Фіскальна політика держави як складова державного бюджету

Державні закупівлі  товарів та послуг може бути найрізноманітніших видів: від будівництва рахунок  бюджету шкіл, медичних закладів, доріг, об'єктів культури до закупівлі сільськогосподарської продукції, військову техніку, зразків унікальних виробів. Сюди належить і зовнішньоторговельні закупівлі. Головний відмітний ознака всіх таких закупівель у тому, що споживачем виступає сама держава. Зазвичай говорячи про державні закупівлі, їх поділяють на два виду: закупівлі задля власного споживання держави, що більш більш-менш стабільні, та закупівлі для регулювання ринку.

Держава збільшує свої закупівлі під час спаду  і кризи і скорочує під час піднесення та інфляції з метою підтримки стабільності виробництва. У той самий час такі дії спрямовані на регулювання ринку, підтримки у ньому рівноваги між попитом й пропозицією. Така мета становитиме з Основні функції фіскальної політики:

1.Вплив на стан господарської  кон´юктури.

2.Перерозподіл національного  доходу.

3.Нагромадження  необхідних ресурсів для фінансування  державних програм..

Мета фіскальної політики - згладження коливань ділових циклів і стабілізація економіки через механізм цілеспрямованого впливу на державні доходи і видатки.

Рис.1.1. Податки як основне джерело доходів держави.

Рис.1.2. Обєкти фіксальної політики

Набір інструментів фіскальної політики включає державні субсидії, маніпулювання різними  видами податків (особистий прибуткового податку, податку корпорації, акцизи) шляхом зміни податкових ставок чи акордних податків. Крім цього, до інструментам фіскальної політики ставляться трансфертні платежі інші види державних витрат. Різні інструменти порізному впливають на економіку.

Основні функції  фіскальної політики:

1.Вплив на  стан господарської кон´юктури.

2.Перерозподіл  національного доходу.

3.Нагромадження  необхідних ресурсів для фінансування  державних програм.

1.3 Зарубіжний досвід  фіск. політики держави

В усьому світі  фіскальні заходи досить схожі: з допомогою фіскальної політики держава впливає формування централізованих і децентралізованих грошових фондів, фондів накопичення та споживання, використовуючи при цьому податки, витрати державного бюджету, державний кредит, бюджетну політику. У кожній країні діють прямі, і навіть непрямі податки – податки з продажу чи ПДВ. Податки – важливий джерело доходної частини державного бюджету. І в виконавчої часто виникає спокуса поповнювати бюджет з допомогою оподаткування дедалі більшого кола об'єктів і збільшення кількості податків. За сучасних умов податки виконують дві функції: фіскальну і економічне, кожна з яких виявляє внутрішнє властивість, ознаки і негативні риси такій фінансовій категорії.

Економічні впливи Росії сильно б'є по економіці Білорусії, оскільки РФ і РБ є союзними державами. Слід розбиратися у цьому, наскільки стабільна Росія в економічному плані, але в скільки не стабільна. Перешкоди економічного зростання перебувають у будь-який національної економіці, у Росії їх досить багато. Подивимося, яку політику проводить уряд РФ з усунення. Основними компонентами державної фіскальної політики у Російської Федерації є:

- жорстке обмеження  касових непроцентних витрат  лімітами фінансування й зростання  доходів, обумовленого пожорсткішанням податкового адміністрування;

- обслуговування  внутрішнього і зовнішнього боргу,  переважно, з допомогою прямих  кредитів Уряду з боку банку  Росії.

Що ж до податків, то Російської Федерації трирівнева систему оподаткування. Податки  поділяються на:

1. федеральні,

2. податки республік  у Росії, країв, і областей, 

3. місцеві податки.

Можна сміливо  сказати, що базові податки Росії: податку  додану вартість, податку з прибутку, продажі і соціальний податок (податку  працю).

Названо першочергові завдання фіскальної політики у сфері витрат:

1) впроваджувати  сучасні методи оцінки раціональності  бюджетних витрат і індикатори  результативності витрат державних  коштів;

2) розробити  Концепцію реформування системи  соціальних пільг і виплат, передбачивши  у своїй заміну більшості категоріальних пільг адресними формами соціальної підтримки і ліквідацію відомчих пільг; 

3) підвищувати  оплату праці державних службовців  у розмірі, необхідні забезпечення  конкурентоспроможності державної  служби ринку праці;

Досить високих темпів зростання показує Казахстан. Реформи, проведені у країні можна сформулювати простий формулою – ефективні фіскальні заходи.

У податковому  кодексі Грузії число податків скорочується з 21 до 9. Його головний пріоритет –  «фіскальна лібералізація». Залишилися податки з прибутку, дивіденди з акцій, земельний, з майна, ігрового бізнесу, і навіть користування на природні ресурси.

Передбачено законопроект про звільнення сплати податків індивідуальних підприємців, чий щорічний дохід  вбирається у 100 тис. ларі (близько 52 тис. дол.).

Ізраїль перейшов із територіального принципу оподаткування  на персональний. Це, зокрема означає, що реальні доходи резидентів Ізраїлю, отримані там, будуть оподатковуватися. Раніше такі доходи оподатковувалися в тому разі, якщо було переведено й отримані Ізраїлі. До внесення цих поправок резиденти Ізраїлю могли організовувати компанію до й законно не сплачувати податки ні з США, ні з Ізраїлі.

Своєрідне стимулювання економіки проводиться й у  могутньої економічно Швейцарії, причому  родоначальниками такого стимулювання стали звичайні люди.

Отже, фіскальна  політика у світовій економіці відіграє серйозну роль. З допомогою фіскальної політики держава впливає формування централізованих і децентралізованих  грошових фондів, фондів накопичення та споживання, використовуючи при цьому податки, витрати державного бюджету, державний кредит, бюджетну політику. У кожній країні діють прямі, і навіть непрямі податки – податки з продажу чи ПДВ.

У цілому нині, фіскальна  політика, спрямовану стабілізацію економіки у світі, проходить успішно. Однак це політика мусить бути виправданою: не можна свідомо підвищувати чи занижувати податкові ставки, збільшувати чи зменшувати профіцит і дефіцит, у цьому немає гостру потребу. Інакше фіскальна політика перетвориться на кругову атаку то податків, то бюджетної політики, про що свідчать численні приклади закордону.

 

Розділ 2 Аналіз та динаміка надходжень від фіск. політики до держ. бюджету Укр. за 2007-2012 рр

2.1 Аналіз та динаміка  податкових надходжень до держ. бюджету Укр. з 2007 - 2012 рр

Світовий досвід свідчить, що рівень економічного зростання окремої  країни залежить від ефективної державної  політики управління грошовими потоками. Останні десятиліття показали, що управління грошовими потоками на рівні  держави здійснюється не системно, існує деякий безлад в надходженні і витрачанні грошових коштів держави. Ефективність її функціонування визначається найрізноманітнішими факторами і насамперед економічним становищем в державі, розкладом політичних сил, рівнем податкової культури, досягненнями економічної науки тощо.

Для аналізу структури  і динаміки надходжень державного бюджету  України обрано період 2007-2012 років та використано дані, що надаються офіційною статистикою. Основним джерелом, використаним для аналізу, є закони про Державний бюджет України на відповідні роки.

Для початку проаналізуємо  загальну динаміку доходів за 2007-2012 роки, що наведена у вигляді таблиці (надходження зазначені з міжбюджетними трансфертами).

Доходи державного бюджету  України, 2007-2012 рік

Показник \ рік		Всього доходів, тис. грн.	Відношення до попереднього року			Відношення до 2008 року	Зростання доходів з  року в рік, тис. грн.
2007		147 888 145,70	-			1	-
2008		215 359 392,30	1,456232			1,456231609	67 471 246,60
2009		288 098 060,90	1,337755			1,948080825	72 738 668,60
2010		267 451 994,90	0,928337			1,808474869	-20 646 066,00
2011		281 464 879,40	1,052394			1,903228133	14 012 884,50
2012	337 556 920,40			1, 199286	2,282515064			56 092 041,00

Для більш правильного  аналізу цих даних у динаміці, необхідно скорегувати зазначені дані на інфляцію, виділивши не інфляційне зростання видатків. Таким чином, отримаємо наступні результати:

Реальні доходи державного бюджету України, 2007-2012 рік

Показник \ рік	Всього доходів, тис. грн.	Відношення до попереднього року	Відношення до 2007 року	Зростання доходів з  року в рік, тис. грн.
2007	147888145,70	-	1,00	-
2008	184699307,29	1,25	1,25	36811161,59
2009	202029750,61	1,09	1,37	17330443,32
2010	167009462,34	0,83	1,13	-35020288,27
2011	161099687,51	0,96	1,09	-5909774,82
2012	177414708,47	1,10	1, 20	16315020,95

Проаналізувавши дані двох вищенаведених таблиць, можна зробити  висновок, що номінальні доходи державного бюджету спадали лише у 2010 році, в  той час як реально вони продовжили падіння і у 2011, досягши відмітки, лише на 10% більшої за базовий 2007 рік. Як ми можемо бачити, темпи приросту також є не дуже високими.

Далі необхідно визначити 4 основних типів надходжень (та цільових фондів) до бюджету згідно з бюджетною  класифікацією, дослідження їх структури та динаміки. Як ми бачимо, існує тенденція до збільшення частки податкових надходжень до бюджету та в певній мірі зменшення всіх інших. Основне джерело доходів - податкові надходження, що на 2012 рік заплановані на рівні 288 641 431,80 тис. грн., що становить 86,41% усіх надходжень. На графіку "Структура надходжень державного бюджету України на 2012 рік, тис. грн.", наглядно відображені пропорції доходів, а у таблиці "Динаміка структури доходів державного бюджету України" відображена зміна обсягів та часток надходжень у державний бюджет України. Так, видно, що запланована сума податкових надходжень на 2012 рік зросла майже на 173%, порівняно з 2007, або на 23,6%, порівняно з 2011, а їх частка, у порівнянні з минулим роком, зросла на 2,33 відсоткових пункти.

Слід звернути увагу  на те, що з роками структура надходжень змінюється не лише кількісно, але й  якісно. Так, з 2011 року з’являється  стаття "податок на доходи фізичних осіб" (раніше це був дохід місцевих бюджетів, тепер 50% надходжень по цьому  податку м. Києва перераховується до державного бюджету (6766237,2 тис. грн. у 2011 році). Рентна плата, що до 2010 року входила до неподаткових надходжень, останні 2 роки входить до податкових. Збір за забруднення навколишнього середовища був замінений екологічним податком тощо.

Окрім того, зауважимо, що при аналізі доходів бюджету  необхідно враховувати такий  важливий показник, як перерозподіл ВВП  через бюджет. Слід зазначити, що у  кризовому 2009 році частка державного бюджету  у ВВП перевищила 30%, в той час  як рекомендовані показники передбачають перерозподіл через зведений бюджет не більше 30,5%. Ця цифра є не лише наслідком зростання доходів, а і зменшення обсягу ВВП. На 2012 рік запланована величина хоч і збільшується, порівняно з попереднім роком, але залишається у межах норми.

2.2 Аналіз сучасного інструментарію фіскальної політики з 2007-2012рр

Проведення фіскальної політики в Україні у перехідний період до ринку ускладнюється потребою одночасного збільшення обсягів  виробництва і зниження темпів інфляції.

Розглянемо формування фіскальної політики  в Україні, насамперед із з’ясування того, якою вона була протягом років незалежності. Аналіз фіскальної політики  в Україні, почнемо із з’ясування того, наскільки послідовною вона була. Про послідовність фіскальної політики можна судити по структурі податкових надходжень і державних видатків, а також і по стабільності податкової системи в цілому.

Почнемо із податкових надходжень.

Таблиця1. Доходи зведеного бюджету.

		у % до ВВП
Рік	Всього доходів (млн. грн.)	Всього доходів	ПДВ	Податок на прибуток п-в	Акцизний збір	Фонд Чорнобиля	Податки з населення	Пенсій ний фонд
2007	17,0	32,8	9,4	5,4	1,2	2,4	2,7	9,2
2008	568,3	40,0	11,9	10,1	1,8	1,8	2,0	5,9
2009	20425,4	40,1	8,9	9,5	0,8	2,0	3,1	8,2
2010	36889,6	42,4	8,7	6,5	1,3	2,0	3,8	11,2
2011	43826,7	37,0	7,1	5,6	1,5	0,2	3,7	9,6
2012	64806,3	40,5	5,9	5,2	1,4	0,1	4,0	10,2