Оборотні кошти та їх організація на підприємстві

    Розраховуючи  одноденне витрачання за статтею  «Паливо», із кошторису витрат на виробництво  необхідно виключити вартість газового палива і додати витрати палива в непромислових господарствах, якщо ці витрати не були враховані в кошторисі витрат на основне виробництво.

    Норматив  оборотних коштів для тари визначається множенням норми, вираженої в  гривнях на обсяг товарної продукції в оптових цінах підприємства в плановому році.

    Норматив  на запасні частини для ремонтів машин, устаткування і транспортних засобів визначається з урахуванням  їхньої вартості за початковою оцінкою  і норми оборотних коштів.

    Норматив  для МШП залежить від складу цієї статті: малоцінний і швидкозношувальний господарський інвентар; спеціальний одяг і спеціальне взуття; спеціальний інструмент і спеціальні пристосування; змінне обладнання; виробнича тара. МШП служать, як правило, менше одного року.

    Потреба в оборотних коштах розраховується для створення запасів на складі та в експлуатації. У зв”язку з тим, що вартість МШП, які перебувають в експлуатації, відображається в обліку за мінусом зносу, то, визначаючи норматив, беруть у рахунок 50% їхньої повної вартості. Решта вартості списується на собівартість продукції під час передавання зі складу в експлуатацію. Для визначення нормативу оборотних коштів на складі МШП враховуються за їхньою повною вартістю.

    Норматив  оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається за формулою:

    Н=О*Д*К, де

    О – одноденні витрати за планом IV кварталу, тис.грн;

    Д – тривалість виробничого циклу, днів;

    К – коефіцієнт зростання витрат.

    Норма оборотних коштів для незавершеного  виробництва визначається множенням  тривалості виробничого циклу на коефіцієнт зростання витрат.

    Витрати майбутніх періодів включають здійснені  в даному плановому періоді такі виробничі витрати, що їх буде віднесено  на собівартість продукції, котра випускатиметься  в наступні періоди. До них належать витрати, пов”язані з підготовкою нових виробництв і нових видів продукції, якщо вони не фінансуються із фонду розвитку виробництва, або витрати, пов”язані з проведенням гірничих розробок, гірничо-підготовчих, розкривних та інших робіт.

    Норматив  оборотних коштів на витрати майбутніх періодів визначається за формулою:

    Н=Со+Вн-Вв, де

    Со  – сума коштів, які вкладено в  ці витрати на початок запланованого  періоду (за відрахуванням отриманих  банківських кредитів);

    Вн  – витрати, що проводяться в плановому  році і передбачені відповідними кошторисами;

    Вв  – витрати, які включаються в  собівартість продукції запланованого  року та передбачені кошторисом виробництва.

    Норматив  оборотних коштів для готової  продукції визначається за формулою:

    Н=Ов.п.*Nг.п, де

    Ов.п. – одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року за виробничою собівартістю, грн;

    Nг.п. – норма запасу оборотних коштів для готової продукції, днів.

    До  готової продукції належать вироби, завершені виробництвом, прийняті технічним  контролем підприємства і здані на склад або прийняті замовником відповідно до затвердженого порядку приймання продукції.

    Норма запасу оборотних коштів для готової  продукції обчислюється в днях і  включає час на комплектування виробів  для поставки, упаковку продукції, на оформлення і здачу платіжних документів у банк.

    У разі великої номенклатури продукції, що випускається, норма оборотних  коштів для готової продукції  на складі може бути визначена як середньозважена  для груп продукції, які включають  не менше 70-80% запланованого випуску  готової продукції. Розрахована за цими даними середня норма оборотних коштів поширюється на всю готову продукцію на складі [24]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2.3. Розрахунок нормативу  оборотних коштів  за економічним  методом

    Визначення  потреби в оборотних коштах прямим методом передбачає виконнання розрахунків для кожного елемента оборотних коштів. Вони здійснюються на тривалий період і не передбачають раптових змін асортименту продукції, технології виробництва, умов постачання та збуту. Через це обчислений методом прямого розрахунку норматив потребує щорічного коригування з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обороту оборотних коштів. Для корекції використовується економічний метод розрахунку.

    Особливість визначення потреби в оборотних  коштах економічним методом полягає в тім, що норматив на поточний рік ділять на дві частини. До першої частини відносять нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво та готова продукція (виробничий норматив). До другої частинри включають ті статті нормованих оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: запасні частини для ремонтів устаткування, МШП, витрати майбутніх періодів (невиробничий норматив).

    Для визначення нормативу оборотних  коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми в плановому періоді.

    Невиробничий  норматив оборотних коштів збільшується на 50% від зростання виробничої програми.

    Отримана  загальна сума нормативу зменшується  на суму коштів, що вивільняються в  результаті планового (прогнозованого) прискорення оборотності оборотних  коштів.

    На  відміну від методу прямого розрахунку, який є досить трудоміским, економічний метод не потребує виконання складних розрахунків.

    Метод прямого розрахунку застосовується на нових підприємствах, а також  тоді, коли необхідно проаналізувати стан оборотних коштів для виявлення  або непотрібних, надлишкових, неліквідних виробничих запасів, або резервів скорочення тривалості виробничого циклу, або причин накопичення готової продукції на складах. Економічний метод розрахунку нормативу оборотних коштів застосовується на діючих підприємствах. Економічний метод доцільно також використовувати на рівні галузевих міністерств, відомств, виробничих об”єднань у процесі перспективного планування чи прогнозування [33]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3.

Джерела формування оборотних  коштів

                     3.1. Власні джерела формування оборотних коштів

    Власний оборотний капітал відіграє важливу  роль в організації кругообороту грошових фондів, забезпечує майнову  й оперативну самостійність, фінансову  стійкість підприємства.

    Як  правило, мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення, цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів.

    Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

    На  вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

    Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

    До  коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

    Сталі пасиви — це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві. Відображаються вони в I розділі пассиву балансу.

    З метою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати сталі пасиви. Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись різні методики їх розрахунку.

    Розмір мінімальної заборгованості із заробітної плати залежить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Що більший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона сплачується, то вища заборгованість, то більше коштів підприємство може використати в господарському обороті. Так, якщо виплата заробітної плати здійснюється за першу половину місяця 19-го числа кожного місяця, а за другу половину — 4-го числа наступного місяця, то в обороті підприємства завжди перебуває триденна сума заробітної плати [26].

    Мінімальна заборгованість щодо резерву майбутніх платежів створюється головним чином за рахунок нарахувань на оплату відпусток. Належна заробітна плата за чергову відпустку списується на витрати виробництва не тоді, коли робітник іде у відпустку, а рівними частинами. Ці суми, що відносяться на собівартість продукції щомісячно, резервуються в порядку нарахувань на рахунок майбутніх платежів. Вони виплачуються робітникам, коли ті йдуть у відпустку, а потім списуються з цього рахунка. Однак на рахунку майбутніх платежів згідно з графіком відпусток завжди є кошти, які використовуються в господарському обороті. У зв'язку з цим мінімальні залишки коштів на рахунку майбутніх платежів ураховуються як джерело формування власних оборотних коштів. Резерв майбутніх платежів визначається в сумі мінімального залишку за звітними даними за 12 місяців, що передують плановому року, з урахуванням змін фонду заробітної плати в плановому році.

    Сума  мінімальної заборгованості із заробітної плати і резерву майбутніх платежів може визначатися і спрощеним методом, виходячи з суми мінімальної заборгованості за планом базового року й відсотка зростання фонду заробітної плати в плановому році.

    Мінімальна заборгованість щодо відрахувань у позабюджетні фонди також постійно є в обігу підприємства, її можна визначити як добуток мінімальної перехідної заборгованості з оплати праці робітникам та відсотка відрахувань, затвердженого для відповідного фонду.

    Мінімальна заборгованість кредиторам з оплати продукції за частковою готовністю обчислюється в галузях промисловості з тривалим циклом виробництва. Проміжні платежі замовників за етапами готовності продукції, що є джерелом покриття витрат незавершеного виробництва, ураховуються як сталі пасиви і можуть бути прирівняні до власних оборотних коштів. Сума за цим видом сталих пасивів визначається відповідно до програми виробництва, умов здачі продукції і порядку розрахунків.

    На  покриття приросту нормативу оборотних коштів спрямовується не вся сума сталих пасивів, а лише приріст її в плановому році, оскільки базову їх суму враховано в попередні роки.

    На досліджуваному нами МП «Нова» власний капітал формується за рахунок статутного капіталу у сумі 1000 грн. та нерозподіленого прибутку на початок 2010р. у сумі 426800грн., а на кінець звітного періоду – 589000грн. (Додаток № 1  «Фінансовий звіт»).