Небанківське кредитування

Відповідно до Цивільного кодексу  України підставою виникнення кредитних правовідносин є кредитні договори (угоди), що має укладатись  в письмовій формі.

Вексельний  обіг в Україні регламентується  такими законодавчими актами:

Закон України "Про цінні папери та фондову біржу ".

Закон України "Про приєднання України  до Женевської конвенції 1930 року", якою запроваджено "Уніфікований закон  про переказні векселі та прості векселі" від 6 липня 1999року.

Указ Президента України від 14 вересня 1994 року № 530/94 "Про випуск в обіг векселів для покриття взаємної заборгова­ності  суб'єктів підприємницької діяльності України ".

Указ Президента України від 26 липня 1995 року "Про розширення сфери  обігу векселів ".

Першим  кроком до розгортання великомасштабного  вексельного обігу в Україні  стало прийняття ряду нормативно-правових актів у цій сфері, зокрема, Законів  України «Про цінні папери і фондову  біржу», «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою введено  Уніфікований закон про переказні  векселі та прості векселі» (далі –  УВЗ), «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні  та прості векселі», «Про приєднання України  до Женевської конвенції 1930 року про  гербовий збір відносно переказних і  простих векселів», «Про обіг векселів в Україні» тощо та цілої низки  підзаконних нормативно-правових актів.

Однак ще рано говорити про досконалість вексельного  законодавства. Це зумовлено зокрема  продовженням конкуренції поглядів на вексельні правовідносини між  національною і зарубіжною школою вексельного  права.

Як відомо, норми чинного українського вексельного  законодавства побудовані на принципах  німецького й частково французького вексельного права. Очевидно, саме це і є причиною виникнення багатьох незрозумілих ситуацій, пов’язаних із застосуванням векселів у торговому  обороті.

Та нормативна база, яка лежить в основі регулювання  випуску й обігу векселів, була прийнята ще на початку ХХ ст. Весь цей  час вона регламентувала вексельний обіг на належному рівні, але нині з’явився ряд нових тенденцій  в економіці (наприклад, обіг цінних паперів у електронній формі, автоматизація проведення розрахунків  тощо), які чинне законодавство  не в змозі врегулювати. Тому назріла  потреба в удосконаленні, осучасненні  вексельного законодавства.

Для української  нормативної бази, що стосується використання векселів, актуальною є проблема не лише вдосконалення з точки зору врахування досягнень сучасного  науково-технічного розвитку, а й  із позиції гармонізації внутрішнього законодавства з міжнародним, усунення суперечностей та обмежень, що існують на національному рівні.

Отже, вексель є одним із найцікавіших фінансових інструментів, доступних для кожного підприємства. Весь світ давно вже визнав його переваги і використовує для вирішення фінансових проблем. Сподіваємося, що національне вексельне законодавство буде приведене у відповідність до останніх досягнень юридичної думки в цій галузі, і ми зможемо користуватися векселями так само просто і ефективно, як у Європі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ   2.   ЛІЗИНГОВЕ   КРЕДИТУВАННЯ  ПІДПРИЄМСТВ

2.1. Сутність та особливості  лізингу  як   різновиду   небанківського  кредитування  підприємств

 

Термін "лізинг" означає "брати  в оренду". "Лізинг - це договір на оренду заводу, промислових товарів, обладнання і нерухомості для використання їх у виробничих цілях орендарем, у той час як товари купуються орендодавцем, і він зберігає за собою право власності" [11, с. 7].

На відміну від оренди, за умов лізингу між виробником майна  та його користувачем має знаходитися  фінансовий посередник. Тож лізинг є більш складною і синтетичною  формою господарських зв'язків. Він  передбачає спрямування власних  чи залучених фінансових ресурсів і  полягає у наданні лізингоодержувачу  в особисте користування на певний строк власного майна лізингодавця або придбання ним за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у продавця майна та передачі його у виключне користування лізингоодержувача  на визначений строк за умови сплати ним періодичних лізингових платежів" [6, с. 73-74].

Лізингова операція має фінансовий характер. Лізингодавець надає лізингоодержувачу  фінансову послугу, суть якої полягає  у придбанні основних активів  у власність за рахунок власного або позичкового фінансового  капіталу, а потім за рахунок періодичних  внесків від лізингоодержувача  покриває повну вартість матеріальних цінностей та отримує певний прибуток з цієї операції.

"В економічному розумінні  лізинг - це кредит, який надається  в товарній формі лізингодавцем  лізингоодержувачу. Суб'єктами кредитних  відносин тут виступають: у ролі  кредитора - лізингодавець, позичальника - лізингоодержувач.

З економічного погляду лізинг має  певну схожість з банківським  кредитом, який надається на придбання  основних фондів. Кредитні та лізингові відносини між позичальником (лізингоодержувачем) та кредитором (лізингодавцем) будуються на умовах терміновості, оплати, повернення, матеріального забезпечення (застави)" [17, с. 213].

Разом з тим, аналіз цих категорій  дозволяє побачити важливі відмінності  між банківським кредитом та лізингом:

1. Економічна природа банківського кредиту певною мірою відрізняється від природи лізингу. Якщо банківський кредит має однозначно фінансово- кредитну природу і пов'язаний з процесом створення позичкового фінансового капіталу підприємницькими структурами, то лізинг має не тільки фінансово- кредитну, але і торговельну природу. Лізингу властива певна суперечливість, яка виявляється у тому, що, з одного боку, він базується на умовах терміновості, повернення, платності та матеріального забезпечення, з другого боку, через те, що лізингодавець і лізингоотримувач оперують товарною формою капіталу, лізинг має деяку схожість з інвестиціями у формі обладнання та інших матеріальних цінностей.
2. Банківський кредит і лізинг виконують різні функції, які є проявою їх сутності. Банківському кредиту властиві такі функції: перерозподільча; економії на витратах обігу; концентрації та централізації капіталу; регулююча. В той же час, лізинг знаходить своє виявлення у таких функціях, як фінансова; виробнича; збутова. Реалізуючи свої функції, банківський кредит і лізинг по-різному впливають на усю сутність фінансових відносин підприємств в економічній системі держави. Банківський кредит забезпечує формування позичкового капіталу в грошовій формі, певною мірою впливає на перелив капіталу з однієї галузі у другу, від одного підприємства до другого. Лізинг виконує функцію надання підприємству капіталу у формі технічних засобів та інших матеріальних цінностей, що сприяє розвитку як підприємств-виробників обладнання, так і користувачів цієї техніки.
3. Ступінь фінансування основних активів за рахунок банківського кредиту і лізингу дещо відрізняється. Банківський кредит забезпечує фінансування менш як ^гА вартості придбаних основних засобів. У той час лізинг створює умови для 100% фінансування придбаних матеріальних цінностей.
4. Для здійснення банківського кредитування потрібна ліквідна застава вартістю не менш як 130-150% обсягу кредиту. Відповідно до лізингової угоди сам об'єкт лізингу виступає у формі застави. Якщо лізингова фірма отримує банківський кредит на придбання об'єкту лізингу, то потрібна застава у розмірі 40-50% суми банківського кредиту.
5. Банківський кредит надається у грошовій формі, у той час як лізинг - в товарній або товарно-грошовій формі.
6. Погашення боргу, зв'язаного з банківським кредитуванням і з лізингом, також відрізняється. Якщо банківський кредит повертається частіше у грошовій формі, то за лізинговою угодою повернення боргу відбувається у грошовій, матеріальній або змішаній формах.
7. Розмір плати встановлюється відповідною угодою. При банківському кредитуванні розмір плати складається із двох частин - суми основного боргу та суми відсотків за кредит. Плата за лізинговою угодою може бути у двох варіантах. Перший варіант включає вартість основних засобів і суму лізингового прибутку орендодавця. Другий варіант передбачає, що лізингодавець використовує банківський кредит. Тому плата за лізинговою угодою встановлює суму вартості основних активів плюс суму банківського кредиту плюс суму лізингового прибутку.
8. Право власності при банківському кредитуванні зберігає кредитор, який має право на заставне майно до повного погашення банківської позички. За лізинговою угодою власником майна є лізингодавець, однак після закінчення строку договору та повної оплати лізингових платежів власником матеріальних цінностей може стати лізингоодержувач.

"Кредитна операція є основою  будь-якої лізингової угоди. Лізингодавець  купує майно у власність за  повну вартість для надання  фінансової послуги лізингоотримувачеві, який періодичними внесками відшкодовує цю вартість лізингодавцеві. Беручи до уваги фінансовий бік відносин, лізинг розглядають як одну з форм кредитування придбання машин та обладнання, альтернативу традиційним позичкам банку" [18, с. 296].

Розглядаючи лізинг як фінансову послугу, зв'язану з передачею матеріальних цінностей в тимчасове користування на умовах терміновості, повернення, платності  і застави, його можна кваліфікувати  як фінансовий кредит в основні активи підприємства. Отже, лізинг є специфічною формою створення та використання позичкового фінансового капіталу підприємницькими структурами.

"За лізингових угод право  користувача майном відокремлюється  від права володіння ним. За  право користування майном лізингоотримувач  вносить погоджені обома сторонами  лізингові платежі. Ці платежі  за своєю економічною природою  є платою за користування кредитом  у вигляді майна" [18, с. 297].

Лізингові послуги являють собою  фінансові відносини між трьома сторонами: машинобудівним підприємством-виробником техніки; лізинговою фірмою-орендодавцем; підприємницькою структурою-орендарем, яка одержує машини та обладнання, використовує їх відповідно періоду  дії лізингової угоди. При цьому  для машинобудівного підприємства лізинг виступає як звичайна продаж товару, для лізингової фірми - формою надання фінансового кредиту лізингоотримувачу, для орендаря - формою створення позичкового фінансового капіталу і використання його для фінансування інвестицій в основні активи у формі матеріальних цінностей.

Усі лізингові фірми можна поділити на вузькоспеціалізовані, які надають  в лізинг тільки один від матеріальних цінностей або їх однорідну групу  і підтримують самостійно технічний  стан обладнання, та універсальні, що передають  лізингоотримувачу право вибору підприємства- виробника техніки  та прийняття об'єкта угоди. В цьому  випадку технічне обслуговування машин  здійснюється або підприємством-виробником або самим орендарем. Таким чином, універсальні лізингові фірми фактично виконують функцію кредитної установи, яка організує процес фінансування лізингової угоди.

Як свідчить світовий досвід, лізингові  фірми рідко бувають незалежними. Вони часто є філіалами промислових  і торговельних корпорацій, банків, страхових компаній. Часто лізингові  фірми належать банкам або контролюються  ними.

Банківські установи здійснюють активну  діяльність на ринку лізингових послуг. Це зв'язано з тим, що банківське кредитування і лізинг мають досить близьку економічну природу. Здійснення цього виду бізнесу вимагає значного обсягу капіталу, який мають тільки банківські установи. Окрім того, посилення  конкуренції на фінансовому ринку  змушують банки до пошуку нових можливостей  зростання своїх доходів.

Лізинг дозволяє банкам вигідно  розміщувати свої капітали з меншим ступенем ризику, ніж у разі надання  кредитів. "На сучасному етапі  лізинг не виключає, а доповнює і збагачує форми й методи взаємодії банківських структур, що склалися історично, з діловими колами сфери матеріального виробництва, які, внаслідок глибоких змін економічних умов господарювання, змушені шукати нетрадиційних для економіки України методів оновлення матеріальної бази підприємств різних форм власності" [18, с. 299]. "Розвинений ринок лізингових послуг зміцнює виробничий сектор економіки, стимулює збут компаній, що виробляють устаткування, і відповідно створюються умови для прискореного розвитку машинобудівних галузей. З іншого боку, лізинг як альтернативна форма фінансування посилює конкуренцію між банками та іншими фінансовими установами, впливає на зниження позичкового процента, що в свою чергу стимулює приплив капіталу у виробничу сферу" [3, c. 74].

Розвиток лізингових послуг свідчить про суттєві переваги лізингу  перед іншими методами фінансування відтворення основних фондів.

Виробник техніки одержує такі переваги: створюються передумови для  скорочення витрат на організацію збуту, оскільки ці питання вирішує лізингова  фірма; лізингова фірма є постійним  оптовим споживачем продукції виробника; підприємство одержує можливість збільшити  обсяги виробництва, розширити номенклатуру товарів та знижувати витрати; розширюється кількість користувачів техніки  за рахунок тих, хто не має достатнього  фінансового капіталу для придбання  у власність основних активів; збільшуються можливості проникнення виробника  на нові товарні ринки.

У свою чергу, лізингова фірма одержує  можливості: збільшення обсягу прибутку від лізингового бізнесу; розширення кола своїх контрагентів за рахунок  нових фірм та фірм з нестійким  фінансовим станом; зменшення ризику неплатоспроможності орендаря, оскільки майно в оренді виступає у формі  застави; розширення номенклатури товарів, які здаються в оренду.

Лізингоодержувач, з свого боку, також одержує важливі для  його діяльності переваги: має можливість користуватися обладнанням без  одночасної мобілізації на це власного або позичкового фінансового  капіталу; розмір, періодичність і  форма виплат лізингових платежів встановлюються з врахуванням його інтересів; лізингові  платежі відносяться до валових  витрат, що зменшує оподатковуваний  прибуток; невеликим підприємствам, зокрема в аграрному комплексі  значно простіше отримати контракт за лізингом, ніж банківську позичку; оренда техніки дозволяє оперативно реконструювати виробництво; лізингова угода дозволяє перекласти ризик старіння обладнання на лізингову фірму, а орендар  отримує можливість постійного оновлення  техніки завдяки укладанню нової  угоди з орендодавцем на більш  ефективні машини; в акціонерного товариства в умовах лізингових відносин збільшується ліквідність і платоспроможність, що сприяє підвищенню курсу його акцій.