Фінансування оборотних активів підприємства

      

  (1.6)

      де  Во , Вн — витрати відповідно одночасні  та наростаючі, грн.

      При нерівномірному зростанні витрат за днями виробничого циклу, цей  коефіцієнт обчислюється за формулою

      

(1.7)

      де  С— середня вартість виробу в незавершеному виробництві, грн; П — виробнича собівартість виробу, грн.

      Середня вартість виробу в незавершеному  виробництві обчислюється як середньозважена  величина витрат, що припадає на кожний день виробничого циклу, і кількості  днів їх знаходження у процесі виробництва.

      При поєднанні рівномірних і нерівномірних  витрат середня вартість виробу в  незавершеному виробництві розраховується за формулою

      

(1.8)

      де  Т — тривалість виробничого циклу, днів; Т1, Т2 — час від моменту вкладення разових витрат до завершення виробничого циклу, днів; Б1, В2, ... — витрати за днями виробничого циклу, грн; Вр — витрати, що здійснюються рівномірно протягом виробничого циклу.

      Норматив оборотних активів у незавершеному виробництві

      

(1.9)

      де  В — обсяг випуску валової  продукції за кошторисом на IV квартал  наступного року, грн; Д — кількість  днів у періоді, Д = 90.

      Розрахунок  нормативу власних оборотних  активів на запаси готової продукції. До готової продукції належать вироби, завершені у виробництві, прийняті відділом технічного контролю та здані на склад. Норматив оборотних активів на залишки готової продукції, визначається як добуток норми оборотних активів у днях на вартість однодобового випуску товарної продукції в наступному році за виробничою собівартістю:

      

 (1.10)

      де  В — обсяг випуску товарної продукції у IV кварталі наступного року (при рівномірно наростаючому характері виробництва) за виробничою собівартістю, грн; Тоа — норма  оборотних активів на готову продукцію, днів.

      Норма оборотних активів на запаси готової продукції складається з таких елементів: часу, необхідного для комплектування виробів для постачання; часу на пакування продукції; часу на оформлення та здачі банку платіжних документів. Час на зазначені операції визначається розрахунково (хронометражем).

      При великій номенклатурі продукції, що випускається, виокремлюються основні  види виробів, що становлять 70-80 % загального обсягу випуску. За ними розраховується середньозважена норма оборотних активів, яка потім поширюється на всю готову продукцію, що перебуває на складі.

      Множенням вартості однодобового випуску товарної продукції, оціненої за виробничою собівартістю в запланованому році, на середньозважену норму оборотних активів у днях визначають норматив.

      Розрахунок  нормативу власних оборотних  Активів на витрати майбутніх  періодів. До витрат майбутніх періодів належать витрати, що здійснюються в поточному плановому періоді, але відносяться на собівартість продукції в наступному періоді. Це витрати з освоєння нових видів продукції, удосконалення технології виробництва, на передплату періодичних видань, орендну плату та ін.

      Норматив на витрати майбутніх періодів визначається так: до витрат майбутніх періодів, які має підприємство на початок планованого року, додаються витрати, що здійснюються в запланованому році, і віднімаються витрати, що включаються у собівартість продукції, яка виробляється в запланованому році. Норматив власних оборотних активів на витрати майбутніх періодів обчислюється за формулою

      Н = Внзр + Взр – Вввс (1.11)

      де  Внзр ,Взр — витрати майбутніх  періодів відповідно на початок запланованого  року і ті, що будуть здійснені в запланованому році за відповідними кошторисами; Ввс — витрати наступних періодів, що включаються в собівартість продукції запланованого року.

      Так розраховуються нормативи власних  оборотних активів за їх окремими елементами методом прямого рахунку. Додаючи суми нормативів, розрахованих за окремими елементами оборотних активів, отримують сукупний норматив по підприємству.

      Сукупний норматив власних оборотних активів на кінець запланованого року визначається підсумовуванням часткових нормативів, розрахованих за окремими елементами нормованих запасів цінностей, і витрат виробництва. Він визначає загальну потребу суб'єкта господарювання в оборотних активах, необхідних для забезпечення нормального процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

      Оскільки  розрахований сукупний норматив на кінець запланованого року на діючих підприємствах  містить також норматив на початок  запланованого року, після розрахунку нормативу на кінець запланованого  року визначається його приріст (зниження), а також джерела покриття як нормативу, що діє на початок запланованого року, так і його приросту в запланованому році.

      Діючий  на початок запланованого року норматив покривається нормативною наявністю  власних оборотних активів на початок запланованого року. Вона визначається як різниця між нормативом та сумою сталих пасивів, що діють на початок запланованого року

      Приріст нормативу — це різниця між сукупним нормативом, розрахованим на кінець запланованого року, і нормативом, що діяв на початок цього самого року. 
 
 

5. Методи  оцінки окремих елементів  оборотних активів та контроль за використання оборотних активів

 

      При відпуску запасів у виробництво, продажі та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких  методів:

      - методом ідентифікованої собівартості  відповідної одиниці запасів;

      - методом середньозваженої собівартості;

      - методом собівартості перших  за часом надходження запасів  (ФІФО - first in, first out); собівартості останніх  за часом надходження запасів  (ЛІФО - last in, first out);

      - методом нормативних витрат;

      - методом ціни продажу.

      Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених  методів.

      За  методом ідентифікованої собівартості оцінюються запаси, які відпускаються  для спеціальних замовлень і проектів, а також невзаємозамінні запаси.

      Оцінка  за методом середньозваженої собівартості здійснюється окремо за кожною одиницею запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів  на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

      Оцінка  запасів за методом ФІФО базується  на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

      Оцінка  запасів за методом ЛІФО базується  на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

      Оцінка  за нормативними витратами полягає  у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

      Оцінка  за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотку торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і часто змінювану номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

      Оборотні  активи є однією із складових, що становлять матеріальну основу процесу виробництва. Від ступеня їх використання залежать кінцеві результати виробництва, фінансовий стан усіх підприємств. Покращання використання оборотних активів сприяє підвищенню рентабельності підприємств і, навпаки, погіршення використання таких активів і відволікання на позапланові цілі (капітальні вкладення, капітальний ремонт й інші витрати, що покриваються за рахунок спеціальних джерел), знижує їх ефективність, створює тяжкий фінансовий стан. Тому на підприємствах необхідно організовувати систематичний контроль за використанням наявних оборотних активів. Цей контроль має включати перевірку:

      • зберігання наявних у підприємства власних оборотних активів;

      • правильності витрачання власних та позикових коштів, виявлення та ліквідацію надлишкових та непотрібних підприємству активів;

      • ефективності здійснюваних на підприємстві заходів з економного витрачання на виробництво матеріальних цінностей  та коштів.

      Важливим  етапом у контролі за використанням  власних оборотних активів є  систематичне порівняння фактичної  їх наявності зі встановленою потребою (нормативом), оскільки як їх надлишок, так і нестача негативно позначаються на діяльності підприємства.

      Надлишок власних оборотних активів — це різниця між фактичною їх наявністю та встановленим нормативом. Якщо ж норматив перевищує фактичну наявність оборотних активів, то у підприємства виникає їх нестача, яка є наслідком невиконання плану прибутку, використання оборотних активів не за призначенням.

      Нестача власних оборотних активів на підприємствах покривається за рахунок  прибутку, коштів резервного фонду.

      При контролі за станом оборотних активів  слід визначати наповненість нормативу (потребу) як за їх окремими елементами та групами, так і по підприємству загалом, виявляти причини відхилень.

      Ефективність  використання оборотних активів, врешті-решт, можна встановити, аналізуючи їх оборотність. Порівняння оборотності оборотних активів за поточний звітний період з оборотністю базисного періоду дає змогу встановити уповільнення або прискорення оборотності активів, визначити, як це вплинуло на їх вивільнення або заморожування, знайти причини уповільнення їх оборотності та намітити шляхи її прискорення. Ефективність використання оборотних активів підвищується при скороченні часу перебування їх у виробничих запасах, тривалості виробничого процесу, прискоренні реалізації продукції та оборотів коштів у розрахунках, збільшенні обсягів виробництва продукції та прибутку (чистого доходу) у розрахунку на кожну гривню оборотних активів.

6. Нормативно—правова база фінансування оборотними активами підприємства.

 

      Підприємства  для достовірного відображення інформації і звітності підприємства повинні  керуватися нормативними документами  які наведені у таблиці 1.1

      Таблиця 1.1 Нормативна база з питань обліку та аналізу оборотних активів. Огляд нормативно-правової бази з питань обліку грошових активів