Офшорні центри у системі міжнародного бізнесу

31

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

Інститут економіки та міжнародних відносин

Економічний факультет

Кафедра міжнародної економіки

Офшорні центри у системі міжнародного бізнесу

(курсова робота)

Виконала:

студентка 4-го курсу

гр. ЕМ-43                                                                                       К. О. Гончаренко 

Науковий керівник:

доцент                                                                                                       О.А. Шуба

Харків - 2012

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження офшорних зон як фінансових центрів у системі міжнародного бізнесу……………………………………………………….….6

1.1             Сутність та передумови виникнення офшорних зон………………………….…6

1.2             Оцінка місця та ролі офшорних центрів у світовій економіці………………………………………………………………………..…..9

1.3             Класифікація та сучасні центри офшорів…………………………………….…13

Розділ 2. Особливості офшорного бізнесу та його розвиток у системі міжнародного бізнесу…………………………………………………………………..18

2.1             Сучасна практика діяльності офшорних компаній як інструментів податкової оптимізації………...……………………………………………………………….18

2.2             Оцінка ролі та значення офшорних компаній у світовій економіці………..…21

2.3             Проблеми функціонування офшорного бізнесу та діяльність міжнародних організацій щодо регулювання та контролю за рухом «брудних грошей»…...23

Висновки..…………………………………………………………………………….…30

Список використаних джерел………………………………………………………...32

Додаток А «Країни-світові лідери за простотою сплати податків»………………….35

Додаток Б «20 світових країн-лідерів за обсягом ВВП на одного жителя»…...……36

Додаток В «20 світових країн-лідерів за обсягом імпорту на одного жителя»……..37

Додаток Г «Доступна інформація про компанії в різних юрисдикціях»……………38

Додаток Д «Перелік документів, необхідних для реєстрації офшорної компанії…..39

ВСТУП

З посиленням інвестиційної активності в світі та зростанням кількості транснаціональних компаній, активізація вивозу капіталу стає характерною рисою нового світового ладу, глобалізації, що примушує переосмислити його вплив на національну економіку, а також визначити роль вивозу капіталу в сучасних економічних умовах. Невід'ємною складовою системи міжнародного бізнесу сьогодні стають офшорні зони, які надають можливість доступу на міжнародні фінансові та інвестиційні ринки.

Актуальність теми, обраної для написання роботи зумовлена тим фактором, що становлення системи міжнародного бізнесу відбувається за умов активного залучення офшорних зон. Тому вивчення передумов виникнення офшорних юрисдикцій, їх місце в сучасній світовій економіці і, що найважливіше, ставлення світової спільноти до функціонування офшорного бізнесу, дасть змогу оцінити подальший розвиток офшорів та їх участь у міжнародному русі капіталу. Саме тому дослідження стану і тенденцій розвитку офшорного сектора є дуже актуальним. Широке застосування в бізнесі офшорів врешті-решт призводить країни з різним рівнем соціально-економічного розвитку до необхідності формування чіткої позиції щодо цього явища. І результатом може бути принципово різна політика: від обмеження практики зарубіжних офшорів – до заборони національним підприємцям користуватись офшорними схемами або – до створення офшорного центру на власній території.

Ступінь наукової вивченості проблеми офшоризації світового господарства залишається досить низьким, оскільки більшість досліджень застаріла або має локальний характер, тобто дослідження стосуються лише певних територій, або тільки деяких проблем, які виникають у зв’язку з діяльністю офшорних компаній.

Вивченням окремих питань, пов’язаних із сутністю офшорних центрів, тенденцій їх розвитку та впливу міжнародного співтовариства присвячена ціла низка праць вчених України, таких як, Уманців Ю. М., Аксьонов Д., Данилишин Б., та ін. У економічній літературі проблематикою офшорних територій займалися і зарубіжні вчені, зокрема, Боро Дж., Доггарт К., Пеппер Дж., Мітчелл Д., Холленд І., Стенлі Р., Кнапп Р. та інші. Незважаючи на наявність досліджень, присвячених вивченню досліджуваної проблеми, на сьогоднішній день аналіз міжнародного досвіду ведення і регулювання офшорного бізнесу потребує подальшого розгляду.

Метою даної роботи є визначення закономірностей розвитку офшорного бізнесу у системі міжнародного бізнесу.

Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні завдання:

- визначення сутності та передумови виникнення офшорних зон, їх класифікація;

-   оцінка місця та ролі офшорних центрів у світовій економіці;

- аналіз практики офшорних компаній як інструментів податкової оптимізації та оцінка їх ролі у світовій економіці;

-   висвітлення проблеми функціонування офшорного бізнесу та діяльності міжнародних організацій щодо регулювання та контролю за рухом «брудних грошей»;

Об’єктом даної роботи є процес формування офшорних зон та розвитку офшорного бізнесу, а також відносини між офшорним бізнесом та світової спільнотою.

Предметом дослідження є функціонування офшорного бізнесу у системі міжнародного бізнесу.

Методами дослідження в даній роботі було вивчення передумов виникнення офшорних центрів, місця в сучасній світовій економіці та аналіз ставлення спільноти до функціонування офшорного бізнесу.

Основною джерельною базою для даної роботи виступили статті, написані науковцями з приводу різних аспектів функціонування офшорних юрисдикцій, а також статистична інформація та оприлюднені данні щодо рішень і дій міжнародних організацій.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та п’яти додатків.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОФШОРНИХ ЗОН, ЯК ФІНАНСОВИХ ЦЕНТРІВ У СИСТЕМІ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ.

1.1 Сутність та передумови виникнення офшорних зон

Використання офшорних схем не є виключно сучасним явищем. Коли стародавні Афіни ввели двопроцентний імпортний і експортний податок, то грецькі і фінікійські купці почали робити об’їзд в двадцять миль, щоб уникнути сплати цих зборів. Незабаром невеликі сусідні острови стали притулками для безмитної і безподаткової торгівлі і місцями накопичення для контрабандного ввезення товарів до Афін без сплати податків [3, с. 16].

В п’ятнадцятому столітті Фландрія була процвітаючим міжнародним комерційним центром з невеликою кількістю обмежень або податками на місцеві або іноземні товари. В результаті, англійські купці вважали за краще продавати свою шерсть у Фландрії, а не в Англії, де вони повинні були б сплатити високі податки і мита.

США мають історію ухилення від сплати податків ще з вісімнадцятого століття. Для ухилення від імпортного податку, що накладається Англією, американські колоністи переміщали і направляли свою торгівлю через Латинську Америку.

В сучасній економіці найважливішою метою створення офшорних юрисдикцій є розвиток фінансового сектору. Швейцарія стала першим прототипом сучасних юрисдикцій офшорних зон і є першою моделлю юрисдикції фінансової секретності, створеною як притулок для іноземного капіталу, і є центром обміну грошей. У вісімнадцятому столітті Міська Рада Женеви прийняла закон, який вимагав від банкірів вести облік рахунків своїх клієнтів, але забороняв їм розкривати цей облік кому б то не було без чітко вираженої згоди Міської Ради [3, с. 23].

Останнім часом інші країни ввели в силу закони про секретність за зразком швейцарських і стали конкурувати за залучення міжнародних капіталів. Багато країн податкових притулків розглядають фінансовий бізнес як відносно стабільне джерело доходів і активно розвивають його. Більшість країн податкових притулків проводять активну політику залучення фінансового капіталу. Для багатьох острівних держав, що не мають в своєму розпорядженні конкурентних переваг, даний вид діяльності є єдино доступним способом залучення ресурсів для економічного розвитку. Багато держав організовують семінари і їх посадовці виступають із статтями, рекламуючи переваги своєї країни як податковий притулок і юрисдикцію фінансової секретності. На Барбадосі, наприклад, прийняли банківське законодавство для поліпшення своєї конкурентоспроможності як фінансового центру. Багами почали дуже агресивну компанію з тим, щоб стати елітним центром реєстрації банків, страхових компаній і судів. Кайманові острови є такими, що останнім часом найшвидше ростуть і найбільш видатними серед нових юрисдикцій фінансової секретності. Вони перетворилися на один з найбільших податкових притулків світу. У 2001 році там було зареєстровано 18000 корпорацій, що перевищувала кількість місцевих жителів [3, с. 35].

Що ж стосується самого терміну «офшор», то він вперше з’явився в публікаціях на східному узбережжі США на прикінці 50-х років ХХ століття. Мова йшла про фінансову організацію, що уникнула державного контролю шляхом географічної винахідливості. Іншими словами, компанія перемістила свою діяльність, яку уряд США хотів контролювати, на територію зі сприятливим податковим кліматом. Таким чином, термін «офшор» включає в себе не тільки юридичне поняття, а й економіко-географічне.

У сучасному розумінні офшорна зона (від англійського off shore - «поза берегом») - один із видів вільних економічних зон. Їх відносять до сервісних вільних економічних зон, особливістю яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового та фіскального режимів, високого рівня банківської та комерційної конфіденційності, лояльність державного регулювання.

Термін «офшорна зона» загалом має на увазі будь-яку країну з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певний рівень банківської або комерційної секретності, мінімальну або повну відсутність резервних вимог центрального банку або обмежень по конвертованій валюті.

Крім того, більшість офшорних зон має відносно прості вимоги по ліцензуванню і регулюванню фінансових компаній і інших фірм.

Характерною особливістю офшорних зон порівняно з багатьма державами, що мають низьку або нульову податкову ставку на всі або певні категорії доходу і забезпечують певний рівень банківської і комерційної секретності, є наявність особливих законодавчих гарантій фінансової секретності і можливостей для податкового планування.

Аналізуючи вищезазначене, можна сказати, що головною передумовою виникнення офшорних зон стало посилення податкового тягаря. А для малих країн це стало майже єдиною можливістю розвитку, оскільки більшість класичних офшорів це острови, які не мають достатньо території та інших природних багатств для розвитку виробництва, певних галузей та економіки в цілому. Тому фінансовий сектор для них є майже єдиною можливістю розвитку.

Територіальні держави регулюють те, що видимо і досяжно. У першу чергу - стаціонарні активи, такі як родовища, заводи, великі торгові центри тощо. Податки і соціальні витрати також обґрунтовуються необхідністю розвивати інфраструктуру території, утримувати армію, нести військові витрати та забезпечувати гідний рівень життя населення і соціальних виплат. Чим вище мобільність активів, тим важче збирати з них податки. Тому національні держави прагнуть підтримувати територіальний капіталізм, в якому вартість прив'язана до фізичних одиниць.

Покинути територію означає уникнути податків. І в міру того, як держави нарощували регулювання, капітал знаходив формули екстериторіалізації. Більшість податкових гаваней та офшорних фінансових центрів є мікро- або навіть нанодержавами. Відповідно, утримання цієї території не вимагає високих витрат, і вже тому вона може дозволити собі розкіш безподаткового існування, фінансуючи суверенітет виробництвом юридичних осіб та фінансових послуг.

1.2 Оцінка місця та ролі офшорних центрів у світовій економіці

Офшори – складне і суперечливе явище, а тому не дивні різні, часто протилежні, його оцінки щодо ролі в сучасній світовій економіці. Можна виділити декілька загальних аргументів «за» і «проти» офшорів.

До позитивних сторін впливу офшорів на світову економіку можна віднести:

-         активізацію трансграничних фінансових потоків і прискорення обігу фінансових активів в міжнародному масштабі, сприяння розвитку фінансових ринків, створення умов для диверсифікацій інвестицій, розширення доступу до кредитів і покращення аллокації капіталу;

-         спонукання до зниження загального податкового тягаря і на цій основі стимулювання активності в світовій економіці;