Організація грошових розрахунків на підприємстві

      4. Акредитив — це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

      Існує кілька видів акредитивів.

Покритий  — це такий акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів.

Непокритий  — це акредитив, коли платежі постачальнику гарантує банк.

Безвідзивний  — це акредитив, який не можна змінити  або анулювати без згоди постачальника, на користь котрого було відкрито акредитив.

      Закриття  акредитива в банку постачальника  здійснюється:

- на заяву постачальника щодо відмови від подальшого використання акредитива до закінчення терміну його чинності;

- після закінчення терміну чинності акредитива;

- на заяву покупця про відкликання акредитива повністю або частково.

      Акредитив закривається в день отримання повідомлення від банку-емітента . Невикористана сума акредитива повертається банку платника для зарахування на рахунок, з якого депонувалися кошти.

      5. Вексельна форма розрахунків — це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, яка оформлюється векселем. Вексель — це письмове зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власникові вимагати сплати відповідної суми (визначеної у векселі) від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

      Розглянемо  основні схеми обігу векселів, і почнемо з простого векселя.

      Простий вексель видається боржником  кредитору. Тому для боржника це борговий документ, а для кредитора — доказ відпуску цінностей та забезпечення отримання в погоджений термін їхнього грошового еквівалента. 

Обіг  простого векселя здійснюється за схемою, наведеною на рис. 1.6. 

Рис. 1.6. Простий вексельний обіг 
 

      1 — векселедавець (покупець) передає  вексель; 2 — перший власник векселя (ремітент) пред'являє вексель до акцепту; 3 — векселедавець погашає вексель і передає його ремітенту; 4 — власник векселя (ремітент) вручає погашений вексель векселедавцеві.

    6. Розрахунки при здійсненні заліку взаємної заборгованості. До розрахунків, основаних на заліку взаємозаборгованості платників, належать розрахунки, за якими взаємозобов'язання боржників і кредиторів один до одного погашаються в рівновеликих сумах і лише за різницею здійснюється платіж на загальних підставах.

    Такі  розрахунки можуть здійснюватись шляхом зарахування зобов'язань між двома  платниками або групи платників  усіх форм власності однієї та різних галузей господарства. 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2

ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ 

2.1 Дебіторська та кредиторська заборгованості.

Під дебіторською заборгованістю розуміють заборгованість організацій, працівників та фізичних осіб даної організації (заборгованість покупців за придбану продукцію, підзвітних осіб за видані їм під звіт грошові суми та ін.) Організації та особи, які є боржниками даної організації, називаються дебіторами.

      Кредиторської називають заборгованість даної  організації іншим організаціям, працівникам та особам, які називаються кредиторами. Кредиторів, заборгованість яких виникла у зв'язку з купівлею у них матеріальних цінностей, називають постачальниками.

У підприємств  систематично складаються розрахункові відносини з покупцями та постачальниками, з робітниками і службовцями по заробітній платі, з бюджетними та іншими платежами.

      В фінансовому аналізі важливе  місце займає аналіз дебіторської і  кредиторської заборгованості, під  якою мається на увазі не тільки заборгованість постачальникам, але  і кредити, позики, розрахунки з бюджетом та інші пасиви. Велике значення має аналіз заборгованості в розрізі термінів погашення зобов'язань. Як правило, при цьому заборгованість поділяється на дві великі групи: довгострокову і короткострокову.

      Такий поділ важливо при аналізі ліквідності, головною метою якого є виявлення здатності підприємства погасити свої зобов'язання. Одним з головних інструментів аналізу ліквідності є обчислення ряду коефіцієнтів ліквідності: абсолютної, швидкої, загальною (коефіцієнт покриття).

            Аналізуючи прострочену  заборгованість замовників, перш за все  визначають дату її виникнення. Далі визначається ефективність заходів, прийнятих постачальниками  для прискорення отриманих коштів.

При оцінці простроченої заборгованості слід мати на увазі, що у постачальника може числиться кредиторська заборгованість своєму покупцеві - платнику (частково стягнення з нього платежу). На цю суму потрібно зменшити розмір заборгованості.

      При аналізі іншої дебіторської заборгованості необхідно мати на увазі, що відносяться до неї суми враховуються на різних статтях балансу. Аналізуючи іншу дебіторську заборгованість, слід розглянути ті суми, які відносяться до заборгованості за підзвітними особами за виданими їм грошовими коштами. При аналізі розглядається давність авансу, виявляються випадки тривалого розриву у часі між отриманням авансу та їх витрачанням. Нормальною можна вважати заборгованість, за якою ще не минув строк подання звітів про витрачання коштів.

      Заборгованість  робітників і службовців по заробітній платні та комунальні послуги аналізується шляхом з'ясування прострочених платежів та розгляду заходів, що приймаються підприємством до їх погашення.

В аналізі  інших дебіторів знаходить відображення своєчасність платежів робітників і  службовців за товари, придбані в кредит. Прострочена заборгованість зазвичай виділяється у балансі окремою статтею. У пасиві балансу джерелом покриття такої заборгованості є позики банку, отриманих на оплату товарів і матеріалів, проданих у кредит. Якщо з-за несвоєчасного погашення робітниками і службовцями кредиту їх заборгованість підприємству перевищує наявну у підприємства позику банку, сума перевищення розглядається як дебіторська заборгованість.

      Аналіз  дебіторської заборгованості повинен  також показати, як здійснюються розрахунки з відшкодування матеріального збитку, нарахованого виниклими нестач і розкраданням цінностей, в тому числі і за позовами, пред'явленими щодо стягнення через суд, а також суми, присудженої судом, але не шукали. При аналізі виявляють, своєчасно чи пред'являються документи в судово-слідчі органи для відшкодування збитків.

       

2.2 Законодавче регулювання грошових розрахунків на підприємстві 

       Основними документами, що регламентують порядок  здійснення операцій з наявними коштами на підприємствах, є:

       1. Положення про ведення касових  операцій у національній валюті  в Україні, затверджене постановою  Правління Нацбанку України від  15.12.2004 р. № 637 (зареєстрованою  в Мін'юсті України 13-01.2005 р.  за № 40/10320, за текстом - Положення  № 637) із наступними змінами та доповненнями.

       2. Постанова Правління Національного банку України „Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку” від 09 лютого 2005 року за №32 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 18 квітня 2005 р. за № 410/10690).

        Усі підприємства, які  мають поточні рахунки в банку, зобов'язані саме там зберігати свої кошти. Отримувати готівку з власного рахунка, підприємства можуть не тільки на заробітну плату, матеріальне заохочення, на відрядження та загальногосподарські витрати, а й на інші цілі (розрахунки за сировину, матеріали, товари тощо).

      Розрахунки  наявними коштами між собою (підприємство і його громадяни) можуть здійснювати  як за рахунок коштів, отриманих  з кас банків, так і за рахунок  виторгу, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг), і інших касових надходжень.

        Отримання готівки  з поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека. Виписуючи грошовий чек, підприємство тим самим дає розпорядження банку видати вповноваженій особі зазначену в чекові суму готівки. При оформленні чека не допускається виправлень, які можуть поставити під сумнів його достовірність.

        Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів: податкових накладних, прибуткових і видаткових касових ордерів, касового або товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факти якоїсь діяльності, що підлягає оплаті.

        Форми податкової накладної, ведення книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення, а також систему цих операцій визначає Державна податкова адміністрація.

      Усім  підприємствам, які мають рахунки  в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі..

      З набранням чинності цим Положенням скасувалося: Положення про ведення  касових операцій у національній валюті в Україні.

      Це  положення прийнято з метою вдосконалення порядку проведення суб'єктами господарювання операцій з готівкою та створення необхідних умов для: здійснення такими суб'єктами в межах чинного законодавства готівкових розрахунків; стимулювання розширення сфери безготівкових платежів: уникнення дублювання ряду близьких за змістом позицій .

      Зміни щодо порядку ведення касових  операцій у національній валюті в  Україні в межах законодавства  .

-    розширюють права суб'єктів господарювання;

• зменшують зарегламентованість функціонування таких суб'єктів;
• посилюють відповідальність у роботі.

 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.3 Штрафні санкції за порушення касових операцій

Водночас  з набранням чинності новою редакцією  Положення № 637 потребують приведення у відповідність з його нормами  діючі штрафні санкції, а також  перегляд механізму їх установлення, який відповідно до конституційних положень має бути врегульовано на законодавчому рівні .

      Відповідальною  особою у касі підприємств є касир. Він несе повну матеріальну відповідальність за схоронність усіх прийнятих їм цінностей.

Контроль  за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства. Перевірка касової дисципліни здійснюються органами Державної податкової адміністрації, Державної контрольно-ревізійної служби фінансовими органами та установами банків.

      Схема порушення готівкового обігу за які накладаються стягнення, показані на рис. 1.8

 
 

      

        

      

      

      

        
 

        

        

        
 
 
 
 
 

        
 
 

        
 
 
 

Рис.1.8. Порушення  готівкового обігу на підприємстві 

      Зазначене має стати надійною запорукою  запобігання порушенням установленого  порядку ведення й обліку касових  операцій. підвищення рівня їх прозорості та. як наслідок. максимального унеможливлення приховування окремими суб'єктами господарювання доходів і несплати податків.