Недержавні пенсійні фонди

     Важливою складовою пенсійної реформи має стати розвиток недержавного пенсійного забезпечення. Закон України « Про недержавне пенсійне забезпечення» визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов’язані з цим видом діяльності [1].

     Недержавне пенсійне забезпечення – це складова частина системи пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних нагромаджень, додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

     Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється: пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками фондів; банківськими установами через укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для нагромадження пенсійних заощаджень; страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду [9].

     Особливістю діяльності банківських установ  є те, що вони укладають договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків для нагромадження пенсійних заощаджень з гарантією повернення в разі банкрутства банківської установи. Однак банківські установи можуть відкривати депозитні пенсійні вклади лише в обсязі фонду гарантування фізичних осіб. Банки також беруть активну участь у системі НПЗ як зберігачі та адміністратори створених ними корпоративних пенсійних фондів.

     Недержавні  пенсійні фонди (НПФ) в Україні розпочали  свою діяльність з 2004 р. і є новими інститутами в економіці України. У своїй діяльності недержавний пенсійний фонд пов’язаний з компанією з управління пенсійним фондом, компанією з управління пенсійними активами, банком-зберігачем. Недержавний пенсійний фонд – неприбуткова юридична особа, він не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство.

     Відповідно до норм законодавства, недержавні пенсійні фонди створюються у формі відкритих, корпоративних та професійних пенсійних фондів. Так, станом на 01.01.2009 р. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг внесла до Державного реєстру фінансових установ інформацію про 110 недержавних пенсійних фондів, із них 86 відкритих пенсійних фонди, 14 корпоративних і 9 професійних НПФ. Основні показники діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні свідчать про динамічне зростання цього сектору економіки (табл. 1).

     Таблиця 1

     Основні показники діяльності недержавних  пенсійних фондів в Україні у 2006-2009 рр.

     Джерело: Державна комісія з регулювання  ринків фінансових послуг України

     За результатами 2009 р., переважними напрямами інвестування пенсійних активів є депозити в банках (40 % інвестованих активів), облігації підприємств – резидентів України (18,9 %), цінні папери, дохід за якими гарантував Кабінет Міністрів України (16,4 %), та акції українських емітентів (8,8 %). Загальна сума активів, сформованих пенсійними фондами, станом на кінець 2009 р. становила 857,9 млн грн, а загальна сума пенсійних внесків (наростаючим підсумком з початку діяльності) – 754,6 млн грн. Загальна кількість учасників на кінець 2009 р. становила 497,1 тис. осіб, що становить менше 2 % з майже 21 млн осіб працюючого населення. Варто зазначити, що внаслідок кризових явищ в економіці у 2009 р. кількість укладених пенсійних контрактів зросла лише на 0,2 тис., а кількість учасників за укладеними пенсійними контрактами – на 14,6 тис. осіб.

     Незважаючи  на значні темпи приросту пенсійних активів протягом останніх років, вони досить невеликі, якщо порівняти їх з обсягами активів інших банківських та небанківських установ. Нагромадження недержавних пенсійних фондів за 5 років діяльності становлять менше 1 % річного обсягу бюджету ПФУ [11].

     Недержавні  пенсійні фонди для більшості українців залишаються невідомим явищем. З майже 21 млн осіб працюючого населення до недержавних пенсійних фондів залучено менше 2 %. У країнах із розвинутою ринковою економікою ці показники в десятки разів більші. Більшість тих, хто робить внески до НПФ – це компанії. І лише 4 % внесків до НПФ – платежі фізичних осіб. З більш ніж одного мільйону роботодавців – суб’єктів господарювання вкладниками пенсійних фондів за п’ять років їхнього існування стали лише 2300 або тільки кожне п’ятисоте підприємство.

     Вкладниками недержавних пенсійних фондів є, насамперед, державні установи та їхні працівники, зокрема НБУ, «Укртелеком» , «Укрпошта» , Укрексімбанк тощо. Ці підприємства практикують внески у власні недержавні пенсійні фонди за рахунок їх включення у собівартість продукції. Ще одною важливою проблемою є забезпечення вищих рівнів дохідності від інвестування активів НПФ в умовах слабкого фондового ринку. Жоден з НПФ не забезпечив дохідність активів вище рівня інфляції.

     Учасниками  системи недержавного пенсійного забезпечення є також і страхові компанії. Якщо пенсійні фонди оперують у сфері  пенсійного забезпечення на засадах схем « з визначеними внесками» , які спираються на механізм персоніфікованого нагромадження коштів, то пенсійне страхування працює за схемами «з визначеними виплатами» і здійснює нагромаджувальне страхування для забезпечення додаткового доходу впродовж певного терміну або довічно, після виходу на пенсію або в разі досягнення певного віку.

     Страхові компанії займаються інвестиційною діяльністю, Українські страхові компанії інвестують резерви здебільшого в банківські депозити (понад 30 % страхових резервів) або зберігають на поточних рахунках (40,7 %). З кожним роком посилюється тенденція вкладення коштів у цінні папери. На кінець 2009 р. кількість страхових компаній становила 450, із них 72 страхових компанії зі страхування життя (СК «Life» ). Незважаючи на значну кількість компаній, фактично основну частку валових страхових премій (95,2 %) акумулюють 20 СК «Life» . Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками за 2009 р., становила 20 442,1 млн грн (зокрема зі страхування життя – 827,3 млн грн). Структура валових страхових премій від фізичних осіб станом на 31.12.09 р. за видами страхування життя становить 641,4 млн грн (2,2 %ВВП), а обсяг валових страхових виплат за 2009 р. становив 6 737,2 млн грн, зокрема зі страхування життя – 62,7 млн грн (або 0,9 %).

     На сьогодні в Україні триває дискусія щодо ролі та місця страхових компаній у системі недержавного пенсійного забезпечення. Одні експерти звертають увагу на більші ризики під час роботи із схемами «із визначеними виплатами» та на відсутність Фонду гарантування виплат за договорами страхування життя. Активно поширюється думка, зокрема і в ЗМІ, що страхова організація не має права здійснювати збір пенсійних внесків та інвестування накопичених коштів в рамках механізму НПЗ і може брати участь в НПЗ виключно шляхом створення окремої юридичної особи – недержавного пенсійного фонду.

     Існує і протилежна думка, що в плані  надійності, платоспроможності, захисту  майнових інтересів майбутніх пенсіонерів (застрахованих осіб) страхові компанії не тільки не поступаються НПФ, а й переважають їх. Так, мінімальний нормативний статутний фонд страховика життя (1,5 млн євро) більший, ніж статутні фонди НПФ, компанії з управління його активами (КУА).

     Таблиця 2

     Порівняльна характеристика НПФ та СК «Life» в системі НПЗ

     «Прихильники» страховиків наголошують, що за рахунок жорсткості нормативних вимог щодо забезпечення поточної платоспроможності, поєднання процесу нагромадження пенсійних коштів зі страховим захистом майнових інтересів клієнтів, досвіду і кадрової забезпеченості, наявності розвиненої інфраструктури, страхові компанії зі страхування життя об’єктивно є більш готовими до повноцінної діяльності в цій сфері.

Недержавне  пенсійне забезпечення відіграє надзвичайно  важливу роль

у забезпеченні гідного рівня життя громадян після виходу на пенсію. А також, забезпечує економічний розвиток країни, оскільки сформовані фонди за рахунок  внесків вкладників є стабільним джерелом інвестицій. Розвиток недержавного пенсійного забезпечення обумовлюється  такими чинниками:

1. демографічні:

     – посилення демографічного старіння населення, що призводить до незбалансованості демографічного навантаження на працездатне населення. Згідно зі статистичними даними, вже сьогодні на двох пенсіонерів (13,8 млн осіб) припадає усього троє працюючих (21 млн осіб). За прогнозом уряду до 2050 р. кількість пенсіонерів в Україні збільшиться у два рази;

2. соціальні:

     – перехід до ринкової економіки зумовив відмову від принципу, на якому була побудована солідарна система: "працюючі повинні забезпечувати грошима непрацюючих";

     – зниження економічної активності працездатного населення;

     – масштабна трудова міграція працездатного населення;

     – поширення тіньової зайнятості і тіньових доходів;

     – наявністю у значної частини працюючих пільг із сплати внесків у Пенсійний фонд;

     – низький рівень заробітної плати, високий рівень заборгованості зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування призводить до дефіциту коштів Державного Пенсійного фонду.

     Тому, на основі результатів аналізу, ми пропонуємо такі напрямки вдосконалення системи НПЗ:

1. розроблення комплексних заходів для забезпечення належного рівня державної підтримки розвитку пенсійної системи України загалом, а також сфери недержавного пенсійного забезпечення;
2. вивчення та удосконалення нормативно-правової бази у сфері регулювання діяльності НПФ;
3. розроблення моделі контролю за діяльністю НПФ, яка дасть змогу дати реальну оцінку рівня розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні;