Міжнародні Розрахунки і Валютні Операції

-ринок покупця і ринок продавця;

-політичні та економічні відносини в обох країнах;

-торгові звичаї і валютні нормативні положення;

-можливість отримання кредиту і його ціна.

 

 

11. Базові умови поставки Інкотермс.

У світовій практиці існують стандартизовані умови поставки. Найчастіше використовують умови “Інкотермс”.

“Incoterms” – збірник міжнародних торговельних термінів комерційних угод, складений Міжнародною торговою палатою і виданий у Парижі.                                                                                                                                                                                                  Подані в ІНКОТЕРМС торгові терміни становлять універсальний набір умов, знання та застосування яких полегшує здійснення торгових операцій. Однак потрібно враховувати, що використання правил ІНКОТЕРМС має низку особливостей. По-перше, ІНКОТЕРМС не регулює наслідки, які може мати контракт щодо права дійсності на товар, і не містить засобів правового захисту у разі порушення контракту однією зі сторін. По-друге, тільки пряме посилання на застосування умов ІНКОТЕРМС у тексті контракту є підставою для тлумачення цього контракту відповідно до ІНКОТЕРМС. По-третє, при наявності у контракті посилання на умови ІНКОТЕРМС і водночас статей, які суперечать їм або обмежують їх, такі статті є превалюючими.                                                                                                                                      Вживаний при позначенні базисних умов термін "франко", як зазначалося раніше, походить від слова "вільно". Він означає, що покупець вільний від ризику і від усіх витрат на доставку товару до пункту, позначеного словом "франко". У контрактах після позначення базисної умови вказується назва географічного пункту. Цими пунктами можуть бути морський та річковий порти, залізничні станції, аеропорти, склади, місцеперебування продавців, покупців, вантажоодержувачів, бірж, аукціонів, прикордонні пункти, заводи - виробники продукції, будівельні площадки об'єктів.

Залежно від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зобов'язань щодо поставки товару та відповідальності за ризик пошкодження чи втрати вантажу і пов'язаних з цим витрат, усі умови ІНКОТЕРМС можна поділити на чотири групи: група Е, група F, група С і група D.

Група Е регламентує зобов'язання продавця та покупця при здійсненні поставки тільки на умові франко-завод. За цієї умови зобов'язання покупця вважаються виконаними після того, як він надав товар покупцеві на своєму підприємстві. Продавець не відповідає за вантаження товару на поданий покупцем транспортний засіб чи очистку товару від мита на експорт^*7, якщо не обумовлено інше. Покупець бере на себе всі витрати та ризик, пов'язані з перевезенням товару з підприємства продавця до місця призначення. Ця умова передбачає мінімальні зобов'язання для продавця.Група F містить умови:франко-перевізник - FCA;франко — вздовж борту судна — FAS;франко — борт судна — FOB.                                          Група С включає такі умови: вартість і фрахт — CAF; вартість, страхування і фрахт — CIF; доставка оплачена до... — СРТ; доставка та страхування оплачені до... — СІР.                                        За цими умовами продавець самостійно укладає договір перевезення, оплачує перевезення до вказаного у контракті місця прийому товару покупцем, а також повідомляє покупця про деталі відправлення та очікуваний час прибуття вантажу в узгоджене місце прийняття товару. При морських перевезеннях, коли товар перебуває в дорозі тривалий час, повідомлення покупця робить капітан корабля згідно з умовами договору перевезення.                                          Загалом умови групи D є найпривабливішими для покупця, оскільки продавець зобов'язаний доставити товар у вказане місце, беручи на себе всі витрати та ризик щодо доставки товару. Тому контракт на умовах D належить до групи "контрактів доставки", тоді як контракти на умовах С називаються "відвантажувальними контрактами".                                                                 

 

 

 

12. Товаророзпорядча документація.

Склад товарораспорядительной документації є обов'язковою частиною транспортних умов контракту. Експедиторам продавця і покупця, агентам перевізників у ході виконання транспортно-експідіціонних операцій може знадобитися наявність ряду документів, пов'язаних з виконанням конкретного торгового контракту.Зобов'язання подання сторонами таких документів агентам та експедиторам має бути обумовлено в контракті купівлі-продажу, в тому числі:

• Рахунки-фактури що виписуються продавцем на ім'я покупця, в яких вказується ціна за одиницю товару та загальна сума рахунку або належного платежу; базисні умови поставки товару, відомості про оплату вартості перевезення; відомості про страхування, номер відвантажувального документа;
• Відвантажувальної специфікації, документа, що містить узгоджений сторонами перелік всіх видів і сортів (асортимент) товарів, які входять у цю партію, з зазначенням характеристики місця, кількості і роду кожного товару (списку товарів, відправлених за одним транспортним документом);
• Пакувального листа - переліку предметів, що входять в одне вантажне місць, який необхідний тоді, коли в одній упаковці міститися різні за асортиментом товари; пакувальний лист підписується пакувальником і вкладається в кожне вантажне місце;
• Сертифікату якості і сертифіката відповідності, що засвідчує якість товару, що поставляється, його відповідність стандарту; він видається зазвичай підприємством-виробником товару, експортером або нейтральною стороною
• Дозволи на відвантаження - інструкції представника покупця (приймальника) за спецукладке і транспортування товару в певну країну (для небезпечних, рефріжіраторних або цінних вантажів);
• Сертифіката про походження товару  або сертифікат «походження» - документ, що підтверджує країну походження або вивезення товару; видається торговельною палатою або іншим аналогічним установою країни походження товару і є необхідним у міжнародній торгівлі. Його надання потрібно у випадках, передбачених законодавством країни ввезення чи міжнародними договорами для застосування до товарів пільгового режиму або режиму найбільшого сприяння щодо митного оподаткування 
• Консульського рахунок-фактури. Деякі країни Південної Америки вимагають, щоб імпортні вантажі супроводжувалися рахунком-фактурою, який складається експортером товару, - консульської фактурою. Відомості, що містяться в ній, служать для призначення імпортного мита.  Сертифікат навантаження вантажу - видається після закінчення навантаження вантажовідправнику або третій особі на підтвердження навантаження певної партії вантажу (як правило, в збірному контейнері);
• Делівері нот (delivery note) - накладна, що додається до коносаменту, в якій на додаток до відомостей про вантаж, що міститься в коносаменті, міститься додаткова інформація про вантаж .

 

 

 

13. Авансові розрахунки.

Авансовий платіж. Найбільш безпечний спосіб платежу для експортера - отримання повної оплати авансом перед відвантаженням товару. В цьому випадку експортер уникає ризику відмови іноземного покупця від оплати товарів, які вже доставлені або ще тільки будуть відвантажуватися.

Авансовий платіж означає також, що експортер, не надаючи  покупцеві ніякого кредиту, не повинен сам фінансувати цей продаж на певний період і тому не повинен вкладати грошові кошти в оборотний капітал для експортної торгівлі.

Якщо платіж здійснюється авансом, експортер повинен  бути впевненим, що грошові кошти  виплачені до відвантаження. Особливі перестороги йому слід задіяти в тому випадку, коли чек, тратта чи інше платіжне доручення повинно бути оплачено не в країні експортера. Банк експортера в цій ситуації стане наголошувати на тому, щоб взяти на облік чек і т.д. з правом обороту (регресу), тобто якщо іноземний покупець відмовиться оплатити цей чек або не зможе оплатити його в зв'язку з відсутністю на рахунку необхідних грошових коштів, банк виставить чек на оплату або проведе інкасо для одержання коштів з-за кордону.

Авансовий платіж забезпечує експортеру практично повну безпеку. Одночасно він є, очевидно, небезпечним для імпортера, оскільки може з'явитися ризик невиконання зобов'язань постачальником. Крім того, авансовий платіж, по суті, є завуальованою формою фінансування імпортером свого контрагента.

 

14. Розрахунки між сторонами за  відкритим рахунком.

Платіж  на відкритий рахунок. Сутність цієї форми розрахунків полягає в тому, що згідно контракту, поставка товарів на експорт здійснюється за умов наступної оплати і зарахування заборгованості на відкритий рахунок.

Для проведення платежів на відкритий рахунок, контрагенти  за домовленістю відкривають один одному балансові рахунки, на яких обліковуються  суми поточної заборгованості. Після  відвантаження товару і відправлення товаророзпорядчих документів на адресу імпортера, експортер записує суму вартості поставки в дебет відкритого на покупця рахунку, а імпортер робить аналогічний запис у кредит рахунку експортера. Після оплати товару (шляхом банківського переказу, чека, векселя) контрагенти проводять на рахунках компенсуючі записи.

У міжнародній  торгівлі платежі на відкритий рахунок  ефективно застосовують між компаніями, що знаходяться в тривалих ділових  взаємовідносинах і при регулярних поставках, зокрема: між материнською компанією і її дочірніми структурами і філіями; з посередницькими фірмами, що здійснюють консигнаційні операції тощо. Для прикладу, платежі на відкритий рахунок є нормою в торгівлі між Великобританією і країнами ЄС, а також між країнами ЄС.

Особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух товарів випереджає рух валютних коштів. Такі розрахунки, що відірвані від товарних поставок, необхідно розглядати як одну із форм комерційного кредиту. Причому експортер однобічно кредитує імпортера, не маючи ніякої гаранти, що імпортер погасить свій борг у визначений термін платежу. При взаємних (зустрічних поставках) з наступними платежами на відкритий рахунок має місце взаємне кредитування.

Другою особливістю  цієї форми розрахунків є те, що товаророзпорядчі документи надходять  прямо на адресу імпортера, минаючи банки, у зв'язку з чим весь контроль за своєчасністю платежів покладається на контрагентів угоди, передусім на експортера.

Порядок погашення  заборгованості за відкритим рахунком залежить від угоди  між  контрагентами.  При   регулярних  поставках  розрахунки  між контрагентами здійснюються переважно на умовах періодичних платежів у визначені терміни (зазвичай щомісяця, що квартально, за півріччя). При взаємних (зустрічних) поставках можливий залік взаємних вимог на безвалютній основі.

Розрахунки  за відкритим рахунком найбільш вигідні  імпортеру, оскільки він здійснює оплату після отримання товару (продаж в  кредит) і тим самим захищає  себе від ризику непоставки товару. Однак невиконання зобов'язань імпортером тягне за собою призупинення експортером поставок товарів.

Для експортера ця форма розрахунків найменш  вигідна і досить ризикова, оскільки немає надійної гарантії своєчасного  платежу, уповільнюється оборотність  капіталу, іммобілізація активів, що інколи викликає необхідність у рефінансуванні за рахунок банківського кредиту. Експортеру вигідна ця форма розрахунків лише при взаємному постачанні товарів, коли контрагенти поперемінно виступають у ролі продавця і покупця.

1 Ілатежі на  відкритий рахунок - найдешевша  форма міжнародних розрахунків, яка характеризується відносною доступністю і простотою виконання. Цим пояснюється її популярність при розрахунках між країнами ЄС. Навіть експортери визнали зручність торгівлі на умовах відкритого рахунку, особливо при тривалих бізнесових стосунках і поставках товарів дрібними партіями. Надійність платежу за відкритим рахунком, зазвичай, забезпечуються платіжними гарантіями першокласних банків.

 

15. Використання банківських переказів.  Механізм здійснення.

Банківський переказ (Payment Order) - доручення одного банку іншому (банкові-кореспонденту) виплатити бенефіціару певну суму валюти. Банківські перекази здійснюються у безготівковій формі, через інкасацію платіжного доручення, яке банк-платника адресує іноземному банкові-кореспонденту, щоб той зарахував кошти бенефіціару. При цьому комерційні та товаророзпорядчі документи направляються від експортера до імпортера безпосередньо, минаючи банки.

Основою банківського переказу є заява на переказ, яка  містить інструкції для банку  щодо умов виплати валюти переказоодержувачу (бенефіціару). На підставі цієї заяви банк складає платіжне доручення іноземному банку. Банки приймають платіжні доручення тільки за наявності валютних коштів на рахунках платників.

У формі банківського переказу здійснюються авансові платежі, оплата товарів після їхнього отримання (оплата за фактом), оплата векселів за придбані в кредит товарів погашення заборгованості, та інші платежі у межах залишку коштів на валютному рахунку клієнта.

При розрахунку банківськими переказами значно скорочується час документообігу операції (рис.5.1).

У цій формі розрахунків приймають участь:

S  переказодавець - платник, боржник;

S  переказоотршлувач - одержувач коштів, бенефіціар;

S  банк імпортера - банк, який виписує (приймає) платіжне доручення;

S  банк експортера - банк, який виконує платіжне доручення.

 

16. Чекова форма розрахунків.

Чек (англ. check) - грошовий документ, то містить наказ власника рахунку (чекодавця) банку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред'явникові (чекодержателеві).

У міжнародній  практиці застосовують такі види чеків: фірмові та банківські. Особливими видами чеків є дорожні (туристичні) та еврочекії.

Фірмовий (комерційний) чек - документ виписаний в національній чи іноземній ваіюті на пред'явника (одержувача), і виставляється фірмою (чекодавцем) на свій банк. Оплата за ним здійснюється за рахунок коштів чекодавця.

Банківський чек - чек, виписаний банком на інший банк-кореспондент.

У тексті таких  чеків відсутні найменування фірми-чекодавця, ним виступає банк-боржника. Оплату за цими чеками здійснюють за кошти банку чекодавця на його рахунку в банку-кореспондентові за кордоном. У міжнародному платіжному обігу найчастіше використовують банківські ордерні чеки.

Єврочеки (eurochegue) - стандартизовані чеки, які випускають банки -члени Європейської банківської системи "Єврочеки" разом із спеціальною гарантійною карткою.

Єврочеки видаються  їх власнику без попереднього грошового  внеску і оплачуються за рахунок  банківського кредиту строком до одного місяця. Оплачений чек повинен повернутися в банк, що його видав, протягом 20 днів з дня оплати. Єврочеки оплачуються лише при пред'явленні їх власником єврочекової картки..

Особливість єврочеку полягає в тому, що його можна виписувати у валюті країни перебування. Чек приймається для оплати за товари тисячами роздрібних торговельних установ в 40 країнах Європи та Північної Америки.