Інфляційні процеси в Україні

Зміст

 

 

Вступ.......................................................................................................................3 Суть iнфляцiї та її причини(теоретичний аспект)...................................................5

 

Причини інфляційних процесів в Україні 1991-2000 рр.........................................10

 

Загальна характеристика факторів виникнення інфляції в Україні  в 1991-1995 рр....10

 

“Шок пропозиції” та залежність від зовнішніх енергоносіїв..........................................13

 

Невиважена грошова емісія..................................................................................................14

 

Перехід від експансійної до рестрикційної політики. Причини  і наслідки...........16Долоризація економіки, валютна політика в Україні та проблеми інфляції.........19

 

Інші інфляційні фактори.............................................................................................21

 

Грошова реформа 1996 р. та показники  інфляції в 1996-2000 рр...........................21

Інфлаційні  процеси в  Україні2001 2009 років

Висновок.......................................................................................................................26

 

Список використаної літератури................................................................................29

 

ВступІнфляція як специфічна якість паперових грошей відома вже  багато століть. Ще у 18 ст. зявилася велика кількість наукових робіт, в яких розглядалась залежність між кількістю  золота, срібла в Європі, ростом цін  та розвитком виробництва. Більшість  авторів стверджували, що ціни не обовязково зростають, коли для забезпечення більших  обсягів виробництва використовуються додаткові обсяги срібла та золота. І хоч сама по собі кількість грошей не має абсолютно ніякого економічного значення, процес збільшення кількості  грошей в обігу може може значно впливати на виробництво. Найбільш яскравими  представниками доктрини «Гроші стимулюють торгівлю» були так звані паперово-грошові  меркантилісти Джон Лоу з його працею «Аналіз грошей та торгівлі» (1705), Якоб Вандермет- «Гроші відповідають всім речам»(1734), єпіскоп Берклі- «Вопрошающий» (1737), що робили висновок, що повзуча інфляція може сприяти економічному зростанню, припускаючи при цьому наявність постійної ринкової нерівноваги.

 

Протилежні погляди на ці речі можна знайти у Кантільона в «Нарисі про природу торгівлі»(1755), що перевернув грошовий аналіз з голови на ноги, показавши, що вплив зростання  кількості грошей на ціни та доходи залежить від способу попадання  готівкових грошей в економіку.

 

Велику увагу приділяв проблемі інфляції і Рікардо, який вважав, що конвертованість паперових грошей забезпечує автоматичний контроль за надлишковою емісією грошової одиниці  або паперово-грошовою інфляцією.

 

Джон Стюарт Мілль повторював стосовно інфляції основні положення  Рікардо. Докази Юма-Кантільона про  позитивний вплив на виробництво  більшої кількості грошей він  заперечував, стверджуючи, що в подібній ситуації доходи одних перекриваються збитками інших.

 

Надзвичайно цікавими є ствердження  Кейнса по проблемам інфляції, який розглядає останню як такий стан економіки, коли крива сукупного  попиту перетинає криву сукупної пропозиції в точці доходу, що перевищує  рівень останнього в умовах повної зайнятості. Ці положення стали вихідною базою дискусії 50х років ХХ ст., в основу якої лягла так зв. «крива Філліпса», про яку ми розповімо  пізніше.

 

Монетаризм, змінивши кейнсіанські теорії у 80х рр. вже не просто включає  проблеми інфляції в макроекономічну  теорію. Проблеми інфляції стають найважливішою  складовою частиною останньої. «Під інфляцією- пише М. Фрідмен, -я розумію  стійке та безперервне зростання  цін, що завжди і всюди виступає як грошовий феномен, викликаний надмірною  масою грошей по відношенню до випуску  продукції». Ствреджується, що причини  інфляції - у сфері обігу, а тому допускається обмеження впливу держави  на процеси суспільного виробництва.

 

Паралельно з середини 60х рр. у світовій економічній  науці формується новий напрям у  дослідженні інфляції. Його представники виходять з необхідності комплексного аналізу явищ грошової сфери: вивчення тісного переплетіння грошових та загальноекономічних  факторів росту цін. Звідси випливає, що незалежно від того, які причини  є початковими імпульсами, будь-яке  підвищення цін викликає необхідність підвищення обсягів грошової маси, і навпаки.

 

Часто зростання гррошової  маси виступає вже не як причина  росту цін, а як його похідна. Причини  та наслідки інфляції змінюються місцями, тому всіляке зростання цін викликає підсилення інфляції і стає тим самим  інфляційним. Згідно з цією теорією, інфляція, особливо в умовах перехідної економіки, зумовлюється багатьма процесами, що відбуваються в сфері грошового  обігу та безпосередньо в суспільному  виробництві. Де б не розпочалася  дія інфляційних факторів- у виробництві, у сфері державних фінансів, у  грошово-кредитній сфері- інфляційне зростання цін супроводжується  збільшенням (абсолютним чи відносним) грошової маси. Спочатку воно відбувається в активному обігу за рахунок  зменшення нагромаджень, а потім  зростає загальна маса грошей. Переповнення каналів обігу грошовою масою  знецінює грошову одиницю.

 

Саме розгляду інфляційних  процесів, зокрема чинників, що спричиняють  інфляцію, в перехідних економіках і буде присвячено цю роботу. Ми розглянемо ці чинники в дії на прикладі України  та розвитку інфляції в її межах  протягом 1991-1998 рр.

 

Проте, перед тим як ми безпосередньо пререйдемо до аналізу  фактичних показників, коротко огляньмо ключові поняття з теорії інфляції

 

1. Суть iнфляцiї та її  причини(теоретичний аспект

 

Iнфляцiя властива бiльшостi економiчно розвинутих краiн свiту i є основною проблемою в тих  краiнах, що розвиваються. Дамо  чiтке визначення цьому економiчному  процесу.

 

Пiд iнфляцiєю, як правило, розумiють  будь-яке знецiнення грошовоi одиницi, тобто систематичне зростання цiн  незалежно вiд того, якими причинами  цей процес викликається. Це, звичайно, не означас, що пiдвищуються обовязково всi цiни. Навiть у перiоди досить швидкого зростання iнфляцii деякi цiни можуть залишатися вiдносно стабiльними, а iншi навiть знижуватися.

 

Iнфляцiя виникас в разi, якщо суспiльство намагатиметься  витрачати бiльше, нiж дозволяють  виробничi потужностi економiки. Коли  сукупнi витрати перевищують обсяг  продукту при повнiй зайнятостi, вiдбувасться пiдвищення рiвня  цiн. Отже, надмiрний обсяг сукупних  витрат носить iнфляцiйний характер. У цьому разi уряд зобовязаний  лiквiдувати надлишковi витрати.  Вiн може цього досягнути головним  чином через скорочення власних  видаткiв, а також пiдвищенням  пПротилежним до iнфляцii поняттям  є дефляцiя, яка має мiсце  тодi, коли загальний рiвень цiн  падає. Дефляцiя траплялася вкрай  рiдко в кiнцi ХХ ст. Пiдтримувана  дефляцiя, коли цiни постiйно  падають протягом декiлькох рокiв,  як правило, асоцiюється з перiодами  глибокої депресii

 

Тепер ми можемо розглянути різні види інфляції:

 

І. За формами виявлення  розрізняють:

 

· подавлену (приховану) інфляцію- коли знецінення грошей відбувається без відкритого росту цін. Ціни утримуються  на фіксованому рівні за допомогою  адміністративних заходів. Якщо попит  перевищує товарообіг в 2 р., це означає, що рівень отоварення грошової одиниці  не перевищує 50%, тобто вона знецінюється. Така інфляція є незмінною супутницею планової економіки (в колишньому СРСР в кінці 80х товарне забезпечення кожного карбованця отриманої зарплати коливалося в межах 40-60 коп., а в 1991 р. товарна конвертованість знизилася  до 28 коп.) Основною формою вияву такої  інфляції є загострення дефіциту, коли купівельна спроможність грошей падає у звязку з неможливістю придбати потрібні товари. Іншою формою подавленої інфляції є приховане  підвищення цін, що виявляється в  погіршенні якості товару при незмінній  ціні, «вимиванні» товарів дешевого асотрименту, продажі старих товарів  під новою маркировкою і відповідно за більш високими цінами. Прихована  інфляція також проявляється в наявності  незадовільненого попиту, представленого вимушеними заощадженнями, що утворилися через те, що покупці не можуть знайти необхідні товари. Офіційно регульовані  ціни прориваються на «чорному» ринку. Динаміка цих цін і є відносним  вираженням прихованої інфляції. Тому приховану інфляцію часто називають  адміністративною, народжену адміністративними  цінами.

 

· відкриту- інфляцію, що виявляється  безпосередньо в рості цін.

 

ІІ. За темпами інфляції розрізняють:

 

· повзучу- темпи якої не перевищують 10% на рік

 

· галопуючу- темпи росту  цін досягають 10-100% на рік

 

· гіперінфляцію- річні темпи  приросту цін перевищують 100% (в рамках гіперінфляції виділяють більш  вузьке поняття супергіперінфляції, при якій темпи росту цін досягають 50 та більше % на місяць). Аналiз виявляс  декiлька харакерних рис гiперiнфляцii. По-перше, реальний попит на грошi, вимiрюваний  як вiдношення запасу грошей до рiвня  цiн, падас дуже рiзко. По-друге, вiдноснi цiни стають дуже нестабiльними. За нормальних умов зарплата робiтника майже не змiнюється (менш нiж на 1% в мiсяць). В умовах гiперiнфляцii реальна заробiтна  плата може знижуватись в середньому на третину протягом одного мiсяця. Дуже вiдчутним є вплив гiперiнфляцii на розподiл багатства. Знецiнення  грошей руйнує заощадження населення, пiдриваючи економiчну свободу суспiльства. Цi iнтенсивнi коливання у вiдносних  цiнах i реальнiй зарплатi, збiднення населення iлюструють головну втрату вiд iнфляцii. На щастя, гiперiнфляцiя трапляється  досить рiдко. Вона мас мiсце переважно пiд час вiйн чи в перiоди, що йдуть за вiйнами i революцiями. Гiперiнфляцiя сучасного перiоду характерна для краiн, що здiйснювали революцiйний перехiд вiд соцiалiзму до ринковоi економiки; в Польшi цiни зростали бiльш як на 1000% щороку в 1989-1990 рр.

 

ІІІ. За факторними формами  інфляції теорія грошей розрізняє багато її видів, серед яких ключове місце  належить інфляції попиту й iнфляцiї  витрат:

 

· У першому випадку iнфляцiю  викликає надлишок грошей, доходiв й  попиту. Iнфляцiя попиту спостерiгасться, коли сукупний попит зростас швидше за виробничий потенцiал економiки, пiдносячи  цiни, щоб зрiвноважити пропозицiю i попит. Покупцi конкурують за обмежену пропозицiю товарiв, що призводить до зростання цiн.

 

На першому вiдрiзку  сукупнi витрати недостатнi i обсяг  валового нацiонального продукту (сукупноi пропозицii) значно вiдстас вiд свого  потенцiйного рiвня за умови повноi зайнятостi. У разi збiльшення сукупного  попиту рiвень цiн не змiниться, бо буде вiдповiдно зростати й обсяг виробництва, тобто iнфляцiя поки що буде вiдсутня. Це пояснюсться тим, що iснус велика кiлькiсть незалучених у виробництво  трудових i матерiальних ресурсiв, якi ще можна залучити за iснуючих на них  цiн.

 

Поступово зростання попиту пiдштовхус розвиток сукупноi пропозицii до другого вiдрiзку, зображенного на мал.1. Для цього стану економiки притаманне повнiше використання ресурсiв, а тому iх запаси поступово скорочуються i вони стають дорожчими. Починасться  зростання цiн, тобто iнфляцiя. Iнфляцiю, що виникас на другому вiдрiзку  кривоi сукупноi пропозицii, називають  передчасною, тому що вона починасться  до появи повноi зайнятостi i повного  використання виробничих потужностей  у краiнi.

 

Подальше зростання сукупного  попиту пiдштовхус сукупну пропозицiю  до потенцiйно можливого обсягу виробництва, зображеного на мал.1 третiм вiдрiзком. На цьому вiдрiзку реальний валовий  нацiональний продукт досягас свого  максимуму, i тому подальше збiльшення  сукупного попиту зумовлюс iнфляцiю, яку називають вже “чистою” на вiдмiну вiд передчасноi.

 

Слiд зазначити, що покриття дефiциту державного бюджету за рахунок  кредитно-грошовоi емiсii с одним з  найважливiших чинникiв iнфляцii попиту, оскiльки зростання пропозицii грошей збiльшус сукупний попит на товари та послуги, який, у свою чергу, пiдвищус рiвень цiн.

 

Iнфляцiя витрат, або iнфляцiя  пропозицii, спостерiгасться в тому  випадку, коли збiльшуються витрати  на одиницю продукцii, тобто середнi витрати за данного обсягу  виробництва. Збiльшення витрат  на одиницю продукцii в економiцi скорочус прибутки й обсяг продукцii, який може бути запропонований за iснуючого рiвня цiн. Внаслiдок цього зменшусться сукупна пропозицiя товарiв та послуг, що, в свою чергу, пiдвищус рiвень цiн. Таким чином, витрати, а не попит збiльшують цiни. Зростання собiвартостi, що призводить до iнфляцii витрат, може бути викликано рiзними причинами, наприклад, недостачею або подорожчанням сировини, матерiалiв, палива, працi. Одним iз джерел iнфляцii витрат c рiзкi порушення (“шоки”) пропозицii. Пiд рiзким порушенням (“шоком”) пропозицii розумiсться подiя, зовнiшня по вiдношенню до функцiонування вiтчизняноi економiчноi системи (скажiмо, пiдвищення цiн на iмпорт або несприятливi погоднi умови), що збiльшус очiкуваний фiрмами середнiй рiвень цiн на фактори виробництва.

 

Отже, ми розглянули, з теоретичної  точки зору, різноманітні види інфляції, що виникають за тих чи інших обставин. Тепер настав час згадати основні  причини цього виникнення. Їх, перш за все необхідно шукати в деформації грошового обігу. Так, інфляція виникає, коли центральний банк країни проводить  невірну грошову політику, випускаючи в обіг незабезпечену товаром  масу грошей.

 

Припустимо, що економiчна  система знаходиться у станi рiвноваги  й експерти розраховують на таку стабiльнiсть  у майбутньому.

 

Але, виходячи iз полiтичних мiркувань, наприклад, в звязку з  наближенням президентських виборiв, уряд, щоб догодити виборцям, вирiшує  збiльшити виплати з державного бюджету, знизити податки й негайно  розпочати реалiзацiю проектiв  для створення новиходаткiв з  метою скробочих мiсць. Зрозумiло, що зростання реального обсягу виробництва  й скорочення безробiття, досягнуте  адмiнiстрацiєю президента, зробить  неабиякий вплив на результати виборiв. Отже, складається проект нереально  розширеного державного бюджету  на рiк виборiв. Як тiльки цi плани  почнуть реалiзовуватись, економiчна  система вийде iз стану рiвноваги. Дiйсно, спочатку реальний обсяг виробництва  зросте, безробiття скоротиться, а  пiдвищення рiвня цiн при цьому  буде незначне.