставить такі вимоги: 
* підприємство має бути кредитоспроможним; 
* підприємство повинно забезпечувати зростання обсягів виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг); 
* співвідношення суми зобов'язань, включаючи суму кредиту, що планується отримати, до суми власного капіталу має становити не більше 70:30; 
* інвестиційний проект підприємства-позичальника має бути фінансове скупним та не передбачати виробництва з високим екологічним ризиком; 
* кредит має бути забезпечений. Як застава використовуються акції, нерухоме (будівлі, комплексне технологічне обладнання) і рухоме (автотранспортні засоби, механізми) майно, виробничі та інші активи, що належать підприємству-позичальнику і можуть бути прийняті в забезпечення згідно з чинним законодавством України. Відповідно до умов, що їх ставлять більшість українських банків, дисконтована вартість застави повинна становити не менше 200% від суми зобов'язань позичальника. За оцінювання майна, що передається в заставу, ураховується його ліквідність. 
Процедуру отримання кредиту підприємством показано на рис. 4 

Рис. 4 Схема оформлення кредитної угоди  
Кредитний договір, як правило, містить такі розділи: 
І. Загальні положення. 
ІІ. Права та обов'язки позичальника. 
III. Права та обов'язки банку. 
IV. Відповідальність сторін. 
V. Порядок вирішення суперечок. 
VI. Термін дії договору. 
VII. Юридичні адреси сторін. 
Підприємство може вимагати від банку відшкодування збитків, що виникли внаслідок порушення зобов'язання надати кредит або надання його не в повному обсязі. 
За неповного використання кредиту підприємство сплатить кредиторові неустойку у розмірі плати банку за залучені кредитні ресурси і нестриманої маржі у звітному періоді. 
Після укладення кредитної угоди банк відкриває підприємству позиковий рахунок, на який зараховується відповідна сума кредиту.[17 с. 213-226] 
Кредити надаються підприємствам: у безготівковій формі - оплатою платіжних документів з позикового рахунку як у національній, так і в іноземній валюті, переказуванням коштів на поточний рахунок підприємства, якщо інше не передбачено кредитним договором; у готівковій формі для розрахунків зі здавачами сільськогосподарської продукції. 
                                                                                                                                                            2.3 Порядок погашення банківського кредиту підприємством

Умови погашення  кредитів суттєво впливають на фінансовий стан суб'єктів господарювання. 
Порядок погашення кредиту - це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово, частинами. Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту. 
За способом погашення позики можуть бути: до запитання, з погашенням у відповідний термін, з довгостроковим погашенням. 
За позиками до запитання строк повного повернення конкретно не визначається і погашення відбувається на вимогу банку. 
Позика може погашатися підприємством не тільки відповідно до кредитного договору, а й достроково (на вимогу кредитора або на бажання підприємства). 
За характером погашення кредити поділяються на такі види: 
1) дисконтні; 
2) позики, які погашаються поступово - щомісячно, щоквартально, раз на півроку, щорічно; 
3) позики, які погашаються одноразовим платежем після закінчення терміну позики, тобто підприємство одночасно сплачує банку суму основного боргу та нарахованих відсотків; 
4) амортизаційні (здійснюється поступова виплата основного боргу та відсотків рівномірними внесками). 
Можуть бути й інші способи погашення, які зазначаються у кредитному договорі (наприклад надання підприємству пільгового періоду кредитування, тобто відстрочки погашення кредиту). 
Законодавством України видачу дисконтних позик заборонено.[2] 
За погашення періодичними внесками певна частка основної суми кредиту сплачується однаковими внесками протягом терміну дії кредитної угоди, а більша частина його - після закінчення терміну кредиту. 
За "амортизаційного" погашення основну суму кредиту підприємства сплачують поступово. Платежі здійснюються однаковими сумами регулярно і включають відповідну частину суми основного боргу і відсотків. Погашення однаковими внесками передбачає, що кожен наступний платіж менший за попередній, оскільки відсоткові виплати з часом знижуються. 
Інші способи погашення кредиту: 
* порядок погашення може бути пов'язаний з доходами від заходу, що кредитується (погашення кредиту з перервою, тобто з пільговим періодом, а регулярні внески для погашення здійснюються тільки тоді, коли проект починає давати дохід); 
* внески для погашення основної суми кредиту здійснюються нерегулярно й неоднаковими сумами. 
Джерелами погашення кредиту, отриманого підприємством, можуть бути: 
- виручка від реалізації продукції, що її отримає підприємство в процесі реалізації проекту кредитування; 
- виручка від реалізації продукції власного виробництва, не пов'язаного з проектом кредитування; 
- інші надходження від господарської діяльності. 
Умови погашення кредиту обумовлюються під час підписання договору підприємства з банком, виходячи з: 
- цільового спрямування кредиту; 
- обсягів та терміну позики; 
- порядку та строків надходження коштів на рахунок підприємства; 
- сезонності та циклічності виробництва; 
- рівня платоспроможності та надійності матеріального забезпечення підприємства тощо. 
Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно в розмірі, передбаченому кредитним договором. Сплата відсотків здійснюється за фактичну кількість днів користування позикою. 
Підприємство може звернутись до банківської установи з проханням переглянути графік погашення заборгованості та нарахування відсотків. Банк може зважити на клопотання, якщо підприємство доведе об'єктивну неможливість отримання передбаченого бізнес-планом доходу в обсязі, достатньому для погашення позики. За згодою банку підприємство укладає з ним або додаткову кредитну угоду, або коригує лише графік зміни термінів часткових платежів. 
Дострокове стягнення суми основного боргу та нарахованих відсотків може статися, якщо підприємство використовує кредит не за цільовим призначенням, подає до банку недостовірну звітність, має суттєві недоліки у веденні бухгалтерського обліку. 
За несвоєчасне погашення боргу банк може стягнути з підприємства штраф. За відмови підприємства від сплати боргів банк стягує їх у претензійно-позовному порядку. У разі систематичного невиконання кредитних зобов'язань банк може порушити стосовно підприємства справу про банкрутство.[17 с. 226-227] 
Погашення заборгованості за кредит та оплата відсотків за користування ним здійснюється у черговості, яка встановлюється сторонами під час укладання угоди. Відстрочка погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки здійснюється банком у виняткових випадках, наприклад у разі виникнення в підприємства тимчасових фінансових труднощів з непередбачених обставин. Цю відстрочку оформляють додатковим договором між позичальником та банком. Він є невід'ємною частиною основного кредитного договору. За несвоєчасного погашення боргу і за браком домовленості щодо відстрочки погашення кредиту банк застосовує до підприємства штрафні санкції.

3. Небанківське кредитування  підприємств

Кругооборот коштів підприємства в процесі виробництва  продукції, послуг та інших видів  комерційної діяльності часто супроводжується  тимчасовим браком фінансових ресурсів - покупець продукції з різних причин не може своєчасно розрахуватися  з постачальником. Тоді виникає потреба у відстрочці платежу, тобто в комерційному кредиті.

Комерційний кредит - це одна з найперших форм кредитних відносин в економіці, саме він породив вексельний обіг і тим самим сприяв розвитку безготівкового грошового обігу. Основна мета комерційного кредиту - прискорення процесу реалізації товарів і отримання закладеного в них прибутку.[18 с. 239]                                                                                                    Комерційний кредит - це відповідна кредитна угода між двома підприємствами - продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником). Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що визначає фінансові зобов 'язання позичальника стосовно кредитора. Відсоток за комерційний кредит входить у ціну товару та суму векселя і, як правило, є меншим, ніж за кредит банківський. Погашення кредиту може здійснюватися:

• оплатою векселя;
• передаванням векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі;
• переоформленням комерційного кредиту на банківський.

Характерні риси комерційного кредиту:

• в ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а юридичні особи, що зв'язані з виробництвом або реалізацією товарів та послуг;
• він надається тільки в товарній формі;
• позиковий капітал інтегровано з промисловим або торговим, що знайшло практичне втілення у створенні фінансових компаній, холдингів та інших аналогічних структур, які об'єднують підприємства різної спеціалізації і напрямків діяльності.                                                                                                         

Переваги комерційного кредиту:

• оперативність надання коштів у товарній формі;
• технічна нескладність оформлення угоди;
• надання підприємству ширших можливостей маневрування оборотними коштами;
• сприяння розвитку кредиткого ринку.

Недоліками комерційного кредиту :

• обмежені можливості в часі та розмірах;
• наявність помітного ризику для кредитора;
• можливість небажаного впливу банків, що дисконтують векселі.

Три різновиди комерційного кредиту:

• кредит із фіксованим терміном погашення;
• кредит із погашенням після фактичної реалізації позичальником одержаних товарів;
• кредитування за відкритим рахунком, коли постачання наступної партії товарів на умовах комерційного кредиту здійснюється до моменту погашення попередньої заборгованості.

За економічної  кризи більшість підприємств  України неспроможна власними коштами  здійснювати технічне оновлення  виробництва. Відтак виникає об'єктивна  необхідність розвитку лізингового бізнесу, що уможливлює залучення приватних інвестицій для фінансової підтримки підприємств, особливо у сфері малого та середнього бізнесу. Термін "лізинг" походить від англійського дієслова "to lease", що означає "брати в оренду".                                      Будь-яка лізингова операція має фінансовий (кредитний) характер. Власник майна (лізингодавець) надає користувачу (лізингоодержувачу) фінансову послугу: він купує майно у власність і за рахунок періодичних внесків лізингоодержувача покриває його повну вартість та отримує певний прибуток у вигляді лізингової маржі. В економічному розумінні лізинг - це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Суб'єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора - лізингодавець, позичальника - лізингоодержувач.                                                                                        З економічного погляду лізинг надається на придбання основних фондів. Кредитні та лізингові відносини між позичальником (лізингоодержувачем) та кредитором (лізингодавцем) будуються на умовах терміновості, оплати, повернення, матеріального забезпечення (застави).

 Об'єктом  лізингу може бути будь-яке  нерухоме майно, що його можна  віднести до основних фондів, яке не заборонене до вільного  обігу на ринку і щодо якого немає обмежень на передачу в лізинг (оренду).

До об'єктів  лізингу належать:

• машини та обладнання;
• засоби обчислювальної техніки;
• транспортні засоби;
• виробничі будівлі та споруди;
• інші основні фонди.

Класичному лізингу  притаманний тристоронній характер взаємовідносин: лізингодавець, лізингоодержувач, постачальник.

Лізинг-кредит сприяє активізації інвестицій приватного капіталу у сферу виробництва, поліпшенню фінансового стану товаровиробників, а також підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.[8 с 123-129]

Державний кредит - це економічні відносини, які виникають між; підприємством і державою внаслідок купівлі першим державних цінних паперів (підприємство стає кредитором держави), а також унаслідок одержання бюджетних і позабюджетних кредитів (підприємство стає позичальником).

Державне  кредитування здійснюється наданням бюджетних позик безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади для фінансування через банківські установи:

• пускових об'єктів;
• раніше розпочатих новобудов виробничого призначення;
• технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств незалежно від форм власності.

Фінансування  інвестиційних потреб підприємств  буває цільовим, прямим, поворотним, терміновим, забезпеченим заставою чи гарантією (поручительством).

Бюджетні позики надаються на таких умовах:

• обсяги бюджетних кредитів на відповідний рік доводяться до міністерств, відомств, інших центральних органів державної влади, які фінансуються Міністерством економіки, після затвердження Державної програми економічного й соціального розвитку України;
• перелік будов і об'єктів виробничого призначення, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, визначає Міністерство економіки за погодженням з Міністерством фінансів і подає його на затвердження Кабінету Міністрів України у складі Державної програми економічного й соціального розвитку України на рік, що планується;
• терміни погашення бюджетних кредитів не перевищують трьох років, а в окремих випадках - п'яти років;
• погашення бюджетних кредитів починається через рік після закінчення будівництва, реконструкції або технічного переозброєння об'єкта кредитування (якоїсь його черги, пускового комплексу) і здійснюється щоквартально;
• погашення бюджетних кредитів, які використовуються на придбання обладнання, що не входить у систему будівель, починається наступного за плановим року і здійснюється щоквартально протягом не більше двох років;
• за користування бюджетними позиками встановлюється відсоткова ставка, яка визначається Мінфіном України щорічно під час формування державного бюджету.