Касові операціїї в комерційному банку

Ліміт каси встановлюється індивідуально для кожного підприємства установою банку, яка веде його поточний рахунок. Розмір ліміту визначається банком на підставі заяви-розрахунку, поданої клієнтом, з урахуванням режиму роботи підприємства, його віддаленості від банку, розміру касових оборотів, порядку здавання ви торгу в банк тощо. Підприємствам, які мають постійний готівковий виторг із щоденним здаванням його в банк, ліміт каси встановлюється на рівні, що забезпечить йому нормальну роботу на початку наступного робочого дня. Всім іншим підприємствам ліміт каси може встановлюватися на рівні середньо денного надходження виторгу або середньо денного витрачання виторгу за три попередні місяці. Колективні сільськогосподарські підприємства самостійно визначають ліміт каси, повідомляють його обслуговуючим установам банків. Якщо підприємство має кілька рахунків у різних банках, то ліміт каси встановлюється за місцезнаходженням основного рахунку.

Ліміти каси не встановлюються фермерським господарствам, що займаються виключно виробництвом сільськогосподарської  продукції, та індивідуальним підприємцям, а також іноземним офіційним  представництвам (посольствам, консульствам тощо), представництвам міжнародних  організацій, а також представництвам  інших іноземних організацій, якщо вони не займаються підприємницькою  діяльністю.

Установи банків та податкові  органи здійснюють контроль за дотриманням підприємствами лімітів залишку грошей у касах та за своєчасним і повним оприбуткуванням готівки в касах із стягуванням штрафів за виявлені порушення.

Наявна у підприємства готівка понад ліміт каси може бути здана в установу банку, в  якій відкрито основний чи додатковий поточний рахунок:

• через прибуткову денну чи вечірню касу;
• через інкасаторів НБУ чи комерційного банку;
• через підприємство зв’язку, якщо установа банку розташована в іншому населеному пункті.

Порядок та частоту здавання готівки в банк підприємство узгоджує з установою банку, яка веде його основний поточний рахунок.

Приймання готівки через  прибуткову касу банк здійснює протягом операційного дня на підставі стандартного документа «Об’ява на внесення готівки». У ньому вказуються сума та характер внеску (торговий виторг, плата за транспортні послуги тощо), на який рахунок вноситься готівка та ін. Об’яву на внесення готівки спочатку перевіряє операційний працівник каси, який обліковує її в спеціальному журналі, заповнює ордер до Об’яви, виписує квитанцію про прийняття готівки від клієнта. Всі ці прибуткові документи операційний працівник передає касиру, який приймає об’явлену суму від клієнта з поаркушним перерахунком і видає йому квитанцію.

Від фізичних осіб банки  приймають готівку для:

• зарахування на їхні рахунки (поточні, ощадні) на підставі стандартного документа «Об’ява на внесення готівки» чи «Прибутковий касовий ордер», із записом суми внеску в ощадній книжці;
• здійснення платежів по зобов’язаннях клієнта на підставі «Повідомлення» та з видачею «Квитанції» про здійснений платіж.

При прийманні готівки  касири банку перевіряють банкноти та монети на справжність, виявляють  фальшиві та ті, що втратили ознаки платіжності, і вилучають їх з обігу. Решта  готівки упаковується в установленому  порядку, оприбутковується до операційної  каси банку, передається до сховища  чи видаткової каси та зараховується  на відповідні рахунки клієнтів. Якщо гроші були прийняті вечірньою касою, то на рахунки клієнтів вони будуть зараховані в наступний робочий  день. На суму фактично одержаних від  представника клієнта грошей, за винятком фальшивих, йому видається квитанція  про внесення готівки. Виявлені фальшиві банкноти і монети клієнту не повертаються, а передаються правоохоронним органам. На їх суму представнику клієнта видається  довідка про вилучення фальшивих  грошей.

          Рис. 2.1. Схема документообігу і контролю за приходними касовими документами

Якщо торговельні та інші організації одержують готівковий виторг регулярно і на значні суми, то здавати їх в установи банків доцільно через спеціалізовану службу інкасації та перевезення цінностей. Ця служба видає кожному клієнту  достатню кількість спеціальних  сумок, в які їх касири поміщають  готівковий виторг і довідку про  суму вкладених грошей. За встановленим графіком інкасатори забирають підготовлені сумки з грішми у торговельних організацій і доставляють в  установи банків. Передача грошей інкасаторам  працівниками торговельних організацій  і приймання їх у інкасаторів  працівниками банків здійснюється за кількістю сумок без поаркушного  перерахування їх вмісту. Тому в  інкасації важливо чітко дотримуватися  встановлених правил і процедур передавання  і приймання сумок.

Доставлені інкасаторами сумки з готівкою передаються  спочатку до прибуткових кас банків, де перевіряється їх цілість, правильність пломбування, правильність заповнення супроводжувальних документів і  відповідність фактичної кількості сумок указаній у цих документах. Якщо зауважень з цих питань немає, сумки з готівкою передаються в каси перерахунку, де вони розкриваються і перераховується поаркушне вміст кожної сумки. Вся інкасована готівка оприбутковується по оборотній касі, зараховується на рахунок клієнтів і передається до сховища чи до видаткової каси.  Важливим моментом приймання готівки касами банків є експертиза банкнот і монет та їх обробка.

Метою експертизи є визначення справжності банкнот, їх платіжності та ступеня зносу. Експертиза на справжність банкнот здійснюється з допомогою спеціальних приладів, що дають змогу виявити особливі ознаки справжніх та фальшивих грошей. Умінню здійснювати таку експертизу касири періодично навчаються за спеціальними програмами.

Якщо банкнота визнана  справжньою і має певний знос та незначні пошкодження, проте від  неї залишилося не менше 3/4 початкового  розміру і видимі водяний знак, номінал, літери серії та номер, вона вважається платіжною і залишається  в обігу. Банкнота з істотнішими  пошкодженнями вважається неплатіжною  і має вилучатися з обігу. Неплатіжні банкноти підприємства не повинні приймати в платежі, але банки приймають  їх для обміну на платіжні за таких  умов:

• якщо не виникає сумніву в їхній справжності;
• якщо видимий номінал банкноти;
• якщо відсутня частина банкноти не може бути прийнята для обміну, тобто вона не становить половини і більше загального роз міру банкноти.

Метою оброблення готівки є формування банкнот у стандартну упаковку з єдиним для всіх банків оформленням, на якому зазначається назва банку, хто персонально формував упаковку, номінал та кількість банкнот, сума, дата. Банкноти одного номіналу формують ся в одну упаковку по 100 штук, яка називається корінцем. 10 корінців одного номіналу формуються в упаковку, яка називається пачкою. Сформовані пачки обв’язуються шпагатом і пломбуються. Єдиний порядок оброблення грошових знаків створює значні зручності для їх подальшого переміщення, використання, зберігання, підвищує відповідальність касирів, оскільки дає можливість швидко виявити винних у недостачі чи пропусканні фальшивих грошей в упаковках.

Установи банків видають  готівку через свої видаткові  каси протягом операційного дня в  таких випадках:

• підприємствам, організаціям, установам з їхніх поточних рахунків на підставі грошових чеків установленої форми із зазначенням цільового призначення одержаної готівки;
• фізичним особам з їхніх поточних чи ощадних рахунків за видатковими касовими ордерами встановленої форми;
• індивідуальним позичальникам одержані ними позички за видатковими касовими ордерами;
• населенню при виплаті йому пенсій, допомоги, переказів з інших банків, заробітної плати працівникам даного банку на підставі, відповідно, доручень пенсійних органів, інших організацій — платників чи за видатковими касовими ордерами.

До початку операційного дня касири одержують у завідувача каси під звіт достатню кількість  готівки. Представники клієнтів для  одержання готівки подають вказані  видаткові документи (чеки, ордери) операційному працівникові каси для  перевірки. Видаткові документи  мають бути заповнені, підписані  і засвідчені згідно із встановленими. НБУ правилами. Операційний працівник  мусить також перевірити, чи є на рахунку у клієнта необхідна  сума коштів. Якщо подані клієнтом документи  не викликають зауважень, операційний  працівник візує їх, підписує в  осіб, які мають право дозволити  видачу готівки, і передає касиру для виконання.

        Рис. 2.2. Схема документообігу і контролю за видатковими касовими документами

Одержані видаткові документи  касир ще раз перевіряє, передусім  достовірність підпису особи, що дозволила видачу грошей, наявність даних про пред’явлення паспорта та підпису про отримання грошей представником клієнта — одержувача готівки. Якщо ці документи не викликають сумніву, касир відраховує зазначену суму готівки і пере дає представникові клієнта. Гроші видаються повними пачками та корінцями, якщо упаковка їх не пошкоджена. У разі видачі великих сум готівки вони можуть готуватися банком заздалегідь. Одержувач може перерахувати видану йому суму готівки поаркушне. Це робиться в окремому приміщенні під наглядом працівника банку. Видана клієнтам сума готівки в той самий день списується з їхніх рахунків.

 Якщо під час перевірки  видаткових документів операційним  працівником чи касиром будуть  виявлені порушення чинних правил  їх оформлення, вони повертаються без виконання. Якщо представник клієнта, перераховуючи в приміщенні банку одержану готівку, виявить недостачу, то вона покривається з каси банку і пред’являється претензія на цю суму установі банку, касир якої сформував відповідну пачку та корінець. Надлишок виданої суми повертається до каси банку.

Підприємства при одержанні  готівки повинні вказувати в  чеку цілі, на які вони будуть витрачатися, і суму на кожну ціль. Податкові  та інші контролюючі органи, комерційні банки періодично перевіряють використання підприємствами одержаних коштів за цільовим призначенням.

Операції з приймання  та видача готівки можуть здійснюватися  також за допомогою банківських  ідентифікаційних карток та банківських  автоматів. У першому випадку  касові операції здійснюються у викладеному  вище порядку, тільки замість прибуткових  чи видаткових паперових документів застосовуються пластикові ідентифікаційні  картки.

У другому випадку (при  застосуванні банкоматів) в організацію  та технологію касового обслуговування вносяться істотні зміни.

Банкомат — це пристрій для автоматизованого касового само обслуговування клієнтів. Банкомати включаються в систему автоматизації банків і застосовуються з метою:

• скорочення поточних витрат банків на ведення касових операцій;
• розширення спектра банківських послуг для клієнтів;
• розширення частки банку на ринку роздрібних послуг.

Досягнення цих цілей  виправдовує значні первинні витрати  на придбання банкоматів та їх встановлення, тому вони знайшли широке застосування в розвинутих країнах.

Сучасні банкомати можуть виконувати такі операції:

• інформувати клієнтів про стан їхніх рахунків;
• видавати готівку з рахунків;
• приймати готівку для розміщення на рахунках клієнтів;
• приймати готівку для погашення позичок;
• приймати доручення про переведення грошей з одного рахунку клієнта на інший тощо.

Надання банкоматами вказаних послуг здійснюється за допомогою пластикових  ідентифікаційних карток та ПІН-кодів  клієнтів. Після кожної операції банкомат видає клієнту квитанцію з  повною її характеристикою (сума, час, порядковий номер, вид операції, назва  банку тощо).

Порядок надання касових  послуг через банкомати досить простий. Уклавши договір з клієнтом, банк видає йому за невелику плату пластикову картку та ПІН-код, повідомляє мережу розміщення банкоматів, якими він може користуватися, та режим їх роботи. Для клієнта  важливо, щоб банкомати працювали  цілодобово і розміщувалися не тільки в приміщенні банку чи його філій, а й у багатьох інших місцях. Тому банки прагнуть розмістити свої банкомати і в таких місцях, як великі торговельні, сервісні центри, вокзали, центри розваг тощо.

Для одержання касової  послуги клієнт за допомогою пластикової  картки входить через зчитувальний пристрій у «пам'ять» банкомата і  вводить туди за допомогою цифрової клавіатури свій ПІН-код. Упевнившись  в ідентичності одержаної з двох каналів інформації, банкомат дає  дозвіл клієнту здійснювати будь-яку  з операцій, висвітлених на спеціальному табло. За допомогою клавіатури клієнт дає банкомату команду на виконання  вибраної операції, вказує її суму та по якому рахунку (поточному чи ощадному) здійснювати. Прийнявши та обробивши  цю інформацію, банкомат через спеціальний  пристрій (вікно) приймає або видає  банкноти, а також видає квитанцію  клієнту.