Лизинг в системе орендных отношений Украины

    За  результатами дослідження, визначено  ряд тенденцій, які характеризують розвиток ринку лізингових послуг. Зокрема, протягом 2006-2008 рр. кількість лізингових компаній збільшилася на 38% [5].

    У 2009 на ринку лізингових послуг в  Україні спостерігається зростання  питомої ваги короткострокових договорів (до 2 років включно), у той же час зросла частка лізингових угод з терміном дії від 5 до 10 років.

    Серед договорів фінансового лізингу  переважають угоди в галузі транспорту, сільського господарства, будівництва. Причому, наразі дані галузі вважаються ризикованими для інвестування, що пов’язане з падінням попиту і цін на дану продукцію;

    Найбільшим  попитом серед предметів лізингу  користується транспорт (49,4%), сільськогосподарська техніка (11,5%), комп’ютерна техніка та телекомунікаційне обладнання (5,48%) [6].

    Якщо  розглядати придбані для операцій фінансового  лізингу за звітний період об’єкти  лізингу за групами основних фондів, то найбільшою популярністю користуються предмети 2 та 3 групи основних засобів (за 2-й квартал 2009 р.: 99,25%; у вартісному виразі 4 418 490,54 грн.) куди відноситься транспорт, обладнання, техніка, машини, устаткування. У зв’язку з тим, що лізингові операції з нерухомістю відсутні (криза на ринку будівництва, падіння попиту на нерухомість та відповідно цін, відсутністю платоспроможних споживачів на даний час), частка 1 групи нульова.

    Основними джерелами фінансування лізингових операцій в поточному році є банківські кредити, власні кошти лізингових компаній, позичкові кошти юридичних осіб, причому слід зауважити стрімке зростання їх питомої ваги в порівнянні з аналогічним періодом минулого року [7].

    Ще  одна позитивна тенденція розвитку ринку лізингу знаходить свій прояв у збільшені кількості укладених лізингових угод (рис. 1). У 2007 р. було укладено 12 105 угоди, що у 2 рази більше, ніж у 2006 р. (6089 угод).

    Вартість  діючих договорів фінансового лізингу  на кінець 2-го кварталу 2009 р. становила 28,6 млрд. грн., що на 8,7 млрд. грн. менше у порівнянні з аналогічним періодом 2008 р.; у кількісному вираженні їх обсяг становив 22 038 угод. Такі тенденції пов’язані зі зростанням обізнаності щодо лізингу серед широкої громадськості та державних службовців, швидким розвитком фінансових ринків України, а також кращим доступом до кредитних ресурсів за останні періоди до настання фінансової кризи [5].

    Цей вид бізнесу регулюється в  Україні зовсім недавно. Зі створенням Державної комісії з регулювання  ринків фінансових послуг з"явився державний орган, в задачі якого  входить регулювання та розвиток цього сегменту бізнесу. Цей сегмент  досить цікавий, як з точки зору регулювання, так і має велике, можна сказати, соціальне значення. Адже, за допомогою лізингу в усьому світі оновлюються основні фонди. В Україні дуже актуальною є проблема оновлення основних фондів, особливо в галузі сільського господарства, транспорту, деяких інших галузей, які потребують досить суттєвих капіталовкладень. Оскільки лізинг є альтернативою, це є загальновизнана практика, банківському кредитуванню, то звичайно держава має сприяти розвитку саме цього сегменту ринку і створювати певні законодавчі умови для його ефективного функціонування.  
        Що стосується безпосередньо регулювання цього сегменту ринку, то вибрана досить така м’яка форма регулювання, враховуючи особливості діючого в Україні законодавства, а саме розроблений нормативно-правовий документ, зареєстрований в Міністерстві юстиції, відповідно до якого компанії, які здійснюють таку діяльність, вони стають на облік у Держфінпослуг і подають відповідну встановлену також нормативно-правовими документами звітність, але це суто така статистична звітність, яка дозволяє державному органу мати реальну картину щодо розвитку цього сегменту ринку і тих напрямків, в яких найбільш акттивно розвиваються лізингові відносини.

    Впровадження  лізингу завжди супроводжується  багатьма труднощами. Однак без упровадження лізингових схем український споживач може залишитися взагалі без можливості придбати нову техніку — транпортну, сільськогосподарську чи будь-яку іншу.

    Українські  компанії до лізингу відносяться  набагато холодніше, ніж їх західні  колеги. Пов’язано це з тим, що Україна  не надто пестить фінансові структури  і промисловість сприятливими умовами  для проведення таких угод, і з  відсутністю у самих фінансових структур потрібної кваліфікації. Проте, не дивлячись на це, лізингом в Україні  вже намагаються займатися. Це, зокрема, командитне товариство "Лізингова  компанія "Укрінтерлізинг", Львівська  торгово-промислова палата, страхова компанія "АСКА" (страхування лізингових угод), лізингова компанія "Оптимус", заснована на польському капіталі та деякі інші.

    Тепер спробуємо перерахувати лише деякі  виграшні для української економіки  проекти, які можна було б здійснити  за допомогою лізингу.

    По-перше, лізинг виступає як комерційний кредит, тобто кредит в натуральній формі, що дає можливість купувати сучасніше  устаткування та технології, а також  нарощувати збут виготовленої продукції  і ставати ефективним важелем  маркетингу для виробників.

    Потім, лізинг допоміг би здійснити необхідну  структурну перебудову економіки України  в бік енергозбереження, як це відбулося  з економікою США після енергетичної кризи 1974-1975 рр.

    Україна за допомогою лізингу може підняти  свою авіабудувальну промисловість, виходячи з того, що тепер повітряні вантажі  — найприбутковіші і що держава  володіє найкращим в світі  вантажним літаком АН-225 "Мрія" і має зручне геополітичне становище, яке дозволяє контролювати перевезення  по напрямках: Західна Європа — Близький Схід, Близький Схід — Північна Америка  (через Північний полюс), Західна Європа — Далекий Схід. Потрібно додати, що АЕРОФЛОТ Росії взяв в лізинг 5 аеробусів "А-310", які дають йому 15% всіх валютних надходжень. Україна має в лізингу 2 аеробуси "Боінг 737", які повністю себе окуплюють, але це викликає невдоволення вітчизняних літакобудівників, оскільки валюта йде за кордон, тому нам потрібно брати не іноземні літаки, а власні. До речі, акціонерна російська міжнародна авіакомпанія АЕРОФЛОТ створила самостійний підвідділ, який займається вантажними перевезеннями, - АЕРОФЛОТ-карго; проте він використовує менші за потужностями літаки АН-124 Руслан та Ту-204С, тому Україна має поки що значні переваги в цьому секторі ринку повітряних транспортних перевезень.

    Україна могла б брати в лізинг казеїнові, олійножирові, маргаринові, шкіропереробні та інші заводи під гарантії уряду. В Україні такою справою вже  зайнялися приватні фірми, які пропонують казеїнові заводи на так званих компенсаційних умовах (угодах).

    Ще  потрібно зазначити, що за спостереженнями  спеціалістів, фінансовий лізинг в  Україні недієздатний. Ефективніший і перспективніший оперативний  лізинг. 

    4. Порівняльний аналіз покупки  та лізингу 

    Якщо  підприємець має вибір - або купити устаткування за допомогою позики, або узяти його в лізинг, - те йому необхідно порівняти витрати  за кожним способом кредитування. В  таких випадках неминуче виникає  питання про принцип, виходячи з  якого проводиться це порівняння, оскільки платежі однакових розмірів, але розрізняються в часі, зовсім не однозначні. Таким принципом стає фінансова еквівалентність платежів. Еквівалентними вважають такі платежі, які, будучи приведеними до одного і  того ж моменту часу, рівні. Процес приведення називають дисконтуванням, а отриману суму чистою поточною вартістю.

    В світовій практиці при визначенні чистої поточної вартості платежів використовується наступна форма дисконтування: 

                                           ТС = БС * Кt

    де  ТС - поточна вартість;

    БС - майбутня вартість;

    Кt - коефіцієнт дисконтування;

    

    де  Е - норматив приведення до часу (відсоток дисконтування);

     t - номер року розрахункового  періоду.

    Щоб порівняти два варіанти фінансування, треба в кожному підрахувати  чисту поточну вартість і врахувати  при цьому:

- податкові пільги в кожному випадку;

- якщо об'єкт не є власністю, то не можна використовувати амортизаційні пільги;

- якщо об'єкт купує, то фірма повинна оплачувати витрати по техобслуговуванню (в багато яких країнах ці витрати віднімаються з оподаткованого прибутку), а якщо об'єкт лізингується, то це залежить від конкретної угоди;

- оскільки об'єкт не належить орендарю, то він втрачає право на залишкову вартість .

    Розглянемо  приклад.

    Нехай одній з промислових компаній США потрібне устаткування вартістю 100 000 долл.  Воно буде використовуватися 5 років. Після цього залишкова вартість буде рівна приблизно 15000 долл. Виробник пропонує комісію за техобслуговування у розмірі 5000 долл. в рік. Компанія США відноситься до 40%-ний категорії платника податків. Якщо фінансовий директор купить устаткування, то банк позичить корпорації 85000 долл. на умовах 15% (річний платіж протягом 5 років). Орендодавець бере на себе техобслуговування.

      Таблиця 4.1. порівняльний аналіз покупки і  лізингу

      
 

    В даному прикладі лізинг набагато вигідніше, ніж позика:

    73947 - 60677 = 13270.

    Розрахунок, а отже, і ухвалене рішення залежать значною мірою від того, який відсоток дисконтування вибере фінансовий директор. Взагалі фінансові директори  прагнуть пов'язати відсоток дисконтування  з рівнем ризику і руху готівки. У всіх практичних випадках при виборі “лізинг або покупка” ризик приблизно однаковий. Це пояснюється тим, що весь рух грошової готівки заснований на договорах. Наприклад, платня за технічне обслуговування здійснюється на основі договору з виробником, платня по позиці - на основі договору з банком. Процентний і амортизаційний податкові щити існують, поки є прибуток для “захисту”. Платежі по лізингу базуються на основі договору з орендодавцем. Оскільки всі ці потоки готівки засновані на договорах, то розумно розглядати їх настільки ризикованими, наскільки банк ураховує ризик неплатежу по корпораціях. Єдиний потік готівки, який може відрізнятися по ризику, - це ліквідаційна вартість. Та ж післяоподаткована процентна ставка була використана тому, що фінансовий директор розглядав залишкову вартість (при виборі покупки) по лізингу як оцінку ліквідаційної вартості. Тривалий час при рішенні задачі “лізинг або покупка” використовувався інший відсоток дисконтування, наприклад норма витрат на капітал (норма, яка звичайно застосовується для оцінки планованих капіталовкладень), що використовується, при дисконтуванні ліквідаційної вартості устаткування. В даний час проте звичайно застосовується один і той же відсоток дисконтування для всіх грошових потоків.

    Щоб прослідити залежність рівня витрат від вибору відсотка дисконтування, розглянемо наступний графік.

      

          Рис.4.1. Порівняння на базі чистої поточної вартості

    Як  бачимо, на проміжку АБ якнайменші витрати  будуть при покупці устаткування за готівку гроші; на проміжку БВ вигідніше  купити устаткування з використанням  позики, а на проміжку ВГ розумніше  вдатися до фінансування за допомогою  лізингу. 

    5. Обсяги використання лізингових угод в Україні 

    Аналізуючи  ринок лізингових послуг в Україні, то на сьогоднішній день він перебуває  на стадії становлення, і очевидним  є необхідність збільшення обсягів  лізингових операцій, оскільки багато вітчизняних підприємств характеризуються несприятливим станом матеріально-технічної  бази (значна питома вага морально застарілої техніки та обладнання, низька ефективність їх використання, незабезпеченість запасними  частинами тощо). Проте, темп росту  лізингового ринку в Україні  не відповідає потребам промисловості  та економіки в цілому: потреба  в лізингу для оновлення основних засобів підприємств країни  в 70 разів перевищує реальний обсяг ринку лізингу; співвідношення річного обсягу лізингових угод та ВВП в Україні  в 20 разів менше, ніж у країнах, що демонструють швидкі темпи зростання економічного потенціалу. Зокрема, співвідношення річного обсягу лізингових операцій до ВВП у 2009 році в Україні становив 0,4%, у Чехії - 4,78%, в Естонії - 5,38%.