Місцеві фінанси

Зрозуміло, що без активної позиції та обов'язкової участі в  цій роботі громадських організацій, політичних партій, без використання досвіду розвинутих демократичних  країн, вирішити ці проблеми в Україні  буде важко. Але розпочинати роботу в цьому напрямку потрібно вже зараз.

Перший досвід виконання  цієї масштабної роботи, мабуть, доцільно отримати в рамках виконання відповідних  пілотних проектів, в реалізації яких, нарешті, зобов'язана взяти участь і держава як партнер. Саме такий підхід допоможе кваліфіковано вирішити двоєдину проблему:

- забезпечити ефективну  систему публічної влади на  базовому рівні через оптимальну  організацію системи спроможних  громад та їх органів місцевого  самоврядування,- а також через  систему базових АТО, які разом будуть гарантувати вирішення всіх питань місцевого та державного рівня в інтересах як громад та її членів, так і всього суспільства.

Забезпечити ефективну  систему публічної влади на базовому рівні можливо за умови існування  прозорої та простої системи оцінки її діяльності як з боку громадськості, так і з боку державних органів. І, звичайно, потрібно пам'ятати про те, що занадто різкі зміни в сучасній конфігурації адміністративно-територіальної мережі може викликати саботаж адміністративного апарату.

В умовах підвищення значення регіонів для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку держави зростає необхідність удосконалення адміністративно-територіального устрою України. Відповідно до Конституції, Україна є унітарною державою. Систему її адміністративно-територіального устрою складають Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До областей прирівнюються два міста зі спеціальним статусом - Київ та Севастополь. Адміністративно-територіальний устрій України, що зберігся ще з радянських часів, не забезпечує ресурсів для розвитку громад як низових одиниць місцевого самоврядування (особливо сільських і малих міст). Його побудова залишила поза увагою і вплив кількості жителів громад, і їх демографічний склад на виникнення кількості та видів потреб у соціальних благах.

Українським парламентом 15 липня 1997 р. ратифіковано Європейську хартію про місцеве самоврядування. Цим наша держава взяла на себе зобов’язання гарантувати політичну, адміністративну та фінансову автономію місцевих органів влади. Реальну бюджетно-податкову децентралізацію та фінансову спроможність органів місцевого самоврядування не можливо забезпечити без здійснення реформи адміністративно-територіального устрою. Обговорення питань реформи адміністративно-територіального устрою України розпочалося ще з початку 90 -х років.

Адміністративно-територіальна  реформа - зміна передумов організації  територіального устрою, статусу існуючих та впровадження нових рівнів адміністративно-територіальних одиниць, покращення умов надання суспільних послуг (громадських, адміністративних) органами державної влади та місцевого самоврядування. Втілення у життя положень адміністративно-територіального устрою спричинить подолання диспропорцій між регіонами та між районами у межах регіону, нелогічність та непрозорість меж адміністративно-територіальних одиниць, забезпечить умови для їх класифікації відповідно до європейських стандартів.

За європейським досвідом, оптимальна чисельність базової ланки місцевого самоврядування становить від 4 тис. до 5 тис. мешканців. У реальних соціально-економічних умовах України це може бути близько 7 тис. Саме на таку кількість громадян – споживачів послуг – слід орієнтуватися, утворюючи установи, які надають такі послуги [1, С. 50].

Об’єднання дрібних населених пунктів повинне покращувати умови життя громадян новоствореної адміністративно-територіальної одиниці. Об’єднання сіл тоді виправдає себе, коли новостворені муніципальні органи будуть мати більші можливості для самофінансування. Тому початкове фінансове сприяння держави у цьому питанні є вкрай важливим.

Потрібно забезпечити комплексність проведення реформи місцевого самоврядування. Це означає, що адміністративно-територіальний переустрій має відбуватися одночасно з податковою і бюджетною реформами [5, С. 53].

Бюджетна реформа повинна  доповнювати адміністративно-територіальну, темпи її здійснення залежать від швидкості утворення повноцінних адміністративно-територіальних одиниць.

Тобто, реформа адміністративно-територіального устрою сприятиме перетворенню органів місцевого самоврядування із одержувачів трансфертів центрального уряду на рушійну силу регіонального розвитку. Нові, укрупнені органи місцевого самоврядування будуть сильнішими в організаційному та фінансовому відношенні. Розрахунки необхідних трансфертів повинні проводитися виключно на центральному рівні без використання проміжних рівнів влади. Укрупнення органів місцевого самоврядування необхідно проводити шляхом фінансового стимулювання урядом (субвенціями чи дотаціями) об’єднання низових адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до інформації Міністерства фінансів України, основні завдання реформи адміністративно-територіального устрою наступні: “законодавче визначення поняття та засад адміністративно-територіального устрою України, правового статусу і рівнів адміністративно-територіальних одиниць, порядку вирішення органами державної влади та органами місцевого самоврядування питань територіального устрою, встановлення критеріїв утворення, оптимізація класифікації, чітке визначення меж адміністративно-територіальних одиниць, децентралізація владних повноважень, визначення чіткої схеми розподілу повноважень між органами влади на територіальному рівні, вдосконалення бюджетних відносин та податкової системи, вироблення більш раціональних механізмів перерозподілу фінансів тощо” [6].

Згідно з Концепцією адміністративної реформи в Україні “система фінансового вирівнювання базуватиметься на об'єктивних критеріях та відповідній правовій базі. Основними складниками такої системи мають стати: державні мінімальні соціальні стандарти, метою впровадження яких є поступове вирівнювання обсягу і якості надання державних та громадських послуг у межах всієї території держави, податкоспроможність територіальних громад, середня податкоспроможність територіальної громади, власні та закріплені доходи, фонди фінансового вирівнювання, трансферти” [3].

Таким чином, обсяг політичної незалежності і фінансової забезпеченості адміністративно-територіальних одиниць  прямо пропорційний до стабільності та незалежності всієї держави. Реформування адміністративно-територіального устрою країни має за мету створення економічних, правових та організаційних передумов формування спроможних територіальних громад, що ефективно та в повному обсязі виконуватимуть завдання і функції місцевого самоврядування, використовуючи для цих потреб власну фінансово-матеріальну ресурсну потужність. Можливість зриву реформи адміністративно-територіального устрою провокується зацікавленими сторонами, які або не розуміють необхідності її проведення, або не причетні до її розробок. Для того, щоб населення підтримало реформу, необхідно провести роз’яснювальну роботу щодо кола проблем, які вирішаться завдяки пропонованим змінам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

19. Європейська хартія міст

Європейська хартія місцевого самоврядування сьогодні є основним міжнародно-правовим документом для країн-членів Ради Європи, який містить стандарти щодо організації управління на місцях на засадах місцевого самоврядування, що є обов’язковими для держав-членів Ради Європи. Цей документ прийнято на засідання Ради Європи 15 жовтня 1985 року.

Європейська Хартія місцевого самоврядування складається з преамбули та трьох частин. В преамбулі викладена мета держав-членів Ради Європи, які підписали Хартію та основні принципи, на яких вона базується.

В першій частині Хартії сформульовані загальні положення, які вказують на необхідність конституційних і правових основ місцевого самоврядування, в них формулюються принципи, що визначають характер та обсяг компетенції місцевого самоврядування, захист кордонів самоврядних територій, забезпечення організаційної автономії місцевої влади. У другій частині Хартії викладені положення, що стосуються кола зобов’язань, які учасники можуть взяти на себе. У третій частині містяться норми процесуального характеру – підписання, ратифікація, набуття чинності Хартією, її денонсація.

Європейська Хартія місцевого  самоврядування є першим багатостороннім  правовим документом, який визначає і  захищає принципи місцевої автономії – однієї з підвалин демократії.

Від імені України  Європейську Хартію місцевого самоврядування було підписано 6 листопада 1996 року в м. Страсбурзі, а Верховна Рада ратифікувала її 15 липня 1997 року. Відповідно до ст. 9 Конституції України після ратифікації Європейська Хартія місцевого самоврядування стала частиною українського законодавства.

 

 

 

 

 

Задача22

Оскільки, доходи місцевого бюджету , які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів:

• Ринковий збір;
• Плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності;
• Надходження адміністративних штрафів, що накладаються адміністративними комісіями,
• Плата за державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності.

Отже, Σ = 5230+820+210+180=6440тис.грн.

Доходи місцевого бюджету , які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів:

• Податок на промисел, що зараховується до місцевого бюджету;
• Плата за забруднення навколишнього природного середовища в частині, що зараховується до відповідного бюджету;
• Плата за оренду майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності.

Отже, Σ = 2420+80+1120=3620тис.грн.

Відповідь: доходи місцевого бюджету, які враховуються 6440тис.грн.; доходи місцевого бюджету, які не враховуються 3620тис.грн.

 

 

Задача 50

Оскільки, до неподаткових надходжень бюджету м. Киева належать:

• доходи від власності та підприємницької діяльності;
• штрафи та фінансові санкції.

Отже, Σ = 7998,2+34989+960 = 43947,2тис.грн

Відповідь: сума неподаткових надходжень серед доходів бюджету становить  43947,2тис.грн

 

 

Список використаної літератури

1. Бюджетна система: Навч.-методичний посібник для самост. вивч. дисп. / В.М. Опарін, В.І. Малько, С.Я. Кондратюк - К.: КНЭУ, 2000. - 206 с.

2. Бюджетний Кодекс України. - 27.07.2001 р.

3. Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 р. №56-93 // Голос України.- 1993.- 11 червня.

4. Закон України "Про місцеві  податки і збори" .

5. Закон України "Про систему оподаткування", прийнятий Верховною Радою України 25.06.91 р. за №96/91-ВР// Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №27. - С. 12-17 .

6. Кириленко О.П. Фінанси: Навч. посібник для студентів екон. спец, вищих навч. закладів та слухачів ін-тів післядипломної освіти. - 2-е вид., перероб. i доп.- Тернопіль: Економічна думка. - 1998. - 163 с.

7. Місцеві бюджети, податки і  збори (закон, практика, проблеми). - К.: Парламентське вид-во, 2000. - 232 с.

8. Фінанси: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисциплвни / О.Р. Романенко, С.Я. Огородник, М.Я. Зязюн. - К.: КНЕУ, 1999. - 107 с.