Лизинг в системе орендных отношений Украины

    ВСТУП 

    Після здобуття незалежності Україна стала  на шлях глибоких перетворень, у яких вагоме місце посідають фінансово-кредитні відносини. Сучасний стан вітчизняної  економіки характеризується фінансовою нестабільністю, що ускладнюється рівнем зносу основних засобів, який становить  середньому 50%, а в сільському господарстві, промисловості, будівництві, водному  і авіаційному  транспорті, соціальній сфері 60 та більше відсотків. Кредитні ресурси вітчизняних банків не в змозі  задовольнити такий попит [1]. Внутрішні ж накопичення переважної більшості діючих підприємств різних форм власності, доведені до  глибокого фінансового кризового стану. Довгострокове кредитування виробництва комерційними банками є високоризиковим і майже припинилося. Тому необхідно використовувати альтернативні методи фінансування витрат на оновлення матеріальної бази і модифікацію виробництва. Однією з таких альтернатив може стати лізинг, під яким розуміють користування обладнанням, транспортними засобами, нерухомістю при умові сплати частинами коштів за нього протягом строку лізингу.

    Історія лізингу є далеко не новою, хоча сам  термін з’явився зовсім недавно. Лізингові  угоди були виявлені ще за часів Арістотеля. Зокрема, глиняні таблички, знайдені в шумерському місті Ур, містять відомості про оренду сільськогосподарських знарядь, землі, водяних джерел, волів та інших тварин [2].

    На  початок ХХ сторіччя, у зв’язку  із розвитком промисловості та виробництва, зросла кількість товарів, що здавалися в оренду. Подальший розвиток орендних операцій призвів до необхідності розмежування договорів лізингу й оренди-продажу. Тут слід зазначити, що лізингові відносини мало чим відрізнялися від орендних, тобто були взаємопов’язаними. Розрізняти їх почали трохи пізніше.

    Часто лізинг розглядають як звичайну оренду, що є помилковим, оскільки оренда передбачає короткострокове користування та повернення майна, а лізинг - довгострокове фінансування, сервісні послуги, а також можливий перехід права власності на майно орендарю після виплати всіх лізингових платежів.

    Лізингові відносини в Україні набули свого  легального статусу в 1997 р. із прийняттям Закону України «Про лізинг», який у редакції Закону України № 1381-IV від 11 грудня 2003 р. отримав назву «Про фінансовий лізинг». Саме з 2004 р. розпочинається стрімкий розвиток лізингового бізнесу в Україні.

    Поряд з іншими фінансово-кредитними інструментами  фінансового забезпечення, оновлення  та розширення основних фондів підприємств в Україні, тема лізингу сьогодні надзвичайно актуальна. Як дуже вигідний інструмент інвестиційної політики, він має величезне значення для розвитку виробництва в період спаду економіки в країні. У період економічних потрясінь, безробіття, низькоїплатоспроможності українських підприємств цей вид діяльності – через свою особливу економічну природу – здатний зробити вагомий внесок в підйом та розвиток національної економіки, а на міжнародному рівні – створити і закріпити нові зв’язки з іноземними інвесторами. 

    1. Сутність та види лізингу в Україні 

    У світовій практиці немає єдиного  визначення терміна "лізинг". У Законі України “Про лізинг” термін “лізинг” трактується як “підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів та полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на певний термін лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця чи придбане їм у власність за дорученням та узгодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умовою сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів”. У новому проекті Закону “Про лізинг” передбачається більш чітке визначення лізингу «як строкове та платне відповідно до визначених конкретною угодою умов, користування майном (у тому числі спеціально придбаним на замовлення), що передається лізингоотримувачу особою, яка є власником цього майна (лізингодавцем). Тобто лізинг може виступати формою строкового та платного користування майном [3].

    Головні об'єкти лізингу – елементи активної частини основних фондів. Згідно із Законом України “Про лізинг”  не можуть бути об'єктами лізингу об'єкти оренди державного майна, земельні ділянки  та інші природні об'єкти. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їхні відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передане в лізинг.

    Залежно від характеру об'єкта лізингу  розрізняють лізинг рухомого майна (машинно-технічний) та лізинг нерухомого майна. Об'єктами лізингу рухомого майна  є: транспортні засоби (вантажні та легкові автомобілі, літаки, вертольоти, судна); будівельна техніка; засоби теле- та дистанційного зв'язку; верстати; засоби обчислювальної техніки; інше виробниче  обладнання, механізми та прилади.

    До  об'єктів лізингу нерухомості  належать будівлі та споруди виробничого  призначення. [4].

          У закордонній практиці лізинг класифікують за основними ознаками, серед яких: склад учасників угоди, тип майна, ступінь його окупності, умови амортизації, обсяг обслуговування, сектор ринку, характер лізингових платежів, методи фінансування лізингу тощо.

    Відповідно  до рівня окупності майна розрізняють  фінансовий (капітальний) і оперативний  лізинг. Це найбільш поширені види лізингу. Існує кілька критеріїв для їх розмежування: це і тип орендованого майна, і обсяг обов'язків лізингодавця, і термін використання об'єкта лізингу.

    Фінансовий  лізинг — це угода, яка передбачає протягом своєї дії виплату лізингових платежів, котрі покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу його частину, додаткові витрати і прибуток орендодавця.

    Оперативний лізинг — це орендні відносини, за яких витрати лізингодавача пов'язані з придбанням та утриманням майна, що здається в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту [1].

    За  об’ємом обслуговування передаваного майна лізинг підрозділяється на чистий і “мокрий” лізинг.

    Чистий  лізинг - це відносини, при яких все обслуговування майна бере на себе орендар. Тому в даному випадку витрати по обслуговуванню устаткування не включаються в лізингові платежі. Даний вид лізингу, як було вказано вище, характерний для фінансового лізингу.

    “Мокрий” лізинг припускає обов’язкове технічне обслуговування устаткування, його ремонт, страхування і інші операції, які лежать на лізінгодателе. Окрім цих послуг, за бажанням орендаря орендодавець може узяти на себе обов’язки по підготовці кваліфікованого персоналу, маркетингу і рекламі готової продукції, постачанню сировини і т.п. Можна сказати, що “мокрий” лізинг характерний для оперативного лізингу.

    Ринок лізингових послуг в нашій країні ще не склався, і практично немає  лізингових компаній, які забезпечили  б якісне технічне обслуговування об’єктів лізингу. У зв’язку з цим найбільш поширеним видом лізингу є чистий лізинг.

    Прямий  лізинг. В даному випадку виробник устаткування самостійно здає об’єкт в лізинг. Тим самим постачальник і лізінгодавець виступають в одній особі. Має місце двостороння операція. У такому вигляді двосторонні лізингові операції не знайшли широкого розповсюдження, оскільки при збільшенні лізингових операцій виробник, як правило, створює свою лізингову компанію.

    Поворотний  лізинг. Поворотний лізинг, будучи різновидом двосторонньої лізингової операції, знайшов ширше застосування. Його ідея полягає в наступному. Підприємство (майбутній лізінгополучатель) має устаткування, але йому не вистачає засоби для виробничої діяльності. Тоді це підприємство знаходить лізингову компанію і продає їй своє майно. У свою чергу, лізингова компанія здає його в лізинг цьому ж підприємству. Таким чином, у підприємства з’являються грошові кошти, які можуть бути направлені, наприклад, на поповнення оборотних коштів. Причому договір складається так, що після закінчення терміну його дії підприємство має право викупу устаткування і тим самим відновлює на нього право власності.

    Цей вид лізингу в першу чергу  повинен зацікавити підприємства, що зазнають труднощі з фінансовими  ресурсами. Таким підприємствам  вигідно продати майно лізингової компанії, одночасно укласти з  нею лізинговий договір і продовжити користуватися майном.

    Роздільний  лізинг, або лізинг з додатковим залученням фінансових коштів. Це найбільш складний різновид лізингу, оскільки вона пов’язана з багатоканальним фінансуванням і використовується, як правило, для реалізації дорогих проектів. Його відмінною рисою є те, що лізінгодавець, купуючи устаткування, виплачує з своїх засобів не всю його суму, а тільки частина. Решту суми він бере в позику у одного або декількох кредиторів. При цьому лізингова компанія продовжує користуватися всіма податковими пільгами, які розраховуються з повної вартості майна.

    Ще  однією особливістю цього виду лізингу  є те, що лізінгодавець бере позику на певних умовах, які не дуже характерні для вітчизняних фінансово-кредитних  відносин. Заємщик-лізінгодавець не є відповідальним перед кредиторами  за повернення позики, вона погашається  з сум лізингових платежів. Тому, як правило, лізінгодавець оформляє на користь кредиторів заставу на майно до погашення позики і поступається їм правами на отримання частини  лізингових платежів в рахунок погашення  позики.

    Таким чином, основний ризик по операції несуть кредитори - банки, страхові компанії, інвестиційні фонди або інші фінансові  установи, а забезпеченням повернення позики служать тільки лізингові  платежі і майно, що здається в  лізинг.

    На  заході більше 85% лізингових операцій побудовано на основі роздільного лізингу. Унаслідок нерозвиненості лізингового  бізнесу і фінансової слабкості  лізингових компаній в нашій країні є хороший грунт для розвитку роздільного лізингу.

    Револьверний  лізинг, або лізинг з послідовною заміною майна. Потреба у такому вигляді лізингу може виникнути, коли лізінгополучателю за технологією послідовно потрібне різне устаткування. У цих випадках відповідно до умов лізингового договору лізінгополучатель набуває права після закінчення певного терміну обміняти майно, що орендується, на інший об’єкт лізингу.

    Часто лізинг здійснюється не безпосередньо, а через посередника. При цьому  в договорі передбачається, що у  разі тимчасової неплатоспроможності  або банкрутства посередника  лізингові платежі повинні поступати  основному лізінгодателю. Подібні  операції отримали назву “сублізинг”.

    Використання  сублізингових операцій вигідне  в цілях технічного переозброєння  підприємств, що входять в холдинг, концерн і т.п. Наприклад, головне  підприємство не бажає безпосередньо  кредитувати свої дочірні фірми  для покупки устаткування, оскільки не упевнено в правильності витрачання грошових коштів. Тоді це головне підприємство створює лізингову компанію, яка по заявках заводів купує необхідне устаткування і поставляє його замовникам. Надалі вона стежить за своєчасністю надходження лізингових платежів, акумулює їх і перераховує основному лізінгодателю, здійснює нагляд за використанням устаткування, а при обумовлених в лізинговій угоді випадках - технічне обслуговування.

    В міжнародній сфері сублізингові операції, що отримали назву “дабл діп” , використовують комбінацію податкових вигод в двох і більш країнах. Наприклад, на початку 90-х років по даній схемі було налагоджено придбання літаків для США через Великобританію. Ефективність даної операції була пов’язана з тим, що вигоди від податкових пільг у Великобританії більше, якщо лізінгодавець має право власності, а в США - якщо лізінгодавець має право володіння [1].

    Також, залежно від характеру об'єкта лізингу розрізняють лізинг рухомого майна (машинно-технічний) та лізинг нерухомого майна.

    За  ступенем окупності майна виділяють:

    - лізинг з повною окупністю, за якого протягом терміну дії однієї угоди відбувається повна виплата вартості об'єкта лізингу;

    лізинг  з неповною окупністю має місце, коли протягом терміну дії однієї угоди окупається лише частина вартості майна. Залежно від умов амортизації  розрізняють:

    - лізинг з повною амортизацією та відповідно з повною виплатою вартості об'єкта;

    - лізинг з неповною амортизацією, отже з частковою виплатою вартості.

    За  характером лізингових платежів розрізняють:

    - лізинг із грошовим платежем, коли всі платежі здійснюються у грошовій формі;

    - лізинг із компенсаційним платежем, коли платежі здійснюються у формі постачання товарів, вироблених на даному обладнанні, або у формі надання зустрічних послуг;

    Стосовно  податкових та амортизаційних пільг  окремо виділяють:

• фіктивний лізинг, коли угода має спекулятивний характер та укладається з метою отримання необґрунтованих податкових та амортизаційних пільг;
• дійсний лізинг, коли при укладанні угоди вказана вище мета не є основною та визначною.