Місцеві фінанси зарубіжних країн

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Важливою ланкою на шляху впровадження європейських стандартів місцевого самоврядування в Україні, його фінансово-економічних основ стало приєднання України до Європейської Хартії місцевого самоврядування [3], яка була ухвалена країнами-членами Ради Європи в жовтні 1985 року.

Європейська Хартія місцевого самоврядування визначила принципові засади організації  фінансів місцевого самоврядування. Її впровадження означає докорінну  зміну організації всієї фінансової системи країни, перегляд існуючої моделі організації державної влади і місцевого самоврядування, докорінну демократизацію суспільного життя. Враховуючи це, впровадження системи місцевого фінансування та міжнародних стандартів організації місцевих фінансів для кожної з держав, що ратифікувала Хартію, є досить складним процесом [5].

Радою Європи більше ніж у 30 країнах, які ратифікували Хартію, було проведено  аналіз, який засвідчив, що не лише Україна, а й інші держави не завжди дотримуються принципів Хартії і мають труднощі щодо впровадження міжнародних стандартів організації місцевих фінансів. Але ці труднощі не знімають відповідальності за реалізацію міжнародних зобов'язань з України та інших країн.

В сучасних умовах економічний зміст  бюджету та його ланок розкривається в процесах формування та розподілу грошових ресурсів, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління. Залежно від організації бюджетного процесу відбувається формування фондів споживання та нагромадження, а також визначається роль бюджету в управлінні економікою.

Важливим є постійне удосконалення  системи мобілізації доходів  бюджету. При цьому аналіз світового  досвіду формування місцевих бюджетів дасть можливість запропонувати  вже перевіренні пропозицій щодо реформування системи бюджетних відносин

Щодо формування місцевих бюджетів зарубіжних країн, то в більшості  з них, вони формуються за рахунок  наступних джерел: місцевих податків, доходів від підприємницької  діяльності, державних трансфертів, позик тощо. Крім того, важливу роль відіграють доходи від підприємств та власності місцевих органів, від комунальних послуг та грошових платежів.

Як правило, в процесі формування місцевих бюджетів зарубіжних країн  місцеві органи, в більшості з  них, не володіють достатніми фінансовими ресурсами для організації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні. Це обумовлено високим рівнем концентрації фінансових ресурсів у центральних бюджетах, що знижує значення місцевих бюджетів у вирішенні важливих для населення завдань.

Питання, пов'язані зі становленням і розвитком місцевих фінансів в  Україні, досліджували відомі вітчизняні вчені-економісти, зокрема: В. Андрущенко, О.Василик, О. Кириленко, В.Кравченко, І.Луніна, Слухай, В. Суторміна, В. Федосов, С.Юрій та ін.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження є особливості формування місцевих бюджетів.

Предметом дослідження курсової роботи є зарубіжний досвід організації місцевих фінансів.

Метою курсової роботи є дослідження зарубіжного досвіду організації місцевих фінансів.

В роботі використовуються наступні методи: історичний, аналітичний, раціональний, формально-логічний, порівняльно-правовий, системно-структурний.

Розділ 1. Загальна характеристика та принципи організації місцевих фінансів

1.1. Сутність та роль місцевих  фінансів

Місцеві фінанси займають важливе  місце у фінансовій системі країни поряд з державними фінансами, фінансами  суб'єктів господарювання і фінансами  домогосподарств. Головною передумовою існування місцевих фінансів як окремої і специфічної ланки фінансової системи країни є конституційне закріплення інституту місцевого самоврядування – права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення відповідно до чинного законодавства. Повноцінне функціонування місцевого самоврядування потребує розмежування завдань, повноважень і відповідальності між державою в особі її владних структур і органами місцевого самоврядування. Таке розмежування передбачає відповідний поділ джерел і забезпечення адекватними обсягами фінансових ресурсів, які надходять у розпорядження органів державної і місцевої влади [35].

Місцеві фінанси як економічна категорія  – система економічних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них завдань. Таким чином, у запропонованому визначенні можна виділити такі характерні особливості:

1. зв'язок із більш загальною і вихідною категорією – фінансами, яка, як зазначалося у попередніх розділах, є системою економічних відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту;
2. у процесі здійснення цих відносин відбуваються формування, розподіл і використання централізованих фінансових ресурсів, які головним чином функціонують у фондовій формі;
3. цільова підпорядкованість цієї системи відносин – це забезпечення органів місцевого самоврядування фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на них функцій і завдань [35].

Проте правильність такого визначення потребує свого практичного підтвердження, а саме з'ясування таких питань: наскільки  незалежні органи місцевого самоврядування від центральної влади, чи володіють  вони достатніми фінансовими ресурсами  для виконання своїх завдань, чи можуть вони самостійно ними розпоряджатися.

У сучасній науковій літературі України  та країн пострадянського простору місцеві фінанси досліджуються  в контексті функцій, завдань  і ролі органів місцевого самоврядування. У зв'язку з цим важливими є питання про розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування; обґрунтування доцільності надання окремих державних повноважень органам місцевого самоврядування і гарантування відповідного фінансового забезпечення їх виконання; окреслення складу і визначення обсягів фінансових ресурсів, які надходять у розпорядження органів місцевого самоврядування; забезпечення самостійності й ефективності у їхньому використанні; державна фінансова підтримка місцевої влади.

Зміст місцевих фінансів як системи економічних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них завдань, детальніше виявляється у функціях, які вони виконують. Як відомо, функції – вияв суті кожної економічної категорії. Говорячи про функції, тим самим розкривається призначення і роль певної категорії.

Оскільки місцеві фінанси не можна розглядати відокремлено від  фінансів загалом, а місцеві фінанси  виступають як складова фінансової системи країни, то функції фінансів і місцевих фінансів тісно пов'язані між собою, а призначення останніх зумовлено сутністю, функціями і роллю фінансів як однієї з найважливіших економічної категорії ринкового господарства. Місцевим фінансам притаманні такі функції: розподільна, контрольна та стимулююча [35].

Розподільна функція місцевих фінансів виявляється у порядку формування доходів і видатків місцевих бюджетів, цільових фондів органів місцевого  самоврядування, за допомогою яких проходить складний процес забезпечення їх фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на місцеве самоврядування завдань. Кошти, що акумулюються у місцевих бюджетах і цільових фондах, розподіляються і використовуються на задоволення різноманітних місцевих потреб. Крім того, через систему міжбюджетних відносин фінансові ресурси, зосереджені на загальнодержавному, обласному і районному рівні, перерозподіляються між окремими адміністративно-територіальними одиницями з метою проведення фінансового вирівнювання [35].

Контрольна функція місцевих фінансів реалізується, зокрема, в діяльності органів місцевого самоврядування при складанні проектів місцевих бюджетів, їх розгляді і затвердженні, а також виконанні і складанні  звіту про виконання місцевих бюджетів. Сфера дії контрольної функції не обмежується місцевими бюджетами, а включає інші фонди грошових коштів та загалом усі фінансові ресурси та майно, які знаходяться у розпорядженні місцевого самоврядування. Контрольна функція місцевих фінансів спрямована на забезпечення передбачених пропорцій розподілу і перерозподілу фінансових засобів, їх цільове та економне використання.

Стимулююча функція місцевих фінансів полягає у створенні таких  умов, за яких органи місцевого самоврядування стають безпосередньо зацікавленими у збільшенні обсягів доходів бюджетів, додатковому залученні надходжень як загальнодержавних, так і місцевих податків і зборів, пошуку альтернативних джерел доходів, ефективному використанні фінансових ресурсів, які надходять у їх розпорядження. Реальним втіленням стимулюючої функції є чинний порядок формування власних доходів місцевих бюджетів, заохочення перевиконання запланованих показників надходжень загальнодержавних податків і зборів, самостійність у використанні додатково залучених коштів та ін.

Аналіз чинної законодавчої бази, яка регламентує функціонування місцевого самоврядування в Україні, дає можливість виділити такі основні  принципи організації місцевих фінансів, що передбачають:

• обов'язкове розмежування функцій і повноважень між державною владою та місцевим самоврядуванням;
• чіткий поділ доходних джерел, а також видатків між державним і місцевими бюджетами;
• надання відповідних власних доходів місцевому самоврядуванню;
• самостійність у формуванні та використанні фінансових ресурсів;
• державну фінансову підтримку несамодостатніх територіальних громад, проведення фінансового вирівнювання;
• стимулювання збільшення доходів як державного, так і місцевих бюджетів;
• раціональне та економне використання матеріальних і фінансових ресурсів;
• здійснення постійного контролю за використанням наявних ресурсів;
• гласність та відкритість у формуванні та використанні фінансових ресурсів місцевого самоврядування;
• залучення широких верств громадськості до прийняття рішень щодо формування та використання фінансових ресурсів [35].

Таким чином, головним призначенням місцевих фінансів є забезпечення фінансовими  ресурсами діяльності органів місцевого  самоврядування, пов'язаної зі здійсненням  ними своїх функцій і повноважень; найбільш повне задоволення потреб населення територіальних громад та якісне надання локальних суспільних послуг; формування стимулюючого механізму щодо раціонального використання наявних матеріальних і фінансових ресурсів, пошуку додаткових джерел доходів.

Місцеві фінанси взаємодіють зі всіма іншими ланками і суб'єктами фінансової системи країни в процесі розподілу і перерозподілу валового національного продукту. Найбільш тісний взаємозв'язок спостерігається з державними фінансами, а в їх складі – з державним бюджетом, оскільки він є основним джерелом, з якого надається фінансова допомога місцевим бюджетам у випадках, коли заплановані видатки перевищують доходи, що надходять у розпорядження органів місцевого самоврядування. Крім того, згідно з чинним законодавством місцеві бюджети значною мірою формуються за рахунок загальнодержавних податків і зборів, які повністю або частково зараховуються до їх дохідної частини.

Населення адміністративно-територіальних одиниць, суб'єкти господарювання всіх форм власності, що там діють, виступають платниками податків та інших обов'язкових платежів, які також формують дохідну базу місцевих бюджетів. За рахунок видатків з місцевих бюджетів проводиться фінансування місцевого господарства, утримуються соціально-культурні заклади та органи управління, які надають громадянам локальні суспільні послуги [35].

Місцеві фінанси в межах фінансової системи взаємодіють з фінансовим, у тому числі фондовим ринком, –  при здійсненні органами місцевого  самоврядування місцевих запозичень, а саме у процесі випуску, розміщення, обслуговування та погашення місцевих позик. На етапі становлення і розвитку ринкових відносин така діяльність органів місцевого самоврядування набуває все більшого поширення.

1.2. Основні принципи організації  фінансових ресурсів органів  місцевого самоврядування зарубіжних країн

Визначення основних принципів  системи формування доходів місцевих бюджетів відповідно до Європейської Хартії місцевого самоврядування є  важливим з погляду механізму  функціонування її складових. Зокрема:

• органи місцевого самоврядування мають право в рамках національної економічної політики на власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень;
• відповідність обсягу фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування їхнім функціям, передбаченим конституцією або законом;
• частина фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування формується за рахунок місцевих податків і зборів, розмір яких встановлюється законодавчо;
• фінансові системи мають достатньо диверсифікований і підвищувальний характер та повинні забезпечувати можливість проводити наявні ресурси відповідно до реального зростання вартості виконання завдань органами місцевого самоврядування;
• запровадження процедур усунення фінансових диспропорцій або запровадження аналогічних заходів;
• органи місцевого самоврядування інформуються відповідним чином про порядок виділення їм перерозподілених ресурсів;
• надання дотації не скасовує основоположну свободу органів місцевого самоврядування на здійснення політики в межах власної компетенції;
• органи місцевого самоврядування законодавчо наділені повноваженнями щодо доступу до національного ринку капіталу [4].