Обєднання підприємств

Стаття балансу	Сума, тис. грн.
Необоротні активи	800 + 600 = 1 400
Оборотні активи	250 + 1 100* = 1 350
Гудвіл (субрахунок 191)	100
Баланс	2 850
Статутний капітал	1 300
Прибуток (збиток)	1 000
Зобов’язання	150 + 400 = 550
Баланс	2 850

*Сума оборотних активів зменшилась на 1000 тис. грн. в зв’язку з придбанням підприємства «Аверс»

 

Вартість гудвілу на дату придбання склала:

1000 - (800 + 250 - 150) = 100 (тис.  грн.),де 1 000 - ціна покупки; (800 + 250) –вартість  активів підприємства, яке придбається; 150 –вартість його зобов’язань

(800 + 250 - 150) = 900 - вартість  чистих активів підприємства  «Аверс».

В бухгалтерському обліку операції підприємства «Аверс» відображаються наступним чином (Додаток Б 1.1)

Підприємство «Сонечко»  відобразить в обліку придбання підприємства «Аверс» наступним чином (Таблиця 2.5)

 

Таблиця 2.5 – Облік придбання підприємства «Аверс» підприємством «Сонечко»

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік
		Д-т	К-т	Сума, тис. грн.
1	Оприбутковано нематеріальні активи	12	685	150
2	Оприбутковано основні засоби	10	685	600
3	Оприбутковано довгострокові векселі  отримані	162	685	50
4	Оприбутковано виробничі запаси	20	685	15
5	Оприбутковано незавершене виробництво	23	685	60
6	Оприбутковано готову продукцію	26	685	35
7	Оприбутковано товари	28	685	38
8	Відображено  дебіторську заборгованість підприємства «Аверс» за товари, роботи, послуги	36	685	90
9	Відображено дебіторську заборгованість за розрахунками з бюджетом	641	685	12
10	Відображено кредиторську заборгованість підприємства «Аверс» перед постачальниками	685	63	120
11	Відображено кредиторську заборгованість за авансами отриманими	685	681	30
12	Оприбутковано позитивний гудвіл, який виник при купівлі підприємства «Аверс»	191	685	100
13	Оплаченопридбанняпідприємства «Аверс» згідно договору (без ПДВ)	685	311	1 000

 

Використовуючи дані прикладу, припустимо, що ціна продажу  підприємства «Аверс» підприємству «Сонечко» склала не 1000 тис. грн., а 700 тис. грн.. В такому випадку в балансі  підприємства «Сонечко» буде відображене наступне (Таблиця 2.6)

 

Таблиця 2.6 – Баланс підприємства «Сонечко»

Стаття балансу	Сума, тис. грн.
Необоротні активи	800 + 600 = 1 400
Оборотні активи	250 + 1 400* = 1 650
Гудвіл (субрахунок 191)	(200)
Баланс	2 850
Статутний капітал	1 300
Прибуток (збиток)	1 000
Зобов’язання	150 + 400 = 550
Баланс	2 850

*  Сума оборотних  активів після придбання (перерахована  оплата) підприємства «Аверс» (2 100 – 700 = 1400).

 

 

Вартість гудвіла на дату придбання в даному випадку склала: 700 - (800 + 250 - 150) = -200 (тис. грн.),де 700 – ціна придбання;

(800 + 250 - 150) - вартість чистих активів підприємства «Аверс».

Також зміни відбудуться  в журналі господарських операцій підприємства «Сонечко» та «Аверс»(Додаток Б.1 та Б.21.3)

Таким чином, на прикладі ПАТ «Сонечко» та ПАТ «Аверс» ми мали змогу наочно простежити порядок відображення в обліку об’єднання підприємств, який здійснюється відповідно до вимог П(С)БО 19 «Об‘єднання підприємств». Ми впевнились, що облік об’єднання підприємств має багато особливостей, які слід враховувати у бухгалтерському обліку.

 

 

 

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ОБЛІКУ ОБЄДНАННЯ  ПІДПРИЄМСТВ

 

3.1 Особливості визначення  внутрішнього гудвілу підприємства  при об’єднанні підприємств та  можливі напрямки удосконалення  його обліку

 

Внутрішньо створений  гудвіл не визнається активом та не відображається в обліку. Проте доцільно буде зауважити, що позитивний внутрішній гудвіл безпосередньо впливає на показники фінансового стану підприємства, а отже і на рішення кредиторів та інвесторів. Вважаємо, що категорія «внутрішній гудвіл» потребує подальшого дослідження з метою виявлення методів його достовірної оцінки задля відображення в обліку.

Гудвіл прийнято розглядати як вартість ділової репутації підприємства, його ділових зв‘язків, популярності найменування, товарного знаку тощо. У стандартах же бухгалтерського  обліку під гудвілом розуміють інструмент відображення в звітності різниці  між балансовою та ринковою вартістю активів, якщо цю різницю не можливо визнати як самостійну суму однієї або декількох інвентарних одиниць нематеріальних активів.

До сьогодні вважалося, що оцінка гудвілу потрібна лише при  продажу чи злитті підприємств. Останнім часом кількість угод купівлі-продажу невпинно зростає, тож визначення вартості ідентифікованих активів і зобов‘язань користується значним попитом.

Внутрішньо створений  гудвіл відображує зв‘язки, репутацію, напрацьований потенціал в організації  та веденні бізнесу, технологічну культуру, тобто сукупність якостей, які не відображають в обліку і не визнають активами, хоча вони й втілюють у собі економічні вигоди. На це є такі причини:

- назви марок, клієнтів, бази даних не визнаються активами, тому що витрати на їх створення подібні до витрат на розвиток підприємства і не можуть бути достовірно оцінені;

- ділова репутація  також не є ідентифікованим  активом, а її вартість відповідно  не можливо визначити; 

- знання та кваліфікація  персоналу не віддільні від  носіїв, а отже тут мова йде про неповний контроль підприємства над активами, що втілюють у собі майбутні економічні вигоди, тож вони також не можуть бути визнані активом та достовірно оцінені.

З огляду на вищезазначене, значну увагу необхідно приділяти  саме розробці методів, які дали б змогу достовірно оцінити вартість розглянутих нематеріальних активів, адже невідображення їх в обліку призводить до неможливості надання точної інформації користувачам для прийняття управлінських рішень.

На даний момент не існує єдиного підходу щодо визначення вартості не ідентифікованих нематеріальних активів, але вчені, досліджуючи зазначене питання розробили декілька методів розрахунку внутрішньо створеного гудвілу, серед яких можна виділити наступні:

- метод надлишкового  прибутку;

- метод надлишкових  ресурсів;

- метод оцінки ділової  репутації підприємства;

- кваліметричний метод  оцінки гудвілу; 

- мультиплікаторний метод; 

- альтернативний метод; 

- метод вартості торговельної  марки (дохідний);

- оцінка гудвілу за  допомогою показника ділової активності;

- залишковий метод; 

- розрахунок коефіцієнта  Д. Тобіна;

На підприємстві ПАТ  «Сонечко» виористовуют метод надлишкового прибутку. Він полягає в оцінці середньогалузевого прибутку на активи та його порівняння з аналогічним показником досліджуваного підприємства. Вважається, що підприємство з певною репутацією отримує додатковий прибуток від використання цього виду нематеріальних активів. Даний прибуток шляхом множення на коефіцієнт капіталізації і представляє собою вартість ділової репутації підприємства чи гудвілу. При цьому коефіцієнт капіталізації виводиться зі ставки дисконтування шляхом утримання очікуваних середньорічних темпів зростання прибутку.

Завдяки методу надлишкового прибутку можна чітко поділити вартість підприємства на вартість матеріальних активів та гудвілу. Цей підхід є  виправданим, якщо дані вибраного періоду  відображають обґрунтовані майбутні очікування; більш того, «критичні роки» мають бути виключені з розгляду. Але необхідно уникати середньозваженої величини прибутку за кілька останніх років через те, що отримані дані теж можуть стати середньостатистичними, що не допоможе точніше оцінити репутацію підприємства. Також потрібно ретельно слідити за вірністю вибраної ставки капіталізації.

Недоліком методу надлишкових  прибутків є його неуніверсальність. Насправді, підприємство може і не одержувати надлишкового доходу, але при цьому  все-таки мати позитивну репутацію. З іншого боку надлишковий прибуток деякий час може бути ніяк не пов‘язаним з наявністю репутації у підприємства. Причина з‘явлення тимчасового надлишкового прибутку може бути пов‘язана, наприклад, з наявністю належної якості продукту підприємства на відміну від продукту конкурента.

В процесі оцінювання внутрішнього гудвілу підприємства необхідно звертати увагу на різноманітні чинники, крім того слід враховувати  специфіку підприємства. Таки чином, оцінка внутрішнього гудвілу повинна носити комплексний характер.

Отже, використовуючи зазначений метод оцінки внутрішнього гудвілу, вважаємо за доцільне відображати його в обліку підприємства до настання дати продажу, з метою більш ефективного використання наявних на підприємстві ресурсів, а також задля прийняття користувачами управлінських рішень на основі повної та неупередженої інформації щодо фінансового стану підприємства.

 

3.2 Оцінка інвестиційної привабливості національних компаній при злитті

 

У практиці діяльності зарубіжних компаній, а останніми роками і  в країнах СНД, традиційним підходом до оцінки інвестиційної привабливості підприємств є використання рейтингового підходу. Але, головними методологічними проблемами при використанні цього підходу є: обґрунтування системи локальних показників для всебічної характеристики інвестиційної привабливості різних підприємств та вибір адекватного методу розрахунку рейтингу.

Традиційно інвестиційна привабливість підприємства розглядається  як функція його фінансового стану. Не приділяється достатньої уваги таким факторам, як техніко-технологічний рівень виробництва, його інтелектуальний, кадровий, інноваційно-інвестиційний потенціал, темпи економічного зростання, конкурентні позиції на ринку, тощо. Розрахунки переважно обмежуються ретроспективним аналізом, який висвітлює той стан, що мав місце в попередньому періоді. Найбільш поширеними для розрахунку рейтингу інвестиційної привабливості підприємства залишаються методи факторного і таксономічного аналізу.

Багатьма міжнародними дослідниками, серед яких Дженсен, Рубек, Джеорелл, Бриклі, Неттер вивчався вплив процесів злиттів та поглинань на вартість як цільової компанії, так і компанії, що купується. В міжнародній практиці виділяють чотири основних та не обов’язково послідовних етапи придбання цільової компанії: розробка обґрунтування та стратегії здійснення M&A, вибір компанії-цілі та оцінка її інвестиційної привабливості, визначення ціни компанії - цілі, з припущенням, що залишається попередній управлінський персонал та переоцінка компанії з врахуванням нового менеджменту (різниця між отриманими вартостями дає можливість визначити вартість контролю), придбання шляхом застосування обраного механізму придбання.

Тобто, необхідною умовою для укладення взаємовигідних угод про злиття чи поглинання вітчизняними компаніями є визначення їх інвестиційної привабливості із застосуванням сучасних методів оцінки вартості бізнесу.

Першу спробу забезпечити  єдиний підхід до оцінки майна державних  підприємств було прийнято ще під  час СРСР. Офіційним документом, що регламентував порядок оцінки було Тимчасове методичне положення з оцінки вартості майна державних підприємств, що підлягають викупу ,продажу.  В усіх подальших офіційних документах, що відносяться до активної стадії приватизації, зберігався підхід до оцінки вартості підприємства як майнового комплексу. Так, на законодавчому рівні  за ініціативою керівництва Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій розроблено методику (далі - Методика) інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій.

Згідно з  Методикою [18], інвестиційна привабливість підприємства визначається як рівень задоволення фінансових, виробничих, організаційних та інших вимог чи інтересів інвестора щодо конкретного підприємства, яке може визначатися чи оцінюватися значеннями відповідних показників, у тому числі інтегральної оцінки. Методика базується на визначенні інтегральної оцінки інвестиційної привабливості або показника, у якому відтворюються значення інших показників, скоригованих у відповідності до їх вагомості та інших чинників.

Одним з найбільш суттєвих чинників, що сприяють підвищенню інвестиційної привабливості підприємства є розробка концепцій перспективних проектів. Серед показників, що застосовуються для оцінки ефективності інвестиційних проектів відомими є: чиста теперішня вартість (NPV) та індекс доходності (PI) проекту. Визначаючи розглянуті показники, дослідники приділяють основну увагу розрахунку величини грошового потоку та величини ставки дисконтування. С.В. Валдайцев [14], розрізняє грошовий потік, що генерується власним капіталом підприємства, та такий, що генерується всім його капіталом. Слід зауважити, що потенційного інвестора цікавить, насамперед, ефективність використання власного капіталу, що може бути  вкладений у проекти підприємств, тому визначаючи показники NPV та PI, доцільно застосовувати відповідну методику розрахунку величини грошового потоку. Крім того, модель капітальних активів містить b-коефіціент, визначення якого можливе лише за умов наявності достовірної інформації про стан фондового ринку; а також премії, що визначаються експертними методами. Натомість, розраховуючи показники ефективності проектів підприємства, слід враховувати вартість залучення власного капіталу, що визначається як частка дивідендних виплат на акцію і може застосовуватись як ставка дисконту у разі вибору моделі грошового потоку для власного капіталу.