Офшорні центри у системі міжнародного бізнесу

-         сприяння процвітанню тих держав, де розміщені офшори, що веде до більш гармонічного розвитку світової економіки в цілому;

-         підвищення конкурентоспроможності компаній на національному і глобальному рівнях за рахунок використання більш гнучких стратегій розвитку;

-         створення умов для захисту прав власності, що, в свою чергу, може ініціювати зростання економічного росту, передусім в країнах-донорах [18].

До негативних сторін офшорів за звичай відносять:

-                     Сприяння відтоку капіталу;

-                     Підтримка тіньової економіки;

-                     Скорочення зайнятості в країнах-донорах;

-                     Надання невиправданих конкурентних переваг окремим компаніям;

-                     Створення елементу нестабільності в світовій економіці і фінансах внаслідок можливого накопичення в офшорних зонах великих обсягів капіталу, перш за все спекулятивних;

-                     Несприятливий вплив на соціальну ситуацію в країнах-донорах, пов’язане з негативною оцінкою втечі від податків в громадській думці.

Порівняння цих двох переліків показує, що одна й та сама властивість офшорів може трактуватися і як перевага, і як недолік в залежності від конкретних, нерідко протилежних, інтересів приватних інвесторів, національної влади (перш за все податкових органів), міжнародних організацій.

За думкою прибічників, офшорні юрисдикції, особливо солідні фінансові центри, відіграють важливу роль в міжнародних фінансах і торгівлі. В певних ситуаціях вони надають величезні переваги дозволяючи корпораціям і фізичним особам більш ефективно управляти ризиками і здійснювати фінансове планування.

Безсумнівно, висловам противників офшорів надається більше уваги, ніж його прихильникам, тому що противники висловлюють офіційну точку зору. На думку владних структур, офшорні юрисдикції породжують недобросовісну податкову конкуренцію, відволікають ресурси з розвинених країн і багатьох країн, що розвиваються. Після подій 2001 року на адресу офшорів почали звучати прямі обвинувачення у фінансуванні тероризму, посилились претензії щодо відсутності чітких законодавчих норм регулювання їх економічної і фінансової діяльності. Саме слабкість регулювання полегшує ухилення від сплати податків і відмивання грошей, отриманих злочинним шляхом.

Член координаційного комітету Tax Justice Network Д. Крістенсен і її радник з питань податкової політики Р. Мерфі заявили: «Ми не говоримо, що діяльність податкових гаваней є нелегальною, але бентежить той факт, що спеціалісти всього світу шукають способи виведення прибутку в цілях ухилення від податків… Податкові гавані зменшують дохід держав, відводять життєво необхідні кошти з бідних країн, що не мають можливості протистояти цій діяльності. В результаті ускладнюється стан бідних країн і країн, що розвиваються. Багато з них змушені влазити у величезні борги, недотримуючи податкові доходи, необхідні для фінансування поточних і капітальних витрат» [18].

ООН і Світовий банк у 2007 році підготували документ «Ініціатива по забезпеченню повернення викрадених активів: задачі, можливості і план дій». В цьому документі міжнародні потоки коштів, отриманих в результаті різного роду протиправної діяльності (корупції, незаконного обороту наркотиків, виготовлення фальшивих товарів і грошових купюр, тіньової торгівлі зброєю і ухилення від сплати податків), оцінюються в суму від 1 до 1,6 трлн. дол. у рік. Тільки хабарі в країнах, що розвиваються і перехідних економіках становлять 20-40 млрд. дол., що можна порівняти з 20-40% обсягу Офіційної допомоги розвитку [18].

Але не потрібно недооцінювати і об’єктивні суперечності між інтересами добросовісних платників податків і тих, що використовують офшорні схеми для зниження своїх податкових виплат і здійснення інших фінансових операцій. Компанія, зареєстрована в офшорній юрисдикції, багатьма розглядається як пральня, де відмивають незаконні капітали заможні громадяни. Таку репутацію створюють самі бізнесмени, що приховують таким чином свої фінансові махінації.

Як вважає президент SMR GROUP Р. Палан, офшорні юрисдикції зловживають своїм суверенітетом і спотворюють саме поняття державного суверенітету, національності, громадянства. На його думку, організація офшорних юрисдикцій стала одним із способів комерціалізації суверенітету чи отримання відносної автономії в нормотворчості. Нові закони за певну плату передбачали захист іноземців від високих податків і жорстких національних режимів регулювання комерційної діяльності. Для його отримання іноземним компаніям не потрібно було фізично переміщувати свої фінансові, матеріальні і людські ресурси на територію даного суверена, необхідно було лише юридично змінити резидентність.

Низка дослідників вбачає в офшорах не ті виняткові податкові і реєстраційні потурання, які так подобаються окремим користувачам офшорів, а переваги іншого роду. Наприклад, Т. Мейер вважає, що «офшорні фінансові центри суттєво відрізняються від стереотипу: класти гроші на рахунок в банк на Кайманових островах, щоб уникнути оподаткування, скажімо, в Німеччині. Для цивілізованого бізнесу сучасний офшор – це перш за все цілком конкретний комплекс ІТ-послуг і можливість віддаленого адміністрування, яке надає зарубіжний виконавець». На думку Д. Дармапали  з Університету Коннектикут і Дж. Хайнса з Мічиганського університету, перетворенню в офшори сприяло те, що ці юрисдикції відносно невеликі, благополучні і головне – добре керовані, з надійними юридичними інститутами, низьким рівнем корупції і бюрократизма в уряді. Погано керовані юрисдикції не можуть привабити і зберегти іноземний капітал, як би вони не намагались. Для цього недостатньо тільки знизити податки [18].

Звичайно є і «темна сторона» діяльності офшорів. Нерідко вони займаються не лише відмиванням злочинних грошей,  а й прямим шахрайством. Так, Media Sport Ivestment (MSI) – дочірня компанія нікому невідомої інвестиційної фірми, зареєстрованої на Британських Віргінських островах, потрапила під слідство після купівлі контрольного пакету акцій футбольного клуба Corinthians у 2004 році. З’ясувалось, що сумісна діяльність MSI і Corinthians дозволяла відмивати злочинні доходи. Цей випадок не єдиний, декілька прикладів такого роду шахрайства були зареєстровані у 80-х – 90-х роках минулого століття. Однак в цілому ці скандали траплялися значно рідше, ніж у звичайних юрисдикціях. Вони траплялися головним чином на ранніх стадіях розвитку офшорного бізнесу і в цілому не здатні суттєво скомпрометувати його. Завдяки активній протидії міжнародного суспільства змінилась і ситуація з відмиванням злочинних доходів через офшори. З усіма видами шахрайства активно веде боротьбу і влада самих офшорних юрисдикцій, оскільки подібні історії відображаються і на їх доходах.

Отже, що ж стосується теоретичних підходів до визначення ролі офшорних центрів у світовій економіці, то можна сказати, що думки з цього приводу кардинально розходяться. Але з будь-якої точки зору, як позитивного ставлення до офшорів, так і негативного, неможливо відкидати їхню значимість і особливе місце як у русі міжнародного капіталу, перерозподілі світових інвестицій, так і у виключному податковому плануванні і зменшенні податкових витрат для бізнесу.

1.3 Класифікація та сучасні центри офшорів

Для більш повного розуміння сутності поняття офшор та суттєву різницю між деякими юрисдикціями розглянемо класифікацію офшорних юрисдикцій.

Офшорні юрисдикції мож­на розділити на 3 види: 100%-ві офшорні зони, країни з пільговим оподаткуванням та адміністра­тивно-територіальні утворення [7].

1. До першої групи, класичних офшорів, відносять території, які надають можливість повного звільнення від сплати податків. До них відносяться Сейшели, острови Гернсі і Джерсі, Барбадос, Гре­нада, Домініка, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадіни, Невіс, Ангілья, Бермудські острови, Британські Віргінські острови, Кайманові острови, Монтсеррат, Тьоркс і Кайкос та ін. В ос­новному до цієї групи входять невеликі острівні держави. У таких офшорах обов'язковими є тільки платежі при створенні компанії та поточні щорічні вип­лати. Місцеве законодавство не пред'являє ніяких вимог до ведення бухгалтерії або податкової звітності зареєстрованих ком­паній. Як правило, в цих країнах не ведеться реєстр акціонерів.

Британські Віргінські ос­трови (БВО) є найбільшою кла­сичною офшорною юрисдик­цією. Офшорні компанії БВО найчастіше використовують інвестори розвинутих країн, у тому числі США та Великої Британії. Безумовно, це сприяє лобіюванню інтересів офшору у міжнародних організаціях. Від­сутність податків (замість них підвищується щорічний збір) та бухгалтер­ської звітності для офшорних компаній приваблюють сюди бізнесменів з багатьох країн. Сьогодні на території островів зареєстровано більше 700 тис. офшорних компаній. Інформа­ція про володіння такою компа­нією відрізняється високим ступенем конфіденційності.

2. До другої групи офшорів -«низькоподаткові гавані» - від­носять юрисдикції, що надають привабливий режим оподатку­вання, пов'язаний з відносно ни­зькими ставками податку на прибуток (корпоративного податку) та іншими економіч­ними пільгами. До цієї групи входять Гібралтар, Люксембург, Сінгапур, Ірландія, Кіпр та ін. Останній є яскравим прикладом «гавані» і найбільш поширений на офшорному ринку: ставка корпоративного податку скла­дає там 10% для всіх компаній. При цьому Кіпр продовжує виз­навати послуги номінального сервісу (номінальних акціонерів і директорів) у компаніях, що реєструються, для забезпечення конфіденційності їх власникам. Як правило, фірми, які «кинули якір» у «гавані», повинні вести бухгалтерський облік, а за підсумками звітних періодів здавати податкову звітність. У деяких «гаванях» передбачено проходження обов'язкового аудиту для офшорних компаній.

3. Існує також третя категорія офшорів - респектабельні престижні юрисдикції (вони вважаються офшорами лише з деякими застереженнями). До них відносяться внутрішні тери­торії ряду західних країн (на­приклад, американський штат Делавер, деякі кантони Швей­царії) або окремі, як правило, європейські держави, у яких ставка корпоративного податку доволі висока, але при цьому існують привабливі режими оподаткування холдингів, аж до повного звільнення окремих видів доходів компаній від оподаткування. До подібних юрисдикцій відносяться, зок­рема, Нідерланди, Австрія, Ліх­тенштейн, Великобританія та ін. Так, в Австрії при реєстрації компанії у формі акціонерного товариства (АС) за наявності 2 і більше акціонерів реєстр акці­онерів залишається закритим. У той же час більшість престижних офшорних юрисдикцій є чле­нами Європейського Союзу, на території якого застосовуються загальні директиви та інші нормативні акти (наприклад, такі, що зобов'язують банки розкривати інформацію про своїх клієнтів). Однак такі дер­жави, як Швейцарія, Ліхтен­штейн, Австрія та Нідерланди, застосовують дані норми із застереженням, у результаті чого місцеві офшорні компанії мають високий ступінь захи­щеності інформації, у тому числі і щодо розкриття її третім особам та державним органам.

Найпопулярніші юрисдикції:

                 Багамські Острови. Прості в обслуговуванні компанії. Фіксована плата в бюджет. Немає звітності. Зручні для експорту і захисту активів. В Україні вважаються офшором. Вартість реєстрації і першого року утримання — 3200 дол. США. Щорічне утримання в наступні роки — 2500 дол.

                 Беліз. Прості в обслуговуванні компанії. Фіксована плата в бюджет. Немає звітності. Зручні для експорту та захисту активів. В Україні вважається офшором. Вартість реєстрації і першого року утримання — 2400 дол. Щорічне утримання в наступні роки — 1700 дол.

                 Британські Віргінські Острови. Респектабельна юрисдикція. Фіксована плата в бюджет. Немає звітності. Зручна для експорту і захисту активів. В Україні вважається офшором. Вартість реєстрації і першого року утримання — 2650 дол. Щорічне утримання в наступні роки — 1900 дол.

                 Великобританія — LLP. Респектабельна юрисдикція. Звітність компанії типу LLP обов’язкова, але податків можна уникнути. В Україні не вважається офшором. Вартість реєстрації і першого року утримання — 2860 дол. Щорічне утримання в наступні роки — 1900 дол.

                 Великобританія—LTD. Респектабельна юрисдикція середньої цінової категорії. Звітність обов’язкова, але податків можна уникнути. В Україні не вважається офшором. Вартість реєстрації і першого року утримання — 2860 дол. Щорічне утримання в наступні роки — 1900 дол.

                 Гібралтар. Висока репутація. Зручна для реєстрації страхових компаній та електронної торгівлі. В Україні вважається офшором. Вартість реєстрації і першого року утримання — 2950 дол. Щорічне утримання в наступні роки — 2500 дол.

                 Гонконг. Чудова юрисдикція для імпорту та експорту, особливо з країнами Азії. В Україні не вважається офшором. Вартість реєстрації і першого року утримання — 3770 дол. Щорічне утримання в наступні роки — 2900 дол.

                 Данія. Дорога респектабельна юрисдикція. Підходить для торгівлі і холдингів. В Україні не вважається офшором.

                 Дубаї. Юрисдикція середньої цінової категорії. Зручна для торгівлі та інвестицій. В Україні не вважається офшором.

                 Кіпр. Низькоподаткова юрисдикція (10% від прибутку). Зручна для інвестицій і фінансування. В Україні не вважається офшором. Вартість реєстрації і першого року утримання — 2180 євро. Щорічне утримання в наступні роки — 1500 євро.

                 Ліхтенштейн. Дорога респектабельна юрисдикція. Компанії типу AG можна використовувати для торгівлі та інвестицій, компанії типу Anstalt та Stiftung можна використовувати для інвестицій і захисту активів. В Україні не вважається офшором.

                 Маврикій. Юрисдикція середньої цінової категорії. Маловідомий офшор, який не входить до Списку КМУ. Зручна для імпорту й експорту. GBC II — безподаткова нерезидентна компанія. Вартість реєстрації і першого року утримання — 3800 дол. Щорічне утримання в наступні роки — 2300 дол. GBC I — низькоподаткова (до 3% від прибутку) резидентна компанія. Вартість реєстрації і першого року утримання — 5400 дол. Щорічне утримання в наступні роки — 4500 дол.

                 Невіс. Прості в обслуговуванні компанії. Фіксована плата в бюджет. Немає звітності. Зручні для експорту і захисту активів. В Україні вважається офшором. Вартість реєстрації і першого року утримання — 2800 дол. Щорічне утримання в наступні роки — 2200 дол.