Міжнародні Розрахунки і Валютні Операції

1. Сутність міжнародних розрахунків.

Міжнародні розрахунки охоплюють  торгівлю товарами і послугами, а  також некомерційні операції, кредити  і рух капіталів між країнами, у тому числі відносини, пов’язані  з інвестиціями і наданням економічної  допомоги країнам. Переважна частина всіх міжнародних розрахунків здійснюється в процесі опосередкування міжнародних торгівельних відносин.

Міжнародні розрахунки – регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, які виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

На стан міжнародних розрахунків  комплексно впливає багато факторів: економічні та політичні відносини  між країнами; позиція країни на товарних і грошових ринках; ступінь  використання і ефективність державних  заходів, щодо зовнішньоекономічного регулювання; валютне законодавство; міжнародні торгові правила та звичаї; відмінності в темпах інфляції в різних країнах; стан платіжних балансів; банківська практика; умови зовнішньоторговельних контрактів і кредитних угод; конвертованість валют.

Основними суб’єктами міжнародних розрахунків є експортери, імпортери та банки, що їх обслуговують. Вони вступають у певні відносини, пов’язані з рухом товарно-розпорядчих документів та операційним оформленням платежів. При цьому комерційні банки у міжнародних розрахунках виступають посередниками. Ступінь їх впливу в міжнародних розрахунках залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв’язків країни, купівельної спроможності її національної валюти, спеціалізації та універсалізації банків, їх фінансового становища, ділової репутації, мережі філіалів і кореспондентських відносин.

Розрахунки  здійснюються переважно безготівковим  способом через записи на міжбанківські  рахунки. Для здійснення розрахунків  банки використовують свої закордонні філії, відділення і кореспондентські відносини з іноземними банками, які супроводжуються відкриттям коррахунків “лоро” і “ностро”.

Кореспондентські  відносини між національними  банками здійснюються на основі контрактів, де визначаються умови і порядок  розрахунків, розмір комісійних, методи поповнення валютних коштів. Для своєчасного і раціонального здійснення міжнародних розрахунків банки відкривають і підтримують необхідні валютні позиції в різних валютах відповідно до структури та строків майбутніх платежів і проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів 
2. Міжбанківська система комунікацій СВІФТ.

Найбільш стандартизованою у міжнародній банківській справі є міжбанківська система комунікацій СВІФТ. Товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікації створено 1973р. у Брюсселі, об’єднує понад 3 тис. банків у 80 країнах. Кількість країн і банків – членів системи постійно збільшується. Щоденний обсяг передачі становить понад 1,7 млн. банківських повідомлень.

В Україні першими  учасниками СВІФТ стали понад 20 банків, у тому числі: Національний банк України, Укрсоцбанк, Промін вест банк, Укрексімбанк, Приватбанк, банк “Ажіо”, банк “Аваль” та інші.

“СВІФТ” є корпоративним товариством зі штаб-квартирою в Брюсселі (Бельгія). Товариство існує на кошти банків-учасників (за рахунок вступних внесків і щорічних платежів за повідомлення) і не має на меті отримати прибутку. Кредитовий залишок коштів за підсумками роботи за рік не розподіляється між членами СВІФТ, а спрямовується на розвиток і вдосконалення системи, фінансування діяльності товариства, збільшення резервного капіталу. Члени товариства водночас виступають власниками акцій, які розміщуються з урахуванням обсягу операцій, що здійснюються банком через мережу СВІФТ. Отже, чим більше повідомлень відправляє банк, тим більшу кількість акцій розподіляє йому Правління товариства.

Мета  товариства – забезпечення для всіх його членів використання та експлуатацію засобів, необхідних для швидкого і безпечного передання мережами телекомунікацій платіжних доручень як основи руху коштів на рахунках, а також інших банківських повідомлень.

Система СВІФТ пропонує членам і користувачам пакет унікальних можливостей:

1. підвищення ефективності роботи банків за рахунок використання стандартизації та сучасних способів передавання інформації, які сприяють розвитку автоматизації та раціоналізації  банківських процесів;
2. надійність передання інформації, яка забезпечується побудовою самої мережі спеціальним пристроєм передання й прийняття повідомлень, їх кодуванням;
3. скорочення операційних витрат порівняно з телексним зв’язком. Наприклад, вартість одного стандартного повідомлення (до 325 символів) не залежить від відстані. Повідомлення досягає свого адресата значно швидше, ніж телексне;
4. зручний прямий доступ банків-членів СВІФТ до своїх кореспондентів, відділень і філій у всьому світі;
5. використання стандартизованих повідомлень СВІФТ дає змогу подолати мовні бар’єри і звести до мінімуму відмінність у практиці здійснення міжнародних банківських операцій;
6. гарантування безпеки передання інформації, тобто захист від підробок, втрати інформації та обов’язкова відповідальність за всіма платіжними дорученнями і фінансовими повідомленнями.

Головним  досягненням СВІФТ є розробка і створення особливого формату  банківських повідомлень, з допомогою  яких різні установи здійснюють міжнародні розрахунки. Розрізняють три основні стандарти СВІФТ: інформаційні тексти (або типи повідомлення); адреса (або код-ідентифікатор у системі СВІФТ); код валюти і валютування.

3. Поточні валютні операції.

При розгляді прав резидентів і нерезидентів в операціях на валютному ринку України необхідно мати на увазі, що всі операції, пов'язані з рухом іноземної валюти, поділяються на два види — поточні та пов'язані з рухом капіталу. 
До поточних операцій належать: 
-               перекази в Україну або з України іноземної валюти для здійснення розрахунків без відстрочки платежу за експорт та імпорт товарів, робіт, послуг, а також розрахунків, пов'язаних з кредитуванням експортно-імпортних операцій, на термін, що не перевищує 180 днів; 
-                отримання і надання фінансових кредитів на термін, що не перевищує 180 днів; 
-                перекази в Україну та з України відсотків, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями, кредитами та іншими операціями, пов'язаними з рухом капіталу; 
-                перекази неторгового характеру в Україну та з України, включаючи перекази сум заробітної мати, пенсій, аліментів, спадщини, а також інші аналогічні операції. 
ВИДИ ВАЛЮТНИХ КУРСІВ  
Розрахунки за міжнародними операціями між безпосередніми учасниками здійснюються через банки, які розглядають валютні операції як один із способів отримання доходу. У зв'язку з цим при котируванні банки встановлюють два курси: 
курс покупця - курс, за яким банк купує валюту; 
курс продавця - курс, за яким банк продає валюту. 
Для покриття витрат з обслуговування операцій та отримання прибутку між цими курсами існує різниця, яка називається маржею. 
При укладанні угод купівлі-продажу на валютному ринку використовуються такі види курсів: 
Крос-курс - це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється з їх курсу щодо курсу третьої валюти. Часто виникають ситуації, коли невигідно або неможливо здійснювати пряму купівлю певної іноземної валюти. Тоді використовують крос-курс. 
Спот-курс - ціна одиниці іноземної валюти однієї країни, виражена в одиницях валюти іншої країни і встановлена на момент укладання угоди за умови обміну валютами банками-кореспондентами на другий робочий день із моменту укладання угоди. 
Форвард (терміновий курс) - ціна, за якою дана валюта продається або купується за умови передачі її на певну дату в майбутньому. Таким чином, при укладанні такого роду угод сторони намагаються передбачити рівень обмінного курсу. 
Якщо на дату угоди курс відрізнятиметься від передбаченого в договорі, то одна із сторін отримає додатковий прибуток віл курсової різниці, а друга зазнає збитків. 
Ф’ючерс - курс у майбутньому, тобто ціна, за якою через деякий час буде укладено угоду. Вона визначається в момент укладання контракту. 

4. Валютні операції, пов'язані з  рухом капіталу.

До валютних операцій, що пов'язані з рухом  капіталу, належать: 
-               прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний капітал підприємства з метою отримання доходу і прав на участь в Управлінні підприємством; 
-                портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів; 
-                переведення в оплату споруд та іншого нерухомого майна; 
-                надання і отримання відстрочки платежу за експортом ти імпортом на термін, що перевищує 180 днів, а також надання і отримання фінансових кредитів на такий же термін. 

ВИДИ ВАЛЮТНИХ УГОД 
Угода "своп" - це продаж валюти на умовах спот-курсу, але з одночасним укладанням оберненої форвардної угоди. Своп-угоди застосовуються для покриття валютного ризику, а також отримання прибутку в майбутньому. Своп-угоди розповсюджені не лише у валютній сфері. Вони широко застосовуються в кредитних операціях як страхування від підвищення або зниження відсоткових ставок. 
Форвардні угоди виникли як форма страхування при зовнішньоторговельних операціях. Якщо товар продається в кредит, то експортер, прагнучи зберегти вартість своєї валютної виручки, укладає термінову угоду на продаж валюти за сьогоднішнім курсом. Імпортер, купуючи товар у кредит і страхуючи себе від підвищення курсу валюти країни походження товару, може виступити як покупець цієї валюти за фіксованим на момент укладання термінової угоди курсом. 
Форвардні угоди укладають кредитори, що прагнуть застрахувати себе від можливого зниження курсу валюти, в якій надається позика. 
Ф'ючерсні угоди виникли у вигляді торгових договорів із погодженою ціною товарів та їх поставкою на певну дату. 
Крім вище перелічених, розрізняють такі види операцій, як валютний арбітраж та складний арбітраж. 
Валютний арбітраж - одночасна купівля та продаж іноземної валюти на різних ринках. Прибуток виникає як різниця в курсах на валютних ринках. 
Складний арбітраж передбачає роботу з низкою валют на різних ринках. 
Арбітражні операції завжди пов'язані з ризиком затримки моменту перепродажу і втрати очікуваного прибутку.

5. Міжнародні платежі пластиковими  картками.

Міжнародні  платіжні картки - це універсальний персоніфікований платіжний інструмент у вигляді пластикової картки, призначений для проведення розрахунково-піатіжних операцій та для отримання готівкових коштів.

За формою пластикова картка представляє пластину стандартних  розмірів (85,6мм. на 53,9мм. і 0,76мм.), виготовлену зі спеціальної пластмаси з магнітною смугою, на якій занесені певні дані, необхідні для ідентифікації особи-власника картки при її використанні в банківських автоматах та електронних терміналах торговельних закладів.

На картках  великих міжнародних карткових  асоціацій, наприклад Visa та Master Card магнітна смуга має кілька доріжок для фіксації необхідних відомостей у закодованій формі. На одній з доріжок записано персональний ідентифікаційний номер PIN (Personal Identification Number), який вводиться власником картки за допомогою спеціальної клавіатури при використанні ним банківських автоматів і терміналів POS. Набрані цифри порівнюються з PIN-кодом, записаним на магнітній смузі. Якщо вони не збігаються, власнику картки надають можливість повторити ще кілька спроб набору PIN-коду. Потім картка вилучається або повертається власнику (єврокарта).

Міжнародні  платіжні картки — це:

• можливість цілодобово отримувати готівку з власного карткового рахунку в будь-якій країні світу у валюті країни місцезнаходження держателя картки незалежно від валюти карткового рахунку. При цьому кошти конвертуються банківською установою по вигідному для держателя курсу;
• можливість сплачувати за товари та послуги в більш ніж 20 млн. торговельних організацій у всьому світі; використовувати свою картку для здійснення операцій Mail Order (оплата товарів, що замовлені по пошті), Phone Order (оплата товарів, що замовлені по телефону), Electron Order (оплата товарів / послуг, що замовлені через мережу Internet);
• гарантія збереження коштів - в разі втрати або крадіжки картки, при своєчасному повідомленні банку,  держатель втрачає лише пластикову    картку,    а    кошти    при    цьому    залишаються недоторканими. У держателя картки зникає потреба мати при собі готівку і не робить його об 'єктом, привабливим для злочинців;
• додаткові прибутки. Банк нараховує відсотки на щоденні залишки на картковому рахунку та зараховує їх на нього в останній день місяг/я, про що робиться відповідний запис в щомісячній виписці по рахунку, яка надається клієнтам.

Кредитна  картка - це  інструмент безготівкових розрахунків,  що дозволяє власнику отримувати кредит у межах відведеного ліміту при купівлі товарів або послуг та отриманні авансів готівковими  грішми, а також користуватись різноманітними пільгами, що визначені банком-емітентом або платіжною системою.

Дебетна картка. Дебетна картка є передплаченою карткою багатоцільового призначення. Основні відмінності дебетної картки:

• кожна дебетна картка мас свій рахунок в банкові-емітентові, на якому відображаються всі операції, котрі здійснюються за допомогою дебетової картки.
• дебетна картка розрахована на платежі середніми та великими сумами, тому частина платежів (великими сумами) може здійснюватись в режимі on-line. Це не виключає можливості використання картки для платежів дрібними сумами;
• при всіх операціях, як правило, використовуєтсья ПІН-код;
• по залишкам рахунків, як правило, нараховуються відсотки.
• для дебетної картки можна відмітити більш високу безпеку грошових коштів на картці для клієнта (що визвана застосуванням ПШ-кода), гарантію повернення коштів при її втраті або крадіжці (при дотриманні правил її використання). До недоліків слід віднести більш високу вартість однієї трансакції.