Класифікація цінних паперів за інвестиційними якостями

ЗМІСТ:

      Вступ…………………………………………………………………..….3

     Розділ 1. Види і характеристика фондових цінних паперів

1.1 Поняття,  ознаки і класифікація цінних  паперів………………..…..5

     1.2 Сертифікат, його властивості…………………………………....…10

     1.3 Акції та їх призначення………………………………………..……11

1.4 Облігації,  їх ознаки……………………………………………….....14

     1.5 Казначейські зобов`язання……………………………..............…...16

     1.6 Спеціальні фондові інструменти ринку цінних паперів…………..17

     Розділ 2. Класифікація цінних паперів за інвестиційними  якостями...19

     Висновки………………………………………………………….……….25

     Перелік посилань…………………………………………………………27 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП:

     Сьогоднішній  стан розвитку вітчизняного ринку цінних паперів, з одного боку, віддзеркалює історичні тенденції розвитку, з  другого - залежить від напрямків розвитку міжнародних фондових ринків. Ефективність ринку цінних паперів залежить від ступеня розвитку та можливостей його інститутів.

     Актуальність  теми обумовлена вагомим значенням  інститутів ринку цінних паперів  у господарській системі та їх роллю в забезпеченні необхідними фінансовими ресурсами всіх суб'єктів економіки, в покращенні економічної ситуації держави в умовах кризи. Для прискореного розвитку економіки необхідно створити умови для її модернізації на основі нових технологій залучення інвестицій на ринку цінних паперів.

     Також важливу роль в цьому процесі  відводиться банківській системі. Адже банки є проміжною ланкою, вони виступають як своєрідний посередник між населенням та підприємствами. Саме від них залежить залучення  інвестиційних ресурсів за допомогою цінних паперів.Задля прискореного розвитку економіки України потрібно створити умови для її модернізації на основі адекватного використання можливостей інститутів ринку цінних паперів. Особлива увага приділяється фондовому ринку, використанню його механізмів при перерозподілі коштів, і особливо у процесі глобалізації світової економіки.

     Метою дослідження є  аналіз розвитку ринку  цінних паперів в Україні та його значення для економічного піднесення в сучасних умовах, а також проблем  вітчизняного ринку цінних паперів та висвітлення теоретичних засад його регулювання.

     Дослідженням  проблем становлення ринку цінних паперів та його інститутів займалися  багато вчених. Зокрема, М. Алексєєв, Б. Альохін, М. Берзон, Дж. Тобін, А. Загородній, В. Колесник, О. Мозговий, В. Оскольський, Б. Стеценко та ін.

     У першому розділі ми розглядали поняття  цінних паперів, види, ознаки і їх класифікацію. У другому розділі було висвітлено тему інвестиційної якості фондових цінних паперів.

     Відомо, що від самого початку створення ринку цінних паперів в Україні гостро стоїть питання його ефективного функціонування. І сьогодні фондовий ринок не виконує своїх функцій: не сприяє залученню інвестицій і перерозподілу капіталу. Крім того, потребують розв'язання ціла низка проблем, а саме:

• невеликий обсяг і неліквідність;
• низький рівень капіталізації;
• високий ступінь ризиків;
• нестача кваліфікованого персоналу;
• відсутність відкритого доступу до інформації;
• порушення прав інвесторів;

недосконалість  нормативно-правового забезпечення.

     У зв'язку з цим першочерговим завданням є вдосконалення регулятивної системи ринку цінних паперів. Через ринок цінних паперів у сучасній економіці здійснюється відшкодування витрат, розподіл і перерозподіл ресурсів, капіталу й доходів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. ВИДИ І ХАРАКТЕРИСТИКА ФОНДОВИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

1.1 Поняття, ознаки і класифікація цінних паперів

     Будь-який цінний папір характеризується трьома такими універсальними ознаками.

       По-перше, цінний папір є безвідкличним  свідоцтвом емітента про те, що  він узяв на себе певні зобов’язання перед інвестором. Емітент не має права в односторонньому порядку, якщо це не обумовлено в договорі з інвестором, відкликати цінний папір, анулювати його, обміняти, відібрати і здійснювати інші дії, на шкоду правам та інтересам інвестора.

       По-друге, інвестор не повинен  підтверджувати будь-якими іншими  документами свої права, що  випливають із самого факту  володіння цінним папером.

       По-третє, для передачі прав  власності на цінний папір  достатньо внести ім’я нового  власника до реєстру акціонерів у реєстратора або депозитарія. За документарної форми випуску — передача цінного паперу здійснюється з допомогою індосаменту.

       Проте загальні, універсальні ознаки  цінних паперів цим практично  й вичерпуються. Конкретна сукупність  майнових прав, привілеї та обмеження визначаються конкретним видом цінних паперів.

       «Будь-яка класифікація досить  умовна, і все залежить від  того, якій ознаці віддається  перевага і з погляду якого  суб’єкта ринку розглядають ті  чи інші цінні папери». Це  висловлювання належить П. В. Бороздіну, і з ним можна цілком погодитися. Проте класифікація цінних паперів за всієї її умовності та відносності все-таки важлива не тільки теоретично, а й практично. Адже, якщо той чи інший цінний папір буде зараховано в «чужу» групу, то на неї можуть поширитися або необгрунтовані вимоги, або незаслужені пільги. Тому навіть орієнтовна класифікація стане у пригоді, поки не розроблено справжньої наукової класифікації цінних паперів, що, безперечно, зробити нелегко, але можливо.

       За ознаками їхньої економічної природи цінні папери, як правило, підрозділяють на пайові папери, боргові та похідні фінансові інструменти.  Пайові папери засвідчують відносини співвласності або пайової участі у формуванні статутного фонду і розподіленні прибутку (акції). Боргові папери опосередковують кредитні відносини (облігації, ощадні сертифікати, депозитні сертифікати, векселі та ін.). Похідні фінансові інструменти (опціони, ф’ючерси, варанти та ін.) — це особливі фондові цінності, які фіксують проміжні права партнерів у процесі укладання угоди. Вони не дають ні права власності, ні права на отримання доходу, але засвідчують право на купівлю або продаж цінних паперів різних видів (частіше акцій).

       Відповідно до ст. 1 Закону України  «Про державне регулювання ринку  цінних паперів в Україні» «похідні цінні папери — це цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів». Крім ф’ючерсів та опціонів (про них мова піде далі) до похідних інструментів відносять і низку інших грошових документів, у тім числі варант і ордер. Варант засвідчує права його власника на купівлю цінних паперів, які вперше випускаються емітентом варантів. Ордер (у вузькому, спеціалізованому розумінні цього слова) засвідчує право власності на цінні папери або право власника акцій компанії на додаткову першочергову купівлю інших акцій цієї компанії. Ордер випускається на термін понад рік і є самостійним предметом купівлі-продажу.

       Залежно від мети їхнього випуску  цінні папери поділяються на  фондові й комерційні. Перші призначено  для формування капіталу (акції,  облігації та ін.), другі — для  опосередковування товарних відносин (векселі, акредитиви та ін.). Таке  групування наближається до розмежування цінних паперів за сферою обертання (на фондовому і на грошовому ринках), про що вже йшлося. Як правило, фондові папери або є безстроковими, або діють понад рік, а комерційні є (переважно) короткотерміновими. Усі комерційні папери без будь-якого винятку є борговими. Вони випускаються недержавними емітентами і без спеціального забезпечення (застави). У певному розумінні комерційні папери є кредитними грошима і лише частково служать для інвестування капіталу. Виходячи з цільового призначення цінних паперів, їх можна підрозділяти на папери для інвестування, кредитування і розрахунків за постачання та зобов’язання.

       Як уже зазначалося, існують  різні емітенти. Це також може  бути підставою для класифікації  цінних паперів: папери, випущені урядом, державними установами, місцевими органами влади, банками, державними підприємствами, акціонерними товариствами, іншими недержавними підприємствами.

       Цінні папери (це стосується тільки  фондових цінних паперів) можуть  обертатися на фондовій біржі і на позабіржовому ринку.

      Якщо  виходити з порядку передавання  майнових прав або, інакше кажучи, з  форми виплати дивідендів чи відсотків, то розрізняють іменні цінні папери, папери на пред’явника й переказні. Іменний цінний папір засвідчує  право власності конкретної особи, а перехід цих прав потребує обов’язкової ідентифікації (підтвердження особи) власника. Цінний папір на пред’явника, навпаки, є безособовим, і перехід прав власності не потребує ідентифікації його попереднього власника.

  Поняття «переказний» цінний папір можна розглядати і в іншій площині — порівнюючи, скажімо, з «простим» цінним папером (це стосується векселів та облігацій). Наприклад, простий вексель (соло-вексель) — це документ, який містить нічим не обмежене зобов’язання векселедавця сплатити певну суму грошей у зазначений термін і в обумовленому заздалегідь місці конкретній особі. Особа, що видала вексель, є платником за векселем. Переказний вексель (тратта) видає не позичальник, а кредитор (трасант). У такому разі вексель є наказом позичальникові (трасату) сплатити в зазначений термін певну суму названій третій особі (ремітенту) або пред’явнику векселя, якщо останній видано на пред’явника. Переказний вексель дає можливість кредитору розрахуватися з власними боргами. І ще на одну обставину слід звернути увагу: хоч переказний вексель наказує здійснити платіж, але він іще не зобов’язує трасата (боржника) зробити це, тому переказний вексель має бути акцептований письмовою згодою боржника на оплату.

     Одні  цінні папери мають вільний обіг, інші — обмежений, а треті взагалі не обертаються на ринку. Не всі цінні папери навіть з вільним оборотом у тій чи іншій країні можна переказувати за кордон.

  За терміном погашення цінні папери групуються таким чином: короткотермінові, середньотермінові, довготермінові, безтермінові. Щодо часу погашення — одні папери підлягають погашенню тільки в указаний термін, а інші — будь-коли. Цінні папери з правом раннього погашення поділяються на ретроспективні (з обмеженням) і неретроспективні.

       Термін платежу за цінним папером може визначатися конкретною датою або така дата є відсутньою. Ця ознака також стає підставою для відповідного групування цінних паперів. На фондовому ринку обертаються цінні папери з відстроченням платежу і без такого.

  За складом реквізитів і характером обороту цінні папери поділяються на основні, в яких зафіксовано основне майнове право або вимога, і на допоміжні, які є підтвердженням додаткових прав, умов і вимог.

       Найтиповішим допоміжним цінним  папером є купон, який свідчить  про право його власника на відповідні відсотки або дивіденди. Існують різні види купонної ставки: фіксована, плаваюча, зі збільшенням, нульова, мінікупон, оплата на вибір і змішані види. Варті уваги такі купони, котрі навіть у разі, коли основний папір є іменним, видаються на пред’явника. Купони можуть вільно обертатися на ринку незалежно від основного цінного паперу. Самі ж цінні папери утворюють дві групи — купонні й безкупонні.

 За  способом виплати доходу цінні  папери класифікуються так:

       а) цінні папери з фіксованим  платежем, до яких належать облігації та привілейовані акції;

     б) цінні папери з плаваючою ставкою, наприклад, облігації з плаваючим  відсотком, що залежить, головне, від  облікової банківської ставки;

     в) цінні папери, дохід від яких безпосередньо  залежить від розміру чистого прибутку підприємства (прості акції, інвестиційні сертифікати).

       Різновиди доходу взагалі відіграють  чи не визначальну роль у  класифікації цінних паперів.  Наприклад, є цінні папери, дохід  від яких виплачується без  застережень, а є такі, котрі ставлять виплату доходу в залежність від одержання емітентом прибутку тощо. Є цінні папери з одноразовою виплатою доходу, а є — з постійною (багаторазовою) виплатою. За черговістю виплати цінні папери поділяються на першозаставні і на загальнозаставні, за ознакою відстрочення виплати — на цінні папери з відстроченим доходом і з невідстроченим. Виплата доходу може здійснюватися грошима (найчастіше), але може також і товарами (під цільові цінні папери).