Місцеві бюджети-фінансова основа місцевого самоврядування

Концепція розбудови фінансової системи України  грунтується на засадах:

• переосмислення економічної суті процесів формування та напрямків спрямування фінансових ресурсів країни в умовах ринкової економіки;
• включення до її складу сукупності елементів, які пов’язані з проведенням законодавчо забезпеченої фінансової політики держави.
• використання системного підходу, що дає змогу розглядати склад фінансової системи в єдиному взаємозв’язку.

Виходячи  із цих поглядів до побудови фінансової системи, її можна сконструювати  у вигляді таких функціонально  різноманітних, але взаємопов’язаних підсистем: ”Формування та використання фінансових ресурсів країни”, ”Макрорівневий фінансовий менеджмент”.

Складові  підсистеми ”Формування та використання фінансових ресурсів країни” відображають розподіл вартості створеного ВВП —  від його формування на рівні суб’єктів  господарювання до адресного спрямування (використання фінансових ресурсів).

Друга підсистема — ”Макрорівневий фінансовий менеджмент” — характеризується як сукупність організаційно-правових форм і методів, що встановлюють правове  поле забезпечення функціонування фінансової системи країни, визначення умов щодо процесу управління формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів країни в межах економічної зони держави (під якою розуміються не тільки результати внутрішнього розподілу вартості створеного ВВП, а й надходження зовнішніх джерел фінансування економічних і соціальних проектів у націй країні), а також фінансовий інструментарій як механізм, що забезпечує практичну реалізацію елементів першого підблоку [8, 14].

Розподіл  вартості утвореного ВВП починається  з процесу створення фондів коштів, де формуються фінансові ресурси  країни, до складу яких також входить  частина доходу (прибутку), що залишається  в розпорядженні суб’єкта господарювання. Ці ресурси використовуються на підставі їх адресного спрямування.

Спрямованість функціонування фінансової системи  України визначається таким невід’ємні складовим елементом загальнодержавної  політики, як фінансова політика.

Реалізація  фінансової політики в державі неможлива  без наявності відповідної фінансової інфраструктури., а також механізму  регулювання розподілу вартості створеного ВВП.

Сукупність  наявності правового, а також  організаційно-методичного забезпечення дає можливість державі здійснювати  цілеспрямований процес розподілу  вартості ВВП.

Важливою  ланкою фінансової системи України  є бюджет як план утворення фінансових ресурсів її складових територіальних одиниць, який забезпечує можливість виконання  відповідними органами державної влади  і місцевого самоврядування покладених на них функцій.

Доходи  зведеного бюджету складаються  із доходів державного та місцевих бюджетів у вигляді прямих та непрямих податків і платежів суб’єктів господарювання.

Бюджет  розглядається також як правовий акт згідно з яким органи державної  влади і місцевого самоврядування мобілізують фінансові ресурси. 
 
 
 
 

Малюнок 1. Фінансова система України

 
 

Позабюджетні  державні фонди — це фонди фінансових  ресурсів, що утворюються на державному і місцевому рівнях за рахунок  обов’язкових платежів підприємств  та організацій незалежно від  форми їхньої власності та господарювання, обсяги яких в основному відносяться  на собівартість виробленої продукції, виконавчих робіт і надання послуг. Ці платежі носять характер відрахувань, тобто передбачається цільове використання коштів цих фондів. Перелік державних  позабюджетних фондів, як і джерела  їх формування, визначаються на законодавчій основі та підлягають включенню (з метою  їх державного обліку) до відповідних  рівнів бюджетів, збереження свого  цільового призначення. При створенні  конкретних позабюджетних  фондів керуються  такими ознаками, як галузевий чи міжгалузевий, територіальний чи міжтериторіальний.

Позабюджетні  недержавні фонди  відрізняються, по-перше, тим, що їхнє формування відбувається на підставі добровільності внесків  юридичних і фізичних осіб незалежно  від форми власності та господарювання, а також їхнього резидентства; по-друге, кошти фондів не враховуються в жодній із ланок бюджетної системи  країни; по-третє, всі внески сплачуються  за рахунок доходів платників.

Із урахуванням  особливостей формування, притаманних  цим фондам, слід вважати  благодійними.

Страхові  внески в своїй дохідній  частині  становлять страхові платежі (страхові внески та страхові премії), які незалежно  від добровільної чи обов’язкової форми страхування страхувальник  зобов’язаний внести страховику згідно із договором страхування.

Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів  громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування  або чинним законодавством, за рахунок  грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами  страхових платежів.

До складу зосереджених коштів держави входять  державні кредити та доходи від емісії цінних паперів держави.

Державний кредит — це сукупність відносин, в  яких держава виступає позичальником, а суб’єкти господарювання чи фізичні  особи — кредиторами держави  внаслідок купівлі її цінних паперів.

Позики  уряду надаються НБУ з метою  поточного покриття дефіциту державного бюджету, тобто збільшують його доходну  частину і тому належать до групи  зосереджених фондів коштів.

До останніх належить також дохід від емісії цінних паперів держави. Вона використовується для покриття бюджетного дефіциту та рефінансування внутрішнього боргу  держави.

Джерелами покриття державного боргу повинні  бути тільки кошти бюджету, а не емісійні джерела його покриття з боку НБУ.

Фінансова політика — це складова економічної  політики держави, сукупність її заходів  щодо управління фінансами та їх використання і здійснення своїх функцій та завдань.

Складовою фінансової політики є бюджетна політика, основні напрями якої визначаються таким законодавчим документом, як бюджетна резолюція.

Фінансове право — це сукупність правових норм, що регламентують відносини  в галузі мобілізації, розподілу  і використання зосереджених коштів суб’єктів господарювання з метою  забезпечення виконання завдань  і функцій держави.

Фінансовим  правом регулюються тільки організаційно-майнові  відносини, що виникають із владно-організуючої діяльності держави в особі повноважних  органів щодо утворення і використання нею фондів коштів.

Крім  того, фінансове право регламентує  відносини, що виникають у процесі  фінансової діяльності держави, а саме: при регулюванні бюджетного процесу, системи державних доходів (включаючи  державний кредит, позики та страхові платежі), державних витрат, грошового  обігу, розрахунків, валютних операцій, а також у формі фінансового  контролю регулює діяльність державних органів і недержавних організацій щодо забезпечення законності та дотримання фінансової дисципліни при мобілізації, розподілі та використанні коштів.

Фінансова інфраструктура визначає сукупність форм і методів організаційно-методичного  забезпечення функціонування всіх ланок  фінансової системи України.

У частині  організаційного забезпечення втілення в життя фінансової доктрини держави  виділено підблок ”Фінансовий апарат”. До нього належать Міністерство фінансів Україні, Державна податкова адміністрація, Державне казначейство, Головне контрольно-ревізійне  управління, Рахункова палата Верховної  Ради, фінансові служби суб’єктів  господарювання. Функції та завдання фінансового апарату ґрунтуються  на засадах концепції фінансової системи України.

Міністерство  фінансів України є центральним  органом виконавчої влади країни, що реалізує функцію розпорядника державних  коштів, які згідно з чинним законодавством акумулюються державою з метою виконання  своїх функцій.

В умовах переходу економіки країни до ринкових відносин Міністерство фінансів України  має отримати пріоритетне рейтингове право на розробку основних напрямків  державної політики та ведення всіх державних фінансових операцій і  здійснення контролю за ними.

Функціями Міністерства фінансів України є:

• участь у розробці напрямків та реалізації державної фінансової політики;
• розробка проекту державного бюджету та контролю за його виконанням;
• здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю нарахувань, повнотою та своєчасністю спали в бюджет податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів та внесків у державні цільові фонди, встановлені законодавством України.

Державна  податкова адміністрація здійснює контроль за дотриманням податкового  законодавства, правильністю нарахувань, повнотою та своєчасністю сплати в  бюджеті податків, зборів та інших  платежів і неподаткових надходжень та внесків у державні цільові  фонди, встановлені законодавством України.

Державне  казначейство є системою органів  державної виконавчої влади, що діє  при Міністерстві фінансів України.

Державне  казначейство:

• організує виконання державного бюджету і здійснення контролю за цим;
• здійснює управління наявними коштами державного бюджету та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених за відповідний період;
• здійснює фінансування видатків державного бюджету;
• веде облік касового виконання державного бюджету;
• здійснює контроль за надходженням і використанням державних позабюджетних фондів.

Головна контрольно-ревізійна служба України  діє при Міністерстві фінансів і  підпорядковується йому.

Основним  завданням цієї служби є здійснення державного контролю за використанням  коштів і матеріальних цінностей, їх зберіганням, станом за достовірністю  бухгалтерського обліку та звітності  у міністерствах, відомствах, державних  комітетах, державних фондах, бюджетних  закладах, а також на підприємствах  і в організаціях, які одержують  із бюджетів усіх рівній, державних  валютних фондів; розробка пропозицій щодо усунення виявлення недоліків  та порушень і попередження їх у  подальшому.

Рахункова палата Верховної Ради України є  постійно діючим вищим органом державного фінансово-економічного контролю, який утворюється Верховною Радою, підпорядкований  і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших  органів держави.  
 
 
 
 
 

І.4 Система органів управління фінансами,їх функції 
 

Управління фінансами  включає дві основні складові: система органів управління і  система методів управління. Органи управління в Україні згруповані в чотири блоки РИС 11. Центральне місце в системі органів управління фінансами в Україні займає Міністерство фінансів, як і в багатьох провідних  зарубіжних державах (Німеччина, Канада, Японія, Швеція, Польща та інші країни). Міністерства фінансів під назвою державних  казначейств функціонують у США, Великобританії; як міністерство фінансів і економіки - у Франції.  

   

      Міністерство фінансів та його  підрозділи очолює перший блок  системи органів управління, має  першочерговий вплив на такі  ланки фінансової системи, як  бюджет держави, державний кредит, фінанси суб’єктів господарювання, міжнародні фінансові відносини  

      На Міністерство фінансів в  Україні покладені завдання загального  керівництва всією системою фінансів  країни. Основними його функціями  є: 

розробка напрямків  фінансової політики держави та заходів  щодо їх реалізації;

організація бюджетного процесу за всіма етапами;

мобілізація коштів через систему державного кредиту  та управління державним боргом;

організаційне та методичне регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання;