Лизинг в системе орендных отношений Украины

    Основні напрямки використання лізингових операцій:

     - транспортні засоби;

    - сільськогосподарська техніка (операції з лізингу сільгосптехніки є досить ризиковими, адже майже всі господарства аграрного сектору є постійними боржниками);

    - сільськогосподарська переробка (найбільш надійна з точки зору повернення вкладених коштів, позаяк попит на харчі досить стійкий); 

    - комп'ютери та поліграфічне обладнання.

    

       У зв’язку з тим, що лізингові операції з нерухомістю відсутні (криза на ринку будівництва, падіння попиту на нерухомість та відповідно цін, відсутністю платоспроможних споживачів на даний час), частка 1 групи нульова.

    Станом  на 01.01.2010 року кількість лізингових компаній становить 188. Більшість із них працюють з великими підприємствами (50%). В Україні кількість лізингових компаній з кожним роком збільшується, що обумовлюється зростанням попиту економіки країни на лізингові послуги. Бачимо, що ведучі позиції займає Київська область – 40 лізингових компаній, Львівська  – 17, Одеська – 16. 

      

      Разом з тим, сучасний рівень  розвитку лізингової діяльності  в Україні не дозволяє задовольнити  потреби навіть одного сектору  економіки - АПК (станом на кінець 2009 року сюди поставлено понад  2 тис. одиниць різноманітної техніки  на суму 15 млн. грн., що складає  лише 5% від необхідних обсягів).  

     Серед договорів фінансового лізингу  переважають угоди в галузі транспорту, сільського господарства, будівництва. Причому, наразі дані галузі вважаються ризикованими для інвестування, що пов’язане з падінням попиту і цін на дану продукцію;

       
 

     Основними джерелами фінансування лізингових операцій в поточному році є банківські кредити (41,82%), власні кошти (35,61%) лізингових компаній, позичкові кошти юридичних осіб (22,15%), причому слід зауважити стрімке зростання їх питомої ваги в порівнянні з аналогічним періодом минулого року [7]. 

       
 

     Таким чином, сьогодні ринок лізингових послуг в Україні знаходиться на початковій стадії свого розвитку. Однак останнім часом процес упровадження лізингу в Україні помітно пожвавився. Проте, незважаючи на позитивні тенденції, у 2008 - 2009 рр. спостерігається скорочення темпів росту лізингового ринку у зв’язку з кризовими явищами на фінансових ринках та в економіці, погіршенням доступу до кредитних ресурсів (що є основним джерелом фінансування лізингових операцій), падінням платоспроможності підприємств, призупиненням інвестиційних проектів, недосконалістю законодавства про лізинг, а також механізмів оподаткування, кредитування, амортизації та страхування, монопольним становищем лізингодавців на ринку лізингових послуг. 
 
 

      

      
 

      

      

    

 
 

    ВИСНОВКИ 

    Таким чином, сьогодні ринок лізингових послуг в Україні знаходиться на початковій стадії свого розвитку. Однак останнім часом процес упровадження лізингу в Україні помітно пожвавився. Проте, незважаючи на позитивні тенденції, у 2008 - 2009 рр. спостерігається скорочення темпів росту лізингового ринку у зв’язку з кризовими явищами на фінансових ринках та в економіці, погіршенням доступу до кредитних ресурсів (що є основним джерелом фінансування лізингових операцій), падінням платоспроможності підприємств, призупиненням інвестиційних проектів, недосконалістю законодавства про лізинг, а також механізмів оподаткування, кредитування, амортизації та страхування, монопольним становищем лізингодавців на ринку лізингових послуг.

    Отже, з огляду на нинішню економічну ситуацію в Україні, зокрема на стан фінансового  сектору, не можна не визнати, що потреба в лізингу стоїть дуже гостро. Адже активне впровадження лізингових операцій сприятиме оновленню основних фондів завдяки збільшенню доступу підприємств до зовнішніх джерел фінансування інвестицій. Крім цього, розвиток лізингу стимулюватиме підвищення ефективності кредитної політики банків у результаті створення конкурентного середовища між джерелами фінансування [8].

    Розвиток  лізингу в Україні допоможе розвитку малого та середнього бізнесу. Це, у  свою чергу, призведе до багатьох позитивних змін в економіці. Зокрема, до лізингових операцій залучаться великі кошти банківських установ, страхових, акціонерних та інших товариств. Відбудеться стовідсоткове кредитування, яке не вимагатиме негайного початку платежів. Контракт з лізингу буде набагато простіше отримуватися, ніж позика. Отримання необхідного обладнання в лізинг стане вигіднішим, ніж за контрактом купівлі-продажу. Також виникне можливість отримати додаткові інвестиції від іноземних партнерів, причому не в грошовому вираженні, а в машинах та устаткуванні. Через лізинг можна буде оперативно реконструювати виробництво та направляти зекономлені кошти на інші потреби [9].

    Але, незважаючи на ці переваги, світова  криза, нестабільність вітчизняної  економіки, недосконале законодавство та скорочення обсягів внутрішнього і зовнішнього фінансування негативно позначилися на ринку. Через відсутність джерел фінансування, девальвацію української валюти відбулося різке падіння платоспроможного попиту, значно скоротилась загальна вартість лізингових угод. У зв’язку із скороченням обсягів фінансування і підвищенням ризикованості інвестицій зросли відсоткові ставки.

    Також скоротились терміни лізингового  кредитування. При зростанні кількості  договорів фінансового лізингу їх загальна вартість у 2008 році зменшилась на 6,9 млрд. грн. [7].

    Крім  об’єктивних кризових причин, можна  також відзначити несприятливий  податковий клімат, недостатню фінансову стійкість лізингодавців, недостатній розвиток та обмежене використання інфраструктури ринку лізингу.

    За  оцінками фахівців 70-80% лізингових компаній відмовилися від залучення нових  клієнтів і практично всі припинили фінансування операцій з лізингу будівельного і промислового устаткування. У короткостроковій перспективі на ринку лізингу прогнозують підвищення вимог лізингових компаній до

    фінансового стану потенційних клієнтів.

    З метою активізації розвитку лізингу  в Україні доцільно провести комплекс заходів, який передбачатиме:

• створення сприятливої законодавчої бази для суб'єктів лізингової діяльності, розвиток механізму сублізингу, удосконалення системи оподаткування, кредитування, амортизації;
• розширення структур лізингу, урізноманітнення джерел фінансування лізингу (приватний капітал);
• зниження вартості кредитних ресурсів до рівня, який би не перевищував 20% річних, для забезпечення ефективності лізингових операцій;
• розвиток системи гарантій, щоб уникнути будь-якої застави при лізингу;
• зниження вартості нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди;
• надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування;
• створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств;
• організацію при обласних лізингових центрах відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування;
• розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б передбачала залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг та ін.

 
 
 
 
 
 
 
 
 

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

    1. Горемикін В. А. Лізинг : підруч. / В. А. Горемикін. – К. : Основи, 2003. – 942 с.

    2. Грищенко О. Фінансовий лізинг : історія, сучасність та перспективи  розвитку / О. Грищенко //Юридичний  журнал. – 2006. – № 3. – С. 32 –  41.

    3. Цивільний кодекс України : за  станом на 1 лютого 2004 р. / Верховна  Рада України. – Офіц. вид. –К. : Видавничий дім "Скіф", 2008. – 260 с.

    4. Закон України «Про фінансовий  лізинг» від 11.12.03 р., №1381-ІV з  наступними змінами і доповненнями.

    5. Українське об’єднання лізингодавців  : Підсумки діяльності лізингодавців  за 2009 рік. [Електронний ресурс]. –  Режим доступу : http//www.leasing.org.ua

    6. Ладюк О. Д. Розвиток лізингу  в Україні: переваги і недоліки / О. Д. Ладюк // Финансы, учёт, банки. – 2008. – № 14. – С. 59-65.

    7. Отченаш К. Г. Ринок фінансового  лізингу у цифрах / К. Г. Отченаш,  Т. М. Драган // Лізинг в Україні  : Інформ.-аналіт. бюлетень. – 2007. –  № 2. – С. 1-12.

    8. Капроні Р. Лізинг в Україні  / Капроні Р., Кисіль С., Рязанова  Н. та ін. – МФК, 2007. – 142 с.

    9. Програма розвитку лізингу в  Україні на період 2008-2010 роки // Лізинг  в Україні. – 2008. – №3. –24 с.