Фінансування оборотних активів підприємства

      В умовах товарно-грошових відносин рух, кругообіг товарно-матеріальних цінностей  опосередковується їх вартістю, що не витрачається, не споживається подібно до її речових носіїв, а залишається в межах процесу відтворення і змінює лише форми свого руху. У цьому зв'язку К. Маркс писав: "вартість взагалі авансується, а не витрачається, оскільки ця вартість, проходячи різні фази свого кругообігу, знову повертається до свого вихідного пункту". Отже, оборотні активи не витрачаються, не споживаються, а авансуються та повертаються підприємству у процесі реалізації продукції.

      Отже, оборотні активи як вартісна категорія — це вартість, авансована у кругообіг виробничих оборотних фондів та фондів обігу для забезпечення неперервності процесу виробництва та обігу.

      В економічній літературі існують  інші погляди на сутність оборотних  активів. Одні економісти трактують  їх як "грошові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди та фонди обігу", інші вважають, що оборотні активи — це частина капіталу підприємства, вкладена в його поточні активи, або це кошти, авансовані для створення оборотних виробничих активів та активів обігу.

      Але оборотні активи включають як матеріальні, так і грошові ресурси. Тому ототожнювати їх тільки з грошовими коштами економічно не обґрунтовано. 

2. Організація оборотних активів  та джерел їх формування

 

      В організації оборотних активів  слід розрізняти їх склад і структуру.

      Під складом оборотних активів розуміють  сукупність їх елементів (статей).

      Структура оборотних активів — це співвідношення окремих елементів оборотних активів у їх загальному обсязі.

      У народному господарстві склад і  структура оборотних активів  різняться й залежать від галузі, складу витрат, виду продукції, що випускається, особливостей матеріально-технічного постачання тощо. У виробничій сфері, а також у торгівлі найбільшу питому вагу в оборотних активах мають запаси.

      Запаси — це активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва, утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, а також для споживання у процесі виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг.

      У господарській діяльності запаси поділяються  на такі види:

      • сировину, основні й допоміжні  матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для  виробництва продукції, виконання  робіт, надання послуг, обслуговування виробництва тощо;

      • вироби незавершеного виробництва  у вигляді не до кінця оброблених деталей, вузлів, виробів та незавершених технологічних процесів;

      • готову продукцію, виготовлену на підприємстві та призначену для продажу;

      • товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються на підприємстві з метою подальшого продажу;

      • малоцінні та швидкозношувані предмети;

      • молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим положенням (стандартом).

      Склад і структура оборотних активів  не є сталими. Вони змінюються як за роками, так і протягом року залежно  від зміни характеру виробничої діяльності підприємства, особливостей формування запасів і витрат.

      Оборотні  активи, що є основним елементом  матеріальної бази процесу виробництва, істотно впливають на нього. Якщо виробництво забезпечене достатньою кількістю необхідних елементів оборотних активів, воно працює, як правило, ефективно. Ефективно в цьому разі використовуються й оборотні активи.

      Встановлення на підприємствах необхідного складу та структури оборотних активів, визначення потреби в них та джерел їх формування, а також контроль за зберіганням та ефективністю їх використання називається організацією оборотних активів.

      Організація оборотних активів повинна будуватися на таких принципах:

      • створенні мінімального обсягу оборотних  активів, що забезпечує неперервність  процесу виробництва та обігу, а  також їх ефективне використання;

      • раціональному розміщенні наявних  оборотних активів за сферами  відтворювального процесу в межах підприємства;

      • формуванні та поповненні оборотних  активів за рахунок власних та позикових джерел залежно від  обсягів виробництва;

      • створенні фінансових резервів;

      • контролі за зберіганням та ефективним використанням оборотних активів.

      Оборотні  активи класифікують залежно від  їх участі у кругообігу активів, методів  планування та регулювання і джерел формування.

      Залежно від участі в кругообігу оборотні активи поділяються на активи у сфері  виробництва та у сфері обігу. Встановлення оптимального співвідношення оборотних активів, що перебувають у цих сферах, сприяє ефективнішому їх використанню. Разом з тим що більша питома вага оборотних активів у сфері виробництва та менша у сфері обігу, то ефективніше вони використовуються. К. Маркс, вважав активи у сфері обігу бездіяльною частиною і зазначав "...що менша остання порівняно з усім капіталом, то за інших рівних умов, більший прибуток".

      Отже, важливим напрямком підвищення ефективності використання оборотних активів  на підприємствах є вдосконалення їх розподілу за стадіями кругообігу, зниження питомої ваги фондів обігу.

      Залежно від методів планування та регулювання  оборотні активи поділяються на нормовані  та ненормовані.

      Нормованими називаються оборотні активи, за якими  обчислюється норматив. До них належать виробничі запаси, готова продукція, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та ін. Обчислення нормативів (мінімальної потреби) за цими видами оборотних активів дає можливість забезпечити їх ефективне використання та нормальний процес виробництва

      Ненормованими є оборотні активи, за якими норматив не обчислюється. До них належать грошові  кошти в касі та на рахунках у  банках, кредиторська заборгованість та ін.

      Залежно від джерел формування оборотні активи поділяються на кошти власні, позикові та залучені.

      Власними  називаються кошти підприємств, якими вони покривають мінімальні розміри  оборотних активів (запасів і  витрат), необхідні для забезпечення нормального, безперервного процесу  виробництва та реалізації продукції. Вони постійно перебувають на підприємстві і строк користування ними не встановлюється. У цьому разі важливо забезпечити відповідність власних джерел фактичній наявності оборотних активів, оскільки і їх надлишок або нестача негативно впливають на ефективність їх використання і виробництво загалом.

      Нині  більшості підприємств народного  господарства України притаманна нестача  оборотних активів, що є однією з  основних причин їх збиткової роботи.

      Позиковими  є кошти, які підприємства отримують  у вигляді банківських кредитів з метою створення сезонних запасів матеріальних цінностей та покриття витрат виробництва. Ці кошти надаються підприємствам на певний строк, після завершення якого вони мають бути повернуті банку.

      Залученими  називаються кошти, що не належать підприємству, проте внаслідок діючої системи розрахунків перебувають у його обігу.

      Порядок формування джерел створення оборотних  активів на підприємствах залежить від форми власності, покладеної в основу функціонування підприємства, специфіки його організаційної побудови та інших факторів.

      Джерела формування власних оборотних активів державних підприємств при їх організації визначаються вищою організацією. Як правило, це кошти бюджету, інших однотипних підприємств, централізовані кошти вищих органів управління.

      На  підприємствах з колективною формою власності у момент їх відкриття оборотні активи формуються за рахунок грошових і матеріальних внесків засновників, безповоротних внесків інших підприємств та громадян.

      У подальшій роботі підприємств їх оборотні активи можуть поповнюватися за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку), залучених, позикових та інших джерел (додаткових внесків підприємств, дотацій з бюджетів, благодійних внесків юридичних та фізичних осіб).

      Власні  джерела, що спрямовані на створення  оборотних активів на підприємствах, зараховуються до статутного фонду, утворюючи статутний капітал.

      Фактична  наявність власних та прирівнюваних  до них джерел формування оборотних  активів визначається за балансом річного  звіту підприємства як різниця між  підсумками першого розділу пасиву балансу та першого розділу активу балансу.

      Склад і структура джерел формування оборотних  активів не є сталими. Вони залежать від економічного становища підприємств, особливостей формування запасів та витрат і можуть змінюватися з часом. Однак збільшення частки власних активів та зменшення частки кредитів банку в джерелах формування оборотних активів підвищує ефективність їх використання та рівень рентабельності підприємства. Тому встановлення економічно обґрунтованого співвідношення між власними та позиковими джерелами формування оборотних активів є однією з найважливіших умов підвищення ефективності їх використання та рентабельності підприємства. 

3. Загальний порядок нормування оборотних активів  підприємтсва

 

      Розмір  власних оборотних активів, необхідних підприємству для забезпечення нормальної діяльності, встановлюється нормуванням.

      Нормування — це процес обчислення частини оборотних активів (запасів та витрат), потрібної підприємству для забезпечення нормального, неперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

      Основним  завданням нормування є розробка на кожному підприємстві економічно обґрунтованих норм та нормативів власних  оборотних активів, що забезпечують прискорення обороту та найефективніше використання матеріальних і фінансових ресурсів.

      Нормування оборотних активів включає розробку та встановлення на підприємствах спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва тощо, а також розрахунок нормативу власних оборотних активів у грошовому вираженні на кінець року, кварталу.

      Норма — це обчислювана у встановленому порядку за кожним видом оборотних активів відносна або мінімальна їх величина, необхідна для розрахунку нормативу. За одними видами оборотних активів норма обчислюється в абсолютних величинах (гривнях, копійках), за іншими — у відносних величинах (відсотках).

      Норми оборотних активів за їх видами повинні розроблятися на кожному підприємстві спеціальною комісією відповідно до Типового порядку визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей, затвердженого Міністерством фінансів та Міністерством економіки України від 31 травня 1993 р.

      Розроблені  норми діють кілька років і  переглядаються при зміні технології виробництва, номенклатури продукції, що випускається, умов матеріально-технічного постачання.

      Норматив — це мінімальний розмір власних оборотних активів у грошовому вираженні, необхідний підприємству для забезпечення нормального безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків. Нормативи власних оборотних активів мають ураховувати потреби підприємства в активах не тільки для основної діяльності, а й для капітального ремонту будинків, споруд, що виконується господарським способом, а також для допоміжних підприємств та інших служб підприємств, що не перебувають на самостійному балансі.

      Норми та нормативи обчислюються шляхом складання  спеціальних розрахунків за кожним видом оборотних активів, що нормуються. Визначаються нормативи на кінець планового  року за окремими видами оборотних  активів шляхом множення норми на обсяг (одноденну витрату) нормованих цінностей або витрат виробництва, що враховуються. Дані, необхідні для розрахунку норм та нормативів за окремими елементами нормованих оборотних активів, беруть з відповідних видів бухгалтерської звітності (балансів тощо) і таблиць виробничо-фінансового плану.