Офшорні центри у системі міжнародного бізнесу

                 Панама. Стабільна юрисдикція. Недорогі компанії. Зручна для експорту, імпорту і захисту активів. В Україні не вважається офшором. Вартість реєстрації і першого року утримання — 2400 дол. Щорічне утримання в наступні роки — 1800 дол.

                 Сейшельські Острови. Недорогі і прості в обслуговуванні компанії. Фіксована плата в бюджет. Немає звітності. Зручні для експорту і захисту активів. В Україні вважаються офшором. Вартість реєстрації і першого року утримання — 2400 дол. Щорічне утримання в наступні роки — 1650 дол.

                 Сінгапур. Респектабельна юрисдикція середньої цінової категорії. Зручна для торгівлі та інвестицій. В Україні не вважається офшором. Вартість реєстрації і першого року утримання — 6080 дол. Щорічне утримання в наступні роки — 4200 дол. [29]

Отже, ми можемо оцінити різноманітність офшорних зон за декількома критеріями, кожна із юрисдикцій має свої особливості, тому для бізнесмена дуже важливо обрати саме ту юрисдикцію, яка буде найкраще сприяти розвитку його бізнесу.

РОЗДІЛ 2

ОСОБЛИВОСТІ ОФШОРНОГО БІЗНЕСУ ТА ЙОГО РОЗВИТОК У СИСТЕМІ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ

2.1 Сучасна практика діяльності офшорних компаній як інструментів податкової оптимізації

У цілому, офшорні компа­нії - це звичайні юридичні особи з обмеженою відповідальністю, які використовуються і бізне­сом, і фізичними особами в усьо­му світі для легального перемі­щення прибутку із країн з висо­ким рівнем оподаткування у кра­їни, які мають низький або ну­льовий рівень податків, з ураху­ванням переваг ліберального податкового законодавства та угод про уникнення подвійного оподаткування.

Існує 5 основних ознак офшорної компанії:

1)   Така фірма, як правило, є нерезидентом по відношенню до території реєстрації. Це оз­начає, що центр «контролю і управління» компанії знаходи­ться закордоном, і будь-які її комерційні операції також повинні проводитися за межами юрисдикції, у якій вона зареєстрована.

2)   Офшорна компанія звичайно виплачує щорічний реєстраційний збір і, відповідно, не сплачує податки на капіталізацію, на вивезення дивідендів, відсотків за кредит та платежів роялті. Втім, у деяких офшорних зонах вони можуть стягуватися, але у символічних сумах.

3)   Спрощена процедура реєстрації та управління компанією. Дозволяються номінальні власники та директори. Ви­моги до проведення загальних зборів та нарад директорів ма­ють формальний характер. Управління офшором найчастіше здійснюється за допомогою послуг секретарської компанії.

4)   На території реєстрації стосовно офшорної компанії не застосовується валютний контроль, вимоги до фінансової звітності зведені до мінімуму. Аудиторські перевірки, за деякими винятками, взагалі не вимагаються.

5)   Володіння офшорною компанією може здійснюватися на анонімній основі з високою гарантією конфіденційності. «Таємне» володіння офшорною компанією гарантоване правовими нормами та законодавством юрисдикції, у якій зареєстровано бізнес.

Офшорні компанії не є якимись нелегальними або забороненими інструментами. За правильної організації та управління вони можуть бути ефективними механізмами для зниження податкових платежів.

Роль офшорів в конкуренції юрисдикцій, особливо у податковій сфері – один із центральних пунктів суперечок їх прихильників і противників. Податкова конкуренція була присутня завжди навіть і серед розвинених країн. Так, наприклад, більше 150 тис. французів проживають в Англії, де ставки прибуткового податку нижче, туди ж за останні 15 років перемістились тисячі нових високотехнологічних французьких компаній [27].

В сфері податкової конкуренції офшорна стратегія – один із способів позиціонування окремих держав на ринку суспільних благ і інститутів. Встановлення офшорного податкового режиму означає різке скорочення випуску суспільних благ, а це можуть собі дозволити лише невеликі країни чи окремі території, до яких і відноситься більшість офшорних юрисдикцій.

Офшори володіють безперечними перевагами в податковій конкуренції. Згідно рейтингу аналітичної компанії PriceWaterhouseCoopers і Всесвітнього банку, де було проаналізовано податкові режими 178 держав, в першій світовій двадцятці країн по загальному податковому клімату провідні позиції займають офшорні юрисдикції і країни, де вони присутні (Додаток А).

Як видно з таблиці, лідерство офшорних юрисдикцій і країн, що мають офшорні режими оподаткування, визначається не тільки і не стільки рівнем загального податкового навантаження на бізнес, скільки всім комплексом питань, пов’язаних зі сплатою податків. Характерно те, що в першій двадцятці країн світу з найбільш сприятливим податковим кліматом майже не представлені провідні європейські держави (крім Великобританії, де використовуються деякі офшорні режими), а також США і Японія.

На думку прихильників, офшори сприяють здоровій податковій конкуренції, ряд експертів зазначає, що існування офшорів стимулює активність національних компаній розвинутих країн. Також не потрібно забувати, що величезні за обсягом міжнародні активи офшорних компаній лише зареєстровані тут і зафіксовані по рахунках міжнародних банків. Їх реальне місцезнаходження – економіка розвинених країн і частково тих, що розвиваються. Офшорні юрисдикції  доповнюють оншорні частіше, ніж замінюють їх, взаємодія між ними підвищує загальну економічну активність у світі.

Кількість компаній, які так чи інакше користуються безподатковими режимами, стабільно зростає. Найбільший приріст спостерігається в тих офшорних юрисдикціях, які швидше пристосувалися до нових умов, стали більш прозорими і виявляють готовність приймати участь в обміні інформацією з державними органами інших країн. В кінцевому рахунку вони стимулюють економічне зростання і розвиток конкуренції, слугують невід’ємним атрибутом глобалізації світової економіки. Та в осяжній перспективі офшорний бізнес збереже свій вагомий вплив на розвиток глобальної економіки.

2.2 Оцінка ролі та значення офшорних компаній у світовій економіці

Як було зазначено вище, більшість офшорів це острівні держави або невеликі країни, що дає змогу досить ефективно використовувати механізм лібералізації податкового режиму для підвищення інвестиційної привабливості країни та безпосереднього притоку прямих іноземних інвестицій.

За даними МВФ, сукупні іноземні депозити тільки семи офшорних центрів (Гонконг, Бахрейн, Панама, Сінгапур, Багамські, Кайманові, Нідерландські Антильські острови) склали в 1975 році 21,7% депозитів всіх розвинених країн світу, в 1995 – вже 28,3% і на сьогоднішній день вони займають майже третину цього ринку.

У 2008 році за оцінками різних державних статистичних організацій, близько 60% сві­тових грошових коштів збері­гаються на офшорних рахунках з використанням офшорних компаній і приблизно 50% світо­вого товарообігу проходить через фірми, що зареєстровані в офшорних юрисдикціях.

Фактично всі великі американські та європейські банки мають дочірні структури в офшорних зонах. В одному тільки Делавері формально зареєстровано 43% всіх компаній, акції яких котируются на Нью-Йоркській фондовій біржі.

Сьогодні, за даними ОЕСР світова система банківського офшору приховує 11,5 трлн. дол. США.

Але найбільш цікавішим є те, що загальна територія  офшорів складає лише 0,223% суші, але в них розміщено 17% всіх банківських вкладів і формально зареєстровано 29% активів заможних людей планети.

Як результат, жителі офшорних територій за обсягом ВВП на особу конкурують з жителями потужних держав-експортерів нафти - Катару, Кувейту чи Норвегії (Додаток Б)

Офшорні зони користуються попитом в крупних бізнесменів усього світу через можливість конфіденційного накопичення та управління капіталом. Слід відзначити, що ці фінансові ресурси зазвичай не залежуються на "райських островах", а при необхідності можуть швидко залучатися.

Наприклад, для мінімізації митних платежів офшорна компанія, що належить власнику з країни А, може закупити продукцію машинобудування у країні Б і відразу ж перевести даний товар на баланс дочірньої компанії в країні А у вигляді інвестицій в основні засоби. Зазвичай внесення інвестицій митними зборами не обкладається. Таким чином, завдяки перетворенню офшорною компанією імпортних основних засобів на прямі іноземні інвестиції підприємці мінімізують митні виплати, а державні бюджети не отримують жаданих фінансових ресурсів.

Про популярність таких схем свідчить міжнародна статистика (Додаток В).

Таким чином, ми бачимо, що перша десятка найбільших світових імпортерів в розрахунку на одного жителя складається винятково з офшорних юрисдикцій, а з двадцяти лідерів лише три не належать до офшорів.

Найчастіше офшорні компанії використовуються для оптимізації податку на прибуток. Компанія декларує на батьківщині низькі прибутки, або ж навіть збиток, списавши на валові витрати платежі, що через ланцюжок іноземних компаній направляються в офшорну компанію, звільнену від оподаткування.

Деякі фінансово-промислові групи часто реєструють своїх високооплачуваних працівників у штаті дочірніх компаній з "податкових гаваней". Це дозволяє економити колосальні кошти на податках з доходів фізичних осіб, а також приховувати за завісою конфіденційності істині розміри бонусів топ-менеджерам.

І на сьогоднішній день існує дуже багато схем, які дозволяють обходи обмеження, що встановлюються країнами для зменшення негативного впливу такого масового використання офшорів.

Таким чином, ми бачимо, що офшорні компанії займають досить велику роль у міжнародному бізнесі. Оскільки дуже багато бізнес структур, починаючи від невеликих фірм і закінчуючи транснаціональними компаніями, використовують офшорні юрисдикції для більш ефективного ведення бізнесу шляхом створення дочірніх компаній чи філій в офшорах або просто відкриваючи рахунки в офшорних банках.

2.3 Проблеми функціонування офшорного бізнесу та діяльність міжнародних організацій щодо регулювання та контролю за рухом «брудних грошей»

Боротьба з відмиванням «брудних грошей» та легалізацією отриманих незаконним шляхом доходів через офшорні юрисдикції триває досить давно і ця проблема на сьогоднішній день дуже гостро звучить для світової спільноти.

Ще у далекому 2000 році Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) в рамках боротьби із "шкідливими податковими методами" випустила славетний чорний список "податкових гаваней", куди увійшли 35 офшорних територій. [22]

Деякі з офшорних юрисдикцій входять також в список Робочої групи з фінансових операцій Міжнародної комісії з відмивання коштів (FATF).

Уряди та центральні банки усіх країн регулярно публікують власні переліки сумнівних у податковому сенсі територій. Найцікавішим є те, що склад даних списків широко варіюється залежно від критеріїв та цілей віднесення країн до розряду офшорних.

Головним координатором міжнародної боротьби з ухилянням від сплати податків, відмиванням коштів та фінансуванням тероризму через офшорні компанії залишається ОЕСР та G-20.

Але лише тепер, в умовах глобальної кризи, G-20 серйозно активізувала свій анти-офшорний фронт. Можна виявити низку серйозних мотивів такої політики великих держав:

1.      Усунення дефіциту бюджету. За повідомленням Конгресу США, 83 із 100 найбільших корпорацій країни помістили свої дочірні компанії в офшорні зони. Внаслідок цього економіка держави щорічно втрачає до 100 мільярдів доларів.

Повернення коштів з офшорних структур, прихованих від податкових органів, може стати суттєвим джерелом поповнення державних бюджетів. Падіння доходів внаслідок фінансової кризи спровокувало значні дефіцити, які можна перекрити бар'єрами для переведення капіталів в офшорні юрисдикції.

2.      Відновлення довіри виборців та світової спільноти. Боротьба з "податковими гаванями" є одним з небагатьох ефективних іміджевих інструментів, які залишилися в руках урядів розвинутих країн.

На думку експертів, війна з відмиванням "брудних" грошей, виведенням капіталів, ухилянням від сплати податків та сприянням тероризму - гарний спосіб лідерів G-20 відвернути увагу світу від недостатньо ефективної антикризової політики.

3.      Контроль за надлишковою ліквідністю у світових валютах. США та ЄС, які через стимулюючі пакети антикризових заходів безпрецедентно збільшують грошову масу, вкрай зацікавлені в контролі над рухом ліквідних коштів.

Численні офшорні центри, що під час глобальної кризи всмоктували мільярди умовних одиниць, можуть так само легко повернути їх із забуття, як тільки почнеться стійке відновлення. Це може знецінити світові валюти, особливо долар.

Згідно з декларацією, прийнятою на саміті G-20 у Лондоні, для зупинки дій податкових юрисдикцій, що не впровадили єдиного стандарту розкриття фінансової інформації, уряди розроблять низку санкцій для захисту своїх баз оподаткування. Вони включатимуть інвестиційні обмеження для інституційних інвесторів з офшорних зон та більш високі штрафи за податкові злочини.

Проблема конфіденційності офшорних компаній та офшорних банків є найбільш хвилюючою для світової спільноти.

Потрібно зазначити, що в усіх офшорних юрисдикціях існує місцевий регістр компаній. Реєстратори офшорних компаній в обов’язковому порядку вносять відкриту інформацію про компанії в місцевий орган – реєстр. Інформацію про компанію із реєстру може отримати по запиту, за відносно невелику плату, кожен бажаючий (Додаток Г).

Разом з тим, як видно із приведеної таблиці, класичні офшори (на зразок Сейшел і Британських Віргінських островів) інформація про акціонерів, директорів і тим більше бенефіціарів в реєстр не відправляють. Також ми бачимо, що майже у всіх юрисдикціях аудит компаній взагалі не є обов’язковим.