Грошовий ринок і механізм його регулювання

   Повноцінна  монета як певний вид грошей та форма  прояву металево-грошової форми вартості являє собою зародок появи  нового типу грошей — неповноцінних  та нової форми грошової вартості — знаково-грошової. Оскільки в обігу неповновагова монета може представляти повновагову, це було використано для цілеспрямованого випуску неповноцінних монет з неблагородних металів, поява яких стала ознакою переходу до другого етапу монетно-знакової форми грошової вартості. Перехід до неповноцінних монет дозволив не тільки уникнути втрат, пов'язаних зі стиранням монети з дорогоцінних металів, але й дав змогу значно зменшити потребу у видобутку самих цих металів, що дозволило більш доцільно використати виробничі ресурси суспільства. Через значно менші витрати виробництва на виготовлення неповноцінних монет їх реальний вартісний зміст уже майже зник. Залишився лише його грошовий знак, який позначений на матеріальному тілі, що просто нагадує матеріальне тіло попередника. З переходом до паперових грошей зникає і будь-який натяк на цю згадку, а грошовий знак остаточно відокремлюється від реальної вартості, позначуваної ним.

   Паперові  гроші — це такі гроші, які є  лише знаками вартості, виготовленими з паперу, і які заміщують в обігу певну кількість повноцінних грошей. Паперові гроші початково випускалися державними казначействами у формі казначейських білетів для покриття дефіциту державного бюджету і були обов'язковими для приймання за всіма видами платежів відповідно до того номіналу, який на них зазначався.

   Паперові  гроші — це не стільки реальна  вартість, скільки знаки вартості. Оскільки реальна вартість паперових  грошей майже відсутня, то запровадження  їх в обіг відбувалося на основі законодавчого зобов'язання та відповідного примусу з боку держави. При цьому методом підтримання їх примусового курсу на початкових етапах запровадження було часткове збереження їх обміну на золото. Тобто реальна вартість паперових грошей зникає настільки, наскільки грошові знаки перестають мати внутрішню вартість, але зберігається тією мірою, якою залишається зв'язок руху повноцінних грошей з цими знаками.

   В подальшому виникають кредитні гроші, які також не мають (у ще більшій  мірі) реальної вартості повноцінних грошей. Кредитні гроші — це такі гроші, які являють собою боргові зобов'язання суб'єктів економіки і завдяки цьому виконують роль знаків вартості в обігу. Першою формою кредитних грошей став вексель. Вексель — це торгове борове зобов'язання, яке передбачає сплату певної суми грошей певною особою у визначений строк. Поява векселя зумовлена продажем товарів у кредит, коли покупець, не маючи в даний момент грошей, зобов'язується сплатити їх продавцю за отриманий від останнього товар тоді, коли гроші в нього з'являться. Тобто продавець стає кредитором, а покупець боржником. У цьому разі отриманим від власного боржника зобов'язанням кредитор сам може розрахуватись за придбані ним товари у третіх осіб, поставивши попередньо на векселі свій іменний підпис — індосамент. Таким чином, векселі переходять із рук у руки і породжують вексельний обіг. Однак його межі дуже вузькі, оскільки не всі продавці можуть погодитись отримати у сплату за свій товар боргове зобов'язання невідомої особи. Цю проблему вирішила поява банкноти — боргового зобов'язання (векселя) банку. Банки, скуповуючи звичайні векселі, розплачувались за них своїми власними векселями. У цьому разі векселедавцем виступала не окрема особа, а банк, який був не тільки більш відомим, а й більш платоспроможним, ніж будь-який інший комерційний векселедавець, що давало змогу значно розширити сферу кредитних відносин.

   Поява кредитних грошей, з одного боку, заперечує повноцінні гроші у  такій їх істотній функції, як засіб  обігу, оскільки в обмін на товар  замість грошей видається боргове зобов'язання, а з іншого — останнє саме починає обертатися. На основі вексельного обігу виникає банкнота, що починає функціонувати і як звичайний засіб обігу. Саме тому рух кредитних і паперових грошей поєднується в єдине ціле. Нині випуском паперових грошей займається не казначейство, а центральний банк відповідної країни, який випускає власні боргові зобов'язання (монети та банкноти).

   Це  приводить до того, що паперові гроші  перетворюються за сучасних умов на кредитно-паперові, економічною основою яких є боргові зобов'язання держави в цілому. З припиненням вільного обміну паперових грошей на золото за твердо встановленим курсом воно перестає навіть номінально бути загальним еквівалентом, залишаючись при цьому звичайним товаром. Тобто втрачається останній зв'язок реальної вартості з її знаком на боці загального еквівалента у формулі обміну (х товару А = у товару Б).

   Потрібно  зазначити, що і нині процес розвитку грошей як матеріальної основи грошової форми вартості не припинився. Сьогодні у грошовому обігу все більше відбувається заміна руху навіть кредитно-паперових знаків вартості (монети та банкноти), які є борговими зобов'язаннями центральних банків відповідних країн, на рух певних доручень (чеки, квитанції тощо).

   Виникнення  цих доручень є результатом існування депозитів, тобто внесків певних сум грошей клієнтів банку на власний рахунок у цьому банку, а чеки та квитанції є дорученнями банку перерахувати кошти з належного власникові рахунку на інший. Усе це дає підстави говорити про появу нового різновиду кредитних грошей — грошей депозитних, які існують у формі записів на банківському рахунку, і хоча самі по собі ці доручення ще вільно не обертаються, але така перспектива не виключена.

   Також досить значного поширення набули кредитні картки, що являють собою пластиковий носій, на якому записана в електронній формі інформація про розміри кредиту, що наданий власнику картки банком. У цьому разі під час купівлі товарів продавець відразу одержує свої гроші від банку, а покупець — банківський кредит на суму конкретної покупки. Через певний час цей кредит має бути повністю погашений власником картки. Кредитні картки є іменними і не обертаються.

   Починають широко застосовуватися також і  дебетні картки. Вони не тільки виконують  усі функції кредитних, але й дозволяють попередньо вносити гроші на рахунки своїх власників. Сфера поширення дебетних карток поки що не велика, але активно розвивається. Потрібно зазначити, що кредитні та дебетні картки є носіями електронної інформації, а тому нині все частіше говорять про появу електронних грошей, які, будучи одним з різновидів депозитних грошей, існують у вигляді електронного запису в пам'яті банківського комп'ютера.

   Розглянутий вище процес характеризує логіку історичного  розвитку грошової форми вартості. Він є одночасно і логічним, (оскільки відображає закономірний рух), і історичним (оскільки фіксує реальні історичні переходи). Узагальнено цей процес та його етапи може бути подано у вигляді такої логіко-історичної схеми еволюції грошової форми вартості:

   А. Товарно-продуктово-грошовий етап.

   Б. Товарно-металево-грошовий етап:

   а) металево-зливковий;

   б) металево-монетний.

   В. Знаково-грошовий етап:

   а) монетно-знаковий;

   б) паперово-знаковий;

   в) кредитно-паперово-знаковий;

   г) кредитно-паперово-електронно-знаковий.

   Відповідно  до розвитку грошової форми вартості можна виділити два найважливіших  типи грошей: повноцінні та неповноцінні.

   Повноцінні  гроші — це ті, які є загальним  еквівалентом завдяки витратам виробництва  на виготовлення їх матеріалу на рівні  номінального знака вартості, який на них позначений. До повноцінних належать продуктові та ті металеві гроші, які виготовлені з благородних металів.

   Неповноцінні  гроші — це ті, витрати на виготовлення яких є значно меншими ніж той  номінальний знак вартості, який на них позначений. До них належать монети з недорогоцінних металів, паперові та всі види кредитних грошей. 
 
 

\

     3. Суть грошей та їх функції.

   Люди  завжди намагались зрозуміти природу  грошей та описати їх властивості. Ці прагнення історично втілювались  у різні теорії, що описували феномен грошей з різних боків. Так, металістична теорія ототожнювала гроші з благородними металами, приписуючи останнім властивість бути грішми від природи. Номіналістична теорія зводила гроші до умовних знаків, а державна розглядає їх як продукт творіння державної влади, установлений політичним законом платіжний засіб.

   Історичний  розвиток засвідчив, що більшість подібних поглядів на гроші нині вже навіть і не згадуються, проте, у питанні  про сутність грошей і сьогодні точаться гострі суперечки.

   У науковій літературі існує багато різних визначень грошей, які значно відрізняються  одне від одного. Під грішми часто  розуміють усе те, що звичайно приймається  в обмін на товари і послуги; продукт  угоди між людьми, товар особливого роду, що виконує роль загального еквівалента; те, що використовується як гроші. Л. Харріс визначає гроші як «...будь-який товар, що функціонує як засіб обігу, лічильна одиниця і засіб збереження вартості». Р. Барр пише, що «...гроші можуть бути визначені як засіб обміну, загальноприйнятий у даному платіжному співтоваристві». Деякі економісти вважають ключовим моментом у визначенні грошей їх платіжну функцію. Яскравим прикладом суто функціонального підходу в цьому питанні слугує визначення К.Р. Макконнелла і С.Л. Брю: «Гроші — це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей, і є гроші».

   Для усіх наведених вище визначень характерним  є те, що гроші визначаються через  їх функціональні форми, не розглядаючи  при цьому питання про їх глибшу основу. Інший підхід, який найбільш послідовно та усвідомлено реалізував К. Маркс, можна назвати логіко-історичним. Відповідно до нього основою для з'ясування сутності грошей є вивчення логіки їх історичного розвитку.

   Розгляд історії розвитку грошової форми вартості та типів грошей дає можливість зробити певні узагальнення відносно того, що собою в дійсності являє сутність грошей. Наукове визначення сутності грошей повинне, з одного боку, в узагальненій формі передавати всю їх історію, а з іншого — діставати підтвердження в їх кожній конкретній формі. Власне, розгляд виникнення і розвитку грошей у процесі історичного руху форм товарного обміну і став розкриттям сутності грошей.

   Оскільки  гроші виникли внаслідок розвитку обміну товарів і є однією зі сторін обміну, то можна дійти висновку, що гроші — це товар, але товар особливий, такий, який служить загальним еквівалентом вартості, її представником. Якщо виходити з цього, то можна розкрити і функції грошей, які є способами реалізації їх сутності.

   Функції грошей. Суть грошей як економічної  категорії проявляється в їхніх  функціях (табл. 1).

   1. Міра вартості — це функція  грошей, в якій вони забезпечують  вираження і вимірювання вартості  товарів, надаючи їм форму ціни.

   Таблиця 1

   Функції грошей

   Призначення грошей як міри вартості пов'язане з  категорією ціни, що є грошовим виразом вартості товару, а також з грошовою одиницею. Грошова одиниця — встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який слугує для вимірювання та відбиття цін усіх товарів.

   Сама  вартість, представлена у грошовій одиниці, виступає як масштаб для  цін. Коли роль грошей виконували благородні метали, масштаб цін визначався державою через золотий чи срібний вміст грошової одиниці, і вагова кількість металу була його основою. Наприклад, якщо один долар США у 1913 році відповідав у обігу 1,5 г золота, а англійський фунт стерлінгів — 7,3 г золота, то валютне співвідношення становило 1:4,87.

   2. Засіб обігу — це функція  грошей, в якій вони виконують  роль посередника в обміні  товарів і забезпечують їх  обіг. Гроші є ідеальним засобом  товарного обміну, тобто за них завжди можна придбати будь-який з усього набору товарів, що надходять на ринок. Для аналізу даної функції необхідно розглянути процес товарного обміну. Він виражається формулою:    Т — Г — Т.  В даній схемі Т — товар, Г — гроші. Товаровиробник обмінює свій товар спочатку на гроші, а потім гроші — на інший потрібний йому товар. Грошовий обіг тут є похідним від товарного. Завдяки даній функції грошей товарообіг в порівнянні з бартером (який здійснюється по схемі  Т — Т) став набагато зручнішим та ефективнішим.

   3. Засіб утворення скарбів (нагромадження)  — це функція грошей, пов'язана  з їхньою здатністю бути засобом  збереження вартості, представником  абстрактної форми багатства. 

   Нагромадження грошей має таке призначення:

   збереження  вартості;

   створення резерву платіжних засобів;

   розширення  виробництва і одержання додаткового  прибутку.

   Функцію нагромадження виконують реальні  гроші, які тимчасово перебувають  поза сферою обігу. Сучасні гроші  не виконують функцію засобу утворення  скарбів, оскільки не мають власної вартості.

   4. Засіб платежу — це функція  грошей, яка полягає в обслуговуванні  погашення різноманітних боргових  зобов'язань між суб'єктами економічних  відносин. Гроші, виконуючи дану  функцію, не просто вимірюють  вартість, а представляють її  в русі, переході від одного суб'єкта економічної діяльності до іншого, в оплаті товарів і послуг, у податкових платежах тощо, тобто є засобом платежу (засобом покриття певних зобов'язань). Платіжний засіб виступає таким відносно і продавця, і покупця. Але для останнього він є також купівельним засобом (засобом придбання необхідного товару).