Оцінка фінансової діяльності страхової

      3. Формування інших прибутків компаній  зі страхування життя. Страхові  компанії (страховики) сплачують такі  самі податки й обов'язкові

      збори, що й інші суб'єкти господарювання.

      Із  непрямих податків страховики сплачують, як правило, податок на додану вартість. Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають при виконанні господарських операцій: продажу основних засобів, нематеріальних активів тощо.

      Страхові  компанії є платниками прямих податків: податку на рухоме майно (податок із власників транспортних засобів); плати за землю; податку на прибуток (дохід). Ці податки компанії сплачують у загальному порядку і в розмірах, визначених законодавством. Страхові компанії є платниками комунального податку.[2. с.236]

      Оподаткування прибутку (доходу) страхових компанії відрізняється від оподаткування  інших суб'єктів підприємництва. Своєрідний порядок формування прибутків  страховиками і звільнення від оподаткування  прибутків від окремих видів  діяльності не дає змоги ефективно застосовувати загальноприйняту методику оподаткування прибутку: (валові доходи - валові витрати -- амортизаційні відрахування) • ставка оподаткування. Тому для оподаткування доходів (прибутків) страхових компаній приймають різні бази оподаткування і ставки податку — у відсотках від: валового доходу, отриманого від страхової діяльності (крім страхування життя); доходів, що отримав страховик у разі дострокового припинення угоди зі страхування життя, не пов'язаного зі смертю застрахованої особи; доходів, що отримав страховик від страхування і перестрахування життя; інвестиційних доходів і прибутків, отриманих від інших видів діяльності; сум, сплачених на користь нерезидентів, у тому числі податок на репатріацію доходів.

      З метою оподаткування страхової  діяльності валовий дохід від страхової діяльності визначають як загальну сума валових внесків (страхових внесків, страхових платежів і страхових премій), за винятком суми валових внесків, переданих у перестрахування, що отримали (нарахували) страховики протягом звітного періоду за угодами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами.[2. с.267]

      Валові  доходи від страхової діяльності (крім страхування ризиків життя) страховиків оподатковують за єдиною ставкою — 3 % від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності.

      Операції  зі страхування життя фізичних осіб страховики здійснюють окремо. Доходи, отримані страховиками у вигляді  сум страхових внесків, страхових  платежів чи страхових премій, нагромаджених  протягом звітного періоду за угодами страхування і перестрахування життя, оподатковують за ставкою З %. У випадку дострокового припинення угоди зі страхування життя, укладеної на 10 і більше років, не пов'язаного зі смертю застрахованої особи, доходи, отримані страховиком, підлягають оподаткуванню за ставкою 6 %.

      Інші  доходи страхових компаній, пов'язані  з перестрахуванням життя, інвестиційною  діяльністю та виконанням господарських  операцій, оподатковують за базовою  ставкою. Так, доходи, отримані страховиками від страхування і перестрахування життя, та інвестиційні доходи, зменшені на видатки, пов'язані з їх обслуговуванням, оподатковують податком за ставкою 25 %.

      У випадку, коли страховик отримує  доходи з інших джерел, ніж зазначені  вище, такі доходи оподатковують у  загальному порядку. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з отриманням згаданих доходів, не долучають витрати страховика при операціях зі страхування (перестрахування).[3] 

2. Визначення  основних етапів управління фінансовою діяльністю в сучасних умовах господарювання

      Проблемою номер  один для  будь-якої  страхової  організації  в умовах  ринкового  середовища  є  проблема  виживання  та  забезпечення неперервності  розвитку. Ця  проблема  розв'язується  різними  організаціями  по-своєму, але  в  основі  її  лежить  копітка  й  трудомістка  робота  зі  створення  і  реалізації  конкретних  переваг. Зміст  і  організацію  цієї  роботи  розкриває  концепція  стратегічного  менеджменту. Суть цієї  концепції  полягає  у  відповіді  на  питання: "Як  треба  здійснювати управління  страховиком  в  умовах  динамічного, змінного  і  невизначеного  середовища?".

      Відповідь  на  це  питання  включає  не  лише  необхідність  проведення  аналізу  й  оцінки  -  середовище  та  прогнозування  того, як  воно змінюватиметься у  часі, а  й  створення  такої  системи  управління, яке б  постійно  підтримувало  відповідність  між  середовищем, характером та результатами  діяльності  страхової  організації. Ключовим  елементом  цієї  системи  є  підсистема управління  фінансовою  стійкістю  страхової  організації.

      Страхова  організація діє  на  певному  ринку  (страховому) реалізує  певний товар  (страхову  послугу) з  певними  витратами, що  залежить  від  її  потенціалу  (науково-технічного, організаційного, економічного). Характер діяльності  страхової  організації  відповідатиме середовищу, коли  страховик  реалізуватиме  потрібну  даному  ринку  послугу   і  при  цьому  результат  його  діяльності  відповідатиме  сподіванням  керівництва. Цей  стан  забезпечується  якісним  і  своєчасним  виконанням  усіх  управлінських  функцій: прогнозування  планування, організації, мотивації, координації  і  контролю, а  також  відповідним  рівнем  складових  потенціалу: кваліфікації  спеціалістів, матеріально-технічної бази, технології  страхування тощо.

      У  разі  порушення  відповідності  сподіваний  результат  не  буде досягатися  і, відповідно, страхова  організація  зазнаватиме  збитків  як  матеріальних, так  і  у  вигляді  зниження довіри  до  неї.[5. с.27]

      Причини, що  зумовлюють  невідповідність, можуть  бути  різноманітними, але  всі  вони  поділяються  на дві  групи  і  поточні  й  стратегічні.

      До  поточних  причин  треба  віднести  всі  ті, які  впливають  на зниження  економічності  страхової  послуги  та  просування  її  на  ринок (погана  організація  реклами, недостатнє  використання  потенціалу, зниження  якості  внаслідок  організаційних  проблем  тощо)

      До  стратегічних  причин  відносять  ті, які  впливають  на досягнення  цілей  страхової  організацій: помилка у визначенні  платоспроможного  попиту, помилку  у  виборі  рівня  характеристик  страхової послуги, помилкове  обрання  часу  виходу  страхової  послуги  на  ринок тощо.

             Поточні  невідповідності   усуваються  засобами  оперативного  управління.

      Стратегічна  невідповідність  може  бути усунута  за допомогою таких дій, як  коригування  або  зміна, цілей  страхової  організації, здійснення диверсифікації, створення  нових  організаційних  форм управління  і  т. д.

      Чільне  місце  у  системі  антикризового управління  страховиком належить широкому  використанню механізмів фінансової  стабілізації. Успішне застосування  цих механізмів дає змогу ліквідувати наслідки кризи та  прискорити темпи економічного  розвитку.[6. с.328]

      Фінансова стабільність в умовах кризової ситуації включає ряд етапів:

      1. Відновлення платоспроможності страховика за рахунок здійснення низки невідкладних фінансових заходів і вияв причин, які генерують неплатоспроможність.

      2. Відновлення фінансової  стійкості   до  безпечного  рівня та накреслення шляхів  її  зміцнення за  рахунок використання  тактичних механізмів  фінансової  стабілізації. 

      3. Зміна  фінансової  стратегії   з  метою  прискорення   економічного зростання.

        Найбільшу увагу  у  системі   заходів, спрямованих  на фінансову  стабілізацію  в  умовах  кризової  ситуації, слід  приділити  етапу  відновлення  і  зміцнення  рівня  фінансової  стійкості  страхової  організації  запоруки  усунення неплатоспроможності  й  фундаментальної  основи  фінансової  стратегії  на  прискорення  економічного  зростання.

      Розрізняють  статичну  і  динамічну  фінансову  стійкість  страхових організацій.

      Першу  ототожнюють  зі  спокоєм, пасивністю, другу  -  зі  стабільним розвитком  страховика.

      На  наш  погляд, найвищою формою  стійкості  є  стійкість  спротив. Це  стан  рівноваги, який  зберігається  попри  вплив  зовнішніх  і  внутрішніх  факторів, що  виводять  страховика  зі  стану  фінансової  рівноваги.

      Виділяють  ще  зовнішню, внутрішню  та  "успадковану"  стійкість.

      В умовах  командно-адміністративної  системи  господарювання  страхові  організації  звикли  до  зовнішньої  фінансової  стійкості, тобто сталості  фінансового  середовища, що  досягнута управлінням  із зовні. Для  ринкової  економіки  характерна  внутрішня  фінансова  стійкість страховика, в  основі  якої  лежить  управління  за  принципом  зворотного зв'язку, тобто  активне  реагування  управління  на  зміну  зовнішніх  і внутрішніх  факторів.

      "Успадкована"  фінансова стійкість - результат  наявності певного запасу міцності страховика, що захищає його від випадковостей і різних змін дестабілізуючих факторів.[6. с.432]

      У  загальному  вигляді  стратегічне  управління  фінансовою  стійкістю  являє  собою діяльність, яка  полягає  у  виборі  сфери  та  образу  дій щодо  досягнення довгострокових  цілей  страхової  організації  в  умовах зовнішнього  середовища, що  постійно  змінюється. Стратегічне  управління  - ділянка діяльності  вищого  керівництва  страхової  організації, головним  завданням  якого  є  визначення напрямів  і траєкторій  розвитку  страховика, поставка  цілей, розподіл  ресурсів  і  всього  того, що  дає  страховикові  конкурентні  переваги.

      Розглянемо  загальну  схему  процесу  стратегічного  управління         фінансовою  стійкістю  страховика, яка дає  уявлення  про  етапи, зміст робіт  і  логічну  послідовність  їх  виконання.  Особливостями  цього  процесу   є:

      -  складність   і  неможливість  повного  описання  об'єкту  аналізу, внаслідок  чого  переважають   неструктуризовані  завдання;

      -  наявність  значної  кількості   частково  керованих  або   некерованих  змінних;

      -  критерії  вирішення  завдань,  що  чітко  не  встановлені   й уточнюються  керівництвом у  момент  їх  вирішення.

      Ключовим  елементом  стратегії  управління фінансовою  стійкістю страховика  є  етап діагностування  й  структуризація  проблем, на  якому здійснюється  перетворення  стратегічних  цілей у  систему  довгострокових  і  короткострокових  цілей, через  які  намагатимуться  впливати  на рівень  ділової  активності  страховика. Тобто  проводиться  ланцюгова структуризація  цілей: стратегічні  цілі  управління  фінансовою стійкістю страховика  -  оперативні  цілі  управління фінансовою  стійкістю страховика  -  тактичні  цілі  управління  фінансовою  стійкістю  страховика.[7. с.55]

      Процес  управління  фінансовою  стійкістю  страховика є ключовим  елементом  стратегії  управління фінансовою  стійкістю страховика  є  етап діагностування  й  структуризація  проблем, на  якому здійснюється  перетворення  стратегічних  цілей у  систему  довгострокових  і  короткострокових  цілей, через  які  намагатимуться  впливати  на рівень  ділової  активності  страховика. Тобто  проводиться  ланцюгова структуризація  цілей: стратегічні  цілі  управління  фінансовою стійкістю страховика  -  оперативні  цілі  управління фінансовою  стійкістю страховика  -  тактичні  цілі  управління  фінансовою  стійкістю страховика.

      Процес  управління  фінансовою  стійкістю  страховика  грунтується на  знаходженні  та  формуванні  мети, яка  подається як  вирішення поточних  завдань  і  довгострокових  планів  забезпечення  стійкості  фінансового  середовища  страхової  організації. Цілям  притаманні  такі  якості, як  підпорядкованість, розгорнутість, співвідносна  важливість.

      Ієрархія  цілей  стратегії  управління  фінансовою  стійкістю  страхової  організації  подається  зазвичай у  вигляді  "дерева  цілей", тобто  системи  цілей.

      Мета  надає  осмисленості  будь-яким діям. Загальний  ланцюг  тут такий: мета  - завдання  - плани  - завдання  виконавцям  - контроль  за виконанням.

      Отже, необхідність  виділення  цілей  зумовлена: мета  -  вихідний момент  будь-якої  управлінської дії  в  системі  управління  фінансовою стійкістю страховика;

      мета  -  основа  побудови  критеріїв  оцінки  рівнів  фінансової

      стійкості  страховика;

      мета  -  основа  вияву  фінансових  проблем  страховика  і  вироблення рішень  щодо  їх  подолання.[7. с.57]