Інтелектуальна власність

Якщо знак є  стилізованим зображенням малого герба  України у вигляді усміхненого дракона, а такий знак було подано на реєстрацію, то це, безперечно, суперечить суспільним інтересам. Образ дракона у фольклорі майже всіх народів асоціюється з силами зла, і його поєднання з державною символікою є неприпустимим. Таке позначення порушує й іншу вимогу обороноздатності, яка не допускає надання правової охорони знака, що зображує державну символіку.

Вимоги до знака  для товарів і послуг у згаданому  Законі викладені не в позитивній формі, а у вигляді переліку позначень, які не можуть одержати правову охорону. Проте певні вимоги встановлені самим Законом або вироблені практикою.  Позначення, заявлене як знак для товарів і послуг, має бути корисним, придатним для маркування товарів і відповідати вимогам промислової естетики і ергономіки.

Заявлене позначення має бути новим, тобто невідомим  у межах України.

Знак повинен  мати об'єктивне вираження, яке дозволяє маркувати ним випущені вироби і упаковку, використовувати в технічній і супровідній документації тощо без зниження якості і зовнішнього вигляду товару, тобто бути технологічним. Нарешті, позначення має відповідати вимогам промислової естетики і ергономіки, має бути благозвучним, милозвучним і легковимовним, звертати на себе увагу і легко запам'ятовуватися. Лише сукупність зазначених вимог дає підставу визнати заявлене позначення як знак для товарів і послугу.

Знаки для товарів і послуг – це зареєстровані в установленому порядку позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.

Закон України  ”Про охорону прав на знаки для  товарів і послуг” об’єктами  знака визначає словесні, зображувальні, об’ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі або поєднанні кольорів (ст. 5, п. 2 Закону).

Словесні знаки  більш ефективні в силу їх більш  легкого сприйняття зором, слухом тощо. Вони більш виразні, легше запам’ятовуються, легше вимовляються, перекладаються тощо.

Серед словесних  знаків часто зустрічаються: імена  великих людей – Наполеон, Колумб, Хмельницький та ін. Закон України  не згадує про можливість використання імен великих людей, які померли уже давно, для позначення товарних знаків. Але таку можливість можна вивести із п. 5 ст. 6 Закону. Якщо можна використати ім’я відомої особи з її дозволу, то, очевидно, можна використати і ім’я людини давно померлої, якщо дозволу спитати ні в кого. Разом з тим в Україні поки що не зустрічалися такі товарні знаки як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко.

Часто як словесні товарні знаки використовуються імена міфічних героїв (Геркулес, Прометей, Садко, Ілля Муромець), а також персонажі  із відомих творів (Гамлет, Кармен, Жизель, Оттело). Часто використовуються назви тварин і птахів (Тигр, Орел, Лис), назви дорогоцінних каменів (агат, алмаз (діамант), аметист), географічні назви (Одеса, Таврія, Славутич). Немає перешкод для використання як товарних знаків назв астрономічних і метеорологічних явищ (Комета, Радуга, Зоря, Венера).

Серед словесних  знаків розрізняють два типи. Перший тип – словесні знаки, у яких охороняється лише саме слово, наприклад, Славутич. Другий тип – це знаки, виконані в особливій шрифтовій манері. В них охороняється шрифт, характер розташування букв, їх відносний розмір, фон та інші часто візуальні, інформативні елементи.

Зображувальними знаками для товарів і послуг можуть бути художні, графічні та інші подібні позначення. В історії  товарних знаків вони найдавніші. Сама назва цих об'єктів товарних знаків свідчить про їх характер. Вони у більшості випадків втілені в малюнку, рисунку, кресленні. Часто це буває результат образотворчої діяльності і в такому разі таке позначення може стати об’єктом авторського права. Зображення може стосуватися фігур людей, тварин, птахів, бути орнаментом, стилізованим зображенням тощо.

Об’ємні товарні  знаки. Найчастіше об’ємний товарний знак повторює форму самого виробу або його упаковки, що характеризується тримірністю. Проте знак може не лише повторювати предмет, а й бути новим. Найбільш поширеними об’ємними знаками для товарів є оригінальні упаковки, наприклад, флакони для парфумів або пляшки для спиртних напоїв. Деякі об'ємні товарні знаки наближаються до промислових зразків. Проте між ними є істотні відмінності. Об’ємний товарний знак має своїм призначенням розрізняти товари одного виробника від таких же товарів іншого виробника. Промисловий зразок є результатом творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання.

Комбіновані знаки є поєднанням словесного і  зображувального позначень, тобто вони складаються із двох частин – словесної і зображувальної, які мають і смислове значення. Зображувальна частина в основному ілюструє словесну частину позначення. Обидві частини, безперечно, повинні бути пов'язані композиційне і сюжетно та складати єдине ціле. Комбіновані товарні знаки мають відповідати вимогам, що виробилися до інших об'єктів товарних знаків. Комбіновані , товарні знаки у свою чергу поділяються на три види: 1) позначення, в яких переважає словесна частина; 2) позначення, в яких мають місце суміщення словесного і зображувального позначень з метою їх сумісного впливу; 3) позначення, в яких переважає зображувальна частина.

Знаки обслуговування принципово нічим не відрізняються від товарних знаків в точному значенні цього терміна. Вони виконують ті ж самі функції, мають дотримуватися тих самих принципів і відповідати тим самим вимогам. Знаки обслуговування відрізняються від товарних знаків лише призначенням – перші мають відрізняти послуги одних осіб, що їх надають, від таких же послуг інших осіб. Іншими словами, знаки обслуговування пов’язані не з товарами, а з послугами. Вони зафіксовані в ст. 1 (2) Паризької конвенції про охорону промислової власності. За своїм правовим режимом прирівнюються до товарних знаків.

Усі наведені позначення, які можуть бути зареєстровані як товарні знаки, можуть бути виконані в будь-якому кольорі або поєднанні  кольорів (ст. 5, п. 2 Закону про товарні  знаки).

Колективні  товарні знаки Законом України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” не визначаються і таким позначенням правова охорона не надається. Проте деякі країни реєструють колективні товарні знаки. Стаття 7 Паризької конвенції про охорону промислової власності містить припис, за яким країни Союзу зобов’язав ні приймати заявки на колективні знаки і надавати їм правову охорону. Право на колективний знак надається спілкам, господарським асоціаціям та іншим добровільним об’єднанням підприємств, а не фізичним особам. За загальним правилом право-на колективний знак і право на його використання не можуть бути передані третім особам.

Для колективних  знаків прийнято особливий порядок  реєстрації. До заявки на реєстрацію колективного знака додається його статут, який має містити відомості про найменування об'єднання, що уповноважене зареєструвати колективний товарний знак на своє ім'я, перелік підприємств, які входять до складу об’єднання і мають право користуватися колективним товарним знаком. У статуті колективного товарного знака зазначається також мета реєстрації знака, перелік і єдині якісні чи інші загальні характеристики товарів, які будуть позначатися колективним товарним знаком, умови його використання. Статут має обов’язково визначати порядок контролю за використанням колективного товарного знака і відповідальність за порушення його статуту.

До реєстру  і в свідоцтво на колективний  товарний знак крім загальноприйнятих відомостей вносяться також дані про підприємства, які мають право користуватися колективним товарним знаком. Зазначені відомості, а також виписка із статуту колективного товарного знака про єдині якісні чи інші характеристики товарів, для яких цей знак зареєстрований, публікуються патентним відомством в офіційному бюлетені. Про зміни, що вносяться до статуту колективного товарного знака, його володілець зобов'язаний повідомляти патентне відомство.

У разі випуску товарів, що позначені колективним  товарним знаком, але не відповідають єдиним якісним чи іншим загальним  характеристикам, в обіг чинність знака  може бути достроково припинена повністю або частково.

Закон України  „Про охорону прав на знаки для  товарів і послуг” не містить  норм, які б визначали правовий режим колективного товарного знака. Це дає нам підставу зробити висновок, що під поняттям „об’єднання осіб” не варто розуміти суб’єктів права на колективний товарний знак.

Закон України „Про охорону прав на знаки  для товарів і послуг” передбачає можливість реєструвати як знаки для товарів і послуг також й інші позначення (ст. 5, п. 2 цього Закону). До цих інших позначень можуть відноситися звукові і світлові позначення. Звукове позначення надається у вигляді фонограми, в якій зазначається вид звуку (музичний твір або його частина, шуми будь-якого походження та інше сполучення звуків). Це може бути, наприклад, пташиний спів. Якщо реєструється світловий знак, то наводиться характеристика світлових сигналів чи символів, їх послідовність, тривалість світіння та інші особливості. До заявки додається відеокасета.

У світовій практиці як позначення товарних знаків реєструються нюхові позначення (пахучі знаки).

Об’єкти зазначень походження товарів. Об’єктами  прав на зазначення походження товарів  є позначення, які вказують на походження товарів. У цивільному обороті часто місце походження товару має значний вплив на попит на нього. На це можуть бути різні причини: уміння виробників, їх майстерність, які визначають якісні характеристики виробу, природні умови географічного місця походження товару, які також певним чином впливають на якісні чи інші характеристики товару. Нарешті, це може бути просто зазначення країни, в якій цей товар вироблено. В умовах сучасної ринкової економіки зазначені фактори певним чином зумовлюють попит на цей товар. У силу цього таке зазначення часто піддається неправомірному присвоєнню, аби забезпечити товару іншого виробника необхідний попит. Саме тому виникла необхідність надати правову охорону зазначенням походження товарів.

В Україні зазначення походження товарів охороняються Законом  України „Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16 червня 1999 р. Об’єктами зазначень походження товарів є просте зазначення походження товару і кваліфіковане зазначення походження товару.

Просте зазначення походження товару – це будь-яке  словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Правова охорона простого зазначення походження товару полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.

Кваліфіковане зазначення походження товару складається з двох об'єктів: 1) назви місця походження товару; 2) географічного зазначення походження товару.

Закон так визначає зазначені об’єкти позначень:

„Назва місця  походження (далі – НМП) товару –  назва географічного місця, яка  вживається як позначення у назві  товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором”.

„Географічне зазначення походження (далі – ГЗП) товару –  назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного, географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора”.

Під географічним місцем Закон  визначає будь-який географічний об'єкт  із офіційно визначеними межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо.

Наведені визначення об'єктів зазначень походження товару в Законі сформульовані нечітко. Все ж спробуємо віднайти різницю в поняттях цих двох об'єктів.

Спільними ознаками цих двох об'єктів зазначень походження товару є такі:

– в обох випадках об'єктом зазначень походження товару є позначення;

– це позначення обов'язково вживається в назві товару;

– це позначення є географічним місцем, яке в свою чергу є географічним об'єктом із офіційно визначеними межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо;

– це позначення є зазначенням місця походження товару.

Більш істотними є відмінності  між цими об’єктами зазначення походження товару. Адже лише вони дадуть можливість чітко розрізнити ці два об’єкти.

Якщо порівняти наведені визначення об’єктів зазначень походження товару, то можна вивести такі відмінні ознаки:

НМП – назва  місця походження    ГЗП –  географічне зазначення товару:                                                                  на походження товару:

1. назва географічного місця                        1) географічне зазначення походження товару;                                       походження товару;
2. зумовлює особливі                                    2) зумовлює певні якості,