Грошовий ринок та його функцiонування в Украiнi

 

     Проте зберігання грошей у грошовій формі  обмежене. Воно означає неотримання  відсоткового доходу, дивідендів. Ось  чому загальний попит на гроші  складається на основі взаємодії  двох мотивів: споживання (трансакційні операції - ) і бажання володіти активами у майбутньому - набором цінних паперів або інших ліквідних активів. Перший із них визначає потреби готівки чи депозитних грошей для оплати рахунків або купівлі товарів, тому здебільшого пов'язаний з величиною операцій реалізації номінального ВВП, а другий - зводиться до поняття «портфеля». Портфель означає структуру певного набору цінних паперів або інших ліквідних активів, що показує, як і в яких формах раціональні інвестори вкладають своє багатство в економіку. Важливим є правило диверсифікації портфеля у різні види активів: «не кладіть усі яйця в один кошик». З двох видів активів, що приносять однакові доходи, інвестори обирають безпечніший. А ризикові вклади будуть робитися лише тоді, коли приноситимуть достатньо високий дохід.

     Основними показниками впливу на попит грошей є номінальний  попит на гроші  та реальний попит на гроші.

     Реальний  попит на гроші це попит на реальні  грошові залишки, або іншими словами, величина грошових залишків, визначена  з врахуванням їх купівельної  спроможності.

     Номінальний попит на гроші - це та кількість грошей, яка необхідна економічнимагентам для задоволення особистих та виробничих потреб.

     Провідні  фактори, що визначають попит на гроші  на ринку, ми відобразили за допомогою табл.2.3 [5].

     Таблиця 2.3

     Провідні  фактори попиту на гроші

 

     Попит на гроші залежить від рівня цін (інфляції), зростання реальних доходів і руху норми відсотка. Функціональну залежність попиту на гроші можна виразити так:При цьому:

     а)   зростання цін (Р) викликає пропорційне зростання попиту на номінальні грошові запаси. Водночас реальний попит на гроші залишається незмінним;

     б) вищий рівень реальних доходів збільшує попит на реальні грошові залишки;

     в) зростання альтернативної вартості зберігання грошей (К) зменшує попит на реальні грошові залишки.

     Отже, вказані закономірності визначають особливості попиту на гроші і в перехідній економіці України. Зокрема високі темпи зростання цін об'єктивно збільшують попит на трансакційні запаси, високий рівень інфляції провокує високу норму відсотка,недостатній рівень розвитку ринку цінних паперів і банківських послуг обмежують дію збереження вартості і нагромадження, у наявній структурі багатства низькою є питома вага дорогоцінних і високоліквідних активів.

     Попит на гроші є одним із ключових і найскладніших елементів ринку грошей.

     Також розглянемо пропозицію грошей та механізм її формування.

     Пропозиція  грошей – процес створення банківською  системою додаткових платіжних засобів, що надходять у канали готівкового і безготівкового грошового обігу.

     На  макроекономічному рівні фактична маса грошей в обороті є межею пропозиції грошей, адже всі економічні суб’єкти одночасно не можуть запропонувати  на ринку грошей більше від наявного в них запасу. Якщо при зростанні сукупного попиту  виникає потреба збільшити пропозицію понад цю межу, це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. На макроекономічному рівні пропозиція грошей визначається чинниками, що лежать у сфері банківської діяльності (тобто поза сферою внутрішньоекономічних процесів). Банківська система управляє пропозицією грошей відповідно до зміни попиту на них. Таким чином, попит на гроші  первинний по відношенню до пропозиції. Отже, ті чинники, що визначають величину попиту, визначають і межі зміни пропозиції грошей.

     Центральний банк використовує різноманітні економічні важелі для формування пропозиції грошей та регулювання грошового обігу  у країні. Основні з них: грошова база; банківські резерви; грошово-кредитний мультиплікатор.

     Грошова база – це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей. Грошова база виконує функцію золотого резерву в минулому який був основою емісії паперових (кредитних) грошей.

     Складові  грошової бази можна представити  формулою:

     Mh= Rd + R t + R c + CY,

     де   Mh  – грошова база;

     Rd – сума обов’язкових резервів  по вкладах до вимоги;

     Rt - сума обов’язкових резервів  по строкових вкладах;

     Rc – наднормативні резерви;

     CY – готівка в обігу.

     Обов’язкові банківські резерви є часткою (нормою і процентах) банківських депозитів та інших пасивів яка (відповідно до нормативів) повинна зберігатись у формі касової готівки комерційних банків та інших депозитів у центральному банку. Якщо фактична сума резерву, включаючи залишок каси, менше  суми обов’язкового резерву, банк повинен їх поповнити. Якщо фактична сума резерву більше суми обов’язкового резерву, утворюється вільний (наднормативний) резерв, в межах якого комерційний банк може здійснювати кредитну експансію.

     Обов’язкові банківські резерви  утримуються в двох формах:

     а) касової готівки комерційних  банків;

     б) коштів на резервному рахунку в центральному банку.

     Співвідношення  між а) і б) регулюється відповідними нормативами. Нормативне значення обов’язкових резервів забезпечує захист інтересів  клієнтів і надійності комерційних банків, їх ліквідності.

     За  допомогою грошово-кредитного мультиплікатора визначається взаємозв’язок між монетарною базою (банківськими резервами) та масою грошей в обігу.

     Грошовий  мультиплікатор – це величина коефіцієнта, на яку збільшується кількість грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку. Грошовий мультиплікатор показує максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити грошова одиниця від операцій на монетарному ринку [5].

     Пропозиція  на грошовому ринку визначається як:

     Ms = m*Mh,

     де Ms – пропозиція грошей у вигляді  готівки поза банками та депозитів  на поточних рахунках;

     M   -  коефіцієнт грошово-кредитнрго мультиплікатора;

     Mh, - грошова база.

     Зміна Ms відбувається під дією чинників, які  впливають на обсяг Mh  та на m. Грошова база перебуває під певним контролем центрального банку. відповідно її обсяг може змінюватись внаслідок певних операцій центрального банку: операції на відкритому ринку; рефінансування комерційних банків; валютних операцій. Зміна m визначається центральним банком та також чинниками, що не залежать від центрального банку і можуть самостійно впливати на обсяг пропозиції грошей. Таких як: обсягу багатства економічних суб’єктів; тінізації економіки; стану довіри до банків та багато інш.

     Пропозиція  грошей, як уже зазначалося, визначається значною мірою емісією банкнот  та депозитних грошей.

     Емісія  грошей в широкому розумінні  здійснюється на двох рівнях:

     Перший  рівень – центральний банк ;

     Другий  – комерційні банки та прирівняні до них за функціональним призначенням фінансово-кредитні установи.

     Таким чином, виділяють три напрямки емісійної  діяльності центральних банків:

     1. фінансування дефіциту державного  бюджету через операції на  відкритому ринку державних цінних паперів;

     2. рефінансування комерційних банків;

     3. купівля іноземної валюти.

     Комерційні  банки також є суб’єктами творення пропозиції банківських грошей. Коли розглядають механізм утворення  грошей лише у функції обігу, а  й у функції нагромадження, не лише готівки, а й безготівкових  платежів, тоді поряд з центральним  банком – емітентом грошові маси розглядаються комерційні банки  та позичково-ощадні установи.

     Випуск  грошей комерційними банками – це банківська операція, пов’язана з  перетворенням боргових зобов’язань  у платіжні засоби. Цей процес називається монетизацією боргових зобов’язань.

     Комерційні  банки утворюють депозитні гроші, надаючи своїм клієнтам кредити. Банки надають кредити – пропозиція грошей збільшується, клієнти банків повертають кредити – пропозиція зменшується.

     Здатність комерційного банку утворювати банківські гроші залежить від розміру ненормативної  суми його резерву. Надаючи кредити, банки перетворюють пасивні гроші в активну грошову масу.

     Графічне  зображення кривої пропозиції грошей буде залежати від тактичних цілей грошово – кредитної політики. Якщо ціллю цієї політики буде підтримання на незмінному рівня маси грошей в обігу при вільному русі процентної ставки, то крива пропозиції матиме такий вигляд (рис. 2.5.).

     Рис. 2.5. Пропозиція грошей

     Пряма вертикальна лінія свідчить про  те, що фактична пропозиція грошей склалася на рівні 100 млрд. грн., і банківська система планує підтримувати її на цьому рівні незалежно від зміни процентної ставки. Якщо буде прийнято рішення збільшити пропозицію грошей до 150 млрд. грн., то крива пропозиції зміститься вправо, в точку 150 млрд. грн., але залишиться у вертикальному положенні, що свідчить про її незалежність від зміни процентної ставки.

     Попит і пропозицію грошей пов'язує модель грошового ринку. Згідно з короткостроковою моделлю грошового ринку, пропозиція грошей, доход і рівень цін є  екзогенними змінними. Пропозиція грошей контролюється цен тральним банком і фіксована на рівні Ms. У короткостроковому періоді рівень цін не змінюється, тому номінальні та реальні змінні моделі збігаються:.      Таким чином,реальна   пропозиція грошей фіксована на рівні    і на графіку показана вертикальною лінією. Альтернативну вартість грошей вимірює ставка процента по такому фінансовому активу, як облігації. Попит на гроші L(r) є спадною функцією процентної ставки (r) для даного рівня доходу (У).

     Рівновага грошового ринку досягається  в точці, де попит на гроші дорівнює їхній пропозиції. Умова рівноваги має вигляд:  . Точці рівноваги грошового ринку відповідає рівноважна процентна ставка Модель грошового ринку показує, що існує лише єдина ставка, за якої попит на гроші і пропозиція грошей збігаються (рис. 2.6.).

Рис. 2.6. Рівновага на грошовому ринку

     На  практиці на грошовому ринку постійно виникають коливання. Вони бувають двох типів:

     • коливання, пов'язані з початковою нерівновагою грошового ринку;

     • коливання, пов'язані зі зміною рівноваги.

     Розглянемо  механізми, які врівноважують грошовий ринок в одному й другому випадках.