Грошовий ринок та його функцiонування в Украiнi

tify">     Купівля грошей на грошовому ринку набуває  форми їх передачі  у тимчасове  користування  під відповідні  інструменти (цінні папери), які на ринку грошей діють аналогічно ролі грошей на товарному ринку. Механізм взаємодії попиту і пропозиції грошей функціонує так, як зображено на наведеному нижче рис.2.1:

     Рис 2.1. Загальна схема взаємозв’язку між об’єктами та інструментами грошового ринку

     Всі інструменти грошового ринку  поділяють на :

1. неборгові, до яких належать зобов'язання, які надають право участі в управлінні діяльністю покупця грошей. Зокрема, за продавцем зберігається право власності й отримання доходу. До певної міри право розпорядження надають акції, деривативи (встановленої форми фінансові документи, які засвідчують право власності й отримання доходу), паї та страхові поліси.
2. боргові інструментів грошового ринку включають усі зобов'язання покупця повернути продавцеві отриману від нього суму грошей і сплатити належний дохід [11].

     Залежно від міри та умов передачі прав боргові  зобов’язання поділяються на:

1. депозитні зобов'язання, за допомогою яких гроші передаються у повне розпорядження покупця за умов їх повернення у вказаний термін і сплати відсоткового доходу (або без нього). Депозитні зобов'язання за отримані гроші передають переважно банки. Залучення коштів вони здійснюють у формі відкриття поточних і строкових рахунків, депозитних і ощадних угод (сертифікатів), трастових вкладів;
2. позичкові зобов'язання. На їх основі продавці передають гроші з певними обмеженнями прав їх використання. Зокрема, застосовується зазначення на які цілі має використовуватися позичка, належні гарантії повернення, ступінь окупності проекту, що фінансується. Позичкові зобов'язання набули таких форм: кредитних угод, облігацій, бонів, векселів тощо. Надалі вони можуть самостійно вільно обертатися на ринку цінних паперів.

     Усі види інструментів грошового ринку  можна поділити на три групи:

1. позичкові угоди, якими оформлюються відносини між банками і клієнтами;
2. цінні папери, якими реалізуються переважно прямі відносини між покупцями і продавцями грошей;
3. валютні цінності - відносини між власниками двох різних валют.

     Умовний характер набуває на грошовому ринку  ціна -відсоток. Розрізняють три його форми:

• депозитний відсоток - плата банків за залучені грошові кошти;
• відсоток позиковий - форма ціни позичених коштів як капіталу;
• обліковий відсоток, що його стягує банк, купуючи цінні папери чи векселі.

       При цьому відсотковий дохід  на позичені кошти істотно  відрізняється від звичайної  ціни на товарному ринку. Його  розмір як ринкової ціни визначається не мірою вартості, а споживною вартістю грошей, тобто здатністю приносити покупцеві додатковий дохід чи блага.

     Суб'єктами грошового ринку діють юридичні та фізичні особи. Але переважно в операціях купівлі - продажу грошей приймають участь банки, державні структури, спеціальні кредитно - фінансові інститути та інші посередники, які купують і продають, як правило,  короткострокові  боргові  зобов'язання.  Але  головними  традиційними учасниками грошового ринку стають комерційні банки, які фактично діють як постійні продавці і покупці грошових коштів. Держава на грошовий ринок переважно виходить як позичальник. Поряд з традиційними учасниками в операціях купівлі-продажу грошей виступають професійні посередники:маклери, дилери, облікові доми та інші учасники.

     Всю сукупність операцій на грошовому ринку можна поділити на три групи: з продажу грошей, купівлі грошей і посередницькі операції. Як правило, гроші продають сімейні господарства, а купують їх інвестори, тобто фірми, компанії, державні структури тощо[1].

     Загалом, місце і роль грошового ринку  можна визначити так:

1. з нього розпочинається кругообіг індивідуального капіталу і рух грошей, що його обслуговують;
2. механізм грошового ринку здійснює перерозподіл грошових ресурсів у найефективніші галузі і сектори економіки та забезпечує збалансування грошових потоків індивідуальних суб'єктів економічного життя та грошового обороту в цілому;
3. на макроекономічному рівні грошовий ринок обслуговує оборот усього суспільного капіталу і діє як провідний складовий структурний елемент грошового обороту у формі організації та руху суспільного капіталу країни;
4. завдяки грошовому ринку формується величина відсотку як ринкової ціни грошей. Це найважливіший економічний показник, що визначає динаміку зростання відтворювального процесу;
5. вартість грошей визначається за ступенем корисності грошей та їх кількісного  пропонування.

      Отже,  грошовий ринок має свої особливості  та ставить перед собою ряд  завдань. Інструменти грошового ринку, які поділяють на боргові і не боргові, активно взаємодіють з його об’єктами. Також виділяємо суб’єктів грошового ринку – це фізичні та юридичні особи, які беруть активну участь у його розвитку та функціонуванню в Україні.  Загалом на грошовому ринку вони здійснюють три види операцій, такі як  з продажу грошей, купівлі грошей і посередницькі операції.

2. Структура грошового ринку

     Грошовий  ринок має складний механізм функціонування. На нього застосовуються різноманітні інструменти та методи управління грошовими потоками.

     Грошовий  ринок оцінюють як складну систему  організаційних та правових відносин, що взаємодіє з усією сукупністю ринкових відносин, має відповідні форми прояву і організаційні форми. У зв’язку з цим розрізняють три аспекти кваліфікації, що наведені в табл.2.1.

     Таблиця 2.1

     Схема системної структуризації грошового ринку

 

     По  – перше, у залежності від призначення  й рівня ліквідності фінансових активів розрізняють два основні сегменти грошового ринку: ринок грошей і ринок капіталів. З цих позицій структуру грошового ринку можна зобразити відповідно рисунку ( Додаток 1).

     У сегменті ринку грошей, який ще називають  монетарним ринком, продаються і купуються  грошові кошти у вигляді короткострокових позик (до одного року) і депозитних операцій з метою обслуговування руху обігових коштів підприємств, банків, громадських організацій, населення і держави. Об'єктом купівлі-продажу стають тимчасово вільні кошти і валюти, а суб'єктами ринку грошей виступають фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти юридичних осіб, громадян, держави [7].

     У свою чергу структура ринку грошей складається з валютного ринку  та ринку короткострокових банківських кредитів, що мають розвинену мережу спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів, діяльність яких забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на гроші як специфічний товар. Але гроші як звичайні товари на товарному ринку не продаються і не купуються. Вони обмінюються на інші ліквідні активи за альтернативною вартістю, яка вимірюється нормою позикового відсотка, яка і є ціною «товар - гроші» як капіталу. Тому ринок грошей діє як складова частина і відповідний сегмент фінансового ринку, на якому реалізуються короткострокові депозитно-позикові операції.

     При цьому валютний ринок охоплює операції купівлі-продажу (обміну) чужоземних валют і платіжних документів, які обслуговують широке коло зовнішньоекономічних операцій, страхування     валютних     ризиків,     диверсифікацію     валютних резервів, переміщення валютної ліквідності тощо. За своїм режимом функціонування валютні ринки поділяються на вільні, тобто діють без валютних обмежень, і обмежені, якщо валютні операції дозволяються уповноваженими органами або здійснюються за офіційно встановленим валютним курсом.

     Ситуація  у 2009 році на валютному ринку була складною і суперечливою. У нинішньому році можна було спостерігати як девальвацію, так і ревальвацію національної валюти.

     Перші два-три місяці 2009 року були часом  злету курсу долара, який був викликаний загальною панікою і "жахливими" прогнозами експертів.

     Аналітики давали різноманітні прогнози подальшого розвитку ситуації, гривні пророкували  повний крах, прогнозували різні курсові  значення - як ми сьогодні бачимо, і  реальні, і абсолютно захмарні - 12, 15 і навіть 20 грн за долар.

     Ситуація  погіршувалася і невизначеністю із зовнішніми позиками українських банків, термін погашення багатьох з яких закінчувався в першій половині 2009 року; банки, не будучи впевненими в їх реструктуризації, "скуповували" долари для повернення кредиторам.

     Якщо  порівняти стан курсу гривні відносно долара за попередні роки, то його можна  відобразити на рис.2.3.

Рис.2.2. Середній курс гривні відносно долара

     Ринок  капіталу охоплює відносини акумулювання й купівлі-продажу середньострокових і довготермінових кредитів і фінансових активів строком використання понад один рік, які обмінюються за альтернативною вартістю, що вимірюється нормою позикового відсотку. Структурними сегментами ринку позикових капіталів діють ринок короткострокових фінансових активів, ринок цінних паперів і ринок середньо- та довготермінових банківських кредитів. Об'єктом оперування на ринку виступають не самі гроші, а право на тимчасове їх використання на умовах зворотності, строковості та платності позик. При цьому ринок цінних паперів охоплює як кредитно-боргові відносини (облігації, векселі тощо), так і відносини співволодіння (акції), що можуть продаватися, купуватися і погашатись [7].

     Отже, в ринковій економіці грошовий ринок  за ознакою ліквідності та призначенням фінансових активів, які на ньому  обертаються, охоплює мережу спеціальних інститутів, що забезпечують взаємодію попиту й пропозиції на гроші як специфічний товар.

     Якщо  розглядати грошовий ринок з позицій  застосування на ньому інструментів і методів управління грошовими потоками, то його можна класифікувати як два взаємопов'язаних і таких, що доповнюють один одного і водночас відособлених два ринки: ринок позичкових капіталів і ринок цінних паперів.

     Ринок позичкових капіталів охоплює специфічну сферу товарних відносин, де реалізуються відносини акумулювання грошових коштів фізичних і юридичних осіб та надання позичок на принципах кредиту з метою забезпечення потреб суспільного відтворення. На цьому ринку задіяні кредитно-фінансові установи і фондові біржі, за допомогою яких реалізується рух позичкового капіталу для забезпечення нормального кругообігу капіталу.

     Функціонування  ринку цінних паперів складає частину ринку позичкових капіталів. Як частина грошового ринку він охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння. Через банки, спеціальні кредитні установи і фондову біржу акумулюються  грошові  нагромадження  суб'єктів  господарського життя, а далі спрямовуються у виробничі та невиробничі інвестиції. При цьому взаємодія ринків позичкових коштів і цінних паперів надійно забезпечує реалізацію права власності на використовувані грошові кошти і формує фінансові джерела економічного зростання, їх концентрацію і централізацію, розподіл і перерозподіл трудових і матеріальних ресурсів між галузями економіки, сприяє структурній перебудові суспільного виробництва.

      Проаналізуємо стан ринку цінних паперів України  за останній період. Найбільший обсяг  торгів за фінансовими інструментами організаторів торгівлі зафіксовано з облігаціями підприємств (33,38%) та акціями (37,52%). Зазначимо також, що в цілому кожні три роки спостерігається тенденція до регулярного спаду випуску акцій, а потім відбувається його зростання майже однаковими темпами. Зосередження обігу цінних паперів на організаторах торгівлі має суттєве значення для функціонування фондового ринку, зокрема для підвищення його відкритості, ліквідності, інвестиційної ефективності, збільшення кількості  укладених угод, що, у свого чергу, приведе до збільшення податкових надходжень до бюджету. Вирішення проблеми попиту та пропозиції Історично зумовило необхідність зосередження угод купівлі-продажу цінних паперів на організаційно оформлених ринках чуваним коливанням цін.