Міжнародні Розрахунки і Валютні Операції

Дорожній  чек (Travellers Chegues) - це платіжне доручення виплатній зазначену у чеку суму власнику, підпис якого є на дорожньому чеку у момент його продажу. Схема роботи з чеками така: при купівлі чека покупець ставить свій підпис у відведеному для цього місці, при отриманні готівки за нього - в іншому, і лише при ідентичності підписів, клієнт може отримати готівку. Як правило, за обмін чеків па місцеву валюту банки стягують певний відсоток -комісійні для покриптя своїх витрат, розміри яких можуть значно відрізнятися в різних банках. Дорожні    чеки    є іменними.

Дорожні чеки не мають обмежень у часі - їх можна  взяти з собою в подорож  і через пару років. У багатьох магазинах, ресторанах та готелях за кордоном такі документи приймають нарівні з готівкою.

Кросований чек. Можна обмежити право вилучення готівки з рахунку за чеком шляхом його кросування - проводка двох паралельних ліній на лицевій стороні чека. Це означає, що зазначена в чеку сума повинна бути зарахована на рахунок його пред'явника в даному банку або переведена в інший банк безготівковим шляхом. Чек з кросуванням ускладнює використання викрадених чеків, оскільки за ними не можна отримати готівки. Чеки можуть бути кросовані попередньо друкарським способом, і клієнт банку отримує чекову книжку з кросованими чеками.

Засвідчений чек. Банк спеціальним написом засвідчує підписи клієнта і наявність суми для оплати чека. Банк несе за ним відповідальність і не може відмовитися від оплати, для чого в момент засвідчення чека сума знімається з рахунку чекодавця і резервується на особливому рахунку. На лицевій стороні чека ставиться штамп «Certifed», дата, назва банку і підпис працівника банку. Хоча банк не зобов'язаний засвідчувати чек, це дуже поширена операція у великих банках. Засвідчені чеки використовуються там, де важливо мати еквівалент готівки, наприклад при операціях з цінними паперами.

Чек казначейства - чек. шо містить підпис скарбника банку і виписаний на банк (для погашення зобов'язань банку, купівлі устаткування для власних потреб і т.п.).

17. Використання векселів у міжнародних  розрахунках.

Вексель (нім. Wechel) - цінний папір, який засвідчує безумовне абстрактне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму валюти власнику векселя. Форми, реквізити, умови виставлення і сплати векселів регулюються національним вексельним законодавством, що базується переважно на "Однотипному вексельному законі, який було прийнято Женевською вексельною конвенцією 1930р. Більшість європейських та ряд інших країн світу, які формують Женевську систему вексельного права привели своє законодавство у відповідність до Женевської вексельної конвенції.

У сучасних умовах інтернаціоналізації міждержавних господарських зв'язків вексель став універсальним кредитно-розрахунковим документом. Використання векселя фінансового інструменту в додаток до інкасо та акредитиву дає право на отримання кредиту і валютної виручки.

За формою та способом використання векселі поділяють на прості (соло-вексель) і перекаіні-тратта.

У міжнародних  розрахунках, як правило, застосовують переказні векселі (тратти) - стандартизований документ, що містить безумовний наказ  кредитора (трасанта) позичальнику (трасату) виплатити у визначений строк певну суму коштів пред'явнику векселя. За британської системи вексельною права переказний вексель (bill of exchange) розглядається як розпорядження, яке вимагає від імпортера, або банку, який представляє імпортера заплатити визначену суму валюти експортеру.

Отже у вексельній операції приймає участь:

• трасант (векселедавець)-особа, яка виставляє вексель (тратту) з наказом здійснити платіж;
• банк-ремітент - банк, якому доручається інкасування тратти;
• трасат (боржник) - особа на ім'я якої виписано переказний вексель і яка повинна заплатити за вексель;
• ремітент (векселедержатель) - особа, на користь якої видано вексель і яка одержує гроші за вексель.
• інкасуючий банк, який пред'являє векселі імпортеру для оплати.

У міжнародному торговельному контракті використання тратти може передбачатися, а в деяких випадках і визначатися як обов'язкова умова акредитивної та інкасової форми розрахунків. В інкасовому дорученні і заяві на відкриття акредитива необхідно вказати, що товарні документи будуть передані для імпортера лише за умови оплати чи акцепту виставленої тратти.

Вексель може бути виписаний у будь-якій валюті, проте  здебільшого він виписується  у валюті країни платежу. Разом з  тим вексельне законодавство  кожної країни містять спеціальні пункти відносно валюти векселя.

При експортних поставках у кредит експортер виписує і виставляє тратту на імпортера. Тратта може виписуватися у вигляді векселя на пред'явника або строкової тратти. Щоб краще зрозуміти, як використовується переказний вексель у міжнародних розрахунках розглянемо гіпотетичну операцію між американським імпортером та англійським експортером.

Послідовність передачі векселя:

1. Згідно зовнішньоторговельного контракту англійський експортер відправляє товар в Америку для імпортера одночасно виписує переказний вексель.

2. Потім експортер  направляє тратту разом із  товаросупроводчиті документами  (коносамент, рахунок-фактура, сертифікат  якості та інші) у свій лондонський  банк на інкасо.

3. Банк експортера  ретельно перевіряє платіжні  документи, і якщо вони відповідають  усім вимогам, підтверджує кредитне зобов'язання, даючи обіцянку здійснити платіж за векселем тобто інкасувати вексель.

18. Використання векселів при акредитивній  формі розрахунків.

Акредитиви використовуються тільки в іногородніх розрахунках за матеріальні цінності і послуги. Особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух грошових коштів випереджає рух матеріальних цінностей. 
Акредитивна форма розрахунків застосовується тоді, коли ця форма розрахунків передбачена договором. Відкриття (виставлення) акредитива проводиться за рахунок власних коштів покупця або кредиту банку. Дозволяється також виставлення акредитива частково за рахунок власних коштів і кредиту банку. 
Розрахункова діяльність комерційного банку полягає також у виконанні доручень клієнтів по оплаті векселів. При цьому банки здійснюють такі операції: 
· інкасування векселів (послуга, що надається векселедержателю). 
· доміциляція векселів (послуга, що надається векселедавцю). 
Інкасування векселя - це виконання банком доручення векселедержателя на стягнення платежу з боржника. За цю послугу банк стягує плату. Прийнявши на інкасо вексель, комерційний банк повинен своєчасно переслати його до комерційного банку за місцем платежу і повідомити платника про інкасування векселя. 
Сплативши вексель, комерційний банк платника письмово повідомляє про це банк векселедержателя, а сам вексель вручає платнику. 
Якщо вексель не оплачений у день настання строку платежу, комерційний банк повинен на наступний день передати його нотаріусу для протесту. Комерційний банк несе відповідальність за наслідки непред'явлення векселя до протесту. 
Неоплачений вексель разом з актом протесту повертається банком векселедержателю на його вимогу. 
Усі витрати по пересилці, протесту, зберіганню векселів відшкодовуються банку векселедержателем понад комісійних винагород. 
Доміциляція векселя полягає в дорученні векселедавця комерційному банку сплатити по векселю в установлений строк за рахунок завчасно внесеної в банк суми або стабільного залишку грошей, що повинні бути на рахунку. Свою згоду бути доміциліатом банк висловлює на лицьовому боці векселя відповідним написом.

При інкасовій та акредитивній формах розрахунків використання тратти повинно бути передбачено угодою між партнерами. В інкасовому дорученні і дорученні на відкриття акредитива необхідно вказати, що товарні документи будуть передані для імпортера лише за умови оплати чи акцепту виставленої тратти. У разі відмови від акцепту чи відмови від оплати акцептованої тратти держатель тратти повинен опротестувати тратту у неакцепті чи неплатежі через нотаріуса чи судовий орган. 
Вексель може бути виписаний у будь-якій валюті, проте здебільшого він виписується у валюті країни платежу. Разом з тим вексельні закони містять спеціальні пункти відносно оплати векселя, сума якого виражена в іноземній валюті (іноземній валюті для місця оплати векселя). 
Відповідно до Женевського закону, якщо вексель виписаний у валюті, яка не має обігу у місці платежу, то сума векселя може бути сплачена у місцевій валюті за курсом на день настання строку платежу. Однак може бути ситуація, коли держатель векселя обумовлює, що сума оплати обчислюватиметься за курсом, позначеним у векселі. 
Для визначення вартості іноземного векселя необхідно знати: 
суму векселя; 
строк векселя; 
день продажу векселя; 
курс векселя; 
облікову ставку за місцем платежу.

19. Використання векселів при інкасовій  формі розрахунків.

Розрахунки інкасо - передбачають, що продавець направляє до банку, в якому відкритий його рахунок, інкасове доручення у комплекті з обумовленим у контракті набором документів та доручає цьому банку-ремітенту здійснити з банком-кореспондентом, в якому є рахунок покупця (інкасуючим банком), платіж або акцепт векселів проти перерахованих у дорученні документів з умовою, що передача документів покупцю буде здійснена інкасуючим (представляючим) банком лише після згаданих платежу або акцепту.

Розрахунки  по інкасо здійснюється з наданням банківських гарантій платежу; у  разі використання векселів експортери наполягають на авалюванні векселя  банком імпортера або першокласним міжнародним банком.

При інкасовій та акредитивній формах розрахунків використання тратти повинно бути передбачено угодою між партнерами. В інкасовому дорученні і дорученні на відкриття акредитива необхідно вказати, що товарні документи будуть передані для імпортера лише за умови оплати чи акцепту виставленої тратти. У разі відмови від акцепту чи відмови від оплати акцептованої тратти держатель тратти повинен опротестувати тратту у неакцепті чи неплатежі через нотаріуса чи судовий орган. 
Вексель може бути виписаний у будь-якій валюті, проте здебільшого він виписується у валюті країни платежу. Разом з тим вексельні закони містять спеціальні пункти відносно оплати векселя, сума якого виражена в іноземній валюті (іноземній валюті для місця оплати векселя). 
Відповідно до Женевського закону, якщо вексель виписаний у валюті, яка не має обігу у місці платежу, то сума векселя може бути сплачена у місцевій валюті за курсом на день настання строку платежу. Однак може бути ситуація, коли держатель векселя обумовлює, що сума оплати обчислюватиметься за курсом, позначеним у векселі. 
Для визначення вартості іноземного векселя необхідно знати: 
суму векселя; 
строк векселя; 
день продажу векселя; 
курс векселя; 
облікову ставку за місцем платежу.  
20. Поняття інкасо. Уніфіковані правила по інкасо.

За порядком документообороту основними формами міжнародних розрахунків є документарне інкасо та акредитив.

Інкасо  міжнародне - банківська операція, яка означає доручення експортера свому банку отримати від імпортера суму платежу за контрактом проти передачі документів (фінансових, комерційних) і зарахувати ці кошти на рахунок експортера.

Зміст інкасової  операції полягає у тому, що експортер  дає доручення банку в своїй  країні (банку-ремітенту)  відправити платіжні документи у банк-імпортера (інкасуючому банку). Останній, у свою чергу, передає документи імпортеру, і згідно відповідними інструкціями отримує від імпортера оплату за пред'явленням, або акцепт, тратти, яку вписав експортер на ім'я імпортера. Акцепт припускає, що імпортер бере на себе зобов'язання здійснити платіж після завершення строку тратти. При цьому відповідальність банків за здійснення інкасових операцій обмежується лише пересиланням і передачею документів проти оплати чи акцепту і не гарантує платіж експортеру.

Інкасова форма розрахунків регулюється стандартними міжнародними правилами, які сформовані Міжнародною торговою палатою (МТП) у спеціальному документі - Уніфіковані правила для інкасо (УПІ). Практично всі банки світу, у тому числі банки України, дотримуються УПІ, зручних тим, що дають однакове тлумачення термінів і умов інкасових розрахунків. УПІ регулюють основні правила та обов'язки учасників інкасо. Правила визначають види інкасо, порядок подання документів до оплати або акцепту, повідомлення про здійснення платежу, акцепту та інші питання.

Залежно від  характеру документів, за якими здійснюється інкасова операція, УПІ визначають дві форми інкасо: чисте (просте) і документарне.

Чисте інкасо означає інкасацію (передачу) лише фінансових документів (векселі, чеки та інші).

Документарне інкасо - інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів без інкасації фінансових (платіжних) документів.

21. Механізм акцептно-рамбусної операції.

Акцептно-рамбурсний кредит ¾ особлива форма акцептного кредиту в розрахунках за експортно-імпортні операції, який надається експортеру банком-акцептантом проти виставлених документів при наявності гарантії банка-імпортера. Акцептантом може виступати банк експортера або банк третьої країни.

На відміну  від акцептного кредиту, коли банк-акцептант  здійснював 
непокрите трасирування переказного векселя (покриття надходило в банк 
напередодні строку платежу), то акцептно-рамбурсний кредит є різновидом покритого акредитиву і забезпечений товарними документами. 
       Отже, акцептно-рамбурсний кредит можна розглядати як гібридну 
(змішану) форму акредитиву і акцептного кредиту, яка базується на 
поєднанні банківського акцепту та відшкодування (рамбурсу) імпортером коштів банку-акцептанту. Суть такого кредиту полягає у тому, що банк імпортера в межах узгоджених лімітів кредитування виставляє безвідкличний акредитив на банк експортера (або інший банк), котрий бере на себе зобов'язання акцептувати тратту. Банківський акцепт дає векселедержателю право дисконтувати тратту, або зберегти її до настання терміну платежу. Тоді після відвантаження товару експортер скеровує переказний вексель і товарні документи до свого банку. Останній акцептує переказний вексель, здійснює його врахування (дисконтування), тобто виплачує експортерові вартість товарної поставки за відрахуванням дисконту та акцептної комісії. Потрібні кошти для рефінансування банк-акцептант може отримати через переврахування тратти на фінансовому ринку, або в інший спосіб - коли настає термін платежу за векселем векселедержатель пред’являє його до оплати банкові-акцептанту, який здійснює платіж за рахунок відшкодування (рамбурсу), отриманого від банку імпортера. Банк-акцептант списує суму платежу за векселем та комісії з кореспондентського рахунку банку-імпортера. У разі, коли банк-акцептант і банк імпортера не мають кореспондентських відносин, у здійсненні угоди може брати участь третя особа - банк комісіонер. При цьому банк-акцептант списує кошти з коррахунку комісіонера, а той дебетує коррахунок банку імпортера. В обох випадках імпортер вносить суму платежу у свій банк напередодні терміну оплати векселя.