Оцінка структури капіталу акціонерного товариства ПуАТ «ЕРМАКС»

Об'єкти права власності  акціонерного товариства різні. Товариство визнається власником, по-перше, майна, яке засновники та учасники згідно з установчим договором передають  йому у власність. Це майно називається  вкладами засновників та учасників  З економічної точки зору вклади – це фіксовані частки майнової участі цих осіб у статутному фонді  товариства, вартість яких у грошовому  виразі визначається вартістю акцій, на які поділено статутний фонд.

Загальний розмір статутного фонду, а також номінальна вартість та кількість акцій визначаються засновниками відповідно до мети, предмета діяльності, мінімального легального розміру статутного фонду акціонерних  товариств. Засновники визначають в установчих документах і види вкладів до статутного фонду. В акціонерному товаристві це може бути майно в прямому розумінні, грошові кошти в національній та іноземній валюті. Такий висновок випливає зі ст. 8 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», згідно з якою акції оплачуються в гривнях, а у випадках. передбачених статутом акціонерного товариства, також в іноземній валюті або шляхом передачі майна.

Вклади, які є майном державної  власності, визначаються в нормативно врегульованому порядку — згідно з Методикою оцінки вартості майна  під час приватизації, затвердженою Кабінетом Міністрів України 12 жовтня 2000 р. № 1554. Сума випуску акцій товариства, яке створюється на базі державного підприємства, повинна відповідати  сумі статутного фонду підприємства, яка в даному разі визначається відповідно до зазначеної методики.

Крім вкладів, товариство виступає власником і іншого майна, яке на відміну від статутного фонду називається власним капіталом  товариства. Це виготовлена в процесі  господарювання продукція, доходи від  продажу облігацій, інших цінних паперів. Це також кредити банків, інвестиції під державні контракти, надходження від продажу акцій, що належать державі, пожертвувань тощо.

Фонди акціонерного товариства — це передбачені нормами права  види або частини майна товариства відповідно до їхнього цільового  призначення. Кожен фонд має певний правовий режим.

Купуючи акцію, акціонер відчужує своє майно до статутного фонду товариства. За це майно акціонер одержує специфічне право — право участі в акціонерному товаристві. Зміст цього права  визначено законом України «Про акціонерні товариства».

До майнових прав акціонера  належать такі права:

• брати участь у розподілі  прибутків товариства;

• отримувати частку прибутку товариства у вигляді дивідендів;

• отримувати частку вартості майна товариства у разі його ліквідації. Ця частка має бути пропорційною вартості акцій, які належать акціонеру;

• розпоряджатися акціями: продавати, передавати, відчужувати  іншим способом у порядку, визначеному  чинним законодавством та статутом товариства;

• заповідати акції у  спадщину;

• купувати додатково випущені акції товариства.

Акціонер несе майнові  обов'язки стосовно товариства. Він  зобов'язаний оплачувати основні та додаткові акції у розмірі, порядку  та засобами, передбаченими установчими  документами товариства. Акціонер зобов'язаний сплатити повну вартість акцій у  строки, визначені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації товариства. У разі несплати в установлений строк акціонер сплачує за час  прострочення 10 відсотків річних від  суми простроченого платежу, які  до статут товариства не передбачає іншої  санкції. При несплаті платежів по акціях протягом трьох місяців після  встановленого строку платежу товариство має право реалізувати ці акції  в порядку, передбаченому статутом [9].

Акціонери зобов'язані: додержувати  установчих документів товариства і  виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства, не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про  діяльність товариства. виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та установчими документами.

 

2.2. Аналіз управління контрольним пакетом акцій

 

Управління державними пакетами акцій виступає дієвим засобом реалізації цілей участі держави в капіталі акціонерних товариств: соціально-економічних  та комерційних. Держава стає акціонером, а уповноважені органи виконавчої влади  дістають можливість брати участь у  прийнятті рішень щодо формування стратегій  цих компаній, здійснення ними інвестиційної, структурної, інноваційної та іншої  діяльності.

Систематизація підходів вітчизняних і зарубіжних учених Є.В. Балацького, М.В. Клінової, Я. Корнаї, С.І. Меньшикова, Х. Міленбуша, Ю.М. Осипова, А.С. Поважного, Є.В. Торкановського, Ф.І. Шамхалова свідчить, що ключовою умовою доцільного поєднання та реалізації соціально-економічних і комерційних орієнтирів участі держави в капіталі акціонерних товариств є додержання органами державної влади низки принципів при прийнятті відповідних рішень.

Управління державними пакетами акцій виступає засобом реалізації цілей участі держави в капіталі акціонерних товариств. Об’єкт управлінської  діяльності держави - державні пакети акцій - розглядаються як певна множина  цінних паперів на значну суму, що засвідчує  внесення державою своєї частки до капіталу акціонерних товариств  та права держави як їх учасника.

Зміст управління державними пакетами акцій автор вбачає в  реалізації низки функцій уповноважених  органів державної влади та їх представників в органах управління компаній: загальних, спеціальних та забезпечувальних, а також принципів їх реалізації [10-11].

Результати управління державними пакетами акцій відображають ступінь  реалізації зазначених функцій та принципів. Відповідно наслідки управління державними пакетами акцій визначаються: здатністю  органів державної влади та уповноважених  ними осіб запроваджувати та використовувати  в конкретний проміжок часу доцільну сукупність функціонального та забезпечувального  блоків; їх спроможністю здійснювати  загальні та спеціальні функції; можливостями виваженого спрямування цієї управлінської  діяльності на реалізацію завдань розвитку системи господарювання.

Перевірка обґрунтованості  змін величини статутного капіталу. Якщо протягом звітного періоду у господарюючого суб’єкта мали місце зміни у величині статутного капіталу, то такі операції підлягають детальному вивченню. Всі  зміни статутного капталу повинні  бути документально оформлені (табл. 6.1).

Крім вкладів, товариство виступає власником і іншого майна, яке на відміну від статутного фонду називається власним капіталом  товариства. Це виготовлена в процесі  господарювання продукція, доходи від  продажу облігацій, інших цінних паперів. Це також кредити банків, інвестиції під державні контракти, надходження від продажу акцій, що належать державі, пожертвувань тощо.

Аналіз наукових джерел свідчить, що вдосконалення управління державними пакетами акцій в Україні потребує комплексного дослідження. У висновках  до розділу визначено найважливіші напрями таких досліджень.

Зазначені методи розрізняються  за способами, технологіями, процедурами, наслідками реалізації цілей управлінського впливу держави і характеризуються різним рівнем надійності. Однак спільним є те, що вони орієнтовані на обмежений  строк використання. Внаслідок цього  на визначення комбінацій та послідовності  їх застосування домінуючий вплив справляють короткострокові, часто розрізнені цілі, пов’язані передусім із забезпеченням  приватизаційного продажу.

Низька результативність управління багато в чому пояснюється  нераціональною структурою пакетів  акцій, якими володіє держава. Надмірними є подрібненість та низька ліквідність  їх портфелю, що зумовлює ускладнення  формування необхідних підстав для  послідовної реалізації цілей та завдань держави як акціонера  цих компаній.

Підвищення дієвості приватизаційного продажу акцій передбачає визначення й практичне втілення найбільш результативних варіантів його здійснення відповідно до ключових завдань розвитку вітчизняної  економіки. Це досягається шляхом внесення змін до окремих процедур такого продажу, корекції та узгодження їх алгоритмів, уточнення підстав запровадження. Так, процедури масової приватизації мають застосовуватися насамперед стосовно залишків акцій, які вже  неодноразово пропонувалися до продажу, але не були реалізовані.

Доведено, що докорінні зміни  в системі державного представництва в органах управління акціонерних  товариств передбачають насамперед запровадження інституту державних  представників на професійній основі - довірчих управляючих державними активами. Основою діяльності такого державного представника має бути підприємницький  проект (бізнес-план), зміст якого  визначається сукупністю потреб щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі його реструктуризації, реконструкції тощо. Передача згаданих функцій відповідному представникові має здійснюватися на конкурсних засадах і головними критеріями відбору кандидатів слід вважати якість та реалістичність поданих ними підприємницьких проектів.

Здійснення заходів в  цьому напрямі не виключає вдосконалення  існуючих інститутів відповідальних представників  та уповноважених осіб держави. Це вимагає: розробки загального регламенту реалізації прав держави як учасника господарських  товариств її представниками в органах  управління компаній та узгоджених методичних рекомендацій щодо порядку і процедур участі представників держави у  підготовці та проведенні загальних  зборів акціонерів, роботі спостережних рад та ревізійних комісій компаній; встановлення доцільних стимулів та санкцій щодо їх діяльності шляхом визначення джерел покриття витрат на представницьку діяльність; запровадження  системи підготовки та атестації  відповідних груп фахівців.

Механізм контрольного пакета забезпечує безумовне право прийняття  чи відхилення деяких рішень на загальних  зборах акціонерів, наприклад, суттєвих змін і доповнень до статуту, створення, реорганізацію та ліквідацію дочірніх підприємств тощо. Крім того, вказані  права дають можливість холдинговій  компанії провадити єдину економічну, фінансову і технологічну політику.

Це особливо важливо для  української промисловості, яка  довгий час вже потребує раціоналізації галузевої структури.

 

2.3. Оцінка акціонерного капіталу

 

Капітал корпорації формується з внутрішніх і зовнішніх грошових фондів. Внутрішні фонди створюються  за рахунок грошових потоків від  операційної діяльності, а також  продажу частини активів. Чистий грошовий потік дорівнює сумі чистого  прибутку і амортизації. Частина  цих грошей є джерелом інвестицій в необоротні та оборотні активи. Зовнішні грошові фонди залучаються шляхом емісії нових акцій, а також у  вигляді різних форм позик.

Основна роль у фінансовому  розвитку корпорації належить внутрішнім джерелам. Проте зміцнення фінансового  становища корпорації, підвищення її можливостей щодо самофінансування розширює також можливості фінансування за рахунок зовнішніх грошових фондів. Порівняно з невеликими і середніми корпораціями, які мають обмежені можливості щодо додаткового зовнішнього фінансування, великі є активними учасниками первинного фінансового ринку, на якому отримують додатковий власний і позиковий капітал.

Організаційно-управлінські чинники:

• розпорошення права власності  при появі нових акціонерів;

• загроза переходу контролю за компанією до іншої.

На рис. 2.1 показано схему фінансових ресурсів акціонерних товариств.

Рис 2.1. Фінансові ресурси акціонерних товариств

 

У вкладанні капіталу в  корпоративні цінні папери беруть участь дві сторони: інвестор і емітент. Інвестор розраховує необхідну ставку прибутку, який має принести вкладений  капітал, і відповідно скільки варто  заплатити за певний цінний папір, тобто  яка розрахункова (теоретична) вартість (ціна) цього паперу.

Важливим для компанії є поняття середньозваженої вартості капіталу (Weighted Averege Cost of Capital — WACC). Це вартість капіталу фірми загалом, що визначає загальну необхідну норму прибутку фірми [13].

Вартість акціонерного капіталу, який складається з простих акцій  та нерозподіленого прибутку, залежатиме від того, чи буде компанія здійснювати  додаткову емісію акцій. У разі фінансування за рахунок випуску нових акцій  до вартості капіталу від раніше розміщених простих акцій потрібно додати витрати  на випуск і розміщення нових акцій. Те саме слід зробити, якщо випускаються нові привілейовані акції або  облігації.

Визначаючи вартість боргових зобов'язань, необхідно зважати на податкову економію, оскільки виплата  відсотків належить до витрат на виробництво  і не обкладається податком на прибуток (на відміну від дивідендів, що виплачуються з чистого прибутку).

Показник WACC найчастіше застосовують як дисконтну ставку у процесі  оцінки доцільності реалізації інвестиційних  проектів (при складанні бюджету  капіталовкладень). За даними американських  досліджень, 93 % компаній розраховують і використовують WACC для оцінки доцільності  капіталовкладень.