Неплатоспроможнiсть та банкрутство пiдприэмств в умовах кризи

     Інші  показники вірогідності банкрутства  представлені у додатку 1.[4]

     При здійсненні аналізу ступеню загрози  банкрутства з використанням дискримінантних моделей і методик оцінки фінансового стану, слід зазначити, що деякі з застосованих моделей дозволяють виявити існування реальної загрози банкрутства, а інші свідчать про відносну успішність діяльності підприємства, що аналізується. Даний висновок підтверджується порівнянням результатів дослідження, за яким здобуті рівні коефіцієнтів оцінки фінансового стану підприємства відображені графічним способом, що наведено у додатку 2. 

2. Сутність  санації підприємств

   У системі заходів для фінансового  оздоровлення підприємств і виходу з економічної кризи застосовується так звана санація.

   Під санацією розуміють систему економіко-організаційних заходів, спрямованих на підвищення прибутковості й ефективності виробництва, на оздоровлення фінансового стану підприємств-боржників. Слово «санація» походить від латинського «sanare», що в перекладі означає оздоровлення чи одужання.

   Закон України «Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом» від 30 червня 1999 р. дає поняття «санація» та «досудова санація». Згідно зі згаданим законом, досудова санація - це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство. [8]

   Санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом і його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника. [7]

   Санація може здійснюватись у таких випадках:  

• необхідності забезпечення розвитку пріоритетних галузей народного господарства, більш важливих підприємств в силу їх значущості для народного господарства;
• переорієнтації підприємницької діяльності;
• здійснення антимонопольних заходів;
• за ініціативою суб'єкта господарювання, який знаходиться в кризі, якщо існує загроза оголошення його банкрутом у майбутньому;
• за рішенням господарського суду;
• за рішенням кредиторів відмовитися від частки своїх вимог з метою, щоб підприємство (якщо воно перспективне) продовжувало свою діяльність, або коли вони бачать в санації можливість врятувати свій капітал;
• коли боржник за власною ініціативою звертається до господарського суду з заявою про порушення справи про своє банкрутство у випадках, якщо є фінансова неспроможність або існує реальна загроза такої неспроможності;
• коли закінчився місячний термін після опублікування в офіційному друкарському органі Верховної Ради або Кабінету Міністрів України заяви про порушення справи про банкрутство цього підприємства у випадках, коли надійшли пропозиції від фізичних і юридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника;
• за ініціативою заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства у випадках невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою майнового комплексу ;
• за ініціативою фінансово-кредитної установи у випадках оголошення клієнта неплатоспроможним та ін.

     Рис.2.1. Механізм санації підприємства [1].

  

Так  Ні

     

 

 

 

   

     Ні 
                                           Так 

 

   Головною  метою санації є мобілізація фінансових ресурсів для відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності підприємств, а також формування фінансового капіталу для здійснення санаційних заходів.

   Підставою для проведення санації є наявність  реальної загрози банкрутства підприємств.

   Ініціатива, щодо проведення досудової санації  державних підприємств може виходити від уповноважених органів, підприємств, кредиторів або інших осіб.

  Пропозиції  щодо проведення досудової санації  від відповідних осіб подаються  уповноваженому органу, який і приймає  рішення про її проведення.

   Для визначення рівня фінансово-господарської  діяльності підприємств, що опинилися у фінансовій кризі, та прийняття рішення щодо визначення необхідності та джерел фінансування санації, проводиться санаційний аудит.

   Взагалі аудит - це незалежна експертиза публічної бухгалтерської та фінансової звітності, іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, повноти обліку і його відповідності чинному законодавству, а також формування висновків щодо реального фінансового стану підприємства. [7]

   Окремою ділянкою загального аудиту є санаційний аудит. Його відмінною рисою є те, що він проводиться на підприємствах, які опинилися у фінансовій кризі.

   Головною  метою санаційного аудиту є оцінка рівня фінансової кризи та виявлення фінансової спроможності її подолання на підприємстві на підставі проведення аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

   Проведення  санаційного аудиту обумовлюється  необхідністю наявності об'єктивної інформації про фінансовий стан підприємства, яке опинилося в фінансовій кризі.

   Санаційний  аудит підприємства, що перебуває  у фінансовій кризі, можуть замовляти:

• саме підприємство - у випадках, якщо воно виходить з пропозицією
• про укладення мирової угоди та проведення санації у процесі провадження справи про банкрутство;
• потенційний санатор - у випадках, якщо вирішується питання про 
  санацію підприємства через його реорганізацію шляхом приєднання до іншого, або злиття з іншим підприємством;
• державні органи - у випадках, якщо вирішується питання про надання 
  підприємству державної санаційної підтримки;
• позикодавець - у випадках, якщо вирішується питання про надання 
  санаційного кредиту;
• існуючі та потенційні власники корпоративних прав підприємства - у 
  випадках, якщо приймається рішення про збільшення статутного фонду, та ін.

   На  вимогу замовників, санаційний аудит  проводиться зовнішніми, не залежними як від підприємства, аудит якого проводиться, так і від замовника аудиту, аудиторами.

   Аудитор на основі результатів перевірки  фінансово-господарської діяльності підприємства, яке знаходиться у фінансовій кризі, мусить дати висновок щодо його санаційної спроможності, тобто про спроможність до виживання.

   Санаційна спроможність - це наявність у підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність самостійно провести фінансову санацію. [5]

   Санаційну спроможність підприємства можна виявити, якщо в процесі санаційного аудиту вирішуються такі питання:

• визначені причини фінансової кризи, її глибина та можливості подолання;
• здійснена економіко-правова експертиза існуючої на підприємстві 
  санаційної концепції та оцінки ризиків, пов'язаних з її реалізацією.

   У процесі санаційного аудиту необхідно  дати оцінку санаційної спроможності підприємства з економічної та правової сторін. Економічними критеріями санаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпечення відновлення прибутковості, ліквідності та платоспроможності. З правового боку санаційно спроможним підприємство буде в тому випадку, якщо воно здатне відновити та в довготерміновому періоді зберігати платоспроможність з тим, щоб у кредиторів не було підстав звертатися з заявою до господарського суду з проханням про порушення справи про банкрутство.

   Проведення  санаційного аудиту передбачає аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства та його фінансового стану, а також виявлення симптомів кризи та слабких місць у діяльності підприємства.

   Аналізуючи  виробничо-господарську діяльність підприємства, аудитор вивчає його загально-виробничу структуру, оцінює рівень існуючої технології виробництва, проводить аналіз виробничих витрат, рівня собівартості та руху основних фондів, оцінює показники праці та ін.

   Аналізуючи  фінансовий стан підприємства, що перебуває  в кризі, аудитор оцінює динаміку та структуру валюти балансу, аналізує формування та рух власного та позичкового капіталу, кредиторської заборгованості, дає оцінку ліквідності активів підприємства та його платоспроможності, аналізує обсяг використання реальних та фінансових інвестицій, дебіторську заборгованість, оцінює ділову активність підприємства.

   Аналізуючи  ситуацію на ринку збуту готової  продукції, аудитор вивчає основні параметри маркетингової політики, де особлива увага звертається на визначення попиту на продукцію та вивчення конкурентоспроможності товарів, відповідність рівня якості товарів вимогам ринку, існування концепції оновлення товарного асортименту, розширення інноваційної діяльності та ін.

   На  етапі аудиту причин кризи, сильних  або слабких місць визначається вид та фаза фінансової кризи, а також її причини, виявляються фактори, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники діяльності підприємства, сильні і слабкі місця у його діяльності.

   Завершальною  стадією санаційного аудиту є  складання акта. В акті відображається реальна картина фінансового стану підприємства, дається загальна оцінка його санаційної спроможності та формуються пропозиції.

     Санацію слід розрізняти:

      1. Санація зі збереженням існуючого  юридичного статусу підприємства-боржника.

      2. Санація зі зміною організаційно-правової  форми та юридичного статусу  санованого підприємства (реорганізація).

Рис.2.2. Економічний зміст поняття „санація”

      Виробничо-технічні санаційні заходи пов'язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.

      Оскільки  санація підприємства пов'язана, як правило, зі скороченням зайвого  персоналу, велике значення мають санаційні  заходи соціального характеру. Особливо це стосується фінансового оздоровлення підприємств-гігантів або підприємств-міст. В такому разі звільнення працівників може призвести до соціальної нестабільності в регіоні. Саме тому слід вести помірковану політику звільнення у взаємозв'язку із реалізацією соціального плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені такі заходи, як створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам позик тощо.

     Заходами  щодо відновлення платоспроможності  боржника, які містять план санації, можуть бути:

• реструктуризація підприємства;
• перепрофілювання виробництва;
• закриття нерентабельних виробництв;
• відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;
• ліквідація дебіторської заборгованості;
• реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону;
• продаж частини майна боржника;
• зобов’язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань;
• виконання зобов’язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань;
• продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств);
• одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника;
• звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації;
• інші способи відновлення платоспроможності боржника