Оборотні кошти та їх організація на підприємстві

3.2. Залучені оборотні  кошти, їх необхідність  і значення

    До  залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов’язання.

    Вексель є найпростішою й найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактично перетворення (перехід) товар в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель.

    Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання.

    Використання комерційного кредиту набуло певного розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними формами власності та надання значної самостійності підприємствам. У цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

    Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів, її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб'єктів господарювання.

    Іншими словами, кредиторська заборгованість — це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають за: розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.

    Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якщо її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обігу неоплачені товарно-матеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансових ресурсів [33].

    За  кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштів відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних коштів, особливо — від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість.

    Від джерел формування оборотних коштів значною мірою залежить швидкість  їхнього обороту і ефективність їх використання. Раціональне формування джерел оборотних коштів (власних  і залучених) справляє значний позитивний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства.

    На  досліджуваному нами підприємстві  є також поточні зобов’язання: короткострокові кредити банків на початок звітного періоду – 1420400грн., на кінець звітного періоду – 1258000грн.; заборгованість за роботи, товари та послуги на початок звітного періоду – 259300грн., на кінець звітного періоду – 287400грн. та інші поточні зобов’язання на початок звітного періоду у сумі 113600грн., на кінець звітного періоду – 498500грн. (Додаток 1).

    Розділ 4.

    Ефективність  використання оборотних коштів

    4.1. Ефективність використання  власних та залучених  оборотних коштів

    Відповідно  до Положення (Стандарту) бухгалтерського  обліку 2 (ПБО 2) «Баланс» власні оборотні кошти підприємства становлять різницю  між підсумковою сумою розділу 1 пасиву балансу Ф1 «Власний капітал» з додаванням суми «Довгострокові кредити банків» та підсумком розділу 1 активу балансу [1].

    Порівняння  наявності власних оборотних  коштів з поточною потребою в них  дає змогу визначити брак або  надлишок власних оборотних коштів. Неможливість покрити поточну потребу в оборотних коштах власними засобами означає нестачу або цілковитий брак власних оборотних коштів.

    Брак  власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх. Він може виникнути з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин.

    Основними причинами браку власних оборотних коштів можуть бути: погана робота маркетингової служби; невиконання планів прибутку; слабка відповідальність підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання; несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів; наявність дебіторської заборгованості (несвоєчасні розрахунки) тощо.

    Брак  власних оборотних коштів може виникати у зв'язку зі значним підвищенням цін у результаті інфляційних процесів.

    Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом та ін.

    Перевищення нормативу оборотних коштів може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, але темпи зростання нормативних запасів не повинні випереджати темпів зростання обсягу виробництва.

    За  сучасних умов господарювання (зміна цін, інфляція, спад виробництва) перевищення фактичної наявності власних оборотних коштів над нормативом — явище в господарській діяльності підприємств досить рідкісне.

    Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичну наявність власних оборотних коштів, можна судити про абсолютну зміну їх величин.

    До  показників, що характеризують стан оборотних  коштів, можна віднести коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства. Цей показник визначається відношенням вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства [33].

Таблиця  4.1.

    Оборотні  кошти становлять значну частину  матеріально-грошових активів. Тому раціональне  та економне використання має неабияке значення.

    Для характеристики використання оборотних коштів застосовують такі показники:

1. коефіцієнт оборотності оборотних коштів – характеризує кількість оборотів оборотних коштів за визначений період:

    Ко = Р/С,де

    Р – обсяг реалізованої продукції, грн;

    С – середня вартість оборотних коштів, грн.

    Використовуючи  дані Балансу та Звіту про фінансові  результати МП «Нова», ми можемо розрахувати коефіціент оборотності оборотних коштів:

    С = (2182,3+2595,2) / 2 = 2388,75

    Ко = 15087,4 / 2388,75 = 6,3

    На  даному підприємстві оборотні кошти  здійснюють 6 оборотів за звітний період (9 місяців); що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то краще вони використовуються.

2. Коефіцієнт завантаження – тобто обернений показник до коефіцієнту оборотності:

    Кз = С/Р

    Розрахуємо  коефіціент завантаження і для МП «Нова»:

    Кз = 2388,75 / 15087,4 = 0,16

    Цей коефіцієнт характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. На досліджуваному підприємстві на 1грн. припадає 16 коп. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, тим краще вони використовуються.

3. Тривалість одного обороту коштів – період, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, проходячи всі стадії кругообороту на підприємстві:

    О = (С*Т)/Р,де

    Т – тривалість періоду, за який обчислюється оборотність, днів.

    Розраховуємо тривалість одного обороту коштів для МП «Нова»:

    О = (2388,75 * 270) / 15087,4 = 42,7

    Бачимо, що тривалість одного обороту коштів триває 43 дні. Цей показник здатний одночасно відображати результати процесу матеріального відтворення; обсяг реалізації виробленої продукції і надання послуг за певний період; ефективність використання в цьому процесі матеріальних засобів і коштів.

4. Рентабельність – відношення прибутку підприємства до його оборотних коштів:

    Р = П/С*100%, де

    П – прибуток від реалізації продукції.

    Визначаємо  рентабельність на МП «Нова», використовуючи дані Звіту про фінансові результати:

    Р = 162,2 / 2388,75 * 100% = 6,8%

    Рентабельність  визначається, щоб дізнатися, на скільки  ефективно використовуються оборотні кошти на підприємстві.

    Поліпшення  використання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

• скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв”язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв”язки з постачальниками;
• прискорення оборотності оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних товарно-матеріальних цінностей;
• скорочення терміну оборотності дебіторської заборгованості;
• збільшення терміну оборотності кредиторської заборгованості.

    Поліпшення  використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

    Абсолютне вивільнення оборотних коштів –  це пряме скорочення потреби в  оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

    Відносне  вивільнення оборотних коштів – це різниця між потребою в оборотних коштах підприємства, розрахованою на підставі планової чи фактичної оборотності звітного року і сумою оборотних коштів, з якою виконано виробничу програму наступного за звітним року. Інакше кажучи, відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з такою самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

    За  нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

    Враховуючи  це, слід більше уваги приділяти  реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

    Для скорочення терміну обороту дебіторської заборгованості та запобігання виникненню безнадійних боргів, підприємству необхідно ретельно аналізувати: заборгованість за строками її виникнення, фінансовий стан дебіторів, виконання укладення ними угод з погляду дотримання платіжної дисципліни.