Оподаткування доходів громадян -2

Поширеним вважається уявлення про  те, що більша частина надходжень податку  з доходів фізичних осіб сплачується  бідним і середнім класом (близько 80  – 90 %) населення, а інша частина, значно менша за першу – заможним класом. А як відомо з теорії, для бідного індивідуума гранична корисність грошової одиниці більша, ніж для багатого.

Таким чином є всі підстави вважати, що існує реальна проблема нерівності розподілу податкового навантаження серед населення.

Отже, можна зробити висновок, що вплив оподаткування на пересічних громадян є значним. З одного боку, вони зменшують доходи сьогодні, проте  покликані натомість дати певний соціальний ефект у майбутньому ПДФО являється прогнозованим у чинній податковій системі, оскільки основним джерелом сплати податку до бюджету залишається заробітна плата громадян. Негативним явищем є те, що в Україна мінімальна заробітна плата є нижчою за прожитковий мінімум, хоча сьогодні можемо спостерігати тенденцію покращення цієї ситуації. Що стосується рівня податкового навантаження, то слід відмітити, що рівень являється достатньо високим, що негативно впливає на життя громадян.

Це все зумовлено невідпрацьованістю і неузгодженістю податкового законодавства, яке визначає склад податкової системи та механізм визначення і сплати податків. Проте не все залежить лише від податкового законодавства. Значний вплив на громадян  як платників податку чинить податкова культура. Населення повинне усвідомити, що різні ухилення від податків лише будуть перешкоджати виходу України з економічної кризи.

Отже, аналізуючи отримані дані можна зробити висновок, що податок на доходи фізичних осіб в  структурі доходів зведеного бюджету за період з 2007 по 2010 займали приблизно 16 %, Питома вага податку на доходи фізичних осіб у ВВП становить приблизно 5 %.  Надходження від даного податку становили: у 2008 році -45895759401,72 млрд. грн., у 2009 році - 44485269162,19 млрд. грн., у 2010 році - 51029251812,07 млрд. грн.

Зменшення надходжень було пов’язано з фінансовою кризою.Також  слід відмітити чітку тенденцію  підвищення розміру податкової соціальної пільги, та відношення  розміру мінімальної  заробітної плати після оподаткування до прожиткового мінімуму, що має позитивний характер.

 

 

4. Шляхи удосконалення  оподаткування фізичних осіб.

 

Питання про вдосконалення  податкової системи, що відповідає стратегії  євроінтеграційного розвитку країни, сприяє інноваційно-інвестиційній  моделі економічного зростання, знаходиться в центрі уваги наукової та громадської думки з часу здобуття незалежності України.

Сучасна податкова система  України об’єктивно потребує наявності  в її складі надійного та стабільного  джерела доходної частини бюджету. Одним з таких джерел є податок на доходи фізичних осіб.

Тому ми і вважаємо, що на сьогодні надзвичайну важливість має процес корінної зміни системи  оподаткування доходів громадян, адже податок із доходів фізичних осіб має стати вагомим джерелом доходів місцевих бюджетів, а принципи його стягнення мають максимально сприяти зниженню соціальних суперечностей у суспільстві.

У попередніх розділах ми вже зазначали негативні моменти  існуючої податкової системи у частині  оподаткування  доходів фізичних осіб. Доречно буде коротко зазначити ці проблеми, без вирішення яких неможливо створити стабільну і ефективну систему оподаткування громадян. До таких відносяться:

а) орієнтація елементів  податку з доходів фізичних переважно  на виконання переважно фіскальної функції;

б) недотримання принципу соціальної справедливості при оподаткуванні доходів громадян;

в) високий податковий тиск на населення, що має низький  рівень доходів;

г) ухилення від сплати податків;д) недостатнє комплексне теоретичне та практичне дослідження податкових відносин з урахуванням сучасного стану національної економіки.

Варто зазначити, що дана проблема стосується практики функціонування податкової системи, розробки конкретних методик оцінки ефективності податкової політики;

е) хаотичне використання зарубіжного досвіду:

ж) низький рівень податкової культури;

з) проблематичність оптимальності  ставки по податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, на даний  час в Україні стоїть важливе  стратегічне завдання  - створити такий податковий режим, який буде гарантувати збір податків достатніх для фінансування державних витрат, забезпечить умови для економічного зростання, а також знизить податковий тиск на населення з метою підвищення якості життя українських громадян.

Перш за все, на наш  погляд, пріоритетним напрямом розвитку оподаткування доходів фізичних осіб є введення неоподатковуваного податком із доходів мінімуму, рівного прожитковому. Очевидно, що робітники з такими доходами не можуть брати участь у фінансуванні державних витрат. Крім того, втрати державного бюджету через введення неоподатковуваного мінімуму будуть компенсовані за рахунок зростання споживання товарів та послуг цих верств населення, які при цьому сплачують податок на додану вартість та акцизний збір.

Доречно відмітити і  застосування в Україні соціальної податкової пільги, яка передбачена лише для платників, дохід яких представлений у вигляді суми заробітної плати, та інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування і не перевищує суму місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.  Але,  на нашу думку, соціальна податкова пільга має надаватися на самих широких підставах, тобто всім. Якщо держава визнає як неоподатковуваний мінімум певну суму, вона має розповсюджуватися на всіх платників податків.

У світовій практиці основним вирахуванням із сукупного доходу є  неоподатковуваний мінімум, рівний прожитковому мінімуму. Цей постулат витікає із принципу обкладання податком «чистого» доходу, тобто не повинна обкладатися податком сума, необхідна (в мінімальному розмірі) для підтримки здоров'я та життєдіяльності громадян. В Україні сума соціальної податкової пільги, яка надається не всім, настільки незначна (50 % від  суми мінімальної заробітної плати), що не може забезпечити не тільки підтримку здоров'я, але навіть життєдіяльність.

Отже, можемо стверджувати, що дана реформа є дійсно доцільною  та важливою.

Наступним пунктом, на якому  варто зупинитися, є те, що встановлення основної податкової ставки в розмірі 13 %, а нині 15 %  не принесло таких бажаних результатів як: гарантування однакового податкового навантаження на всі верстви населення, захист найбіднішої частини населення та зменшення ухилень від сплати. Натомість ми отримали порушення принципу справедливості, бо менш забезпечені верстви населення сплачують значущу частку доходу, в той час, як для забезпеченіших оподаткування є незначним у загальній сумі доходу.

Враховуючи реалії національної економіки, менталітет українців та досвід зарубіжних країн, нами була розроблена модель оподаткування трудових доходів фізичних осіб. В її основу покладено прогресивну шкалу та неоподатковуваний мінімум доходів громадян (НМДГ), що дорівнює мінімальній заробітній платі, яка з 1 грудня 2010 року складає 922 грн..

На мою думку, для осіб, які отримують дохід:

а) до 1  НМДГ  (972 грн.) для працездатних осіб доречно було б запровадити ставку 0 %;

б) 1 - 3 НМДГ (972 – 2916 грн.)  -  10 %;

в) 3 -10 НМДГ (2916 – 9720 грн.)  - 15 %;

г) 10 -20 НМДГ (9720 – 19440 грн.)  - 20 %;

д) понад 20 НМДГ (19440 грн.)  - 25 %.

Застосування помірних ставок сприятиме зниженню податкового  навантаження на платників із низьким  і середнім рівнем доходів та його поступовому підвищенню для заможних платників, що збільшить надходження до бюджету.

Необхідно при цьому  підкреслити, що в світовій практиці пропорційна система оподаткування  при справлянні податку з доходів  фізичних осіб майже не застосовується. При цьому прогресія в більшості  країн досягає великих величин. Так. у Бельгії максимальна ставка прибуткового податку –57 %, Іспанії – 56 %, Франції – 54 %, Німеччині – 53 %, Італії – 51 %, Японії, Швеції, Австрії  – 50 %. Ірландії  – 48 %. Австралії  – 47 %, Данії  - 45,6 %, Великобританії – 40 %, Норвегії - 37,5 %.

Відмітимо, що в розвиненому  суспільстві податок на доходи фізичних осіб посідає головне місце, оскільки прямо пов'язаний з ефективністю використання основної продуктивної сили - людини. Але основне положення  він може посідати будучи прогресивним, коли максимально враховується принцип платоспроможності.

Одним з першочергових  завдань сьогодення є покращення та більш якісне надання послуг територіальною громадою громадянам, що проживають на її території. Це потребує ритмічності  та стабільності у формування доходної частини місцевих бюджетів за рахунок неподаткових і податкових надходжень. В зв’язку з цим особливо актуальним є досягнення зростання надходжень від податку з доходів фізичних осіб, який, як показав аналіз, становить більшу половину загальних податкових надходжень місцевого бюджету. Тому запропоноване реформування саме податку з трудових доходів на основі прогресивної шкали повинно сприяти збільшенню податкових надходжень порівняно із чинною податковою практикою.

Наступною проблемою, яка також потребує вирішення є формування високої податкової культури громадян.

Виходячи із сучасної теорії оподаткування навіть в суспільстві, де рівень життя достатньо високий, а податкова дисципліна прививалася  роками баз допомоги примусових заходів на основі стимулюючого впливу, перекладення податкового тягаря на фізичних осіб можливе тільки протягом обмеженого часу. Якщо ж населення не володіє достатнім рівнем культури податкових відносин, а середній рівень заробітної плати в країні невисокий, то така політика призведе лише до загострення соціальних суперечностей і подальшого зниження надходжень від податків із доходів фізичних осіб.

Слід зазначити, що низький  життєвий рівень переважної  частини  наших громадян, низький рівень податкової культури населення сприяють постійному зростанню кількості порушників, а це, в свою чергу, зменшує податкові надходження до бюджету. І якщо в розвинутих країнах декларування стало невід'ємною складовою громадського менталітету, а суспільна мораль орієнтована на публічний осуд тих, хто приховує доходи, то в Україні культура стосунків ділового світу і громадян із державою ще не набула належного рівня. А механічне перенесення досвіду зарубіжних країн може тільки зашкодити. Щоб податкові закони в Україні працювали ефективно, вони повинні бути зрозумілими (прозорими) для всіх, їх необхідно реформувати у відповідності з економічною ситуацією, яка склалася в Україні.

Формування податкової культури пов'язано не тільки з тим, що кожний платник податків повинний усвідомити, що його обов'язок - платити податки. Цивілізоване суспільство не може бути побудоване без чіткого розуміння не тільки своїх обов'язків, а й прав. Податкові відносини в Україні мають стати прозорими, і платники податків та податкових платежів мають право знати, на що використовуються їх кошти, але у той же час кожний громадянин має розуміти, що податки - це не безпідставне вилучення доходів, а обґрунтований клад членів суспільства, направлений на досягнення загальних цілей та вирішення загальних завдань.

Наприклад, упровадження податків чи зміни в податкових системах європейських країн супроводжуються  широкою агітаційною кампанією  щодо переваг і важливості тих  чи інших кроків у сфері оподаткування. До такої роботи поряд із державними податковими органами залучаються й приватні фірми. У нашій державі цього немає, тому більшість населення сприймає запровадження податків негативно. А в деяких країнах Європейського Союзу прийняття тих чи інших податкових законів можливе лише після отримання згоди населення шляхом референдуму. Розширення демократичних засад у подальшому позитивно вплине на весь податковий процес. Є підстави стверджувати, що такі форми вкрай необхідні й для України.

 Висока податкова  культура здатна підвищити ефективність  всієї української податкової системи, що вигідно не тільки для  держави, яка отримує дохід у вигляді податкових надходжень, а й для всіх членів суспільства, чиї потреби має задовольнити держава.

Ми вважаємо доцільним  також зупинитися на вирішенні проблеми ухилення від оподаткування, що є однією з найгостріших в Україні та такою, що вирізняє її з-поміж більшості європейських країн.

На масштаби ухилення від сплати податків впливає високий  рівень податкових  ставок, нерівномірний  розподіл податкового навантаження, порушення принципу рівності платників перед законом, недотримання норм законів, неефективність державної бюджетної політики.

Методи скорочення ухилення від сплати податків полягають у  створенні  в суспільстві таких  умов для фізичних осіб, коли приховувати  об'єкти оподаткування буде їм невигідно На даний час пошук методів боротьби з ухиленням ведеться досить активно в ряді країн, включаючи Україну.

Одним з діючих механізмів в боротьбі з несплатою податку  з доходів фізичних осіб може виступати  контроль робітників підприємства та інших суб'єктів економічних відносин за сплатою податків як податкових агентів.

Адже обов'язковою  умовою будь-якого кредиту виступає платоспроможність позичальника. Для  працюючих людей як підтвердження  платоспроможності виступає їх заробітна  плата. Тому працівник проявляє зацікавленість в офіційному нарахуванні податку з доходу на всю суму заробітної плати, а відповідно стає контролером підприємства.