Грошовий ринок і механізм його регулювання

   зростання швидкості обігу грошової одиниці  та зменшення загального обсягу суспільного продукту.

   Вплив кожного з цих чинників може призвести  до порушення законів грошового  обігу, внаслідок чого кількість  неповноцінних грошей в обігу  перевищить потреби в них, що і  зумовить початок процесу інфляції чи знецінення грошей.

   Інфляція не лише відображає у своєму розвитку динаміку цін, а й вимірюється останньою. Вона є обернено пропорційною величиною цінової динаміки. Якщо протягом року ціни зросли на 10 %, то можна сказати, що на такий самий відсоток грошова одиниця знецінилася чи втратила свою купівельну спроможність. В залежності від того, яким темпом зростають ціни, розрізняють три види інфляції:

   повзуча інфляція (якщо ціни зростають темпом до 10% на рік);

   галопуюча інфляція (при темпах зростання цін  від 10 до 100% на рік);

   гіперінфляція (темпи зростання цін перевищують 100% на рік)  

     Однак потрібно пам'ятати, що не за всіх умов інфляція проявить себе у відкритому зростанні цін. В умовах установлення твердих адміністративних цін, що фіксуються державою, неминуче відбудеться зміна форм інфляції. У такому разі порушення закону грошового обігу (через надмірність грошової маси) не зможе проявити себе у прямому зростанні цін. Проте ступінь забезпечення товарною масою кожної грошової одиниці різко зменшиться і всю грошову масу не можна буде повністю реалізувати. З'явиться надлишок грошей та дефіцит товарів. Це буде означати реальне знецінення всієї грошової маси, тобто відбуватиметься інфляція.

   Отже, існує дві форми інфляції —  відкрита та придушена.

   Відкритою називають інфляцію, якщо порушення законів грошового обігу (коли кількість неповноцінних грошей в обігу є надмірною порівняно з потребою в них) проявляється у підвищенні цін.

   Придушеною  називають інфляцію, якщо порушення  законів грошового обігу (коли кількість  неповноцінних грошей в обігу є надмірною порівняно з потребою в них) призводить до появи дефіциту товарів, а не до підвищення цін.

   Потрібно  зазначити, що в умовах інфляції гроші  поступово припиняють виконувати таку свою функцію, як засіб збереження вартості. А це призводить до того, що їх все більш неохоче починають брати і в обмін на свій товар, намагаючись якомога швидше їх позбутись, і все менше роблять заощаджень у грошовій формі. Через це нормальне життя суспільства, в якому обмін уже став нормою, починає порушуватись, що викликає потребу в стабілізації купівельної спроможності грошової одиниці.

   Використовують  такі методи подолання інфляції:

   обмеження емісії грошей (емісія — це випуск в  обіг додаткової кількості грошей).

   заходи  щодо стимулювання зростання суспільного  продукту. (Наслідком цього також стає зменшення темпів інфляції та стабілізація купівельної спроможності грошей).

   заходи  щодо підвищення довіри до національної грошової одиниці. У такому разі населення  вже не буде намагатись якомога швидше позбутись цієї грошової одиниці. Остання знову зможе виконувати функцію засобу збереження вартості, що приведе і до зростання грошових заощаджень).

   Одним із засобів відновлення довіри до національної грошової одиниці є  грошові реформи. Вони, крім усього іншого, можуть допомогти й у вирішенні завдання щодо зменшення вже наявної в обігу грошової маси. Грошова реформа — це перебудова державою наявної в країні грошової системи. При цьому грошові реформи можуть переслідувати не тільки вузькі цілі стабілізації грошової одиниці, а й більш широкі — загальної перебудови чинної в країні системи грошово-кредитних відносин.

   Розрізняють три основних види грошових реформ: 

   формальна, яка зводиться до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує;

   деномінаційна, яка полягає в тому, що разом  зі зміною зразка купюри відбувається зміна існуючого масштабу цін (зменшення  кількості нулів на купюрах);

   конфіскаційна, що полягає в безоплатному вилученні  державою частини грошей суб'єктів  економіки.

   Проте потрібно пам'ятати, що проведення грошових реформ — це досить серйозне потрясіння для всіх суб'єктів економіки, а тому їх здійснення має бути максимально зрозумілим і виваженим. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                               Список використаної літератури

   1. Баликоев В.З. Общая экономическая  теория. Учебное пособие. - Новосибирск: 000 «Издательство ЮКЭА», 2008.

   2. Башянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв  В.С. Політична економія.- К.: НІКА-ЦЕНТР, ЕЛЬГА, 2010.

   3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін  Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища шк., 2005.

   4. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук  С.К. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Атіка,2010.

   5. Макконел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2т. - М.: Республика, 2009. (Пер. с англ.)

   6. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка  перехідного періоду (Уроки для  України). - К.: Основи,2008.

   7. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. - К.: Основи,2008.

   8. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студ. екон. спец. закл. освіти: У 2 ч./ С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. - К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2010.