Оборотні кошти та їх організація на підприємстві

    В цілому структуру оборотних коштів наведено на рис. 1.1. [26]

    

    Рис. 1.1. Структура оборотних коштів

    Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статей оборотних  виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків. 
 

    1.2. Організація оборотних  коштів підприємств

    Організація оборотних коштів справляє значний  вплив на результативність і ефективність роботи підприємства, його фінансову  стійкість. Для глибшого розкриття  основ організації оборотнгих коштів доцільно їх у певний спосіб класифікувати [32].

    Оборотні  кошти підприємства можна класифікувати  за трьома ознаками:

1. залежно від участі їх у кругообороті коштів;
2. за методами планування, принципами організації та регулювання;
3. за джерелами формування.

    Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

    Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва і сфери обігу. Чим більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, тим ефективніше використовується оборотний капітал.

    Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

    Необхідність  розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Встановлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

    До  нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

    Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

    За  джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

1. власні та прирівняні до власних;
2. залучені.

    Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

    Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах:

• надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами;
• визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи;
• коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків;
• раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства;
• контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їх обертання.

 
 
 
 

                                      

Розділ 2.

                 Визначення потреби в оборотних коштах

    2.1. Необхідність та  сутність нормування  оборотних коштів

    Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

    Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.

    Планування  оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

    Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

• умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;
• організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;
• умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

    За  відповідності складу, структури  й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва  та реалізації підприємство в змозі  отримувати прибуток з мінімальними витратами.

    У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

    Надлишок оборотній коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

    Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.

    По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

    По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

    По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

    По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних  коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

    Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період — рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:

    1. визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів. Норма оборотних коштів — це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісне) не менше 70—80% загальних витрат за статтею в цілому;

    2. встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва. Визначаючи одноденні витрати незавершеного виробництва, виходять із суми витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової продукції відповідно беруть для розрахунку виробничу собівартість товарної продукції;

    3. визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях;

    4. розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями;

    5. заключний етап нормування — визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

    Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не змінюються умови виробництва, постачання та збуту, розрахунків. 
 
 
 
 

    2.2. Метод прямого  розрахунку потреби  в оборотних коштах

    На  практиці використовується два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

    Метод прямого розрахунку передбачає розробку обгрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням  багатьох факторів, які пов”язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

    Цей метод дає змогу зробити розрахунки індивідуальних і сукупного нормативів. До індивідуальних належать нормативи оборотних коштів: у виробничих запасах (сировина,основні і допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини, МШП); у незавершеному виробництві і напівфабрикатах власного виробництва; у витратах майбутніх періодів; у готовій продукції.

    Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення безперервного  процесу виробництва і реалізації продукції. У складі виробничих запасів  найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й покупні напівфабрикати.

    Норматив  оборотних коштів щодо цих запасів  рекомендується визначати за формулою [26]:

    Н=О*N, де

    Н – норматив оборотних коштів для  сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів, тис.грн;

    О – одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тис.грн;

    N – норма оборотних коштів, днів.

    До  виробничих запасів входять також  допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини і МШП, які беруть участь у створенні нової вартості і теж потребують визначення оптимальної потреби в них.

    Норматив  оборотних коштів для допоміжних матеріалів розраховується множенням  норми на величину одноденного їх витрачання за кошторисом витрат на виробництво. Норми за видами і групами допоміжних матеріалів розраховую.ться в такому самому порядку, як і для основних матеріалів.

    Норматив  оборотних коштів на паливо встановлюється для всіх видів палива (крім газу), що використовується як для технологічних  цілей, так і для господарських  потреб виробництва. Величина нормативу оборотних коштів на цю статтю визначається за методом, аналогічним методу розрахунку нормативу оборотних коштів на основні матеріали.