Інфляційні процеси в Україні

 

Але, вже у наступному роцi зарплата, цiни на ресурси й фактори  виробництва почнуть iнтенсивно  зростати. По мiрi того, як фiрми будуть пристосовувати своi очiкування до нових  умов, зростуть не тiльки цiни на товари та послуги, але й вiдбудеться  скорочення обсягiв виробництва, супроводжуване зростанням безробiття.

 

Інший варіант виникнення інфляції може бути викликаний державними займами в Центральному банку. При  достатньо низьких темпах інфляції, наслідки можуть виявитись важкими. На приклад, держава позичає певну  суму в Центральному банку, зобовязавшись  повернути повернути її через  рік з відсотками та виконує своє зобовязання. Проте одразу ж звертається в Центральний банк за новим кредитом. Подібна політика продовжується з року в рік, і хоча гроші час від часу повертаються в Центральний банк, кредитна емісія очевидна.

 

Виникає інфляція і при  активних процесах мілітаризації в  державі, при високому рівні монополізації  ринків, під впливом зовнішніх  факторів (ростом світових цін), на чому ми детальніше зупинимось трохи нижче.

 

Чим би не була спровокована iнфляцiя, вона знецiнюс доходи бюджету  й супроводжусться його дефiцитом.

 

Крiм бюджетного дефiциту iнфляцiя обовязково супроводжусться  нерiвномiрним зростанням цiн й, звiдси, порушенням господарчих звязкiв, гонкою цiн мiж окремими галузями економiки й хвильоподiбним поширенням зростання  цiн по районах держави й галузям.

 

У станi iнфляцiйної нестабiльностi орiєнтацiя лише на регулювання з  боку спiввiдношення “попит-пропозицiя” може призвести до затяжних криз з  повiльним перiодом стабiлiзацii i оздоровлення економiки. Про це свiдчить досвiд  розвитку капiталiстичних краiн часiв  вiльноi конкуренцii.

 

Як бачимо, iнфляцiя є  дуже небезпечною для економiки, порушуючи макроекономiчну стабiльнiсть. Тому антиiнфляцiйна державна полiтика займає одне з головних мiсць серед  засобiв державного регулювання  економiки.

 

Ключовий момент сучасноi iнфляцii розвинутих економічних систем полягає в тому, що вона розвивається як iнерцiйна, i зупинити її надзвичайно  важко. Тобто iнфляцiя має властивiсть  залишатися стабiльною, поки економiчна  ситуацiя не змусить ii пiдвищитись  або впасти.

 

Нас же цікавить специфіка  інфляційних процесів в перехідній економіці, чому і буде присвячено наступний  розділ роботи. Так, ми детально зупинимось на розгляді та аналізі чинників інфляції в українській державі, оскільки ці процеси є досить показовими для  перехідних економік.

 

2. Причини інфляційних  процесів в Україні 1991-2000 рр

 

2.1 Загальна характеристика  факторів виникнення інфляції  в Україні в 1991-1995 рр.

 

Як свідчать дані таблиці 1, інфляційні процеси протягом 1991 - 1993 рр набули в Україні найвищих темпів серед інших пострадянських держав. Пояснити це можливо не лише станом структурної розбалансованості  економіки, нераціональним співвідношенням галузей, продукуючих на виробничий та споживчий ринки. Інфляційні процеси в Україні були спричинені їх багатофакторним характером, обєктивними негараздами перехідної економіки, в томі числі значною мірою залежністю від зовнішнього енергопостачання

 

Таблиця 1. Індекс споживчих  цін країн СНД, 1991 -1994 рр, у % до попереднього року. Економічна доповідь Президента України, 1994 рік, стр. 53

 

Країни 1991 1992 1993 1994 Азербайджан 212 1039 1213 1880 Білорусь 199 1071 1290 2321 Казахстан 179 1615 1758 1977 Киргизстан 21 1189 1294 378 Молдова 214 1209 1284 586 Росія 200 2609 940 303 Таджикістан 213 1007 2236 339 Туркменістан 213 870 1731 2814 Узбекістан 197 515 1332 1650 Україна 390 2100 10256 501

 

За данними Кабінету Міністрів  України у 1994- 1995 рр. інфляція в Україні  приблизно на 86% визначалась збільшенням  обсягів грошової маси і швидкістю  її обігу та на 14 % - зниженням обсягів  виробництва... Насправді цей вплив  є більш багатобічним і глибоким. Він діє також через співвідношення попиту і пропозиції, експорту й  імпорту, валютний курс тощо.

 

Серед чинників та факторів інфляції в українській економіці  слід назвати наступні:

 

· невиважена первинна емісія;

 

· структурні перекоси у  матеріальному виробництві та ціновій  політиці;

 

· затратність економіки  та непродуктивні витрати окремих  виробництв;

 

· значна руйнація товаропродукуючої  сфери та неефективність безготівкової  системи розрахунків;

 

· відємне сальдо зовнішньої торгівлі та неконтрольований експорт;

 

· доларизація економіки.

 

Швидке поглиблення інфляції від прихованої до гіперінфляції  протягом 1991-1993рр, було зумовлено, з  одного боку, вкрай незадовільною  структурою виробництва, його низькою  ефективністю, падінням темпів росту, а потім і абсолютних обсягів  виробництва, а з іншого - нарощуванням дефіциту державного бюджету із зменшенням надходження доходів та збереженням  на попередньому рівні або зростанні  державних витрат. Результатом цього стала безперервна емісія, а річні темпи інфляції становили:

 

· у 1992 році - 1308,0%;

 

· у 1993 році - 4834,9%;

 

· у 1994 році - 992,0%;

 

· у 1995 році -253,5%

 

Безперечно, вищезгадані  зростаючий попит та витрати виробництва  є чинниками інфляції в Україні. Пороте цікаво подивитись яким саме чином  і на яких часових проміжках впливали вони на розвиток інфляцйних процесів.

 

Подивимося на розвиток української  економіки протягом 1991-1995 років через  призму класичних чинників інфляції. Найбільш високі темпи інфляції в  Україні припадають на 1993 р., коли ціни зросли за рік у 102,6 разів при середньомісячному  рівні інфляції 47,1% (типова гіперінфляція) Економічна доповідь Президента, 1994 рік..

 

Треба одразу ж зазначити, що погляди різних економістів на проблему розвитку та причин інфляції в Україні не однозначні. Одні основною причиною інфляційних процесів 1991-93 рр. називають дію зовнішніх факторів, зокрема різке зростання цін  на енергоносії( з 1991 по 1994 рр. ціни на нафту  зросли у 146 тис. разів, на газ- у 64,2 тис. раза. Внутрішні українські ціни на вугілля за цей період зросли в 90,7 тис. разів) Економічна доповідь Президента, 1995 рік.. Відповідно вони вважають, що початковою для нашої економіки була інфляція витрат, бо періодичне випереджаюче підвищення цін на енергоносії було імпульсом  для загального зростання цін  та інфляції. Підвищення підприємствами цін на власну продукцію з метою  покриття зростаючих витрат давало поштовх  для подальшого розвитку інфляційних  процесів. Незважаючи на зростаючу  грошову емісію, виникла нестача  оборотних засобів підприємтсв  для розрахунків зі своїми постачальниками («криза неплатежів»- за данними СБРР за 1992р. неплатежі в Україні сорочення  дтановили 40% загального ВВП) та видачі заробітньої платні. Склалася типова кумулятивна інфляційна спіраль  «зарплата-ціни»: ріст цін веде до збільшення витрат, що вимагало збільшення грошової маси і нового витка росту цін. Таким чином прослідковувалост  переплетіння інфляції витрат та попиту.

 

Т.Т. Ковальчук та М.М. Коваль у своїй статті «Основні чинники  та фактори інфляції в Україні» «Фінанси України», № 7 1998 рік. наполягають на тому, що основною в Україні стала  інфляція попиту, спричинена перш за все  надмірною емісією з боку держави.

 

В данній роботі ми спробуємо  поєднати обидва підходи, оскільки, на мою думку, розподіл інфляційних  процесів на типи є досить умовним, особливо коли мова йде про перехідну  економіку. І найбільш доречним буде сказати, що інфляційні процеси, спричинені цілим розмаїттям факторів, дійсно являли собою переплетіння інфляції витрат та попиту, що значно ускладнювало проведення антиінфляційної політики.

 

Отже проаналізуємо фактори, що спричинили інфляційні процеси в  нашій державі:

 

2.2 “Шок пропозиції” та  залежність від зовнішніх енергоносіїв

 

Серед факторів інфляції в  Україні неможливо не назвати  «шок пропозиції»- різке зростання  світових цін, зокрема на енергоносії, сировину, комплектуючі.

 

Україна як країна з гіпертрафованою  економічною системою (надмірна частка базових галузей, незначна чатска виробництва, що безпосередньо працює на споживчий  ринок, і відповідно залежність від  постачання паливних та сировинних матеріалів), що пережила тяжкі процеси політичної та суспільної трансформації, пала жертвою  різкого коливання цін на енергоносії.

 

Порушення постачання енергоносіїв в Україну, її енергозалежність від  зовнішніх надходжень нафти та газу, передусім, з Росії та Туркменістану  призвели до зростання цін на енергоресурси  на внутрішньому ринку та до зростання  зовнішньої заборгованості. Так, станом на 1 січня 1994 року кредиторами України  були 11 республік колишнього СРСР. При  цьому заборгованість перед Росією становила 79,3 % і була найбільшою. Проти 1993 року значно зріс борг Туркменістану. Станом на 1 жовтня 1995 року кредиторська заборгованість України переважала заборгованість дебіторів на 22,6 трлн. крб. Заборгованість перед Росією становила 87,7 % (перед Туркменістаном -10,6 %) і  залишалась знову ж таки найбільшою серед інших кредиторів. Станом на 1 жовтня 1995 року основними статтями імпорту України були газ, нафта  та продукти її переробки, паливо мінеральне, їх питома вага становила 54,8 % від загального обсягу імпорту, у тому числі газ  природний- 31,9% Економічна доповідь Президента, 1994 рік..

 

Залежність України від  зовнішнього постачання енергоносіїв підвищується внаслідок поглиблення  дефіциту власних енергетичних ресурсів. В Україні станом на 1 жовтня 1995 року зниження виробництва основних паливно-енергетичних ресурсів проти відповідного періоду 1994 року становило:

 

· електроенергії- 8,0 %;

 

· нафти, включаючи газ  конденсат- 5,8 %;

 

· вугілля- 7,7 %

 

2.3 Невиважена грошова  емісія

 

Інфляція попиту генерується  шляхом швидшого зростання попиту над  пропозицією. Факторами інфляції попиту можуть бути: підвищення виробничого  і споживчого попиту внаслідок збільшення обсягів державного фінансування виробництва, соціальних видатків; заробітної плати. Все це призводить до підвищення сукупного  попиту в економіці. Якщо у відповідь  не відбудеться підвищення пропозиції, то зростання попиту компенсується  підвищенням рівня цін. Рівень інфляції зросте.

 

Додаткова емісія з боку держави веде до утворення так  зв. «інфляційного розриву» (М.Фрідмен): якщо в економіку викидається  певна сума грошей, не забезпечених товаром, то цей розрив компенсується  ростом цін і відповідно посиленням інфляції. За повідомленням Міністерства статистики України, “емісія грошей за 1993 рік збільшилася у 25 разів  і становила 123 трлн. карбованців, у  тому числі за четвертий квартал - 7,5 трлн. крб., а лише за грудень - 3,8 трлн- крб» «Фінанси України», №7 1998 рік..

 

Збільшення суми незабезпеченнх товарною масою грошей в українській  економіці було повязане з покриттям  готівкового попиту, бюджетними дотаціями, кредитуванням виробників та споживачів (включаючи і явних банкрутів). Тільки у першому кварталі 1993р. для  підтримки АПК було надано майже 1 трлн. крб пільгових кредитів та 3 трлн. крб. фінансової допомоги. Протягом 1993 р. монетарна маса збільшилась 3 26 до 47,2 трлн. крб., тобто у 1,8 разів.

 

Авторитет українських купоно-карбованців, випущених на початку 1992 р замість  російського рубля, було підірвано. Адже в 1992 р. після введення в обіг купоно-карбованця його неофіційний  курс до російського рубля становив 1 : 10. Це було зумовлено тим, що в обігу  була мала кількість карбованців, їх висока купівельна спроможність сприяла  нагромадженню останніх. За січень- лютий 1993 року в обіг було випущено 43,0 млрд, крб. За той же період до кас  банків надійшло лише 21,0 млрд. крб. Виникла  потреба у готівкових грошах для  сплати заробітної плати, пенсій, стипендій. Це питання було вирішено шляхом додаткової еміси грошей.

 

Грошові емісії в українській  економіці 1992 - 1993 рр. були інфляційним  фактором ще й тому, що сприяли падінню  валютного курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют. Це, у свою чергу, призвело до того що український карбованець не виконував  класичних грошових функцій. Більш сильна іноземна валюта витісняла національні гроші. В економіці панували бартерні операції.

 

2.4 Перехід від експансійної  до рестрикційної політики. Причини  і наслідкиГіпервисокі темпи  інфляції у 1993 році, яка супроводжувалася  падінням обсягів виробництва,  товарообороту, капітальних вкладень, погіршенням стану державних  фінансів тощо, призвели до кризи  грошово-кредитної системи України. 

 

Виконуючи функції Центрального банку держави Національний банк України має спрямовувати свої дії  на регулювання обсягів грошової маси в обігу, сталості національної валюти, обсягів кредитування, рівня  процентних ставок. Саме ці моменти  становлять суть грошово-кредитного регулювання  макроекономічного стану держави.

 

До 1993 р. держава керувалася експансійною фіскальною політикою(політика підвищення сукупного попиту шляхом збільшення державних витрат та зменшення  чистого обсягу податкових надходжень), що включала:

 

· пряме державне регулювання  цін на вугілля, газ, електоренергію, контроль за формуванням цін на нафтопродукти, що реалізовувалиись на території України;

 

· підтримку АПК шляхом пільгових тарифів на електроенергію, пальне, газ;

 

· жорстке встановлення граничних  рівнів рентабельності та торгівельних надбавок на продукти харчування та ліки;

 

· встановлення траноспортних  тарифів на перевезення продовольчих товарів, преси, ін.

 

· зниження цін та тарифів  на ряд товарів та послуг для населення (паливо, житлово-комунальні послуги, тощо) за рахунок державних дотацій.

 

Надмірний рівень інфляції у 1993 р. змусив уряд та НБУ докорінно  змінити свою політику. Грошово-кредитну політику було змінено з експансійної на жорстку рестрикційну. Уоходiв 1994 році монетарна політика НБУ будувалася, орієнтуючись на приборкання інфляції.